Постанова

від 26.12.2024 по справі 509/3790/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/880/24

Справа № 509/3790/13-ц

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі справуза апеляційноюскаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2022 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадження Овідіопольського районного суду Одеського апеляційного суду знаходилася цивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1999550,10 грн (т. 1, а.с. 155-156).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2018 року та залучено до справи ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та здійснено процесуальне правонаступництво відносно позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» (т. 2, а.с. 94-95).

23 грудня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із поданням, в якому просив встановити порядок виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме житлового будинку,площею 274,2 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування (т. 3, а.с. 1-7).

24 лютого 2022 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області в задоволенні подання приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича відмовлено (т. 3, а.с. 139-140).

27 липня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2022 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваною ухвалою та, коротко виклавши обставини справи, зазначив наступне. Так, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував необхідність подання саме приватним виконавцем і саме інформації щодо обстеження соціально-побутових умов проживання у зазначеному будинку. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що приватним виконавцем безпосередньо були вчинені дії щодо отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, що кореспондується з вчиненням необхідних дій за вимогами законодавства та практикою Верховного Суду, за результатами яких отримана відповідь органу опіки та піклування, яка була надана до суду разом із поданням приватного виконавця. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на зміст відповіді органу опіки та піклування про те, що останній не в змозі надати відповідь через обставини, що від них не залежать (ігнорування батьків неповнолітніх осіб на відповідні виклики). При цьому, апелянт вважає, що викладені ним в апеляційній скарзі обставини свідчать про намагання боржника ОСОБА_1 уникнути примусової реалізації іпотечного майна. З огляду на це, апелянт просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2022 року та постановити нову, якою задовольнити подання приватного виконавця у повному обсязі (т. 3, а.с. 148-151).

19 серпня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_7 ,суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.) відкрито апеляційне провадження (т.3,а.с.177-177зворот) таухвалою від25жовтня 2022року справупризначено дорозгляду (т. 3, а.с. 196).

26 серпня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ФК «Форінт» апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити (т. 3, а.с. 183-195).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №96/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Пузанової Л.В., суддів Ігнатенко П.Я., Орловської Н.В.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 3, а.с. 209).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30.05.2023 року (зі змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), з урахуванням п. 3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року, достроково закінчено відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М. (т. 3, а.с. 215-216).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 3, а.с. 217-219).

У зв`язку зі зміною постійно діючого процесуального складу колегії, 20 листопада 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснено заміну судді Сегеди С.М. на суддю-учасника постійно діючого процесуального складу колегії (т. 4, а.с. 37-37 зворот).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судове засідання 12 грудня 2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Так, з матеріалів справи вбачається, що апелянт та його представник повідомлялися про дати судових засідань на електронні адреси, що були ними повідомлені суду (т. 3, а.с. 221, 240, т. 4, а.с. 2, 13, 24, 40), стягувач та заінтересована особа повідомлялися через підсистему «Електронний суд», оскільки у них наявні зареєстровані електронні кабінети (т. 3, а.с. 223, 224, 229, 230, 240б-242, т. 4, а.с. 5-7, 15-17, 27-30), а повідомлення відповідачів відбувалося шляхом надіслання смс-повідомлень та повісток із використанням засобів поштового зв`язку (т.3,а.с.231-236,243-246,т.4,а.с.3,14,18-21,31-35,46-49). Разом з тим, учасники справи в жодне судове засідання, що призначалися судом апеляційної інстанції не з`явилися. Тому, зважаючи на те, що апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи), апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах подання та додатків до нього відсутній висновок служби у справах дітей щодо обстеження соціально-побутових умов проживання у зазначеному будинку, а лист служби у справах дітей, суд не може розглядати як висновок органу опіки та піклування, тому відмовив у задоволенні подання (т. 3, а.с. 140).

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може та вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебуває зведене виконавче провадження №62894601, до складу якого входять виконавчі провадження з виконавчих листів №509/3790/13-ц, виданих на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитом у розмірі 1999550,10 грн та судових витрат у сумі 1720,50 грн (т. 3, а.с. 8-11, 14-19, 34-35).

Постановою приватного виконавця від 26 серпня 2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 2210697,66 грн (т. 3, а.с. 22-24).

За відповідями банків щодо арешту коштів ОСОБА_1 постанова приватного виконавця про накладення арешту в цій частині залишена без виконання, оскільки у боржника відсутні на банківських рахунках грошові кошти або ж ОСОБА_1 не є клієнтом банківської установи (т. 3, а.с. 53-67).

Згідно з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником житлового будинку площею 274,2 кв.м., та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 42-43, 74-75).

29 грудня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника, а саме житлового будинку площею 274,2 кв.м., та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 85-88).

За вище вказаною адресою, відповідно до довідки про склад сім`ї, зареєстровані ОСОБА_1 (дата реєстрації 12 лютого 2004 року), ОСОБА_8 (дата реєстрації 30 травня 2017 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дата реєстрації 30 травня 2017 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дата реєстрації 30 травня 2017 року), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (дата реєстрації 30 травня 2017 року), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (дата реєстрації 30 травня 2017 року) (т. 3, а.с. 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Вказані положення корелюються із вимогами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, згідно з якими підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У поданні приватний виконавець зазначив, що реєстрація місця проживання неповнолітніх дітей у даному будинку ускладнює виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина (т. 3, а.с. 3).

Згідно з ч. 3 ст. 17 та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або інші законні представники не мають права без дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідно до закону, вчиняти від імені малолітньої дитини правочини, визначені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

У відповідь на звернення приватного виконавця Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області повідомила, що надати дозвіл про доцільність або недоцільність реалізації вказаного вище майна не уявляється можливим, так як громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на неодноразові письмові запрошення служби не реагують (т. 3, а.с. 106).

Згідно з п. 30 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із, зокрема, копією дозволу органів опіки та піклування або відповідногорішення суду у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 (провадження N 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, у випадку відмови органу опіки та піклування, виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що чинне законодавство України не передбачає можливості звернення з поданням за викладених обставин, а отже оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

За ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини. Тобто, суду необхідно врахувати баланс інтересів між правом стягувача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, як складову «права на справедливий суд», а також право неповнолітніх дітей на користування зазначеним майном як втручання у «право на житло».

З матеріалів справи вбачається, що батьками неповнолітніх осіб є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 90-101). Матір дітей, ОСОБА_8 , як вже зазначалося вище, зареєстрована разом із дітьми за адресою розташування спірного майна (т.3,а.с.89). Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження місце проживання батька АДРЕСА_2 , а місце проживання матері АДРЕСА_3 (т. 3, а.с. 91, 94, 97, 100). Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_8 є співвласником (частка власності 2/4) квартири АДРЕСА_4 (т. 3, а.с. 44-45). А отже, спірний житловий будинок, в якому зареєстровані неповнолітні, не є єдиним житлом дітей. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що житловий будинок, площею 274,2 кв.м., та земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки відповідно до договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 07 травня 2007 року (т. 1, а.с. 36-39), тобто неповнолітні особи були зареєстровані у спірному житлі після передачі його в іпотеку, а також після ухвалення у даній справі рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором (17 вересня 2014 року) (т. 1, а.с. 155-156).

За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що боржник, зареєструвавши дітей в іпотечному нерухомому майні без відома і згоди іпотекодержателя, тобто з порушенням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, створив перешкоди у зверненні стягнення на нерухоме майно у порядку виконання судового рішення про стягнення з нього на користь іпотекодержателя грошових коштів. Тому, враховуючи наявність іншого, відмінного від предмету іпотеки майна, у володінні батьків неповнолітніх дітей, що зареєстровані у спірному житловому будинку, апеляційний суд вважає за можливе подання виконавця задовольнити, встановивши порядок виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження спірного нерухомого майна без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та постановляє нову про задоволення подання приватного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіКолечка ДмитраМиколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2022 року скасувати та постановити нову.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити.

Встановити порядок виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014 року по справі №509/3790/13 шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: житлового будинку, площею 274,2 кв.м, та земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік