Рішення

від 26.10.2022 по справі 911/3753/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3753/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛТРЕЙД»

про стягнення 196 172,34 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Рошет А.І.;

від відповідача: Зінченко О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛТРЕЙД» про стягнення 196 172,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020 в частині поставки замовленого товару у визначених в рознарядці обсягах та строках. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 141 244,08 грн. пені та 54 928,26 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/3753/21 від 29.12.2021 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» залишено без руху.

24.01.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2021.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкрито провадження по справі № 911/3753/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

15.02.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до якого Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» зазначає, що для повного та всебічного встановлення обставин справи, визначення підстав та обсягу відповідальності за наявними вимогами доцільно проводити розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі, у зв`язку із чим просить суд розглянути справу № 911/3753/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи № 911/3753/21 постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 16.03.2022.

16.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви було здійснено після виходу судді на роботу.

05.04.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи 911/3753/21 16.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/3753/21 на 01.06.2022.

30.05.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.06.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; суд протокольно прийняв відзив до матеріалів справи; представник відповідача усно клопотав про відкладення судового засідання на іншу дату. Ухвалою суду від 01.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 30.06.2022.

29.06.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.

30.06.2022 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про відкладення судового засідання. Ухвалою суду від 30.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 20.07.2022.

З метою повідомлення позивача про дату та час судового засідання, 30.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу позивача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу позивача.

20.07.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник позивача усно клопотав про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповіді на відзив. Ухвалою суду від 20.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 04.08.2022.

03.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності відповідача та його представника.

04.08.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про проведення судового засідання за відсутності відповідача та його представника; в судовому засіданні суд протокольно зобов`язав позивача направити на адресу відповідача відповідь на відзив. Ухвалою суду від 04.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 15.09.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, 09.08.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача.

12.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу відповіді на відзив.

15.09.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів та просив суд його задовольнити; суд протокольно зобов`язав сторін з`ясувати питання щодо листа № 20/43 від 20.11.2020 та надати свої письмові пояснення. Ухвалою суду від 15.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 13.10.2022.

13.10.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; в судовому засіданні представник відповідача надав до суду письмові пояснення; представник позивача усно клопотав про відкладення засідання для ознайомлення з письмовими поясненнями відповідача. Ухвалою суду від 13.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 26.10.2022.

26.10.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

26.10.2022 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020. Так, позивач зазначає, що на підставі договору поставки, позивачем було направлено відповідачу рознарядку № 6/5238 від 20.11.2020 з дозволом на відвантаження продукції на загальну суму 789 828,00 грн. Умовами договору встановлено, що кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника. За ствердженням позивача, відповідачем було здійснено часткову поставку замовленого товару на суму 5 138,00 грн. Проте, замовлений товар в повному обсязі та у встановлені договором строки відповідачем поставлений не був. У зв`язку із вищенаведеним, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 141 244,08 грн. пені та 54 928,26 грн. штрафу, передбачених п. 9.1 договору.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. За ствердженням відповідача, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами надсилання йому рознарядки № 6/5238 від 20.11.2020. Відповідач, в свою чергу, заперечує отримання останньої. Як зазначає відповідач, ним було здійснено поставку товару на суму 5 138,00 грн. як зразок на власний ризик, а не на підставі наданої рознарядки.

Відповідач стверджує, що він звертався до позивача з листом щодо можливих термінів поставки у зв`язку з обставинами непереборної сили, але, за його ствердженням, так і не отримав письмової рознарядки. Строк договору вже закінчився, відтак, на переконання відповідача, зобов`язання за договором фактично не розпочалися. У зв`язку із цим, підстав для застосування штрафних санкцій до відповідача відсутні.

Враховуючи все вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 26.10.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛТРЕЙД» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ЦРЕКМ/В-20126 (далі - договір), умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації (Додаток № 1 до даного договору), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. п. 1.2 та 1.3 вказаного правочину, найменування продукції: пруток бронзовий. Виробник продукції: ТОВ «Харелектромет», Україна.

Згідно із п. 1.4 договору, ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах поставки DDP представнику замовника (вантажоодержувачу), пункт призначення - на матеріально-технічний склад виробничого структурного підрозділу «Київський центр механізації колійних робіт» (далі ВСП «КЦМКР») філії «ЦРУКМ» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Качалова, 7 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010 р.). Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації (додаток № 1 до даного договору). Ціна продукції, узгоджена у специфікації (додаток № 1 до даного договору), включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Відповідно до п. 4.3 договору, загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 659 005,00 грн. без ПДВ (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ять гривень 00 копійок), ПДВ 20% - 131 801,00 грн. (сто тридцять одна тисяча вісімсот одна гривня 00 копійок), загальна сума 790 806,00 грн. з ПДВ (сімсот дев`яносто тисяч вісімсот шість гривень 00 копійок).

