Ухвала

від 04.11.2022 по справі 509/3790/13-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3790/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,-

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області 09.08.2021 року надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146, місцезнаходження: 01010, м.Київ, вул Московська, буд 32/2) заінтересовані особи ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича в рамках виконавчих проваджень ВП № 62894601 та ВП № 62894878, щодо відмови від проведення необхідних заходів для примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Заявлена до суду стягувачем скарга обґрунтована наступним:

Постановою від 26.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем, на підставі заяви ТОВ "ФК "Форінт" відкрито виконавче провадження ВП № 62894601 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №509/3790/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт (правонаступника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» згідно ухвали Овідіопольського районного суду від 01.10.2018 року у цій же справі) заборгованості за кредитним договором № 014/15-44/07-223 від 28.04.2007 року із додатковими угодами до нього у розмірі у сумі 1 999 550 грн. 10 коп.(один мільйон дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 10 копійок), стягнутої у солідарному порядку за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі № 509/3790/13-ц.

Постановою від 26.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем, на підставі заяви ТОВ "ФК "Форінт" відкрито виконавче провадження ВП № 62894878 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №509/3790/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт (правонаступника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» згідно ухвали Овідіопольського районного суду від 01.10.2018 року у цій же справі) у солідарному порядку судового збору 1720,00 грн., стягнутого за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі № 509/3790/13-ц.

Зазначені виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження, яке триває.

30.12.2020р. приватним виконавцем проведено опис та арешт житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності.

Житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, є предметом іпотеки, згідно договору іпотеки від 07.05.2007р., укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ТОВ "ФК "Форінт") та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. за № 3020 (із змінами та доповненнями, який виступає забезпеченням за Генеральною кредитною угодою № 010/15-44/07-222 від 28.04.2007р. та укладеним кредитним договором № 014/15-44/07-223 від 28.04.2007р., за яким Овідіопольським районним судом Одеської області 17 вересня 2014 року стягнуто суму боргу у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у загальному розмірі 1 999 550,1 грн.

Право вимоги за вказаними зобов`язаннямиТОВ "ФК "Форінт"набуло згідно Договору від 09.08.2018 року, укладеного міжАТ "Райффайзен Банк Аваль"таТОВ "ФК "Форінт, що встановлено ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.10.2018р. по справі № 509/3790/13-ц, за якою замінено стягувача у виконавчому документі - Виконавчому листі Овідіопольського районного суду Одеської області № 509/3790/13-ц від 06.11.2014р. відносно Боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146).

Того ж дня, 09.08.2018р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами № 140/11/214, посвідчений 09.08.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 2029, за яким до ТОВ «»ФК «Форінт» перейшли і права вимоги за договором іпотеки від 07.05.2007р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. за № 3020.

Відомості щодо обтяження житлового будинку із земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, іпотекою на користь ТОВ «ФК «Форінт» внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20.01.2021р. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 для надання письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

На запит приватного виконавця Колечко Д.М., Молодіжненською сільською радою надана Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.09.2020 року за № 626, якою повідомлено про реєстрацію у будинку боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наступних осіб:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 12.02.2004р.;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації - 30.05.2017р.

06.09.2022р. Виконавчим комітетом Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №129 від 31.08.2022р. на повторний запит приватного виконавця Колечко Д.М. від 18.07.2022р. відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, право користування яким мають діти ОСОБА_9 .

20.09.2022р. стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося до приватного виконавця Колечко Д.М. із клопотанням про визначення вартості описаного арештованого житлового будинку боржника, із земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності, з подальшою передачею зазначеного майна на реалізацію з прилюдних торгів, без отримання попередньої згоди на це органів опіки та піклування (Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області), з огляду на наявність зареєстрованих у будинку дітей.

Повідомленням за вих. №4475 від 22.09.2022р. приватний виконавець Колечко Д.М. відмовив стягувачу у задоволенні клопотання про передачу майна на реалізацію та повідомив про неможливість звернути стягнення на майно боржника визначити ринкову вартість та передати його на примусову реалізацію, з огляду на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», п. 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5, а саме необхідності отримання відповідного дозволу від органу опіки та піклування, при цьому послався на рішенням Виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №129 від 31.08.2022р. про відмову приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, право користування яким мають діти ОСОБА_9 .

Підставами для передачі описаного та арештованого будинку боржника, із земельною ділянкою на публічні торги у рамках виконавчого провадження про стягнення з боржника заборгованості на користь стягувача, який є іпотекодержателем, стягувач вважає реєстрацію дітей в житловому будинку після передачі майна в іпотеку, без згоди іпотекодержателя; відсутність родинного зв`язку між боржником ОСОБА_1 , який є власником житлового будинку та не є батьком дітей чи особою, яка замінює батька відносно зареєстрованих у будинку дітей; наявність у батьків дітей у власності/користуванні житла за іншою адресою, відмінною від адреси предмета іпотеки боржника; недобросовісну поведінку боржника, яка порушує умови договору іпотеки та вимоги Закону та спрямована на уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, а також відсутністю підстав для отримання такого дозволу, з огляду на положення Закону.

Такі дії приватного виконавця Колечко Д.М. стягувач вважає незаконними та такими, що грубо порушують інтереси стягувача - ТОВ "ФК "Форінт", оскільки отримання дозволу від органу опіки та піклування на передачу житлового будинку із земельною ділянкою на примусову реалізацію не потрібно, бо неповнолітні діти на момент передачі житлового будинку із земельною ділянкою в іпотеку не були в ній зареєстровані та не мали ні права власності, ні права користування нею. Крім того, боржник зобов`язався не обтяжувати предмет іпотеки зобов`язаннями з боку третіх сторін, без згоди на це Іпотекодержателя, а зареєструвавши дітей в будинку після ухвалення рішення про стягнення з нього заборгованості діяв недобросовісно, в порушення умов договору іпотеки, статті 9 Закону України «про іпотеку» та статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач вважає, що отримання попередньої згоди на відчуження житлового будинку вимагається лише до укладення договору іпотеки та у разі укладення такого правочину саме батьками дітей. Також просить врахувати, що неповнолітні та малолітні діти не є дітьми боржника ОСОБА_1 , а звернення стягнення на житловий будинок із земельною ділянкою, що описані та арештовані приватним виконавцем Колечко Д.М. є єдиний шляхом виконання рішення суду про стягнення з боржника заборгованості у рамках виконавчого провадження, в якому ТОВ «ФК «Форінт», як іпотекодержатель, є єдиним стягувачем.

А тому, просить: Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, в рамках виконавчого провадження ВП № 62894601 та ВП № 62894878, щодо відмови від проведення необхідних заходів для примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 . Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, в рамках виконавчого провадження ВП № 62894601 та ВП № 62894878, без попередньої згоди органів опіки та піклування (Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , що виражається у визначенні вартості арештованого майна та подальшої передачі на реалізацію з прилюдних торгів, шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року суддею Панасенко Є.М. відкрито провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича. У судове засідання викликані учасники процесу. Запропоновано приватному виконавцеві подати пояснення, заперечення по суті скарги, та докази, якими він буде обґрунтовувати власні пояснення чи заперечення.

На електронну поштову скриньку суду від представника ТОВ «ФК «Форінт» адвоката Головіна М.В. 12.10.2022 року надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи копії кредитного договору №014/15-44/07-223 від 28.04.2007р., із додатками та додатковими угодами, які укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Зазначене клопотання обґрунтовано необхідністю встановлення мети кредитування задля встановлення можливості передачі майна на реалізацію на цей час та відсутності нормативних перешкод для цього. Звернено увагу, що метою кредитування є рефінансування заборгованості підліміту за кредитним договором в іноземній валюті. Суд визнає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - адвокат Головін Микола Вікторович, не прибув. Звернувся до суду з заявою в якій підтримав викладені у скарзі доводи та вимоги, просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

Приватний виконавець Колечко Д.М. (його представник), до суду не з`явилися, про дату та час слухання повідомлені належним чином. Від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича 05 жовтня 2022 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява його представника адвоката Зауліної О.Г. про розгляд справи без участі представника приватного виконавця та залишено вирішення справи на власний розсуд суду.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день час та місце розгляду скарги повідомлялася в установленому законом порядку. Будь яких заяв, клопотань або пояснень від них до суду не надходило.

Суд дослідивши письмові матеріали скарги, та заяви сторін, приходить до висновку про задоволення скарги, виходячи із наступних підстав.

Відповідно дост. 55 Конституції Українитаст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначеніст. 16 ЦК України.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1ст. 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічна норма закріплена у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання якого забезпечується державою (ст. 129-1 Конституції України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Як передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною 1статті 13 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В судовому засіданні встановлено:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі № 509/3790/13-ц стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (фінансовий поручитель за кредитним договором) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/15-44/07-223 від 28.04.2007 року із додатковими угодами до нього у розмірі у сумі 1 999 550 грн. 10 коп.(один мільйон дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 10 копійок) та 1720,00 грн. судового збору.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.10.2018р. по справі № 509/3790/13-ц замінено стягувача у виконавчому документі - Виконавчому листі Овідіопольського районного суду Одеської області № 509/3790/13-ц від 06.11.2014р. відносно Боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146).

За заявами ТОВ «ФК «Форінт» на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитру Миколайовичу подані виконавчі документи, за якими відкриті виконавчі провадження, що і на цей час перебувають на виконанні:

виконавче провадження ВП № 62894601, відрите постановою від 26.08.2020р., з примусового виконання виконавчого листа, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №509/3790/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт заборгованості за кредитним договором № 014/15-44/07-223 від 28.04.2007 року із додатковими угодами до нього у розмірі у сумі 1 999 550 грн. 10 коп.(один мільйон дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 10 копійок), стягнутої у солідарному порядку за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі № 509/3790/13-ц;

виконавче провадження ВП № 62894878, відкрите постановою від 26.08.2020р., з примусового виконання виконавчого листа, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №509/3790/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт (правонаступника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» згідно ухвали Овідіопольського районного суду від 01.10.2018 року у цій же справі) у солідарному порядку судового збору 1720,00 грн., стягнутого за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі № 509/3790/13-ц.

Зазначені виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження.

30.12.2020р. приватним виконавцем проведено опис та арешт житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності.

Житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, є предметом іпотеки, згідно договору іпотеки від 07.05.2007р., укладеному 07.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ТОВ "ФК "Форінт") та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. за № 3020 (із змінами та доповненнями, який виступає забезпеченням за Генеральною кредитною угодою № 010/15-44/07-222 від 28.04.2007р. та укладеним кредитним договором № 014/15-44/07-223 від 28.04.2007р., за яким Овідіопольським районним судом Одеської області 17 вересня 2014 року стягнуто суму боргу у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у загальному розмірі 1 999 550,1 грн.

Право вимоги за договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Форінт» на підставі Договору відступлення прав за іпотечними договорами № 140/11/214, посвідчений 09.08.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 2029, укладеного 09.08.2018р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт».

Відомості щодо обтяження житлового будинку із земельною ділянкою іпотекою на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20.01.2021р. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 для надання письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

При здійснені виконавчих проваджень, на запит приватного виконавця Колечко Д.М., Молодіжненською сільською радою надана Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.09.2020 року за № 626, якою повідомлено про реєстрацію у будинку боржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , наступних осіб:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 12.02.2004р.;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації 30.05.2017р.;

- ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації - 30.05.2017р.

06.09.2022р. Виконавчим комітетом Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №129 від 31.08.2022р. на повторний запит приватного виконавця Колечко Д.М. від 18.07.2022р. відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, право користування яким мають діти ОСОБА_9 .

20.09.2022р. стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося до приватного виконавця Колечко Д.М. із клопотанням про визначення вартості описаного арештованого житлового будинку боржника, із земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності, з подальшою передачею зазначеного майна на реалізацію з прилюдних торгів, без отримання попередньої згоди на це органів опіки та піклування (Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області), з огляду на наявність зареєстрованих у будинку дітей.

Повідомленням за вих. №4475 від 22.09.2022р. приватний виконавець Колечко Д.М. відмовив стягувачу у задоволенні клопотання про передачу майна на реалізацію та повідомив про неможливість звернути стягнення на майно боржника визначити ринкову вартість та передати його на примусову реалізацію, з огляду на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», п. 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5, а саме необхідності отримання відповідного дозволу від органу опіки та піклування, при цьому послався на рішенням Виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №129 від 31.08.2022р. про відмову приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 274,2 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0007, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, право користування яким мають діти ОСОБА_9 .

Наявність зареєстрованих в житловому будинку боржника ОСОБА_1 дітей унеможливлює на думку приватного виконавця Колечко Д.М. передачу зазначеного майна на реалізацію без дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такого майна, право користування яким мають діти.

Через зазначені обставини рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форінт» є невиконаним.

Іншого майна у боржника ОСОБА_1 та солідарного боржника ОСОБА_2 не виявлено, що підтверджується наданими стягувачем до скарги відомостями.

Відповідно до ч. 1 ст.2Закону України"Провиконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 12Закону України "Про іпотеку"передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1статті 33та статтею39Закону України"Проіпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цьогоЗакону. Передбачена можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41Закону України "Про іпотеку"реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Тобто Законом України "Про виконавче провадження" саме на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду. Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що при здійсненні виконавчого провадження про задоволення вимог кредитора за рішенням суду про стягнення коштів з боржника, виконавець вправі вжити дії про задоволення цих вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо такі вимоги забезпечені саме цим, обтяженим іпотекою, майном, що й має місце в даній справі.

Стягувач вірно посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 травня 2021 року по справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21); Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної частинами першою, п`ятою, шостою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».

Абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку № 2831/5 передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Вказане відповідає положенням ст. 12Закону України"Проіпотеку" про невиконання боржником зобов`язань як підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як, зверталася увага вище, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджується, що житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 залишилося єдиним майном боржника ОСОБА_1 , за рахунок якого можливе задоволення виключно вимог стягувача, який є іпотекодержателем; інших стягувачів немає. У солідарного боржника ОСОБА_2 майно, за рахунок якого можливе погашення заборгованості перед стягувачем, відсутнє.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з нормами Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки в ході виконання рішення суду, шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів не є правочином, а є виконанням рішення суду (виконавчого напису), а тому згода органу опіки та піклування не реалізацію квартир, будинків з аукціону в процесі виконання рішення суду (виконавчого напису) не обов`язкова.

Щодо посилань приватного виконавця на неможливість задоволення заяви стягувача та відмови Виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (органу опіки та піклування) у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, в зв`язку з реєстрацією у зазначеному будинку неповнолітніх дітей на підставіст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", пункту 30 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5, суд зазначає, що такі приватного виконавця Колечко Д.М. порушують принцип обов`язковості судових рішень, зачіпають інтереси стягувача, суперечать законодавству України та сформованій судовій практиці.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від можливого порушення.

Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

У разі звернення особи, яка вважає, що її права порушено діями або бездіяльністю державного/приватного виконавця, оцінку діям виконавця щодо виконання судового рішення із урахуванням прав дітей (якщо такі права порушуються) надає саме суд, враховуючи конкретні обставини справи, а також доводи сторін спору.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

В п. 44 постанови пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено про те, що, що згідно зі ст. 32ЦК України,ст. 177 СК України та ст. 17Закону України"Проохорону дитинства" саме батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Тому при вирішенні таких спорів необхідно враховувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 335/4107/15 (провадження № № 61-5694св21).

Не є порушенням статей 17, 18 Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України від 02 червня 2005 року N2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» проведення прилюдних торгів та продажу предмета іпотеки, право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування, оскільки за змістом вказаних вище правових норм дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні, необхідний на момент укладення договору іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 у справі №754/15589/14-ц; Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року у справі №678/301/12; Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року у справі N 761/4494/13-ц та від 27.06.2018 року у справі N 367/2506/15-ц.

У даній справі судом встановлено, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , як і самі батьки на момент укладення Договору іпотеки не мали права користування житлом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мешкали та були зареєстровані за іншими адресами, а троє неповнолітніх дітей народилися вже після укладення Договору іпотеки. А саме, Договір іпотеки був укладений від 07.05.2007р., а ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилися вже після дати укладення договору іпотеки. Іпотекодержателем ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а потім ТОВ "ФК "Форінт" не надавали будь-якого дозволу на проведення реєстрації осіб та/або надання їм права користування вказаним предметом іпотеки.

За умовами Договору іпотеки, згідно п. 3.3.4., Іпотекодавець зобов`язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу, тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди від іпотекодержателя.

Однак всупереч цьому Іпотекодавець ОСОБА_1 , усвідомлюючи наслідки та будучи повідомленою про умови та обов`язки згідно Договору іпотеки та з метою уникнення звернення стягнення на майно, під час здійснення примусового виконання судового рішення про стягнення з нього коштів, без дозволу іпотекодержателя зареєстрував в житловому будинку дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

У зв`язку з цим будь-які дії, вчинені без згоди Іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, а саме реєстрація неповнолітніх дітей в житловому будинку не є обставиною, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані дії боржника ОСОБА_1 можуть свідчити про те, що він намагається ускладнити виконання свого зобов`язання перед кредитором, забезпеченого іпотекою, шляхом надання права користування предметом іпотеки неповнолітнім особам.

Реєстрація місця проживання неповнолітніх та малолітніх дітей та їх матері ОСОБА_4 в будинку, що є предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя не відповідає вимогам частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", суперечить умовам іпотечного договору та є нікчемною.

Суд враховує, що боржником порушені вимоги частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме здійснення реєстрації в будинку дітей під час виконавчого провадження.

Такі дії боржника не можуть свідчити про виникнення у дітей житлових прав на предмет іпотеки.

У світлі порушених у скарзі на дії приватного виконавця питань (оспорення неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із зареєстрованим там місцем проживання неповнолітніх осіб), суд вважає, що сама по собі вказана обставина не може слугувати перешкодою для виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно вимог пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частин другої, третьої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.

Зареєстровані неповнолітні особи не належать до членів сім`ї власника (відсутні будь-які ознаки родинних відносин: не співпадають прізвища та по батькові неповнолітніх осіб та їх матері ОСОБА_4 із власником/іпотекодавцем нерухомого майна).

В силу положень частини четвертої статті 156 ЖК УРСР неповнолітні особи та ОСОБА_4 , що зареєстровані у описаному та арештованому будинку, не відносяться до родини власника боржника ОСОБА_1

Верховний Суд вказав, що при застосуванні положень пункту 28 (на цей час пункт 30) Розділу VIII Інструкції потрібно враховувати наступне, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке мають діти, виконавець зобов`язаний попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, виконавець повинен встановити, чи є боржник - власник майна, яке передається на реалізацію, одним з батьків дитини чи особою, які їх замінюють, тобто, чи є боржник тією особою, до обов`язків якої належить дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

У разі передачі в порядку виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, власником якого є боржник, який не є одним з батьків чи особою, яка їх замінює по відношенню до дітей, які мають право користування таки майном, відсутні підстави для отримання виконавцем згоди органу опіки та піклування, оскільки така згода потрібна на відчуження будинку, квартири, якщо відчужується майно, належне батьками або особами, які їх замінюють.

Посилаючись на таке, суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №766/1637/21.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій приватного виконавця Колечко Д.М., які полягають у відмові у передачі на реалізацію житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які належать боржнику ОСОБА_1 , та вважає за необхідне зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича в рамках виконавчого провадження ВП № 62894601 та ВП № 62894878, без попередньої згоди органів опіки та піклування (Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , що виражається у визначенні вартості арештованого майна та подальшої передачі на реалізацію з прилюдних торгів, шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Під час розгляду скарги, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали на цей час здійсненню приватним виконавцем Колечко Д.М. таких заходів, спрямованих на виконання судового рішення та погашення заборгованості перед стягувачем.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Судом у повній мірі досліджені усі докази по справі та встановлені обставини справи, наведені у достатньому обсязі мотиви, за яких доведено, що дії приватного виконавця є недостатніми для виконання судового рішення, тобто такими, що вчиняються у розріз вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», всупереч правових висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 1, 2, 18, 19, 51, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, 33, 39, 41, 74 Закону України «Про іпотеку», ст. 2, 4, 10, 263, 447 - 451 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом МЮУ від 29 червня 2016 року № 2831/5, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича задовольнити.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, в рамках виконавчого провадження ВП № 62894601 та ВП № 62894878, щодо відмови від проведення необхідних заходів для примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, в рамках виконавчого провадження ВП № 62894601 та ВП № 62894878, без попередньої згоди органів опіки та піклування (Служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , що виражається у визначенні вартості арештованого майна та подальшої передачі на реалізацію з прилюдних торгів, шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Є. М. Панасенко