Рішення

від 07.11.2022 по справі 381/1884/21

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/344/22

381/1884/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Гапонової А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач) про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2009 року сторони зареєстрували шлюб.

Під час шлюбу, в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було побудовано нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем.

На даний час позивач та відповідач разом не проживають, шлюбні відносини між ними фактично припинені. ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_4 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу.

Згоди щодо поділу вищевказаного майна, сторони дійти не можуть. ОСОБА_4 не визнає права власності ОСОБА_3 на зазначене майно, з огляду на що останній звертається до суду з даним позовом

Тому, позивач просив суд:

1. визнати нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , спільно, сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

2. у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на вказане нежитлове приміщення;

3. вирішити питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2021 року ОСОБА_4 (далі позивач за зустрічним позовом) звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач), у якому просила суд визнати спірне майно особистою приватною власністю ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що магазин промислових товарів ОСОБА_4 вважає об`єктом її приватної власності, оскільки був збудований нею, до реєстрації шлюбу, за особисті кошти, а не за кошти сім`ї.

Так, згідно договору купівлі-продажу квартири від 18 травня 2002 року позивачем за зустрічним позовом була куплена квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 3/15-VII-IV від 26 грудня 2002 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0177 га (кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0018 - 0,0114 га і кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0017 - 0,0063 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 2/22-XXX-IV від 03 березня 2005 року змінено цільове призначення земельної ділянки для ведення комерційної діяльності.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року (справа № 2-735/09) визнано за ОСОБА_4 право власності на два самочинно збудовані павільйони площею 60 м.кв., в АДРЕСА_2 .

Позивач за зустрічним позовом також зазначила, що доказів того, що спірний об`єкт нерухомості був побудований за спільні кошти подружжя, матеріали справи не містять.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник відповідача за зустрічним позовом зазначив, що надані ОСОБА_4 докази є неналежними, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування, так як стосуються інших предметів нерухомого майна, що розташовані за іншими адресами, а не спірного нежитлового приміщення. При цьому, ОСОБА_4 не обґрунтовано належність цих доказів для підтвердження своїх вимог. Крім того, свідоцтво про право власності, індексний номер 388591, на який посилається сторона позивача, яким засвідчено право власності ОСОБА_4 на спірне нежитлове приміщення, видано 09.02.2013, тобто через 4 роки після реєстрації шлюбу.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву додатково зазначено, що ОСОБА_4 в період шлюбу з ОСОБА_3 , лише дооформляла дозвільну документацію на вже побудоване до шлюбу приміщення.

У судовому засіданні представник позивача вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного просив відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісних позовних вимог, просив задовольнити вимоги зустрічного позову.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року заяву адвоката Максименка К.М. про відвід судді Осаулової Н.А. у цивільній справі №381/1884/21 передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч. 1ст. 33 ЦПК України, який буде розглядати заяву про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 заява про відвід передана на розгляд судді Ковалевській Л.М., а ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року у задоволені вищевказаної заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року, ухвалу суду першої інстанції від 11.08.2021 було скасовано, а справу за заявою про забезпечення позову направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою суду від 09 грудня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом.

У подальшому, ухвалою суду від 14.12.2021 року накладено арешт на спірне нежитлове приміщення, магазин промислових товарів.

Протокольними ухвалами суду від 07.02.2022 року до матеріалів справи долучено відзив на зустрічну позовну заяву, відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, заперечення, а також ухвалено викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Крім того, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та заявлених у справі свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги первісного позову слід залишити без задоволення, а зустрічний позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

03 червня 2009 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 121, що підтверджено Свідоцтвом про шлюб (а.с. 6).

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2021 року у справі № 381/320/21 шлюб між сторонами було розірвано.

У даній справі спір у сторін виник щодо нежитлового приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать пропрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно із частиною першою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Так, звертаючи до суду із зустрічним позовом, позивач, посилаючись на вищезазначену норму, просила визнати спірне нежитлове приміщення її особистою приватною власністю, оскільки, як вона зазначала, магазин промислових товарів збудований нею, до реєстрації шлюбу, за особисті кошти, а не за кошти сім`ї.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 18 травня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Савчук Т.П., зареєстрованого в реєстрі за № 752, ОСОБА_4 придбала квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Вказана квартира зареєстрована Фастівським МБТІ на праві власності за ОСОБА_4 і записана в реєстрову книгу № 113, реєстр. № 8936, що підтверджується відповідним написом на договорі купівлі-продажу (а.с. 93).

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 3/15-VII-IV від 26 грудня 2002 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0177 га (кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0018 - 0,0114 га і кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0017 - 0,0063 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 041870. Вказаний акт 15.01.2004 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0002155 (а.с. 94).

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 2/22-XXX-IV від 03 березня 2005 року змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,0177 га (кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0018 - 0,0114 га і кадастровий номер земельної ділянки 3211200000:09:004:0017 - 0,0063 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення комерційної діяльності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 293347. Вказаний акт 23.03.2005 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.032.00240 (а.с. 95 ).

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року (справа № 2-735/09) у справі позов ОСОБА_4 до Фастівської міської ради- відділу архітектури про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на два самочинно збудовані павільйони площею 60 м.кв. в АДРЕСА_2 .

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу належить кв. АДРЕСА_3 та прилегла до неї земельна ділянка площею 0.0177 га. Згідно Державного акту від 23 березня 2005 року земля приватизована та переведена під ведення комерційної діяльності. Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду питань торгівлі, громадського харчування, надання послуг населенню міста та ефективного використання міських земельних ресурсів від 27 березня 2008 року їй було надано дозвіл про встановлення павільйонів. Після чого ОСОБА_4 даний дозвіл погодила у всіх потрібних інстанціях. Павільйони зведені з дотриманням норм добросусідства, не порушують їхніх прав, на приватизованій земельній ділянці без порушень цільового призначення (а.с. 96-97).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як вбачається із Інформаційної довідки № 243021896 від 04.02.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., матеріали стін: піноблок, опис: торгівельний павільон - літера А; ганок - літера а; прибудова-літера а1 (літери зазначені в технічному паспорті на магазин промислових товарів), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: Серія НОМЕР_1 , виданого 09.02.2013 Реєстраційною служба Фастівського міськрайонного управління юстиції в Київській області. Вказане приміщення розташовано на земельній ділянці, кадастровий номер: 3211200000:09:004:0018, реєстраційний номер: 7472232112, цільове призначення: ведення комерційної діяльності, площа: 0.0114 га (а.с. 7).

У відповідності до Звіту про оцінку майна №005-12052021 від 29 квітня 2021 року, ринкова вартість нежитлового приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 без ПДВ складає 1 634 830,00 грн. (а.с. 8).

У той же час, згідно Висновку про вартість майна у вигляді нежитлового приміщення, (магазин промислових товарів), загальною площею 121,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 , вартість вказаного об`єкту оцінки ставом на 28 вересня 2021 року, без врахування ПДВ, становить 906 096,00 грн. (а.с. 106).

За змістомст.76ЦПК України,доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Як зазначалось вище, із наявних у справі документів вбачається, що до шлюбу з ОСОБА_3 за ОСОБА_4 було визнано право власності на два самочинно збудовані павільйони площею 60 м.кв. в АДРЕСА_2 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року (справа № 2-735/09). У той же час, за час шлюбу сторін за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 09.02.2013 року, що видане Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції в Київській області.

Таким чином, за час шлюбу належне позивачу майно (нежитлове приміщення) було збільшене більш як у два рази.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді якстаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування правил, передбаченихстаттею 62 СК України, збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Разом із цим, істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що доля первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цінта інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.

Тобто, застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили суду, що магазин побудувала ОСОБА_4 до шлюбу з ОСОБА_3 . Після відкриття магазину останній там працював.

Однак, як вбачається із письмових доказів, до шлюбу ОСОБА_4 була власником павільйонів площею 60 м.кв., а за час шлюбу зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м. Тобто, площа спірного майна збільшилась більш як у 2 рази, що суд вважає істотним.

Як встановлено у судовому засіданні, фактично за час шлюбу була збільшена площа нежитлового приміщення, що належало ОСОБА_4 до шлюбу, а тому, ОСОБА_3 має доводити, що збільшення вартості майна відбулось внаслідок спільних затрат подружжя або його особистих ресурсів, при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

З наявних у справі доказів не підтверджується не тільки факт грошових затрат ОСОБА_3 , а й факт трудових затрат, коли він міг би вкладатися якщо не фінансово, то власною працею у істотне збільшення вартості спірного майна. Такі обставини ОСОБА_3 не довів.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачаються передбачені статтею 62 СК України підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині на праві особистої приватної власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, оскільки ОСОБА_3 не визнає право особистої власності ОСОБА_4 на спірне майно, суд приходить до висновку про необхідність визнати нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти судового збору в сумі 9060,96 грн.

Враховуючи вимоги ч.9 ст. 158 ЦПК України, вжиті у справі заходи забезпечення позову слід скасувати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 21, 57, 60, 62, 65, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 15, 16, 204, 370 ЦК України, ст. ст. 3-5,7-13,17, 43,49,76-82, 137, 141, 158, 211,258,263,264, 265, 268, 352 ЦПК України,Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни від21.12.2007N11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя»,суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 121,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення позову, які було накладено за ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2021, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 9060,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: Осаулова Н.А.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2022 року