Постанова

від 09.11.2022 по справі 144/1213/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1213/17

Провадження № 22-ц/801/1653/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 рокуСправа № 144/1213/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у ци-вільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представника у порядку самопредставництва особи, яка подала апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» Шандурського Б. В., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощено-го позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, у залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділян-

кою шляхом її повернення,

за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Теп-лик-Агро» Анченка Василя Григоровича на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду в смт Теплик Вінницької області за головування судді Германа О. С., повний текст якого складений 18 липня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася у Теплицький районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Теплик-Агро» про визнання недійсними змін до договору оренди землі, посилаючись на наступні обставини. На підставі Державного акту серії ВН № 103546 на право власності на земельну ділянку, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,2330 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. 05 липня 2011 року між сторонами у справі укладений договір оренди землі строком на п`ять років, зареєстрований 05 березня 2012 року за № 0523783000:01:000:0045 у Відділі Держкомзему у Теплицькому районі. Строк дії до-говору спливав 05 липня 2016 року, тому 21 червня 2016 року позивачка письмово просила орендаря у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі поверну-ти їй земельну ділянку, вважати припиненим договір оренди. Відповіді ОСОБА_1 не отримала, але з 2016 року їй стало відомо про існування змін до договору оренди. У Державного реєстратора позивачка отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якого убачалося, що 25 вересня 2014 року вона уклала з ТОВ «Теплик-Агро» угоду про внесення змін до договору оренди землі, яка 16 жовтня 2014 року зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Угоду про внесення змін до договору оренди землі ОСОБА_1 не підписувала, нікого на її підписання не уповноважувала, згоди на продовження договору оренди не давала. Примірника оспорюваної угоди у ОСОБА_1 не було, її підпис у ній підроблений. Оскільки відповідач на вимогу власниці не повертає їй земельну ділянку, вона звернулася у суд з даним позовом, просила його задоволити, визнати недійсною укладену між нею та ТОВ «Теплик-Агро» угоду від 25 вересня 2014 року, зареєстровану 16 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, зазначивши, що у зв`язку з позицією, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, вона просить усунути їй перешкоди у користуванні власною земель-ною ділянкою шляхом її повернення, оскільки раніше обраний нею спосіб захисту не є ефективним. Далі у заяві позивачки викладені обставини, аналогічні змісту позовної заяви, обгрунтування зміни предмету позову нормами статей 203, 205, 207, 215, 627 ЦК України, Закону України «Про оренду землі, відповідними нормами ЗК України.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2022 року позов задоволений, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земель-ною ділянкою площею 3,2330 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0045, розта-шованою на території Комарівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання його повернути їй дану земельну ділянку. Стягнуто з ТОВ «Теплик-Агро» на користь ОСОБА_1 по-несені нею судові витрати у сумі 12696,30 гривень ( дванадцять тисяч шістсот дев`я-носто шість гривень 30 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07 липня 2022 року, директор ТОВ «Теплик-Агро» Анченко В. Г. оскаржує його в апеляційному порядку, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задо-воленні позовних вимог. Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим з грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матері-ального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Висновок судової почеркознавчої експертизи від 03 вересня 2021 року № 3684/3685/21-21 про те, що ОСОБА_1 не підписувала спірний правочин, на думку скаржника, необгрунтований, викликає сумніви у його правильності, але суд відмовив у проведенні повторної експертизи. Однак саме даний висновок є єдиною підставою для задоволення позову ОСОБА_1 , проте суд не дав йому належну оцінку, а він містить грубі порушення процесуальних норм з проведення експертизи. Вільний зразок підпису датований 2001 роком, він ніким не засвідчений, а досліджуваний підпис позивачки вчинений у 2014 році, що не відповідає умовам для проведення екс-пертизи. Експерти не узяли до уваги у якості вільного зразка ОСОБА_1 відомості про отримання нею пенсії за 1999 рік, проте експерту забороняється самостійно зби-рати матеріали для дослідження, вибирати вихідні дані для проведення експертизи, з наданих зразків для порівняння використані лише три зразки підпису від загальної кількості експериментальних зразків, не узято до уваги похилий вік ОСОБА_1 . У даному випадку заявлений негаторний позов, проте суд не встановлював факту користування відповідачем земельною ділянкою позивачки, чи мають місце реальні перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні своєю земельною ділянкою. Оскільки ТОВ «Теплик-Агро» не користується земельною ділянкою позивачки, то воно позбав-лене можливості повернути її ОСОБА_1 . Рішення суду про усунення перешкод у користуванні майном не є підставою для скасування права оренди, яке належить відповідачу, тому виконати рішення суду буде неможливо.

Ухвалою апеляційного суду від 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 було забез-печене визначене цивільним процесуальним законом право у п`ятиденний строк з мо-менту отримання копії цієї судової ухвали подати відзив на апеляційну скаргу відпо-відача. Однак її відзив суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу відповідно представника ТОВ «Теплик-Агро» Шандурського Б. В., який просить скаргу задоволити та скасувати незаконне, на його думку, рішення суду пер-шої інстанції, позивачки ОСОБА_1 , яка погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає неможливим задоволення, на її думку, безпідставної апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх су-купності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга керівника ТОВ «Теплик-Агро» Анченка В. Г. задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних спра-вах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесу-альних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. На підставі даної норми закону оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається апеля-ційним судом у межах його оскарження представником відповідача.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріаль-ного права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посила-ються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2022 року відповідає вказаним вимогам Закону.

У даній справі встановлені наступні фактичні обставини, які не оспорюються її учасниками. На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 103548 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3.2330 га, розташованої на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінниць-кої області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05 липня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Теплик-Агро» в особі ОСОБА_2 був укладений на строк у п`ять років договір оренди землі, належної на праві власності позивачці. Цей договір 05 березня 2012 року за № 0523700040004602 зареєстрований у Відділі Держкомзему у Теплицькому районі. Оскільки строк дії до-говору оренди землі спливав 05 липня 2016 року, ОСОБА_1 21 червня 2016 року звернулася до директора ТОВ «Теплик-Агро» Анченка В. Г. з письмово викладеним повідомленням про те, що у зв`язку із закінченням строку дії укладеного між ними договору оренди землі вона просить повернути їй земельну ділянку, а договір вважати припиненим. Це повідомлення позивачки зареєстроване відповідачем у цей же день 21 червня 2016 року за № 141.

Відповіді на своє звернення про повернення земельної ділянки позивачка від орендаря не отримала, але у 2016 році їй стало відомо про існування змін до договору оренди землі. Отримавши у державного реєстратора інформаційну довідку з Держав-ного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 довідалася, що во-на, нібито, 25 вересня 2014 року уклала угоду з відповідачем про внесення змін до договору землі від 05 липня 2011 року стосовно строку оренди ТОВ «Теплик-Агро» її земельної ділянки до 30 листопада 2024 року. Ця угода зареєстрована відповідачем 16 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про визнання недійсною угоди від 25 верес-ня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, оскільки таку угоду вона не підписувала, підпис від її імені вчинений іншою особою.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала суду заяву про зміну предмета позову, де зазначила, що у неї немає примірника оспорюваної угоди від 25 вересня 2014 року, такий правочин нею не укладався. ТОВ «Теплик-Агро» продовжує корис-туватися належною їй земельною ділянкою, тож відповідно до правових висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц ( пункт 96 ), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц ( пункт 71 ), від 12 червня 2019 року у справі № 487/ 10128/14-ц ( пункт 81 ), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц ( пункт 97 ), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, ефективним способом захисту порушеного права власниці земельної ділянки є усунення їй перешкод у користуванні належним нерухо-мим майном шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки. Цей нега-торний позов можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав закон-ної володільниці земельної ділянки. Саме такий спосіб захисту свого порушеного права просила ОСОБА_1 застосувати суд першої інстанції.

Відповідно до висновку експертів від 03 вересня 2021 року № 3684/3685/21-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у цій ци-вільній справі підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» в угоді від 25 вересня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі, укладеній між ОСОБА_3 та ТОВ «Теплик-Агро», зареєстрованій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 16 жовтня 2014 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою осо-бою.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, усуваючи їй перешкоди у користуванні власною земельною ділянкою площею 3,2330 га, з кадастровим номе-ром 0523783000:01:000:0045, розташованою на території Комарівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, що чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання останнього повернути позивачці її земельну ділянку, суд першої інс-танції, керуючись нормами статей 6, 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 391, 627, 638 ЦК України, статті 152 ЗК України, статей 4 - 6, 11, 14, 15, 17 - 19 Закону України «Про оренду землі», беручи до уваги правові висновки, викладені у постановах Великої Па-лати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, Верховного Суду України, викладені у постановах від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, від 11 червня 2018 року у справі № 151/117/17, зазначив, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. У разі якщо сторони не досягли зго-ди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, які є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору.

Ураховуючи підстави позову ОСОБА_1 , її вимогу про повернення земельної ділянки, маючи на увазі, що угода від 25 вересня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі є неукладеною, а спірна земельна ділянка знаходяться у фак-тичному користуванні відповідача як тимчасового володільця без установлених зако-ном підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування ефективного способу захисту права позивачки, яким є усунення їй перешкод у користуванні своїм майном шляхом повернення цієї ділянки. При цьому суд урахував правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, з огляду на те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0045, площею 3,2330 га, а відповідач, у фак-тичному користуванні якого без законних на те підстав знаходиться вказана земельна ділянка, своїми діями, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушує права по-зивачки як власниці земельної ділянки, створює їй перешкоди у користуванні своїм майном, зокрема, у можливості укладання та реєстрації будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, у тому числі й укладенні договорів оренди цього майна. Відтак, порушене право позивачки підлягає безумовному захисту судом.

Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні від 07 липня 2022 року, правильні, належно умотивовані, відповідають нормам матеріал-ьного права, які регулюють виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини, що має наслідком відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги на це рішення.

Частиною четвертоюстатті 124Земельного кодексуУкраїни передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( частина 1 ). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( частина 2 ), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у встановленій законом формі ( частина 4 ) та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених ( частина 5 ).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, звер-нувшись до суду з відповідним негаторним позовом. Підставою для подання такого негаторного позову є вчинення будь-якою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження, користування належним йому майном. Для подан-ня негаторного позову достатньо, щоб такі дії об`єктивно порушували права власника та щоб такий позов відповідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими є його предмет і під-става. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власни-ка до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугуватимуть посилання позивача на на-лежне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтвер-джують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина першастатті 627ЦК України ).

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені іс-тотні умови договору оренди землі. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істот-них умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а та-кож для визнання договору недійсним відповідно до закону ( частина 2 зазначеної норми закону ). У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Як убачається з матеріалів цієї цивільної справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовною заявою про визнання договору оренди землі недійсним. Ураховуючи неактуальність такого способу захисту своїх прав та правові висновки у подібних правовідносинах Верховного Суду, позивачка подала суду заяву про зміну предмета позову на вимогу про усунення їй перешкод у користуванні нерухомим майном, просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783000:01:000:0045, які чиняться ТОВ «Теп-лик-Агро», шляхом зобов`язання останнього повернути їй дану земельну ділянку, роз-ташовану на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Такі дії позивачки не суперечать чинному законодавству, а, навпаки, є належ-ним способом захисту її прав, особливо ураховуючи положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, де Ве-лика Палата відступила від наведеного висновку у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц шляхом уточнення, а саме, зазначила, що зайняття зе-мельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних діля-нок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, нега-торний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав закон-ного володільця відповідних земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги керівника ТОВ «Теплик-Агро» не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 07 липня 2022 року. Посилаючись у скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постано-вах Верховного Суду, скаржник разом з тим не вказав жодного такого рішення суду касаційної інстанції. Надалі скарга грунтується виключно на необгрунтованому, на думку скаржника, висновку судової почеркознавчої експертизи від 03 вересня 2021 року № 3684/3685/21-21, його критиці та вимозі про проведення повторної експер-тизи у справі. Крім цього, за твердженням скаржника, ОСОБА_1 не довела чине-ння їй відповідачем перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, а ТОВ «Теплик-Агро» не користується земельною ділянкою позивачки.

Твердження відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 перешкод у корис-туванні своєю земельною ділянкою, того факту, що ТОВ «Теплик-Агро» не корис-тується її земельною ділянкою, спростовується уже тією обставиною, що має місце зареєстрована 16 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єди-ному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухо-мого майна угода від 25 вересня 2014 року, укладена, нібито, між сторонами у справі, про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року. Щодо не заяв-лення ОСОБА_1 вимоги про скасування рішення з державної реєстрації за відпо-відачем права оренди належної їй земельної ділянки, то апеляційний суд вважає доцільним зауважити, що виключно позивачеві належить право обрання способу за-хисту. Не заявлення конкретної позовної вимоги у даній справі не позбавляє ОСОБА_1 захищати свої майнові права та інтереси на власний розсуд у подальшому, у тому числі на підставі норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Стосовно ж виконання судового рішення, яке, як вважає відповідач, у даній справі не передбачає можливості повернути власниці належне їй нерухоме майно, то необхідно мати на увазі визначений чинним законодавством порядок примусового виконання рішень суду. Особливо це має суттєве значення з огляду на ту обставину, що ТОВ «Теплик-Агро», за його ж твердженням, не користується земельною ділян-кою ОСОБА_1 . Тобто, за такої обставини слід зробити висновок про те, що інте-реси відповідача оскаржуваним ним рішенням суду узагалі не зачіпаються.

Окремо необхідно зупинитися на доводах апеляційної скарги щодо необгрунто-ваності, неправильності висновку експертів від 03 вересня 2022 року № 3684/3685/21-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у цій справі. За позицією відповідача вказаний висновок експертів містить грубі порушення процесуальних норм з проведення експертизи.

З метою усунення будь-яких сумнівів з приводу проведеної судом першої інс-танції судово-технічної та почеркознавчої експертизи, апеляційний суд призначав проведення у цій справі повторної судово-почеркознавчої експертизи підпису пози-вачки в оригіналі угоди від 25 вересня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, яка міститься у реєстраційній справі цього пра-вочину. Однак виконати повторну експертну роботу не вдалося, оскільки Гайсинська районна військова адміністрація Вінницької області листом від 28 жовтня 2022 року № 02-14-1903 повідомила про те, що витребовувана судом реєстраційна справа у цієї адміністрації відсутня у зв`язку з її вилученням для розгляду кримінального провадження № 1-кс/127/11583/15 ( справа № 127/28430/15-к ) Вінницьким міським судом. Наразі, досудове розслідування у зазначеній справі ще продовжується. З огля-ду на вказані фактичні обставини, що мають місце, не підлягає до задоволення кло-потання скаржника, що надійшло у суд в електронній формі, щодо витребування з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, де здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 24 березня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020280000099, оригіналу реєстраційної справи з реєстрації угоди від 25 вересня 2014 року по внесенню змін до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, укла-деної між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» стосовно оренди належної позивачці на праві власності земельної ділянки площею 3,2330 га з кадастровим номером 0523783000:01:000:0045. Висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності від-мови у задоволенні вказаного клопотання відповідача грунтується також на тій обста-вині, що клопотання умотивовано проведенням експертизи підпису позивачки саме в угоді, яка міститься у відсутній у розпорядженні суду реєстраційній справі, хоча проведення експертизи було можливе також за підписом ОСОБА_1 в оригіналі угоди від 25 вересня 2014 року, яка є у самого відповідача, але з незрозумілих причин ним суду не представлена.

У судове засідання згідно з частиною п`ятою статті 102 ЦПК України з власної ініціативи апеляційного суду, але за погодженням з учасниками справи, викликалася судовий експерт 4-го кваліфікаційного класу Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мельник Л. Ю. для надання усних пояснень щодо зробленого експертного висновку. Експерт відповіла на поставлені представником ТОВ «Теплик-Агро» ОСОБА_4 їй питання, заперечила порушення експертами положень Науково-методичних рекомендацій з питань підго-товки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5. Окремо експерт зазначила, що певна технічна по-милка у висновку стосовно зазначення у вступній частині прізвища іншої крім ОСОБА_3 особи не впливає на правильність проведеної експертизи підпису позивачки. Як фахівець цієї галузі вона ( експерт ) наділена правом певного власного розсуду у виборі для експертного дослідження певного матеріалу, представленого для експер-тизи. Стосовно незастосування методу дослідження підписів особи похилого віку саме у зробленому висновку, то експерт вказала на відсутність відповідних ознак у підписах ОСОБА_1 , які мають чітку виробленість почерку. Достатність експери-ментального матеріалу, зразків підписів чи його недостатність вирішує безпосередньо експерт, який згідно з положеннями Інструкції про призначення та проведення су-дових експертиз та експертних досліджень, затвердженої вищевказаним наказом Мі-ністерства юстиції України, вправі ставити перед судом питання про надання необ-хідних для проведення експертизи додаткових матеріалів. У даній справі експерт користувалася таким своїм правом.

Надані експертом Мельник Л. Ю. усні пояснення щодо висновку від 03 вересня 2021 року № 3684/3685/21-21 зафіксовані технічним записом судового засідання, за результатами яких в апеляційного суду не виникло підстав для задоволення апеляцій-ної скарги відповідача у частині щодо визнання необгрунтованим, сумнівним оспорю-ваного відповідачем висновку експертів. Ураховуючи надані пояснення, оцінивши їх у сукупності з рештою наявних у справі доказів, керуючись вимогами статей 76 - 80, 89, 110 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що усі викладені відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інс-танції щодо необхідності задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог як обгрунтованих та доведених.

Рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, зокрема, з оплати позивачкою професійної правничої допомоги у розмірі 11000,00 гривень (т. 1, а. с. 126-130), відповідачем не оспорюється, тому відповідно до норм статті 367 ЦПК України апеляційним судом на предмет законності й обгрунтованості не перевіря-ється.

Доводи, мотиви апеляційної скарги не заслуговують на увагу, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, вони свідчать лише про незгоду з ними щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підставі встановлених фактич-них обставин справи та правовідносин, які склалися та мають місце між сторонами у спорі, керуючись нормами матеріального права, що регулюють ці правовідносини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, через що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і проце-суального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 372, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» Анченка Василя Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 14 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський