Рішення

від 08.11.2022 по справі 357/8151/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8151/22

2/357/2822/22

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Хоменко О. Р.,

За участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Іченської О.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення.

Позовною заявою зазначено, що згідно наказу № 1-к від 10 січня 2018 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу з 12 січня 2018 року до Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 на посаду слюсара-сантехніка за безстроковим трудовим договором. 16 грудня 202020 року за підписом «т.в.о. директора Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 Кучерук О.П. та печаткою Відділу культури і туризму видано Наказ № 32-к, яким позивача було звільнено з посади слюсара-сантехніка за п.1 ст.40 КЗпП України. Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді слюсара-сантехніка, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Рішення суду від 04 червня 2021 року у справі №т 357/1256/21 частково задоволені позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано наказ № 32-к від 16 грудня 2020 року, поновлено на посаді слюсара-сантехніка з 17 грудня 2020 року, стягнуто з Відділу (Управління) культури та туризму Білоцерківської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 381,50 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн. та 4000 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню. Рішенням Київського апеляційного суду вказане рішення залишено без змін. Однак, незважаючи на рішення суду про негайне поновлення позивача на роботі, станом на день звернення до суду з позовом рішення суду не виконано. З 01 серпня 2022 року Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 припинив свою діяльність, тому датою звільнення з посади слюсаря-сантехніка Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 слід вважати 01 серпня 2022 року.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив у відповідності до приписів статті 236 КЗпП України стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час невиконання судового рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Зазначав, що документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09 вересня 2022 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи 10 жовтня 2022 року о 09:30 год.

04 жовтня 2022 року на адресу суду від Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради надійшла заява про неналежного відповідача та пропуск строку на звернення до суду, в якій зазначено, що Управління повністю заперечує щодо заявлених позовних вимог, оскільки є неналежним відповідачем за даним позовом, що є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач пропустив передбачений ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові. У рішенні суду від 04 червня 2021 року не вказано, та не зобов`язано Управління поновити позивача на посаді.

Судовий розгляд у справі, призначений на 04 жовтня 2022 року, відкладено на 07 листопада 2022 року у зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позовну заяву.

02 листопада 2022 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на заяву відповідача щодо неналежного відповідача та пропуск строку на звернення до суду з позовною заявою.

Вказана відповідь обґрунтована тим, що засновником музичної шкоди № 3 є Білоцерківська міська рада, а управління культури і туризму є її структурним підрозділом. У справі № 357/1256/21 належним відповідачем було визнано управління культури і туризму, оскільки дане управління є головним розпорядником бюджетних коштів. Саме відповідач здійснював виплати заробітної плати відповідачу, оскільки музична школа не мала самостійного балансу та була включена до мережі головного розпорядника управління культури і туризму міської ради і обслуговувалася централізованою бухгалтерією, яка в свою чергу є структурним підрозділом управління. Тому, саме управління культури і туризму є виконавчим органом Білоцерківської міської ради і головним розпорядником бюджетних коштів, а отже і належним відповідачем у справі. Відповідно до статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Виконання рішення є закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. У постанові від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц Верховний суд зазначає, що за змістом ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником наказу про поновлення на роботі без поважних причин, негайно після проголошення рішення. Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником виконання судового рішення за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права згідно з ч.1 ст. 223 КЗпП України, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі. У випадку з позивачем, такий наказ не видавався і до позивача доведений не був, а отже у трьох місячний строк подачі до суду в даному випадку застосовуватися не може, як і дата відліку часу з 04 червня 2021 року. Припинення діяльності юридичної особи - Білоцерківської музичної шкоди № 3 відбулося 01 серпня 2022 року. Якщо на день поновлення працівника ліквідацію не завершено, то на підприємство покладається обов`язок поновити на роботі такого працівника та здійснити на його користь зазначені законодавством виплати.

07 листопада 2022 року на адресу суду від управління культури і туризму Білоцерківської міської ради надійшло клопотання про невірне визначення правосубєктності юридичної особи позивачем.

Відповідно до даного клопотання в статуті КЗ БМР БМШ № 3 (музичної школи) не вказано, що вона підзвітна та підпорядкована Управлінню культури і туризму. Наказом начальника управління культури від 04 січня 2021 року № 02 про переміщення закладів культури до новоутвореного Управління не було переміщено Комунальний звклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3". Даний заклад не був переміщений до управління культури, не був підпорядкований відділу культури і мистецтв Управління, та не входить до структури та штатної чисельності Управління. 29 квітня 2021 року музична шкода була виключена з базової мережі комунальних закладів культури і не включена до переліку комунальних закладів базової мережі. Тому, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 29 квітня 2021 року «Про затвердження переліку комунальних закладів культури базової мережі Білоцерківської міської територіальної громади», музична школа не є підвідомчим Управлінню культури закладом культури. Згідно пункту 2.3 посадової інструкції начальника Управління від 04 січня 2021 року та від 01 березня 2022 року остання видає у межах компетенції накази, які є обов`язковими для виконання підвідомчими управлінню закладами культури, перелік яких затверджується міською радою. Таким чином, начальник управління культури в межах компетенції немає права та обов`язку призначати та звільняти працівників комунальних закладів та видавати накази для працівників закладів, не підвідомчих управлінню культури. Оскільки позивач не укладав трудового договору з управлінням культури, то управління культури є неналежним відповідачем у даній справі.

В судовому засіданні 07 листопада 2022 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що позивач працював слюсарем у музичній школі № 3 до 16.12.2020 та звільнений з музичної школи за скороченням штатів. Позивач оскаржив до суду своє звільнення та був поновлений на роботі рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2021. Вказане рішення набрало законної сили після його перегляду судом апеляційної інстанції. Після залишення в силі рішення суду першої інстанції, з управління культури стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну школу та судові витрати. Залишилося невиконаним рішення суду лише в частині поновлення позивача на роботі в музичній школі № 3. У зв`язку з тим, що Білоцерківська музична школа № 3 на даний час ліквідована, позивач просить стягнути із відповідача середній заробіток за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі. Відповідач у справі є належним, так як є головним розпорядником коштів Білоцерківської міської ради для закладів культури. Тримісячний строк на звернення до суду не пропущений, так як позивача до останнього часу не поновлено на роботі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі та пояснила, що на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2021 позивача не можна поновити, так як припинив свою діяльність заклад комунальної освіти Білоцерківська музична школа № 3. Управління культури та туризму Білоцерківської міської ради не є правонаступником музичної школи № 3 та не може нести своїх зобов`язань за діями та рішеннями ліквідованої музичної школи. Позивач в тримісячний строк після 04.06.2021 не звертався із заявою про його поновлення на роботу до управління культури і на даний час сплив строк на звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України. Належним відповідачем у даній справі є не управління культури міської ради, а музична школа № 3, яка ліквідована. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2021 про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та судових витрат виконано шляхом списання коштів із казначейських рахунків.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно наказу № 1-К виданого Комунальним закладом Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 від 10 січня 2018 року ОСОБА_2 прийнято на посаду слюсара-сантехніка з 12 січня 2018 року згідно V розряду ЄТС з посадовим окладом - 2176 грн.

Наказом № 32-к Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 від 16 грудня 2020 року у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності працівників, відповідно до наказу № 18-ОД від 16 грудня 2020 року «Про внесення змін до штатного розпису К ЗБМР БМШ № 3 та скороченням чисельності працівників» у зв`язку зі зменшенням обсягу робіт та з організаційно-виробничими обставинами, а також необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, відсутністю приміщень, на підставі п.1 ст.40 КЗпП розірвано трудовий договір з слюсарем-сантехніком ОСОБА_2 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 17 грудня 2020 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2022 року (справа № 357/1256/21,провадження № 2/357/1872/21) позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано накази Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3» № 32-к від 16.12.2020 року та № 33-к від 16.12.2020 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді слюсаря-сантехніка Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3» з 17.12.2020 року. Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27 381,50 грн., судовий збір у розмірі 908 грн. та 4 000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2021 року залишено без змін.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначав, що незважаючи на рішення суду про негайне поновлення його на роботі, станом на день звернення до суду з позовом рішення суду не виконано, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.08.2022 припинено діяльність Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3.

Позивачу за період 2020 року нараховано заробітну плату в сумі 66 969,31 грн.

Статут Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, затверджений рішенням Білоцерківської міської радим від 22 грудня 2016 року, згідно з п.1.2 якого, заклад заснований на комунальній формі власності. Засновником закладу є Білоцерківська міська рада Київської області. Згідно з п.1.3 даного Статуту, заклад має статус державного закладу освіти, підзвітний та підпорядкований відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.

Згідно п.4.1. посадової інструкції директора комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, директор школи має право в межах своєї компетенції, в установленому порядку приймати на роботу та звільняти з роботи працівників закладу згідно чинного законодавства.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 88-06-VIII від 29 грудня 2020 року затверджено Положення про управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, згідно з п.1.10 якого, управління фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету в межах асигнувань, затверджених міської радою.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 829 від 30 грудня 2020 року затверджено штатний розпис виконавчих органів Білоцерківської міської ради з 01 січня 2020 року, зокрема управління культури і туризму, який складається з 10 штатних посад.

Відповідно до п.2.2 посадової інструкції начальника управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, затвердженої в 2021 році, начальник управління, відповідно до чинного законодавства призначає та звільняє працівників управління, керівників закладів культури комунальної форми власності та працівників цих закладів у разі відсутності керівника даного закладу.

Наказом начальника управління культури і туризму № 02 від 04.01.2022 переміщено заклади культури і туризму відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради в Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради. Згідно даного наказу, відомості щодо переміщення Білоцерківської музичної шкоди № 3, відсутні.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 532-12-VIII від 29 квітня 2021 року затверджено перелік комунальних закладів культури базової мережі Білоцерківської міської територіальної громади. Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3" до вказаного переліку не входить.

01 березня 2022 року міським головою затверджено посадову інструкції начальника управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, згідно з п.2.3 якої, остання, відповідно до чинного законодавства призначає та звільняє працівників управління, керівників закладів культури комунальної форми власності.

Штатні одиниці (посади) в комунальному закладів Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 в 2021 та 2022 році були відсутні.

Згідно довідки, виданої начальником управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 26.09.2022, в органах Державної казначейської служби України відкрито рахунковий рахунок, з якого працівника Комунального закладу Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3" проводяться виплати по оплаті заробітної плати згідно фонду заробітної плати, який складений директором закладу та затверджений в штатному розписі згідно чинного законодавства.

Згідно довідки відділу культури і туризму від 30.12.2020, розрахунковий рахунок, з якого працівника комунального закладу Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3" отримували заробітну плату, закритий.

Відповідно до довідки управління фінансів Білоцерківської міської ради від 29.09.2022 № 149 головним розпорядником бюджетних коштів є управління культури і туризму. В 2021 та 2022 роках видатки на утримання Комунального закладу Білоцерківська музична школа № 3 не передбачалися. Якщо установа та організації не мають самостійного балансу та включені до мережі головного розпорядника бюджетних коштів, в такому випадку всі фінансові операції здійснюються головними розпорядниками бюджетних коштів (в даному випадку централізованою бухгалтерією управляння культури і туризму).

При вирішені справи, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено, що рішенням БМР Київської області від 22 грудня 2016 року № 398-22-VII змінено найменування Білоцерківської музичної школи № 3 і затверджено Статут у новій редакції комунального закладу Білоцерківської міської ради Київської області Білоцерківська музична школа № 3.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/8151/22, провадження 2/357/2822/22 від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, позов ОСОБА_2 до Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3» № 32-к від 16.12.2020 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді слюсаря-сантехніка Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3» з 17.12.2020 року. Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27 381,50 грн., судовий збір у розмірі 908 грн. та 4 000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Встановлено, що в порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 не виконало рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/8151/22, провадження 2/357/2822/22 від 04 червня 2021 року про поновлення ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Враховуючи викладене, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши обставини справи, що мають істотне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/8151/22, провадження 2/357/2822/22 від 04 червня 2021 року про поновлення ОСОБА_2 має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Разом із тим, відповідач у своїй заяві від 04 жовтня 2022 року зазначав, що позивач пропустив строк передбачений ст.233 КЗпП України, що є підставою для відмови в позові. При цьому, у рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області не вказано, та не зобов`язано Управління поновити позивача на посаді.

Такі твердження відповідача щодо питань застосування положень статті 233 КЗпП України є правильними, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 12 липня 2021 року (справа № 487/4191/19, провадження № 61-18790св20, зазначено, що «установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. У статті 234 КЗпП передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк».

Судом встановлено, що наказ про поновлення позивача на роботі на час звернення позивача з позовом до суду не видався, при цьому у рішенні суду від 04 червня 2021 року вказано, що «рішення в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню», тобто останнім днем звернення до суду з даним позовом є 05 вересня 2021 року, при цьому до суду із цим позовом позивач звернувся лише 02 вересня 2022 року, при цьому позивач не подавав заяву про поновлення зазначеного строку з посиланням на поважність причин його пропуску.

Отже, суд приходить до висновку про пропуск позивачем передбаченого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, тому позов з цих підстав не підлягає до задоволення.

Крім того, заслуговують на увагу твердження відповідача з приводу того, що музична школа за своїм правовим статусом не є структурним підрозділом Відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради виходячи з наступного.

У постанові Верховного суду від 29 червня 2022 року (справа № 357/1279/21, провадження № 61-124св22) вказано, що «згідно з частинами першою та другою статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Тобто, структурним підрозділом є структурна одиниця юридичної особи, яка має визначені функції в господарській діяльності, відмінні від функцій інших одиниць, і входить до структури юридичної особи як організаційно відособлена від інших підрозділів її частина. При цьому він не має статусу юридичної особи. Законом України «Про позашкільну освіту» визначено, що структурно відокремленими підрозділами закладу позашкільної освіти є філії такого закладу, які знаходяться поза межами розташування основного закладу позашкільної освіти і виконують таку ж освітню діяльність, як основний заклад позашкільної освіти в цілому або за окремими її напрямами.»

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» - засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 14 Закону України «Про освіту» державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством.

Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.

За змістом частин третьої, шостої та восьмої статті 22 Закону «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про освіту» передбачено, що система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

У статті 25 Закону України «Про освіту» визначені права і обов`язки засновника закладу освіти, відповідно до якої засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), серед іншого, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти; затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

Заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства (частина перша статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту»). Заклад позашкільної освіти діє на підставі статуту, що затверджується засновником закладу (частина перша статті 13 Закону України «Про позашкільну освіту»).

Відповідно до затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 22 грудня 2016 року Статуту Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична шкода № 3 - Білоцерківська музична школа № 3 є початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом (школа естетичного виховання), належать до системи позашкільної освіти у сфері культури (пункт 1.1).

Відповідно до п.1.2 - заклад заснований на комунальній формі власності. Засновником закладу є Білоцерківська міська рада.

Відповідно до п.1.3 Статуту - заклад має статус державного закладу освіти, підзвітний та підпорядкований відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради.

Відповідно до п.2.1 Статуту - заклад є юридичною особою, діє на підставі статуту, затвердженого засновником, має круглу печатку, кутовий штамп та інші штампи і обслуговується централізованою бухгалтерією відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.

Пунктом 6.14 та 6.15 передбачено, що заклад не відповідає по зобов`язаннях засновника закладу, як засновник не відповідає по зобов`язаннях закладу. Заклад несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах коштів фонду споживання закладу та власних надходжень на виплату заробітної плати штатним працівникам закладу згідно штатного розпису, має право самостійно розпоряджатися коштами що зараховуються на рахунки відкритті в органах Державної казначейської служби. Отримані кошти використовуються згідно із кошторисом (п.6.9, 6.10, 6.11).

Майно та кошти закладу, передані засновником та набуті за рахунок міського бюджету та діяльності, є власністю територіальної громади міста та становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності,вартість яких відображається у самостійному балансі закладу (п.6.3 Статуту).

Майно закладу є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління (п.6.4 Статуту).

Фінансування діяльності закладу здійснюється у встановленому порядку за рахунок місцевого бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством України (п.6.6. Статуту).

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Управління культури і туризму БМР є структурним підрозділом Білоцерківської міської ради (пункт 1.1 Положення про управління культури і туризму БМР (нова редакція), затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 29 грудня 2020 року № 88-06-VIIІ).

Головною місією діяльності відділу є, зокрема, реалізація єдиної державної політики в сфері культури.

Серед основних завдань відділу є організаційно-методичне керівництво діяльністю підвідомчих закладів та підприємств культури (пункт 3.1 Положення про управління культури і туризму БМР).

Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики з питань культури, у тому числі, сприяє розвитку мережі і матеріально-технічної бази закладів та установ культури, раціональній розстановці кадрів (пункт 4.1 Положення про управління культури і туризму БМР).

Пунктами 7.4 та 7.5 Положення про відділ культури і туризму БМР визначено, що структурним підрозділом відділу є централізована бухгалтерія, яка обслуговує адміністративний апарат відділу та підвідомчі заклади культури. Перелік підвідомчих відділу комунальних закладів, підприємств та установ культури Білоцерківської міської ради базової мережі міста затверджується рішенням міської ради. Зазначене кореспондується з частиною третьою статті 23 Закону України «Про культуру».

Отже, судом встановлено, що Білоцерківська музична школа № 3 є початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом (школа естетичного виховання), заснованою Білоцерківською міською радою Київської області на комунальній формі власності, має статус державного закладу освіти, підзвітна та підпорядкована управлінню культури і туризму Білоцерківської міської ради, має єдину і спільну централізовану бухгалтерію, яка є структурним підрозділом управління культури і туризму Білоцерківської міської ради та обслуговує підвідомчі йому комунальні заклади культури (у тому числі вказані школи), а також є юридичною особою та діє на підставі статуту, затвердженого засновником, а отже, за своїм правовим статусом вона не є структурним підрозділом управління культури і туризму Білоцерківської міської ради.

Отже, належним відповідачем у даній справі є Музична школа, в штаті якого перебував позивач.

Однак, Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 з 01 серпня 2022 року припинив свою діяльність.

Пунктом 8.3 Статуту передбачено, що у разі припинення юридичної особи Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська міська школа № 3 (у результаті її ліквідації, злиття, проділу, приєднання або перетворення) активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуються до доходу міського бюджету.

З огляду на викладене належним відповідачем у справі, що розглядається, є Білоцерківська міська рада Київської області.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року (справа № 182/3357/19, провадження № 61-8742св21).

Клопотань про заміну неналежного відповідача або про залучення міської ради до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_2 не подавав.

Як наслідок у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно було відмовити з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Судові витрати у справі, понесені позивачем покладаються на останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 . Місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради. Місцезнаходження: вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 36, місто Біла Церква Київської області, 09117. Код у ЄДРПОУ 05458494.

Повний текст рішення суду складено 08 листопада 2022 року.

СуддяМ. М. Бебешко