Ухвала

від 01.02.2023 по справі 906/271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"01" лютого 2023 р. Справа № 906/271/22.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.,

розглянувши заяву № 02/3828 від 19.12.2022 про відстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 6 167 894,50 грн

за участю представників сторін:

від стягувача: не прибув;

від боржника: Олянюк В.Л. - на підставі наказу № 126-ОД від 04.08.2022,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.11.2022 стягнуто з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс-СВ" 4 806 541,78 грн основного боргу, 409 484,00 грн 3% річних, 951 868,72 грн інфляційних втрат, а також 92518,42 грн витрат по сплаті судового збору.

07.12.2022 видано відповідний наказ.

19.12.2022 до суду надійшла заява боржника № 02/3828 від 19.12.2022 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 01.112022 у справі № 906/271/22 терміном на один рік.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу №906/271/22 розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Житомирської області Дєдух О.М. №123/2022 від 19.12.2022, у зв`язку з тим, що суддя Кудряшова Ю.В. згідно табеля обліку робочого часу з 19.12.2022 по 04.01.2023 перебуває у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/217/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу розподілено судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою суду від 21.12.2022 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"про відстрочкувиконання рішення господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 у справі №906/271/22; призначено судове засідання для розгляду заяви на 29.12.2022; рекомендовано стягувачу надати письмове пояснення щодо заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення.

29.12.2022 до суду поштовим та електронним зв`язком надійшли заперечення стягувача з доказами їх направлення боржнику електронним зв`язком.

В судовому засіданні 29.12.2022, враховуючи усне клопотання представника боржника, суд оголосив перерву до 01.02.2023.

В судове засідання 01.02.2023 представник стягувача не з`явився. У запереченнях (а.с. 125-132, т.1) просив заяву про відстрочку виконання рішення суду розглядати за його відсутності.

Представник боржника в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду ДП "Житомирський бронетанковий завод" вказав, що є учасником Державного концерну "Укробронпром", який є стратегічним виробником озброєння та військової техніки в Україні. Боржник також є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України в час проведення бойових дій на території України. Відповідно до Державних контрактів за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України", здійснює виготовлення, ремонт та модернізацію військової, а також ремонт військової техніки, що надходить безпосередньо з районів бойових дій, які вчиняються на території України. Всі фінансові ресурси підприємства направлено на швидке відновлення боєздатності цієї техніки та негайного спрямування її до Збройних Сил України для відсічі військової агресії, що є одним із пріоритетних напрямків підприємства у забезпеченні оборони Держави. Першочергові завдання держава ставить у напрямку забезпечення невідкладного захисту територіальної цілісності держави від агресора. При цьому, негайне виконання рішення в період воєнного стану, призведе до погіршення фінансового стану ДП "Житомирський бронетанковий завод" і як наслідок, ускладнить проведення фінансово-господарської діяльності підприємства, порушення строків виконання договірних зобов`язань з Міністерством оборони України по ремонту військової техніки, що матиме негативні наслідки в масштабах Держави.

Також ДП "Житомирський бронетанковий завод", просить врахувати, що:

- 04.03.2022 збройні сили російської федерації діючи з метою зміни меж території та державного кордону України та порушення порядку встановленого Конституцією України, здійснили ракетно-бомбові удари по території ДП "Житомирський бронетанковий завод", що призвело до тяжких наслідків. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060410000103 від 05.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 110 КК України;

- Торгово-промислова палата України своїм листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року;

- внаслідок ракетно-бомбових ударів знищено товарно-матеріальних цінностей близько 38 млн. гривень, що призвело до збитків підприємства у першому півріччі 2022 грн;

- 25.08.2022 набув чинності Закон № 2455-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", в якому передбачено, що на період воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України;

- звернення стягувача для примусового виконання судового рішення до органів державної виконавчої служби призведе до додаткових витрат у вигляді сплати виконавчого збору в розмірі 10% від суми заборгованості за судовим рішенням або понад 616 879,45 грн, що може призвести до зриву виконання Державним підприємством державного оборонного замовлення з проведення регламентованого та капітального ремонту військової техніки;

- в умовах особливого періоду боржник виконує завдання по виконанню Державних контрактів, укладених з Міністерством оборони України з регламентованого та капітального ремонту військової техніки, основним джерелом фінансування є кошти отримані саме від виконання державних замовлень та здійснення оплати Міністерством оборони України.

Зсилаючись на рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначає, що фінансовий стан підприємства боржника, яке під час військової агресії рф проти України здійснює виключно виконання Державних замовлень у сфері оборони є тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з ремонту військової техніки, тому виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/271/22 від 01.11.2022 може призвести до тяжких фінансових наслідків для ДП "Житомирський бронетанковий завод", неможливості виконання виробничих функцій, виконання оборонного замовлення по ремонту військової техніки та банкрутства підприємства, ускладнить проведення фінансово-господарської діяльності підприємства, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів, виконання ремонту військової техніки, порушення прав працівників на повне та своєчасне отримання заробітної плати, що у свою чергу потягне застосування до підприємства штрафних санкцій у великих розмірах, що і є виключними обставинами, і відповідно - підставою для відстрочення виконання рішення у розумінні ст.331 ГПК України. На думку боржника, відстрочка виконання рішення суду надасть можливість ДП "Житомирський бронетанковий завод" проводити активну господарську діяльність, виконати мобілізаційні завдання, взяти участь у відновленні боєздатності озброєння та як наслідок, отримати прибуток для подальшого виконання рішення суду по сплаті боргових зобов`язань.

На підтвердження обставин, наведених вище, боржник подав копії наступних документів: лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, Статуту підприємства, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію витягу з наказу.

Згідно поданих до суду заперечень (а.с. 125-142), стягувач просив суд відмовити у задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду. Наголосив, що боржник протягом більш як 5 років ухилявся від здійснення розрахунку та сплати боргу. Пояснив, що у зв`язку з воєнними діями та невиконанням контрагентами (зокрема, ДП "ЖБТЗ") своїх грошових зобов`язань, на даний час їхні працівники та їх родини фактично позбавлені джерел існування, а товариство позбавлено можливості матеріальними внесками надавати допомогу Збройним силам України і закуповувати необхідні для армії товари. Зауважив, що з самого початку військової агресії, Уряд України та законодавець постійно звертають увагу на необхідність здійснення розрахунків між суб`єктами господарювання, пожвавлення господарської діяльності, виплати заробітної плати працівникам та розрахунків із бюджетом, у зв`язку з чим були прийняті такі нормативно-правові акти як розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 212-р "Про забезпечення здійснення розрахунків підприємств, організацій, установ в умовах воєнного стану", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Звернув увагу, що боржник не подав доказів того, що відповідний ремонт техніки здійснюється безкоштовно або без отримання прибутку. Вважає безпідставними посилання заявника на ту обставину, що він є стратегічним підприємством для оборони держави, оскільки останній не входить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Зазначив, що бездоказовими є посилання заявника на наявність у нього форс- мажорних обставин, викликаних розпочатою з 24.02.2022 військовою агресією проти України. Вважає посилання заявника на те, що 04.03.2022 по його території було завдано ракетно-бомбових ударів також не є доказами наявності визначених ст. 331 ГК України підстав для відстрочення виконання рішення суду, адже відсутні докази того, що сам по собі такий удар по території унеможливив або утруднив його господарську діяльність, вплинув на його реальну можливість виконання зобов`язань. При цьому зауважив, що твердження заявника про знищення товарно-матеріальних цінностей на суму 38 млн. грн. та завдання збитків заявник жодними доказами не підтверджує. Доказів незадовільного фінансового стану заявником суду також не надано.

Звернув увагу, що при посиланні боржником на ЗУ від 27.07.2022 № 2455-ІХ "Про яким внесено зміни до ЗУ "Про виконавче провадження", заявник безпідставно ототожнив різні за своєю правовою природою процесуальні дії - відстрочення виконання рішення суду, що регламентовано ст. 331 ГПК України, рішення з приводу чого приймається судом, та зупинення вчинення виконавчих дій (ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"), вирішення чого віднесено до компетенції державного/приватного виконавця. При цьому вказав, що згідно внесених змін визначено, що виконавче провадження зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, однак переліку таких підприємств оборонно-промислового комплексу на даний час не визначено.

Розглянувши заяву ДП "Житомирський бронетанковий завод" про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення його представника та враховуючи заперечення стягувача, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

За вказаного слід враховувати, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, тому в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вказаного, суд зазначає, що наведені боржником доводи не свідчать про наявність виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, заявник, не надав суду доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду у встановлений строк. Так, звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення суду боржник не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду по даній справі у встановлений строк.

Зокрема, твердження ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" про те, що неможливість виконання рішення суду у даній справі зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Так, за визначенням, наведеним у ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором. Наданий боржником лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не може бути доказом, до того ж останній виданий "усім кого це стосується" (а.с.100, т.2)

Суд враховує, що введення з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, однак зазначене стосується більшості суб`єктів господарювання на території України. До того ж, як вбачається з рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 у даній справі, заборгованість відповідача перед позивачем виникла в період 2017-2018 років, тобто до введення воєнного стану в Україні.

При цьому, у заяві про відстрочення виконання рішення суду сам заявник вказує, що і на даний час продовжує здійснювати господарську діяльність. Доказів незадовільного фінансового стану заявником суду також не надано.

Також відсутні докази на підтвердження того, що внаслідок ракетно-бомбових ударів знищено товарно-матеріальних цінностей близько 38 млн.грн., що призвело до збитків у першому півріччі 2022 року.

Стосовно зсилань боржника на приписи Закону України від 27.07.2022 № 2455-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено новим абзацом наступного змісту: "Зупиняється у період дії воєнного стану в ч и н е н н я в и к о н а в ч и х д і й у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України", суд зауважує, що наведені обставини не впливають на вирішення питання про відстрочення виконання рішення судом, оскільки ці норми підлягають застосуванню виключно на стадії виконавчого провадження, а їх застосування входить до компетенції державних та приватних виконавців.

Тобто, навіть за наявності визначених у нормативних актах переліку чи критеріїв підприємств, до яких підлягають застосуванню приписи Закону України від 27.07.2022 № 2455-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", оцінка підстав для вчинення чи не вчинення відповідних виконавчих дій не впливає на вирішенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Водночас, внесення зазначених змін до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що державою на законодавчому рівні вживаються окремі заходи щодо зупинення у період дії воєнного стану в ч и н е н н я в и к о н а в ч и х д і й у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України", з урахуванням значення цих підприємств в забезпеченні інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, а також необхідність дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що божник не довів та документально не підтвердив наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, тому суд відмовляє в задоволені заяви божника про відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви № 02/3828 від 19.12.2022 про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 10.02.2023.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.)