Ухвала

від 02.11.2022 по справі 2-6436/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-6436/11

Провадження №4-с/522/79/22

УХВАЛА

02 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою КП «ЖКС Порто-Франківський» на дії старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся КП «ЖКС Порто-Франківський» зі скаргою на бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії.

В своєї скарзі заявник просить суд зобов`язати старшого державного виконавця зашити арешт на одному рахунку підприємства, через накладенням старшим державним виконавцем арешт на всі рахунки підприємства, а саме 4 рахунки, що в сумі більше ніж 100000 гривень, що унеможливлює нормальну роботу в період воєнного стану та стабільну виплату заробітної плати працівникам та є грубим порушенням ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 24.08.2022 року відкрито провадження по справі.

У судове засідання учасники скарги не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини своєї не явки суду не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи, витребувані матеріали виконавчого провадження, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР '-Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Судом встановлено, що 16.08.2022 р. старшим державним виконавцем Другого приморського ВДВС Наталією Теличко відкрито виконавче провадження № 69623003 но справі № 2- 6436/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП «ЖКС «Порто- Франківський».

Цього ж дня, постановою старшого державного виконавця накладено арешт па рахунки підприємства, де стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником КП «ЖКС «Порто-Франківський», сума стягнення 26 169 грн.

Ухвалою Приморського районного суду від 18.04.2022 р. закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року у справі № 2- 6436/11.

Те, що держаним виконавцем накладений арешт на всі рахунки КП «ЖКС «Порто- Франківський», заявник вважає неправомірним, тому просить суд зобов`язати старшого державного виконавця зашити арешт на одному рахунку підприємства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що вимога скарги, а саме зобов`язання старшогодержавного виконавцязашити арештна одномурахунку підприємства не коректна, доказів на які посилається заявник суду не надані.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На підставі наведеного, суд вважає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження посилань заявника, про те, що рахунки КП «ЖКС «Порто-Франківський» арештовані державним виконавцем.

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця і останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі ст. 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги КП «ЖКС Порто-Франківський» на дії старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя Шенцева О.П.

02.11.2022