Рішення

від 01.11.2022 по справі 906/271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/271/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шульженко І.В. (в залі суду) - адвокат, ордер серії АА №1084126 від 12.05.2022;

від відповідача: Олянюк В.Л. (в залі суду) - діє на підставі наказу № 126-ОД від 04.08.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 6 167 894,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 6167894,50 грн. заборгованості за договорами поставки №25/09-2017 від 25.09.2017 та №17/10-2017 від 17.10.2017, з яких: 4806541,78 грн. основного боргу, 409484,00 грн. - 3% річних, 951868,72 грн. інфляційних втрат, а також стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не оплатив в повному обсязі поставлену продукцію згідно договорів поставки № 52/09-2017 від 5.09.2017 та № 17/10-2017 від 17.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

27.09.2022 до суду від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% від заявленої суми з підстав несприятливої економічної та політичної ситуації в країні, а також незадовільного фінансово-господарського стану підприємства.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За клопотання представника відповідача судом оглянуто оригінали поданих документів.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) укладено Договір № 25/09-2017, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені Договором (Договір-1) (п.п. 1.1. Договору-1).

Постачальник гарантує, що продукція є новою, відносно неї відсутні права третіх осіб, пов`язаних з її наймом, знаходженням у власності, заставі, користуванні, а також з інтелектуальною власністю тощо. Окрім того постачальник повідомляє, що "Технотранс-СВ" не є виробником Продукції, що постачається по договору (п.п. 1.2. Договору-1).

Кількість та номенклатура продукції вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору (п.п. 2.1. Договору-1).

Поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній Специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії продукції та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної (п.п. 3.1. Договору-1).

Постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість продукції повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (п. 3.2. Договору-1).

Пунктом 3.3. Договору-1 сторони передбачили, що Право власності на Продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Згідно п.п. 4.1. Договору-1 поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до Договору (п.п. 4.2. Договору-1).

Відповідно до п.п. 5.1. Договору-1 оплата покупцем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата покупцем здійснюється на підставі рахунків постачальника, виписаних на прийняту покупцем продукцію, що за результатами вхідного контролю визнана придатною для використання

Сторонами договору, у кожному окремому випадку можуть бути встановлені інші від встановлених в п. 5.2. договору умови оплати, які визначаються у відповідній Специфікації (умови оплати визначені у Специфікації є пріоритетними над умовами Договору) (п.п. 5.3. Договору-1).

Відповідальність сторін сторони визначили у розділі 7 Договору-1, відповідно до п. 7.2. якого у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції (абз. 2 п.п. 5.2. Договору-1), покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов`язань.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (п.п. 10.5. Договору-1).

27.12.2017 сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої п.п. 10.5. Договору-1 викладено в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє до 30.03.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання умов договору (зобов`язань) та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору."

Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору-1 та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами (п. 2 Додаткової угоди №1).

На виконання п. 1.1 Договору-1 між постачальником та покупцем укладено ряд специфікацій на поставку продукції, а саме:

- Специфікація № 1 від 06.10.2017 на поставку продукції на суму 155 220,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 2 від 19.10.2017 на поставку продукції на суму 1 015 740,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 3 від 03.11.2017 на поставку продукції на сум 152 158,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 4 від 06.11.2017 на поставку продукції на суму 775 170,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 5 від 14.11.2017 на поставку продукції на суму 775 170,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 6 від 29.11.2017 на поставку продукції на суму 706 800,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 7 від 01.12.2017 на поставку продукції на суму 2 865 360,00грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 8 від 01.12.2017 на поставку продукції на суму 20 959,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 9 від 04.12.2017 на поставку продукції на суму 462 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 10 від 11.12.2017 на поставку продукції на суму 1 394 880,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Специфікація № 13 від 18.12.2017 на поставку продукції на суму 108 654,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 3 всіх вказаних специфікацій було визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється по факту постачання на склад покупця в термін 14 календарних днів.

Всього, по Договору-1 було поставлено продукції на суму 14 462 212,12 грн.

Відповідач в свою чергу станом на 31.03.2019 здійснив частковий розрахунок лише в сумі 9 872 702,52 грн.

Разом із тим, платіжним дорученням № 2521 від 14.06.2019 (а.с.74 том 1) відповідач здійснив часткову оплату заборгованості по Договору-1 в сумі 50 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з урахуванням Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.03.2019 перед позивачем на день розгляду справи за Договором-1 становить 4 589 509,60 грн.

Крім Договору-1, сторони у справі 17.10.2017 уклали договір № 17/10-2017, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені Договором (Договір-2) (п.п. 1.1. Договору-2).

Постачальник гарантує, що продукція є новою, відносно неї відсутні права третіх осіб, пов`язаних з її наймом, знаходженням у власності, заставі, користуванні, а також з інтелектуальною власністю тощо. Окрім того постачальник повідомляє, що "Технотранс-СВ" не є виробником Продукції, що постачається по договору (п.п. 1.2. Договору-2).

Кількість та номенклатура продукції вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору (п.п. 2.1. Договору-2).

Поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній Специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії продукції та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної (п.п. 3.1. Договору-2).

Постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість продукції повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (п. 3.2. Договору-2).

Пунктом 3.3. Договору-2 сторони передбачили, що Право власності на Продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Згідно п.п. 4.1. Договору-2 поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до Договору (п.п. 4.2. Договору-2).

Відповідно до п.п. 5.1. Договору-2 оплата покупцем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Покупець здійснює оплату Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній Специфікації (п.п. 5.2. Договору-2).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (п.п. 10.5. Договору-2).

На виконання п. 1.1 Договору-2 між постачальником та покупцем укладено специфікацію на поставку продукції, а саме:

- Специфікація № 1 від 06.10.2017 на поставку продукції на суму 271 032,18 грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 3 всіх вказаної специфікації до Договору-2 визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється по факту постачання на склад покупця в термін 14 календарних днів.

Всього, по Договору-2 було поставлено продукції на суму 361 376,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 225-226 том 1). проте, постачальнику було повернуто товар на суму 108 412,87 грн. (а.с. 227 том 1).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи за Договором-2 становить 271 032,18 грн.

При цьому позивач відзначив, що при оформленні видаткової накладної № 107 від 20.10.2017 (а.с. 68 том 1) допущено технічну описку, а саме: помилково зазначено, що поставка продукції здійснюється за Договором № 25/09-2017 від 25.09.2017, коли вірним є "за Договором № 17/10-2017 від 17.10.2017".

Наведене підтверджується змістом Специфікації № 1 від 19.10.2017 (а.с. 67 том 1). В Акті звіряння взаємних розрахунків підтвердили таку описку.

23.05.2019 на електронну адресу Відповідача було направлено лист-пропозицію за вих. № 22/05-1 від 22.05.2019 про реструктуризацію боргу та підписаний з боку позивача договір № 22/05-2019 від 21.05.2019 про реструктуризацію заборгованості (а.с. 70-76 том 1).

Відповідач залишив згадану пропозицію без відповіді.

06.07.2021 відповідачу листом за вих. № 06/07-1 від 06.07.2021 направлено на електронну пошту вимогу про сплату заборгованості за Договорами-1, -2, яка залишилась без відповіді.

Оскільки 11.10.2021 щодо відповідача до ЄДРЮОФОП та ГФ внесено рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації. Встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 13.12.2021. Відповідач на даний час перебуває в стані припинення, відповідачеві було направлено відповідну кредиторську вимогу за вих. № 02/11-1 від 02.11.2021.

23.11.2021 ДП "ЖБТЗ" направлено відповідь на кредиторську вимогу, відповідно до якої акцентовано увагу на тому, що за зобов`язаннями по договору-1 строк позовної давності сплинув у лютому 2021 року.

В подальшому також було направлено додатково лист-претензію за вих. № 09/12- 2 від 09.12.2021.

Проте, всі вказані спроби залишені без належного реагування.

За наведених обставин, позивач зазначив, що загальна сума боргу становить 4806541,78 грн.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 409 484,00грн. - 3% річних та 951 868,72 грн. - інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 4 806 541,78 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що в даному випадку відповідачем вчинено дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а саме - 31.03.2019 підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався.

Як зазначалося раніше, позивач, в свою чергу просив стягнути з відповідача 409484,00 грн. - 3% річних, 951868,72 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, обрахованих позивачем, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом враховується, що відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неоднакова практика судів із застосування ст. 625 ЦК України певною мірою пов`язана із складнощами визначення правової природи відповідальності, передбаченої цією статтею, та розмежуванням цієї відповідальності від інших видів відповідальності за грошовими зобов`язаннями, зокрема неустойки (штрафу, пені) та збитків тощо.

Одним із найскладніших питань судової практики є ототожнення правової природи 3 % річних як відповідальності за порушення грошового зобов`язання та неустойки.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що 3% річних та інфляційні не можуть бути зменшені в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, тому в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 1, ід. код 07620094)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83А, ід. код 38913578) 4 806 541,78 грн. основного боргу, 409 484,00 грн. 3% річних, 951 868,72 грн. інфляційних втрат, а також 92518,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.11.22

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек.)