20.10.2020 між сторонами укладено Додаток № 1 до договору, що є Специфікацією, відповідно до якої загальна сума продукції з урахуванням ПДВ 20% складає 790 806,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

В пункті 5.1 договору визначено, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP представнику замовника (вантажоодержувачу), пункт призначення - на матеріально-технічний склад ВСП «КЦМКР» філії «ЦРУКМ» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Качалова, 7 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010 р.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Умовами п. 5.2 договору передбачено, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця».

Замовник не несе відповідальності та обов`язку оплати за поставлену продукцію за рознарядкою, що підписані іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 5.2. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (е-mail) вказаної в цьому договорі.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовнику засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та електронною поштою (е-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладається на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

20.11.2020 листом № 20/43 від 20.11.2020 відповідач повідомив позивача, що відповідачем буде здійснена поставка продукції 15.12.2020 згідно специфікації в повному обсязі та просив підготувати відповідні документи та умови постачання (копія листа наявна в матеріалах справи).

В розділі 13 договору зазначені юридичні адреси сторін, зокрема, електронна адреса замовника (crekm@ukr.net) та постачальника (office@metalltrade.kiev.ua).

Як зазначає позивач, 24.11.2020 ним була направлена відповідачу рознарядка № 6/5238 від 20.11.2020, відповідно до якої, згідно з п. 5.2 договору поставки № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020, просив останнього здійснити поставку продукції на суму - 789 828,00 грн. з ПДВ.: 1. 476957, пруток бронзовий 60 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 400 кг; 1. 700904, пруток бронзовий 50 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 150 кг; 3. 734753, пруток бронзовий 110 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 1100 кг; 4. 734754, пруток бронзовий 90 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 600 кг; 5. 744832, пруток бронзовий 80 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 420 кг; 6. 750637, пруток бронзовий 100 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 200 кг; 7. 772467, пруток бронзовий 120 мм (БрАЖ9-4), ГОСТ 1628-78, ГОСТ 1875-78 в кількості 450 кг.

Вказана рознарядка підписана директором філії та заступником директора філії, копія наявна в матеріалах справи. На підтвердження надсилання рознарядки, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку відправлень з офіційної електронної адреси позивача за 24.11.2020.

Відповідно до п. 7.1 договору, отримання продукції замовником (вантажоодержувачем) здійснюється тільки на підставі наданої замовником письмової рознарядки постачальнику.

Згідно із п. 5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції представником замовника (вантажоодержувачем) на матеріально-технічний склад ВСП «КЦМКР» філії «ЦРУКМ» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Качалова, 7, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Судом встановлено, що 18.12.2020 відповідач, на виконання умов договору, частково поставив позивачу товар - пруток бронзовий 60 мм (БрАЖ 9-4) в кількості 21,6 кг - на суму 5 138,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 200 від 18.12.2020 на суму 5 138,64. Вказана видаткова накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена до матеріалів справи.

18.12.2020 відповідач звернувся до позивача із листом № 19/45 від 18.12.2020 щодо поставки за договором № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020, в якому повідомив позивача, що в умовах світової пандемії сталася складна ситуація, яка спричинила форс-мажорні наслідки для відповідача, як постачальника. Листом відповідач повідомив позивача, у зв`язку із тим, що виробник продукції ТОВ «Харелектромет» був змушений припинити виробничий процес продукції (прутку бронзового) через поширення вірусної хвороби серед робочого персоналу, відповідач просив позивача розглянути можливість продовження терміну поставки. У зв`язку із ситуацією, яка склалась, з метою належного виконання зобов`язання, відповідач просив позивача погодити нову дату поставки 15.01.2021, та розглянути п. 8.1 договору щодо відповідальності сторін за часткове або повне невиконання зобов`язань. Разом з листом відповідач направив позивачу лист ТОВ «Харелектромет» № 21112 від 17.12.2020 (копії наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, у зазначений в листі відповідача № 19/45 від 18.12.2020 термін продукція отримана позивачем не була.

28.01.2021 позивач направив відповідачу лист № 6/449, в якому повідомлено останнього, що, відповідно до п. 5.2 договору № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020, відповідачу була надана рознарядка № 6/5238 від 20.11.2020 на здійснення поставки продукції на суму 789 828,00 грн. з ПДВ. Однак, станом на 26.01.2021 постачання продукції виконано частково. Листом позивач просив повідомити в найкоротший термін про причини порушених термінів постачання та дату поставки продукції (копія листа наявна в матеріалах справи).

Відповіді на лист відповідач не направив, дату поставки продукції позивачу не повідомив та поставку продукції не здійснив. Протилежного не доведено.

Відповідно до п. 9.1 договору, за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання свої зобов`язань до поставити продукцію, якщо про інше не попередив письмово замовник.

Відповідно до п. п. 10.1 та 10.2 договору, із суперечок і розбіжностей, що виникли з цього договору, сторони вживають усі заходи до врегулювання питань дружнім взаємовигідним шляхом. Додержання досудового врегулювання спору обов`язково.

16.03.2021 позивач, на виконання умов договору, на електронну адресу відповідача направив лист № 6/1376 із претензією на суму 113 779,94 грн. Даною претензією позивач повідомив відповідача, що ним був направлений лист № 6/449 від 28.01.2021 щодо повідомлення причин порушення термінів постачання та дату поставки продукції, однак, відповіді на який позивач не отримав. На виконання укладеного між сторонами договору, відповідачу була направлена рознарядка від 20.11.2020 № 6/5238 на здійснення поставки продукції на суму 789 828,00 грн. з ПДВ., проте, станом на 16.03.2021 відповідачем виконано постачання продукції частково, а саме: згідно видаткової накладної № 200 від 18.12.2020 на суму 5 138,64 грн. У зв`язку із цим, позивач вимагав сплатити позивачу пеню в сумі 58 851,68 грн. та штраф в сумі 54 928,26 грн., нараховані на підставі п. 9.1 договору. Повідомлено відповідача, що у разі невиконання вимог претензії в установлений чинним законодавством строк, позивач буде вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав (копія наявна в матеріалах справи).

Відповіді на претензію відповідач не направив, вимоги претензії не виконав.

Станом на дату звернення позивачем до суду, відповідач неналежним чином виконав договірні зобов`язання та не здійснив поставку товару у погоджені сторонами строки на загальну суму 784 689,36 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної поставки замовленого товару до суду не надано.

У зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 9.1. договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 141 244,08 грн. та штраф у розмірі 54 928,26 грн.

Відповідно до п. 12.7 договору, термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2020 року, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2020 листом № 20/43 від 20.11.2020 відповідач повідомив позивача, що ним буде здійснена поставка продукції 15.12.2020 згідно специфікації в повному обсязі та просив підготувати відповідні документи та умови постачання.

24.11.2020 позивач на електронну адресу відповідача (office@metalltrade.kiev.ua) направив рознарядку № 6/5238 від 20.11.2020 та просив останнього здійснити поставку продукції на суму - 789 828,00 грн.

Отже, з огляду на умови п. 5.2 договору, відповідач за рознарядкою № 6/5238 від 20.11.2020 повинен був здійснити поставку товару позивачу до - 21.12.2020 включно (строк починає свій перебіг з наступного дня, за датою письмової рознарядки).

Судом встановлено, що 18.12.2020 відповідач поставив позивачу товар частково на суму 5 138,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 200 від 18.12.2020. Також, в цей же день, відповідач листом № 19/45 від 18.12.2020 просив позивача розглянути можливість продовження терміну поставки та погодити нову дату поставки - 15.01.2021. Однак, як зазначає позивач, у інший, зазначений в листі термін, продукція поставлена не була.

Станом на дату звернення позивачем до суду, відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання та не здійснив поставку товару в повному обсязі у погоджені сторонами строки на загальну суму 784 689,36 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної поставки замовлено товару до суду не надано.

У зв`язку із чим позивач, на підставі пункту 9.1. договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 141 244,08 грн. та штраф у розмірі 54 928,26 грн.

При цьому, судом також досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач стверджує, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами надсилання рознарядки № 6/5238 від 20.11.2020 відповідачу. Відповідач, в свою чергу, заперечує отримання останньої. Як зазначає відповідач, ним було здійснено поставку товару лише на суму 5 138,00 грн. як зразок товару на власний ризик, а не на підставі наданої рознарядки.

Також відповідач зазначає, що він звертався до позивача з листом щодо можливих термінів поставки, у зв`язку з обставинами непереборної сили, але, за його ствердженням, так і не отримав письмової рознарядки. Строк договору вже закінчився, відтак, на його переконання, з огляду на неотримання відповідачем рознарядки, зобов`язання за договором фактично не розпочалися. У зв`язку із цим, підстав для застосування штрафних санкцій, на думку відповідача, відсутні.

Вказані заперечення судом досліджені, однак, відхиляються з огляду на наступне.

Як встановлено в п. 5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця».

20.11.2020 відповідач листом № 20/43 від 20.11.2020 повідомив позивача, що відповідачем буде здійснена поставка продукції 15.12.2020 згідно специфікації в повному обсязі та просив підготувати відповідні документи та умови постачання (копія листа наявна в матеріалах справи).

24.11.2020 позивач на електронну адресу відповідача (office@metalltrade.kiev.ua) направив рознарядку № 6/5238 від 20.11.2020, відповідно до якої, згідно з п. 5.2 договору № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020, просив останнього здійснити поставку продукції на суму - 789 828,00 грн. Вказана рознарядка підписана директором філії та заступником директора філії.

В п. 5.2 договору визначено, що рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (е-mail) вказаної в цьому договорі.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовнику засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та електронною поштою (е-mail).

На підтвердження надсилання рознарядки, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку відправлень з офіційної електронної адреси позивача за 24.11.2020.

Дослідивши подану позивачем роздруківку, судом встановлено, що рознарядка по договору ЦРЕКМ/В-20126 від 20.11.2020 на поставку прутку бронзового була направлена 24.11.2020 з електронної адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на електронну адресу відповідача - office@metalltrade.kiev.ua, що зазначені сторонами в розділі 13 договору.

В п. 7.1 договору сторони погодили, що отримання продукції замовником (вантажоодержувачем) здійснюється тільки на підставі наданої замовником письмової рознарядки постачальнику.

Згідно із п. 5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції представником замовника (вантажоодержувачем) на матеріально-технічний склад ВСП «КЦМКР» філії «ЦРУКМ» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Качалова, 7, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2020 відповідач, на виконання умов договору, поставив позивачу товар лише частково на суму 5 138,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 200 від 18.12.2020. Вказана видаткова накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Посилання відповідача на те, що ним було здійснено поставку товару на суму 5 138,00 грн. як зразок товару на власний ризик, а не на підставі наданої рознарядки, судом відхиляються, з огляду на той факт, що поставка товару, у відповідності до п. 7.1 договору, могла бути здійснена виключно на підставі рознарядки позивача.

Як передбачено п. 9.2 договору, у випадку поставки постачання постачальником продукції без письмової рознарядки замовника, продукція приймається на відповідальне зберігання. У цьому випадку постачальник зобов`язаний укласти договір зберігання з замовником та сплатити замовнику вартість зберігання продукції по пред`явленому рахунку.

Аналізуючи умови п. 9.2 договору, судом встановлено, що обов`язок укласти договір зберігання покладається на постачальника (тобто, в даному випадку на відповідача). Доказів укладання договору зберігання з замовником матеріали справи не містять, сторони в судовому засіданні повідомили суд, що даний договір не укладався.

Крім того, як було встановлено судом раніше, 18.12.2020 відповідач звернувся до позивача із листом № 19/45 від 18.12.2020, в якому просив позивача розглянути можливість продовження терміну поставки та погодити нову дату поставки 15.01.2021.

Таким чином, враховуючи, що рознарядка № 6/5238 від 20.11.2020 направлена позивачем на електронну адресу відповідача, що зазначена у договорі, враховуючи лист відповідача № 19/45 від 18.12.2020 про погодження нових термінів поставки, а також здійснення відповідачем часткової поставки товару згідно видаткової накладної № 200 від 18.12.2020, господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що рознарядка на поставку товару № 6/5238 від 20.11.2020 направлялася відповідачу та отримана останнім.

Доказів на підтвердження здійснення поставки товару на підставі будь-якої іншої рознарядки ніж та, про яку вказує позивач, відповідач до суду не надав.

При цьому, суд звертає увагу, що ненадання позивачем доказів направлення рознарядки засобами поштового зв`язку (Укрпошта) не може бути єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується факт направлення відповідачу 24.11.2020 рознарядки на поставку товару № 6/5238 від 20.11.2020 і є належною підставою для виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару за договором № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Умовами п. 5.2 договору передбачено, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дні її відправлення замовнику засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та електронною поштою (е-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Відповідно до п. 12.7 договору, термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2020 року, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Отже, з огляду на умови п. 5.2 договору, відповідач за рознарядкою № 6/5238 від 20.11.2020 повинен був здійснити поставку товару позивачу до 21.12.2020 включно.

Проте, як було встановлено судом раніше, 18.12.2020 відповідач звернувся до позивача із листом № 19/45 від 18.12.2020, в якому просив позивача розглянути можливість продовження терміну поставки та просив позивача погодити нову дату поставки - 15.01.2021.

Позивач не заперечує отримання вказаного листа. Одночасно, заперечень щодо нової дати поставки - до 15.01.2021, про яку йдеться в листі відповідача № 19/45 від 18.12.2020, матеріали справи також не містять.

28.01.2021 позивач направив відповідачу лист № 6/449, в якому позивач просив повідомити в найкоротший термін про причини порушених термінів постачання та дату поставки продукції.

Судом встановлено, що наведені вище листи направлялися сторонами також на електронні адреси, що зазначені в договорі.

Дослідивши наведене листування сторін, суд приходить до висновку, що позивач своїми діями підтвердив погодження нових умов поставки до - 15.01.2021. Факт продовження строку поставки товару до 15.01.2021 не заперечується самим позивачем, що підтверджується поясненнями викладеними позовній заяві.

Одночасно, як зазначає позивач, у вказаний термін продукція позивачем отримана не була. Протилежного суду не доведено. Доказів здійснення поставки товару у погоджені строки та в обсягах матеріали справи не містять.

Станом на дату звернення позивачем до суду, відповідачем неналежним чином виконано договірні зобов`язання та не здійснено поставку товару у погоджені сторонами строки на загальну суму 784 689,36 грн. У зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 9.1. договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 141 244,08 грн. та штраф у розмірі 54 928,26 грн.

Отже, відповідачем допущено порушення умов договору поставки № ЦРЕКМ/В-20126 від 20.10.2020 щодо своєчасної поставки товару, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 9.1 договору.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» прийнято рішення про утворення ПАТ «Українська залізниця», 100 % акцій якого закріплюються в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття.

Отже, позивач є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з поставки позивачу продукції у погоджений сторонами строк, наявні підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 9.1 договору, за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання свої зобов`язань до поставити продукцію, якщо про інше не попередив письмово замовник.

Позивач за порушення строку виконання зобов`язання з поставки продукції за договором на суму 784 689,36 грн. нарахував та просить стягнути з відповідача 141 244,08 грн. пені, нарахованої в межах 6 місяців, та, оскільки прострочка поставки товару склала більше 30 календарних днів, позивачем додатково нараховано 7% штрафу в розмірі 54 928,26 грн.

В пункті 12.7 договору сторони узгодили, що термін дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2020 року, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Враховуючи, що свою потребу в замовленій у відповідача продукції позивач підтвердив відповідною рознарядкою, а також враховуючи погодження сторонами нової дати поставки товару - до 15.01.2021 (тобто після закінчення дії договору), договір діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань, обумовлених поставкою вказаної продукції, а відтак, нарахування позивачем штрафних санкцій за заявлений у позові період є правомірним.

Крім того, право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Отже, здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем обов`язку з поставки продукції у погоджений сторонами строк, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% та штрафу у розмірі 7% підлягають задоволенню повністю в сумі 141 244,08 грн. та в сумі 54 928,26 грн. відповідно.

Одночасно, відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, що оскільки, відповідно до п. 5.2 договору, поставка продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки, то такий строк за рознарядкою № 6/5238 від 20.11.2020 закінчився - 20.12.2020. Отже, останнім днем для подачі позовної заяви щодо стягнення штрафу та пені є 20.12.2021. Однак, позовна заява подана позивачем із пропуском строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 10), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 4.2 постанови Пленуму ВГСУ № 10, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару за рознарядкою № 6/5238 від 20.11.2020 протягом 30 календарних днів від дати письмової рознарядки, тобто до - 21.12.2020 включно (скільки строк починає свій перебіг з наступного дня від дати письмової рознарядки, тобто з 21.11.2020).

Одночасно, судом було встановлено, що сторони дійшли згоди щодо нової дати поставки товару до - 15.01.2021.

Таким чином, прострочення щодо поставки товару починається з 16.01.2021.

При цьому, пунктом 4.3 Постанови № 10 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.12.2021 (про що свідчить конверт, в якому надійшла позовна заява до суду), суд дійшов висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги в межах строку, передбаченого чинним законодавством України, для вимог про стягнення нарахованої пені та штрафу у зв`язку із простроченням поставки товару.

Крім того, Указом Президента України від 13.03.2020 №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами і доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

В пункті п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Станом на час розгляду зазначеного спору нормативно-правових актів щодо скасування (припинення) карантину відповідними органами державної влади не приймалось.

З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу в застосуванні позовної давності до позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновку суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 942,58 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЛТРЕЙД» (місцезнаходження: 08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 15, оф. 31; код ЄДРПОУ 37909775) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» (місцезнаходження: 03126, м. Київ, вул. Качалова, 7; код ЄДРПОУ 40123454) 141 244,08 грн. пені, 54 928,26 грн. штрафу та 2 942,58 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко