Постанова

від 02.11.2022 по справі 921/730/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 921/730/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Т. Г., Плотніцький Б. Д.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 (суддя Шумський І. П.) у справі

за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь»

до: 1) Тернопільської обласної державної адміністрації, 2) Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром»,

за участю Військової прокуратури Тернопільського гарнізону на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного концерну «Укроборонпром»,

про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі,

за участю представників:

позивача - Костової Н. З. (адвокат),

відповідача-1 - Калиняка С. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - Прудь О. В. (у порядку самопредставництва),

прокурора - Гавловської А. В.

СУТЬ СПОРУ

1. Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» (далі - ТДНТП «Промінь», позивач) на праві постійного користування належить земельна ділянка на вул. Текстильній у м. Тернополі.

2. На підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА) частина земельної ділянки, належної на праві користування ТДНТП «Промінь», передана в оренду Обслуговуючому кооперативу «Аляска Авто» (далі - ОК «Аляска Авто»), про що укладено відповідний договір оренди.

3. ТДНТП «Промінь», вважаючи, що вказаним розпорядженням голови Тернопільської ОДА та укладеним з ОК «Аляска Авто» договором оренди порушується його законне право та інтерес на володіння і користування земельною ділянкою, звернулося з позовом до господарського суду.

4. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОК «Аляска Авто» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ОК «Аляска Авто», виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. У листопаді 2019 року ТДНТП «Промінь» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської ОДА та ОК «Аляска Авто» про: визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 12.06.2019 № 355-од «Про право користування земельною ділянкою» (далі - розпорядження від 12.06.2019 № 355-од), яким земельну ділянку площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 (далі - спірна земельна ділянка) передано в оренду ОК «Аляска Авто» на 10 років для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, та надано ОК «Аляска Авто» згоду на поділ спірної земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, в установленому порядку; визнання недійсним договору оренди землі від 18.06.2019 № 142, укладеного між Тернопільською ОДА та ОК «Аляска Авто» (далі - спірний договір оренди землі), відповідно до якого Тернопільська ОДА надає, а ОК «Аляска Авто» приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

7. На обґрунтування позовних вимог ТДНТП «Промінь» посилається на те, що відповідно до спірного розпорядження та договору оренди землі спірна земельна ділянка вибула з користування ТДНТП «Промінь» без згоди позивача (як постійного користувача), чим порушується його законне право та інтерес на володіння і користування спірною земельною ділянкою, передбачене статтею 92 Земельного кодексу України.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 05.12.2000, № 566, серія ІІ-ТР № 001553 (за формою власності згідно з державною статистичною звітністю 2-ЗЕМ - землі державної власності), ТДНТП «Промінь» надано в постійне користування для будівництва підприємства земельну ділянку загальною площею 24,13096 га на вул. Текстильній у м. Тернополі. Спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, наданої ТДНТП «Промінь» в постійне користування.

9. 03.06.2019 головою Тернопільської ОДА видано розпорядження № 333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким ТДНТП «Промінь» припинено право користування спірною земельною ділянкою, яку переведено до земель запасу державної власності на території Тернопільської міської ради.

10. Водночас 30.05.2019 голова ОК «Аляска Авто» звернувся до Тернопільської ОДА із заявою б/н від 30.05.2019 з проханням надати в оренду спірну земельну ділянку ОК «Аляска Авто», членами якого є 1211 власників гаражів, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці з наявним нерухомим майном. У вказаній заяві ОК «Аляска Авто» також просило надати згоду на поділ спірної земельної ділянки.

11. Розпорядженням від 12.06.2019 № 355-од спірну земельну ділянку передано ОК «Аляска Авто» в оренду на 10 років для колективного гаражного будівництва та надано йому згоду на поділ цієї земельної ділянки.

12. На підставі розпорядження від 12.06.2019 № 355-од між Тернопільською ОДА (орендодавцем) та ОК «Аляска Авто» (орендарем) укладено спірний договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

13. Відповідно до пункту 4 спірного договору оренди землі на земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна, які перебувають у користуванні орендаря. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд (пункт 5 договору).

14. У пункті 9 спірного договору оренди землі сторонами обумовлено, що його укладено до 12.06.2029. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк із врахуванням вимог чинного законодавства.

15. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування гаражів. Цільове призначення земельної ділянки - 02.06 для колективного гаражного будівництва (пункти 16 та 17 спірного договору оренди землі).

16. Договір набирає чинності після підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (пункти 39 та 40 спірного договору оренди землі).

17. Інформаційна довідка від 18.07.2019 № 174364577 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 містить інформацію про проведену 19.06.2019 державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (номер запису про інше речове право 32089488).

18. Під час розгляду справи № 921/388/19 господарським судами вирішувалося питання щодо правомірності прийняття зазначеного вище розпорядження голови Тернопільської ОДА від 03.06.2019 № 333-од. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2019 задоволено позов та визнано недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 03.06.2019 № 333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Дане судове рішення залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та Верховного Суду від 24.09.2020.

19. Указані судові рішення обґрунтовані тим, що визнання недійсним рішення місцевого органу виконавчої влади є належним способом захисту порушеного права позивача як постійного землекористувача. При цьому суди дійшли висновку, що спірне розпорядження від 03.06.2019 № 333-од не відповідає вимогам статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України та прийняте головою Тернопільської ОДА з урахуванням, у тому числі, припису від 20.03.2019, який було скасовано апеляційним адміністративним судом у справі № 857/7974/19.

20. При цьому судами у справі № 921/388/19 встановлено: на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі № 921/556/14-г/17 за Тернопільською ОДА 26.03.2015 зареєстровано право державної власності на спірну земельну ділянку (номер запису про право власності 9267242); 20.09.2016 щодо цієї ж земельної ділянки зареєстровано право постійного користування за ТДНТП «Промінь» (номер запису про інше речове право 16524623) на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2000 серії ІІ-ТР № 001553, виданого Тернопільською міською радою народних депутатів; ТДНТП «Промінь» є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки; постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 921/556/14-г/17 встановлено знаходження на цій ділянці нерухомого майна (асфальтовані дороги, щебеневе покриття, повітряні лінії автостоянок, огорожа, шлагбаум, туалет, електроопори), які є нерухомим майном і перебувають на балансі ТДНТП «Промінь».

21. Посилаючись на незаконність прийнятого 12.06.2019 головою Тернопільської ОДА розпорядження № 355-од щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду ОК «Аляска Авто», порушення прав позивача як постійного землекористувача, ТДНТП «Промінь» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним цього розпорядження та укладеного на його підставі спірного договору оренди землі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

22. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 04.12.2021 позов задовольнив.

23. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.05.2022 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

24. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскільки на момент прийняття оспорюваного розпорядження ТДНТП «Промінь» було користувачем спірної земельної ділянки на підставі чинного Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2000, то Тернопільська ОДА прийняла оскаржуване розпорядження всупереч вимогам статті 141 Земельного кодексу України та одночасно порушила право позивача на користування земельною ділянкою, передбачене статтею 92 Земельного кодексу України.

25. Суди попередніх інстанцій зазначили, що розпорядженням від 12.06.2019 № 355-од спірну земельну ділянку без законного припинення права ТДНТП «Промінь» на постійне користування нею та без проведення земельних торгів передано в оренду ОК «Аляска Авто», який не є власником нерухомого майна на вказаній земельній ділянці.

26. Крім того, встановивши, що оспорюване розпорядження прийнято Тернопільською ОДА з порушенням вимог земельного законодавства і прав ТДНТП «Промінь», оскільки подальша передача земельної ділянки в оренду могла бути здійснена лише у разі припинення права постійного користування такою ділянкою, доказів чого матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірний договір оренди землі, укладений на підставі розпорядження від 12.06.2019 № 355-од, яке є незаконним, підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОК «Аляска Авто», в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

28. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

29. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції норм частини першої статті 377 Цивільного кодексу України та частини першої статті 120 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, якими встановлено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-43гс18), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 29/5005/17496/2011.

30. Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме частин першої статті 79, частин першої-шостої, дев`ятої та десятої статті 79-1 Земельного кодексу України, частини першої статті 3, частин першої та другої статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон про земельний кадастр).

31. ТДНТП «Промінь» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

32. У відзивах на касаційну скаргу Державний концерн «Укроборонпром» та Тернопільська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій.

33. Крім того, Державний концерн «Укроборонпром» надало клопотання про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОК «Аляска Авто».

34. Тернопільська ОДА правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

37. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

39. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

40. Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

41. Проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх підстав та предмета позову, встановлених фактичних обставин справ, матеріально-правового регулювання, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 29/5005/17496/2011, відсутні з огляду на таке.

42. Так, у справі № 910/18560/16 прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу товариству з обмеженою відповідальністю земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю; визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю права користування земельною ділянкою.

43. Позовні вимоги у справі № 910/18560/16 обґрунтовані доводами про те, що міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень та передала в оренду товариству з обмеженою відповідальністю як власнику розміщеної на земельній ділянці нерухомості, земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю, без зміни її цільового призначення, а також за відсутності відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою.

44. У справі № 910/18560/16 прокурор просив визнати недійсним договір оренди землі з тих підстав, що міська рада, вийшовши за межі власних повноважень, надала в оренду земельну ділянку державної власності зі складу земель оброни.

45. Натомість у справі № 921/730/19, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, підставою визнання недійсним договору оренди землі ТДНТП «Промінь» визначило визнання судом в іншій справі недійсності розпорядження місцевого органу виконавчої влади про припинення права постійного користування на спірну земельну ділянку, та, як наслідок, недійсність, на думку ТДНТП «Промінь», розпорядження Тернопільської ОДА про передачу такої земельної ділянку в користування ОК «Аляска Авто».

46. Предметом позову у справі № 200/606/18 була вимога фізичної особи до банку та приватного нотаріуса про визнання недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за банком та визнання за фізичної особою права власності на земельну ділянку.

47. Спір у справі № 200/606/18 виник через те, що після придбання на електронних торгах нерухомого майна фізична особа дізналася про набуття банком з прилюдних торгів земельної ділянки під належним позивачу нерухомими майном, яка (земельна ділянка), на думку позивача, належить йому та не могла бути предметом продажу з торгів, а банк не може бути її власником.

48. У справі № 29/5005/17496/2011 суди в рамках провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця розглядали спір за заявою банку про визнання недійсним результату аукціону з продажу майна банкрута, в якій банк просив визнати недійсними результати зазначеного вище аукціону, акт про передання права власності, який укладено між ліквідатором та переможцем цього аукціону, та протокол про проведення аукціону. На обґрунтування доводів вказаної заяви банк посилався на наявність порушень вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які було допущено ліквідатором при організації та проведенні повторного аукціону з продажу майна банкрута, а саме - неправомірний продаж майна на другому повторному аукціоні як цілісного майнового комплексу.

49. Натомість у цій справі (№ 921/730/19) судами попередніх інстанцій встановлено, що ТНДТП «Промінь» є постійним користувачем спірної земельної ділянки, а ОК «Аляска Авто» не є власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці. Саме обставини наявності неприпиненого у ТНДТП «Промінь» права постійного користування спірною земельною ділянкою та відсутності підстав для передачі вказаної ділянки в користування ОК «Аляска Авто» і стали підставою для висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовним вимог.

50. Указане свідчить про те, що правовідносини у справах № 910/18560/16, № 200/606/18 та № 29/5005/17496/2011 і у справі № 921/730/19 не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у предметах та підставах позовів, фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постановах, до спірних правовідносин у цій справі.

51. Отже, доводи ОК «Аляска Авто» щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

53. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

54. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 921/730/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ОК «Аляска Авто» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

55. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

56. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

57. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

58. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

59. Обґрунтовуючи касаційну скаргу з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОК «Аляска Авто» стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 79, частин першої-шостої, дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу та частини першої статті 3, частин першої та другої статті 15 Закону про земельний кадастр.

60. Однак ОК «Аляска Авто» у касаційній скарзі лише вдається до прямого цитування вказаних норм права та не конкретизує зміст правовідносин, в яких висновок Верховного Суду відсутній, не обґрунтовує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, не зазначається в касаційній скарзі у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права.

61. Так, частина перша статті 79 Земельного кодексу України міститься визначення того, що таке земельна ділянка, а частини перша-шоста, дев`ята, десята статті 79-1 Земельного кодексу України визначають характеристики земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

62. Водночас частина перша статті 3 Закону про земельний кадастр закріплює основні принципи, на яких базується державний земельний кадастр, а в частинах першій та другій статті 15 цього Закону наводиться перелік відомостей про земельні ділянки, які включаються до Державного земельного кадастру.

63. Загалом в касаційній скарзі посилання на частину першу статті 79, частину першу-шосту, дев`яту, десяту статті 79-1 Земельного кодексу та частину першу статті 3, частини першу та другу статті 15 Закону про земельний кадастр зводиться до обґрунтування думки ОК «Аляска Авто» про недійсність Державного акта на право постійного користування землею, за яким ТДНТП «Промінь» надано в постійне користування для будівництва підприємства земельну ділянку на вул. Текстильній у м. Тернополі.

64. При цьому судами попередніх інстанцій взагалі не розглядався спір про недійсність зазначеного Державного акта на право постійного користування землею, а вказані в касаційній скарзі норми права, щодо яких, на думку ОК «Аляска Авто», відсутні висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не застосовували.

65. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

66. З огляду на викладене касаційна скарга ОК «Аляска Авто» є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанцій та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 921/730/19 за касаційною скаргою ОК «Аляска Авто», поданої з цієї підстави.

68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

69. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ОК «Аляска Авто» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

71. З огляду на висновок Верховного Суду про закриття касаційного провадження та залишення касаційної скарги ОК «Аляска Авто» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження у справі № 921/730/19 за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 у справі № 921/730/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов