Постанова

від 17.05.2023 по справі 343/323/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 343/323/22

провадження № 61-11099св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя - доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Долина-Інвест» Долинської міської ради,

третя особа - Долинська міська рада Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Долина-Інвест» Долинської міської ради (далі - КП «Долина-Інвест», підприємство), третя особа - Долинська міська рада Івано?Франківської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що розпорядженням Долинського міського голови його призначено на посаду директора КП «Долина-Інвест» та 01 січня 2018 року з ним укладено контракт.

Розпорядженнями Долинського міського голови від 26 грудня 2018 року № 169-К «Про продовження контракту з ОСОБА_1 », від 27 грудня 2019 року № 206-К «Про продовження контракту з ОСОБА_1 » та від 31 грудня 2020 року № 394-К «Про продовження контракту з ОСОБА_1 » зміст контрактів щодо його дії неодноразово викладався в новій редакції.

Згідно з пунктом 3.1 контракту від 01 січня 2020 року, дію якого продовжено з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, йому як керівникові підприємства, нараховувалась заробітна плата, виходячи з установленого посадового окладу в розмірі 17 400 грн і фактично відпрацьованого часу. Також контрактом визначались джерела покриття витрат на оплату нарахованої заробітної плати, одним з яких були кошти міського бюджету, передбачені програмою діяльності КП «Долина-Інвест» на 2020 рік (загальний фонд) та кошти гранту Європейського Союзу (далі - грант ЄС) на реалізацію проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» (спеціальний фонд).

Позивач зазначав, що за час перебування на посаді керівника підприємства через відсутність фінансування в період з квітня 2021 року до листопада 2021 року виплата заробітної плати здійснювалась не в повному обсязі. На неодноразові звернення до засновника підприємства Долинської міської ради щодо заборгованості із заробітної плати така обмежувалась тільки формальними відповідями або взагалі їх не розглядала.

У зв`язку з цим виникла заборгованість з виплати заробітної плати, що є порушенням пункту 3.1 контракту, тому він з 01 листопада 2021 року звільнився із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

На момент звільнення його із займаної посади заборгованість з виплати заробітної плати становила 40 573,58 грн, яка не була виплачена відповідачем.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та відмови від частини позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП «Долина-Інвест» на його користь заборгованість із заробітної плати (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) в сумі 40 573,58 грн (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки виплат за період з 01 листопада 2021 року до 15 лютого 2022 року в розмірі 75 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Долинський районний суд Івано-Франківської області своєю ухвалою від 05 квітня 2022 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати й відшкодування завданої моральної шкоди та закрив провадження у справі в цій частині.

Долинський районний суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 06 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з КП «Долина-Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 40 573,58 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2021 року до 15 лютого 2022 року в сумі 75 000 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладений контракт, відповідно до умов якого позивач призначений на посаду директора підприємства, а в подальшому його визначено керівником проекту, що реалізовувався у місті Долина протягом 2018-2020 років з обмеженням його трудоучасті на здійснення функцій - 50 % по відношенню до загального фонду фактично відпрацьованого робочого часу в КП «Долина?Інвест».

Факт заборгованості із заробітної плати позивача в розмірі 40 573,58 грн підтверджується індивідуальними відомостями, виданими органами Пенсійного фонду України. Факт закінчення дії проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» без внесення змін до контракту з керівником КП «Долина-Інвест» не міг бути підставою для зменшення визначеного контрактом розміру заробітної плати, факту невиконання позивачем умов контракту не встановлено, враховуючи, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Івано-Франківський апеляційний суд своєю постановою від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу КП «Долина-Інвест» задовольнив.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач фактично трудові обов`язки за проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» у період з квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року (час звільнення позивача із займаної посади) не виконував, оскільки договір про надання гранту був припинений у березні 2021 року, відтак не могла бути йому нарахована частина заробітної плати, яка передбачалася за виконання цих обов`язків.

Після виконання проекту могли бути оплачені витрати, пов`язані з підготовкою фінальних звітів до березня 2021 року. Такі кошти позивачу були виплачені, що ним не оспорюється.

Апеляційний суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту виконання роботи з проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» у період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні є похідною від вимоги про стягнення заборгованості по сумам, належним до виплати при звільненні, які не підлягають задоволенню, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову і в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження №11-1329апп18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/3434/19 (провадження № 61?13722св20), від 13 січня 2021 року у справі № 495/2876/18 (провадження № 61-16072св19), від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61?6476св22), постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-259цс17.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладений між позивачем та відповідачем контракт не містить жодних застережень щодо зміни умов оплати праці чи зменшення затрат робочого часу при завершенні ОСОБА_1 роботи над проектом. Таким чином завершення проекту не звільняє роботодавця від обов`язку здійснювати оплату праці позивачу в основному розмірі 17 400 грн при повному виконанні ним в період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року своїх повноважень як директора КП «Долина-Інвест».

На думку заявника, апеляційний суд допустився помилки в трактуванні умов контракту та здійснив підміну ключових понять «виконання умов трудового контракту працівником» та «виконання умов грантового контракту керівником проекту», які відрізняються за своєю правовою природою та взагалі не можуть бути взаємопов`язаними в питанні подальшого зменшення об`єму виконання обов`язків (обсягу робіт) працівником, обумовлених трудовим контрактом. Тобто після завершення реалізації проекту він не припинив виконання своїх основних обов`язків згідно з контрактом як директор КП «Долина Інвест», про що свідчать табелі обліку робочого часу в період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року, де щоденна тривалість робочого часу при 40-годинному робочому тижні становить 8 годин.

Крім того, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 16 серпня 2022 року про витребування від КП «Долина-Інвест», третьої особи докази завершення проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» та зобов`язання надати переклад грантового проектуENI/2017/394-349 і додатку до нього українською мовою допустив порушення норм процесуального права. Водночас апеляційний суд взяв до уваги за належний доказ переклад цього грантового проекту та додатку до нього українською мовою без нотаріального засвідчення та без підтвердження відповідної сертифікації перекладача, який здійснено працівником третьої особи.

Доводи інших учасників справи

У січні 2023 року Долинська міська рада Івано-Франківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Вказує, що з квітня 2021 року директору КП «Долина-Інвест» не передбачалося виплати за рахунок коштів гранту ЄС, оскільки проект завершився і кошти гранту були освоєні. Оскільки відповідно до додаткової угоди до контракту від 24 квітня 2018 року директор додатково почав виконувати обов`язки щодо керівництва проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» йому додатково проводилась оплата праці за рахунок коштів гранту ЄС, так як проект закінчився, відповідно директор припинив виконувати додаткові обов`язки щодо керівництва проектом, а тому припинився обов`язок щодо додаткової оплати праці за рахунок коштів гранту ЄС.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду є безпідставними, оскільки обставини справи, яка переглядається, не є подібними обставинам вказаних справ.

Разом з тим, всі докази, які ухвалою апеляційного суду від 16 серпня 2022 року витребувані, були подані до суду першої інстанції.

У січні 2023 року КП «Долина-Інвест» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Зазначає, що позивач, підписуючи контракт з керівником КП «Долина-Інвест» від 01 січня 2018 року, був проінформований про його умови та погоджувався з ними. Також, підписуючи додаткову угоду до контракту від 24 квітня 2018 року, позивач був проінформований і погоджувався з тим, що він зобов`язується виконувати додаткові обов`язки і саме за виконання додаткових обов`язків йому буде проводитись додаткова оплата. Строк реалізації проекту з 28 грудня 2017 року до 28 грудня 2020 року і термін подання кінцевого звіту до 28 березня 2021 року. Отже, додаткові обов`язки щодо керівництва проектом позивач виконував до березня 2021 року та за цей період йому виплачувалась додаткова оплата за рахунок коштів гранту ЄС. Однак після завершення проекту позивач не виконував додаткових обов`язків щодо керівництва проектом і тому йому не може здійснюватися додаткова оплата.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 04 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 01 січня 2018 року між Долинською міською радою Івано-Франківської області та ОСОБА_1 укладено контракт, у відповідності до якого позивач призначений на посаду директора КП «Долина-Інвест» з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року (т. 1 а. с. 14?16).

Розпорядженням міського голови Долинської міської ради Івано?Франківської області від 19 квітня 2018 року № 51 ОСОБА_1 визначено керівником проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону», що реалізується у місті Долина протягом 2018 ? 2020 років за підтримки Європейського Союзу в рамках грантового контракту ENI/2017/394-349 з обмеженням його трудоучасті на здійснення цих функцій - 50 % по відношенню до загального фонду фактично відпрацьованого робочого часу в КП «Долина-Інвест» (т. 1 а. с. 80).

Державна реєстрація вищевказаного проекту проведена 26 березня 2018 року про, що свідчить реєстраційна картка проекту (програми) № 3815, в якій зазначено, що строк реалізації проекту з 28 грудня 2017 року до 28 грудня 2020 року (т. 1 а. с. 81).

24 квітня 2018 року укладено додаткову угоду до контракту з керівником КП «Долина-Інвест» від 01 січня 2018 року, згідно з умовами якої доповнено абзац 2 пункту 2.2 та керівника підприємства зобов`язано забезпечувати здійснення керівництва проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону», а пункт 3.1 розділу 3 викладено в новій редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата, виходячи з установлених керівнику посадового окладу в розмірі 15 600 грн і фактично відпрацьованого часу (з урахуванням статусу гірських), а саме: за рахунок коштів міського бюджету, передбачених по Програмі діяльності КП «Долина-Інвест» на 2018 рік -7 800 грн; за рахунок коштів гранту ЄС на реалізацію проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» - 7 800 грн.

Розпорядженням міського голови від 26 грудня 2018 року № 169-К продовжено дію контракту з директором КП «Долина-Інвест» Кізимою О. Р. з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, а розпорядженням від 27 грудня 2019 року № 206-К - з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року.

01 січня 2020 року між Долинською міською радою та керівником КП «Долина-Інвест» ОСОБА_1 повторно укладено контракт, який діяв з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року.

Згідно з пунктом 3.1 Розділу 3 цього контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата, виходячи з установлених керівнику посадового окладу в розмірі 17 400 грн і фактично відпрацьованого часу (з урахуванням статусу гірських), а саме: за рахунок коштів міського бюджету, передбачених по Програмі діяльності КП «Долина-Інвест» на 2020 рік - 8 700 грн; за рахунок коштів гранту ЄС на реалізацію проекту «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» - 8 700 грн.

Відповідно до розпорядження Долинського міського голови Івана Диріва від 31 грудня 2020 року № 394-К продовжено дію контракту з ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року (т. 1 а. с. 28).

Розпорядженням міського голови І. Диріва від 25 жовтня 2021 року № 588-К ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП «Долина-Інвест» 31 жовтня 2021 року за згодою сторін відповідно до пункту1 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 29).

Згідно з відомостями заробітної плати №№ 4-10 за квітень - жовтень 2021 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 становить 40 573,58 грн (т. 1 а. с. 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44).

Той факт, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість із заробітної плати в сумі 40 573,58 грн, підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими органами Пенсійного фонду України (т. 1 а. с. 46-50).

Суди також встановили, що листи позивача на адресу міського голови міста Долини Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року № 44, від 11 червня 2021 року № 45, від 13 липня 2021 року № 53, від 21 липня 2021 року № 56, від 02 серпня 2021 року № 59 підтверджують, що він неодноразово звертався до засновника КП «Долина-Інвест» та вказував на наявність заборгованості із заробітної плати, просив надати роз`яснення щодо виплати зарплати згідно з контрактом, внести зміни до контракту з керівником КП «Долина-Інвест», що дасть можливість внести відповідні зміни до штатного розпису, провести перерозподіл бюджетних коштів для виплати заборгованості із заробітної плати, попереджував про передбачену законодавством відповідальність та пропонував внесення конкретних змін до контракту.

Проте Долинська міська рада, як засновник комунального підприємства, на вказані листи не відреагувала, зміни до котракту внесені не були, хоча така можливість передбачена пунктом 5.1 контракту, де вказано, що внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод чи викладення його в новій редакції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року вказано, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а також стосується захисту трудових прав, а тому є підстави для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 фактично трудові обов`язки за проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» у період з квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року (час звільнення позивача із займаної посади) не виконував, оскільки договір про надання гранту був припинений у березні 2021 року, відтак не могла бути йому нарахована частина заробітної плати, яка передбачалася за виконання цих обов`язків.

Після виконання проекту могли бути оплачені витрати, пов`язані з підготовкою фінальних звітів до березня 2021 року. Такі кошти позивачу були виплачені, що ним не оспорюється.

Таким чином, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту виконання роботи за проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» у період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні є похідною від вимоги про стягнення заборгованості за коштами, належним до виплати при звільненні, які не підлягають задоволенню, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (стаття 30 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (далі - Постанова № 170) контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 Постанови № 170).

Відповідно до статей 1, 20 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За змістом частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до грантового договору ENI/2017/394-349, скріпленого підписами сторін договору, Долинська міська рада виступала координатором, а КП «Долина-Інвест» - співзасновником, а разом вони іменувались бенефіціари.

Період виконання проекту, як визначено в Додатку 1 до цього договору, становить 36 місяців.

ОСОБА_1 забезпечував здійснення керівництва проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» до завершення проекту.

Із січня 2021 року до березня 2021 року (на період підготовки фінальних звітів) передбачено виплату заробітної плати, зокрема і директору КП «Долина-Інвест» за рахунок коштів гранту ЄС в сумі 26 100 грн на підставі пункту 14.1 (Критерії прийнятності витрат).

Апеляційний суд вважав, що умови оплати праці директора КП «Долина?Інвест» чітко визначені грантовим договором ENI/2017/394-349 та додатками до нього, а також штатним розписом, за якими оплата праці директора підприємства здійснювалася за рахунок коштів, виділених на реалізацію гранту.

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 808/478/17 зробив такий висновок: «Згідно із частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28 вересня 2005 № 286, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо штатного розпису» від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07, визначено поняття штатного розпису, зокрема штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати i посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою. Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства. Наказ, яким буде затверджено штатний розпис, оформлюється з дотриманням усіх вимог до організаційно?розпорядчої документації відповідно до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, що поширюється на організаційно-розпорядчі документи (постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо), які створюються в результаті діяльності підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Відповідні документи також повинні мати всі необхідні реквізити, зокрема: найменування організації, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис тощо.

Однак колегія суддів вказує, що лист Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо штатного розпису» від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07 не є нормативно-правовим актом, а має лише роз`яснювальний характер.

Відтак, колегія суддів погоджується, що підприємство як юридична особа приватного права, на власний розсуд складає та затверджує для себе штатний розпис, де самостійно визначає перелік посад та розмір окладів. Штатний розпис є внутрішнім документом підприємства, установи, організації, який у зведеному вигляді фіксує розподіл праці між працівниками, конкретизує перелік посад і професій; встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, та розмір надбавок, якщо це передбачено положенням про оплату праці.»

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою № 170).

Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою № 170).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Слід зазначити, що у контракті передбачається: обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання; строк дії контракту; права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін; умови оплати й організації праці; підстави припинення та розірвання контракту; соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Водночас, умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

На основі Типової форми контракту з працівником у контракті можуть бути зафіксовані (в межах норм, що не суперечать Положенню про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою № 170) особливі умови праці по окремих професіях і видах робіт, з урахуванням їх специфіки, професійних особливостей.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд зауважив, що відповідно до штатного розпису від 28 січня 2021 року директору передбачено виплату заробітної плати в розмірі 8 786,26 грн (місячний фонд оплати праці) з січня до грудня 2021 року із міського бюджету та передбачено виплату заробітної плати в розмірі 8 700 грн (місячний фонд оплати праці) з січня до березня 2021 року за рахунок коштів гранту ЄС. Штатний розпис складений відповідно до рішення міської ради від 28 січня 2021 року № 100?4/2021, який підписаний директором Кізимою О. Р., бухгалтером ОСОБА_2 та затверджений міським головою.

Вказане, на переконання апеляційного суду, свідчить про інформованість позивача щодо розміру та строків виплати йому заробітної плати, зокрема і за рахунок гранту, та погодження із ними.

Апеляційний суд також встановив, що фінальний звіт підготовлений Долинською міською радою та КП «Долина?Інвест» та підписаний заступником міського голови М. Табаркевич 25 березня 2021 року. Отже, фактично трудові обов`язки ОСОБА_1 за проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону» у період з квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року (час звільнення позивача із займаної посади) не виконував, оскільки договір про надання гранту був припинений у березні 2021 року.

Апеляційний суд, роблячи такі висновки, виходив з того, що позивач, укладаючи контракт, та підписавши його, погодився на його умови та був обізнаний з його положеннями, які передбачали дві складові його заробітної плати, одна з яких прямо стосувалася виконання обов`язків за грантовим договором і строковість таких обов`язків, які він припинив виконувати 31 березня 2021 року, що підтверджується штатним розписом.

Однак, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що відповідно до змісту контракту від 01 січня 2020 року, дію якого продовжено з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, заробітна плата керівникові підприємства (позивачеві), до складу якої входять кошти гранту ЄС, встановлена на період дії цього договору, тобто до 31 грудня 2021 року. Інших умов чи застережень щодо зміни строку такої виплати матеріали справи не містять. Штатний розпис, на який посилається відповідач та третя особа, є лише документом, який фіксує розподіл організаційно-розпорядчих функцій на підприємстві, тому підписання його позивачем як керівником підприємства не має вирішального значення при розгляді спору про стягнення заробітної плати за виконання обов`язків, які врегульовані у контракті, а повинен оцінюватись у сукупності з іншими доказами, які містять положення про вид виконуваної роботи, її період та розмір оплати такої роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до Долинського міського голови з листами щодо внесення змін до контракту, зокрема до пункту 3.1 (т. 1, а.с. 53, 55, 57, 192 - 193, 194, 195), щодо перегляду розміру його заробітної плати у зв`язку із заборгованістю та сплати належних йому коштів, проте такі звернення залишились без задоволення.

Натомість апеляційний суд встановив, що відповідно до звітів про надходження та використання коштів загального фонду за 2021 рік, про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за 2021 рік, про заборгованість за бюджетними коштами на 01 січня 2022 року, в КП «Долина-Інвест» відсутня заборгованість із заробітної плати перед директором цього підприємства.

Апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що після завершення реалізації проекту (з 01 квітня 2021 року) позивач не припинив виконання своїх основних обов`язків згідно з контрактом як директор КП «Долина Інвест», що підтверджується табелями обліку робочого часу в період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року, де щоденна тривалість робочого часу при 40-годинному робочому тижні становить 8 годин; не перевірив чи виконував позивач роботу за цей період у повному обсязі (100%) як керівник підприємства, чи були встановлені інші умови його зайнятості.

Апеляційний суд, встановивши, що за змістом договору про надання гранту № ENI/2017/394-349 період виконання проекту, як визначено в Додатку 1 до цього договору, становить 36 місяців (пункт 2.3), ґрунтував свої висновки на припущеннях, що суперечить вимогам статті 81 ЦПК України. Адже, досліджуючи умови цього договору, апеляційний суд взяв до уваги наданий третьою особою довільний переклад цього контракту з англійської мови на українську, який не засвідчений належним чином.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною першою статті 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Оскільки до матеріалів справи не додано належним чином засвідченого перекладу договору про надання гранту № ENI/2017/394-349 та відповідних додатків до нього з англійської мови на державну мову, такий переклад не може братись до уваги як належний доказ.

Апеляційний суд взагалі не досліджував зміст додатку 1 (Annex I) договору про надання гранту, посилання на який міститься у пункті 2.3 цього договору, проте до матеріалів справи третьою особою приєднаний лише додаток 2 (Annex II) (т. 1, а. с. 84), викладений англійською мовою.

Отже, апеляційним судом не надано належної оцінки умовам контракту з керівником підприємства та договору про надання гранту у їх сукупності, та не з`ясовано належним чином порядок виплати належної позивачеві заробітної плати, її розмір та строки, зокрема, які правові підстави відмови у виплаті заробітної плати за період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідною від вимоги про стягнення заробітної плати, а тому в цій частині постанова апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Враховуючи те, що у трудових спорах обов`язок доказування покладений на роботодавця останній не довів належними та допустимими доказами відсутності заборгованості із заробітної плати позивача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд, не звернув уваги на вищевикладене, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Вказані у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження щодо порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції судового рішення.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість позовних вимог, доводів апеляційної скарги та сприяти вирішенню заявлених у справі вимог, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Доводи, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими.

Посилання заявника у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України щодо застосування норм матеріального права без врахування апеляційним судом, висновків Верховного Суду, викладених, з-поміж іншого, у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 495/2876/18 (провадження № 61?16072св19) знайшло своє підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк