Ухвала

від 10.11.2022 по справі 343/323/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 343/323/22

провадження № 61-11099ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Долина-Інвест» Долинської міської ради, третя особа - Долинська міська рада Івано-Франківської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Комунального підприємства «Долина-Інвест» Долинської міської ради (далі - КП «Долина-Інвест» Долинської міської ради), третя

особа - Долинська міська рада Івано-Франківської області, в якій,

з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та відмови від частини позовних вимог, просив стягнути на його користь заборгованість

із заробітної плати (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) в сумі 40 573,58 грн (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів); середній заробіток за час затримки виплат за період з 01 листопада 2021 року по 15 лютого

2022 року - 75 000,44 грн.

Долинський районний суд Івано-Франківської області своєю ухвалою

від 05 квітня 2022 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати й відшкодування завданої моральної шкоди, закрив провадження у справі в цій частині.

Долинський районний суд Івано-Франківської області своїм рішенням

від 06 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з КП «Долина-Інвест» Долинської міської ради на користь

ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 40 573,58 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період

з 01 листопада 2021 року по 15 лютого 2022 року - 75 000 грн.

Відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю.

Стягнув з КП «Долина-Інвест» Долинської міської ради в дохід держави 1 155,73 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, КП «Долина-Інвест» Долинської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку.

Івано-Франківський апеляційний суд своєю постановою від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу КП «Долина-Інвест» Долинської міської ради задовольнив. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 29 вересня 2022 року.

Щодо підстав касаційного оскарження судового рішення

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах

2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених

у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Крім посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;

пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить,

ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та додати її копії відповідно до кількості учасників справи.

Щодо сплати судового збору

Разом з тим, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 пред`явив вимоги про: стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, за наведеною правовою нормою ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги лише в частині її вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої

статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).

Отже, в частині вимог про середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на зміст рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду у лютому 2022 року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено на 2022 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року - 2 481 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1 % (75 000,44 грн х 1 % = 750 грн) від заявлених ОСОБА_1 майнових вимог є менше 0,4 розміру (2 481 х 0,4 = 992,40) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Отже, розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені становить 1 984,80 грн

(992,40 грн х 200 %).

Таким чином, ОСОБА_1 слід сплатити суму судового збору у розмірі 1 984,80 грн за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) подати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення, визначених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та додати її копії відповідно до кількості учасників справи; 2) додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі,

якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська