Ухвала

від 10.11.2022 по справі 752/15859/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15859/22

Провадження № 2-з/752/424/22

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

10.11.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-кадастр-інвест», Обслуговуючого кооперативу «Спецбуд», треті особи Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буряк Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального Богданович Альона Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївна, Головне управління держгеокадастру у м. Києві про скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення всіх речових прав, обтяжень щодо земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-кадастр-інвест», Обслуговуючого кооперативу «Спецбуд», треті особи Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буряк Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального Богданович Альона Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївна, Головне управління держгеокадастру у м. Києві про скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення всіх речових прав, обтяжень щодо земельної ділянки. Позивач просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273 на АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд; накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285 на АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд до ухвалення рішення по суті справи.

В обгрунтування заяви вказує, що позивач є особою, якій рішенням Київської міської ради №1187/3256 було передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до передбаченої законом процедури позивач замовив виготовлення технічної документації щодо винесення меж земельної ділянки в натурі та подав заяву про державну реєстрацію земельної ділянки для її формування та подальшої реєстрації права приватної власності. Проте 22.02.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що земельна ділянка позивача перетинається з ділянкою 8000000000:79:142:0285 (ділянка на АДРЕСА_1 ) на 18.0155% та з ділянкою 8000000000:79:142:0273 (ділянка на АДРЕСА_1 ) на 52,013%. У подальшому позивачем було встановлено, що земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами були сформовані в ДЗК на підставі технічної документації із хибними даними щодо місць розташування ділянок та всупереч проектів землеустрою. На думку позивача, задля забезпечення ефективності захисту його прав та виконання рішення суду необхідно накласти арешт на земельні ділянки до ухвалення рішення судом по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, в майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Суд відмічає, що на підтвердження реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285 (ділянка на АДРЕСА_1 ) та 8000000000:79:142:0273 (ділянка на АДРЕСА_1 ) позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що право власності на вказані земельні ділянки 21.01.2020р. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Стор».

Разом із тим, дата формування вказаного витягу 20.10.2021р. Станом на час подання заяви про забезпечення позову (07.11.2022 року) позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказані об`єкти належить одному з відповідачів.

За таких обставин, виходячи з наведеного слід відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-кадастр-інвест», Обслуговуючого кооперативу «Спецбуд», треті особи Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буряк Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального Богданович Альона Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївна, Головне управління держгеокадастру у м. Києві про скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення всіх речових прав, обтяжень щодо земельної ділянки.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 10.11.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська