Постанова

від 14.11.2022 по справі 915/335/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/335/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника окружної прокуратури м. Миколаєва, м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви, м. Миколаїв, суддя Алексєєв А.П.

у справі №915/335/22

за позовом Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаєва, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-НК", с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область

про стягнення штрафних санкцій в сумі 437 518 грн. 60 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У вересні 2022 року Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м.Миколаїв із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-НК", с.Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область у якому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв штрафні санкції у сумі 437518 грн. 60 коп., з яких 207579 грн. 43 коп. пені та 229939 грн. 17 коп. штрафу; а також вирішити питання щодо відшкодування відповідачем Миколаївській обласній прокуратурі суму сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам договору підряду №1913 від 17.11.2020 року, укладеного між ним та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв неналежно виконувались свої господарські зобов`язання, в зв`язку із чим за ініціативою Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради договір було розірвано за додатковою угодою №10 від 15.11.2021 року.

Крім того, обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв прокурор, посилаючись на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, норми Закону України «Про прокуратуру», зокрема його ст. 23, п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, п. 1.5. Положення про департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, зазначив, що бездіяльність Департаменту, а саме, невжиття ним заходів по стягненню до бюджету штрафних санкцій за тривале невиконання відповідачем умов договору, свідчить про неефективний захист інтересів держави та потребує вжиття заходів прокурорського реагування. При цьому, як вказано прокурором, його звернення з даним позовом задоволить потреби держави у відновленні законності, належного забезпечення рівня фінансування органу місцевого самоврядування, ефективності використання бюджетних коштів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року у справі №915/335/22 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва та додані до неї документи у справі № 915/335/22 повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даному випадку Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв у правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-НК", с.Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область виступає як юридично рівний учасник, тоді як у контексті ст. 23 Закону України Про прокуратуру орган місцевого самоврядування розглядається саме як суб`єкт владних повноважень.

Відтак, на думку місцевого господарського суду, оскільки у описаних прокурором відносинах Департамент не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а є рівноправним відповідно до відповідача учасником правовідносин і звернення до суду за захистом майнових прав для Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради є правом, а не обов`язком, прокурор, в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не може забезпечувати представництво його інтересів в суді, з огляду на що та у відповідності до вимог п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора потребує повернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року у справі № 915/335/22 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що при вирішенні питання щодо застосування у даному випадку приписів п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України судом не з`ясовано обґрунтованість визначення прокурором позивача, оскільки предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором, укладеним з Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Так, на переконання прокурора, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави, при цьому, ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави», яке є оціночним, у зв`язку із чим, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Отже, на переконання прокурора, спірні правовідносини, пов`язані з стягненням штрафних санкцій, які одночасно є доходами місцевого бюджету, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Посилаючись на п.п. 1.1, 1.4, 1.5 Положення про департамент житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської від 24.12.2020 №2/27, прокурор зауважує, що Департамент ЖКГ є виконавчим органом Миколаївської міської ради (органом місцевого самоврядування) утримується за рахунок коштів міського бюджету, і є головним розпорядником бюджетних коштів. При цьому, Департамент ЖКГ є юридичною особою, укладає від свого імені угоди в межах чинного законодавства, може бути позивачем та відповідачем у судах.

Відтак, органом, який зобов`язаний вживати заходи, спрямовані на стягнення штрафних санкцій є саме Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - виконавчий орган Миколаївської міської ради, який є одночасно стороною договору та зазнав негативних наслідків від неналежного виконання договірних зобов`язань відповідачем, оскільки він є органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у зазначеній сфері суспільних відносин - ефективного використання бюджетних коштів, шляхом вжиття заходів, спрямованих на надходження до місцевого бюджету коштів штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за укладеними ним договорами, у тому числі звернення до суду, що Департаментом вчинено не було.

Наведені обставини на думку прокурора, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою, що стало підставою для звернення заявника до апеляційного суду з апеляційною скаргою про оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі № 915/335/22, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі №915/335/22 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду матеріалів оскарження ухвали, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі №915/335/22 потребує скасування з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У вересні 2022 року Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м.Миколаїв із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-НК", с.Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область, у якому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м.Миколаїв штрафні санкції у сумі 437518 грн. 60 коп., з яких 207579 грн. 43 коп. пені та 229939 грн. 17 коп. штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на таких обставинах:

-Окружною прокуратурою мiста Миколаєва встановленi порушення законодавства при закупiвлi робiт за бюджетнi кошти.

-17.11.2020 року мiж Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської мiської ради, м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-НК", с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область укладено договiр пiдряду № 1913 на виконання ро6iт із реконструкції скверу «Миколаївський» - територiї рекреацiйного призначення, розташованої по вул. Космонавтiв, бiля ЗОШ № 20, будинкiв №№ 68а, 70 по вул. Миколаївськiй у Iнгульському районi м. Миколаєва, iдентифiкатор закупiвлi UA-2020-10-02-001970-c.

-Ціна вказаного договору становить 14 208 787 грн., з яких 1 247 808 грн. 48 коп. на 2020 рiк та 12 960 978 грн. 52 коп. на 2021 рiк.

-У перiод з 17.11.2020 року по 01.09.2021 року сторонами внесено змiни до договору № 1913, зокрема: додатковою угодою № 1 вiд 17.11.2020 року зменшено суму на 339 942 грн. 33 коп. до 13 868 844 грн. 67 коп. з фiнансуванням у 2020 роцi - 1 247 808 грн. 48 коп. та у 2021 роцi - 12 621 036 грн. 19 коп.; додатковою угодою № 2 вiд 28.12.2020 року змiнено строки фiнансування робiт на 2020 рiк - 0,00 грн та на 2021 рiк - 13 868 844 грн. 67 коп.; додатковою угодою № 3 вiд 26.03.2021 року внесено змiни і доповнення стосовно необхiдностi реєстрації юридичних зобов`язань на суму коштiв 2021 року; додатковою угодою № 4 вiд 29.03.2021 року продовжено строк виконання робіт до 31.05.2021 року; додатковою угодою № 5 вiд 27.05.2021 року продовжено строк виконання робіт до 30.06.2021 року; додатковою угодою № 6 вiд 29.06.2021 року продовжено строк виконання робіт до 31.07.2021 року; додатковою угодою № 7 вiд 29.07.2021 продовжено строк виконання робiт до 15.08.2021; додатковою угодою № 8 вiд 13.08.2021 року змiнено порядок фiнансування будiвництва: на 2020 рiк - 0,00 грн; на 2021 рiк - 5 355 254 грн. 45 коп.; на 2022 рiк - 8 513 590 грн. 22 коп., а також продовжено строк дiї договору № 1913 до 31.12.2022 року, строк виконання робiт до 01.02.2022 року (строк виконання робiт на суму коштiв 2021 року-до 01.09.2021 року); додатковою угодою № 9 вiд 01.09.2021 року продовжено строк виконання робiт на суму коштiв 2021 року до 15.09.2021 року.

-02.11.2021 року, у зв 'язку з систематичним порушенням строкiв виконання робiт, Департаментом ЖКГ вiдповiдачу направлено лист про дострокове розірвання договору.

-Додатковою угодою № 10 вiд 15.11.2021 року договiр № 1913 розiрвано з дня оплати Департаментом ЖКГ виконаних робiт (роботи за актом приймання виконаних будiвельних робiт за жовтень 2021 року оплачено 22.11.2021 року).

-Департаментом ЖКГ 25.11.2021 року в електроннiй системі закупiвель оприлюдено звiт про виконання договору № 1913 на суму 2 471 289 грн. 10 коп.

-Відтак, як зазначено прокурором, в межах строку, визначеного п. 5.3 договору №1913, відповідачем виконано роботи на суму 2 070 409 грн. 18 коп., та порушено строки виконання робiт, тобто, допущено прострочення на суму: 3 284 845 грн. 27 коп. упродовж 43 днiв (з 16.09.2021 року по 28.10.2021 року); 2 883 965 грн. 35 коп. упродовж 23 днiв (з 30.10.2020 року по 21.11.2020 року).

-На думку прокурора, оскiльки відповідачем своєчасно не виконано свого зобов`язання щодо реконструкції скверу «Миколаївський» до 15.09.2021 року, що було передбачено договором № 1913, зазначене Товариство с боржником, що прострочило виконання зобов`язань. З огляду на що та на те, що вiдповiдачем допущено прострочення на суму 3 284 845 грн. упродовж 43 днiв та 2 883 965 грн. 35 коп. упродовж 23 днiв, йому нараховано пеню у сумi 207 579 грн. 43 коп. та штраф за прострочення зобов`язання понад 30 днiв у сумi 229 939 грн. 17 коп.

-Обґрунтовуючи здійснення прокурором представництва позивача у даній справі, заявник зазначив, що визначальним при вирiшеннi наявностi пiдстав для представництва прокурором iнтересiв держави є порушення або загроза порушення iнтересiв держави.

-У данiй справi наявнiсть «iнтересу держави» полягає у порушеннях у сферi бюджетних правовiдносин.

-Вiдповiдно до п.1.5 Положення про департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, затвердженого рiшенням Миколаївської мiської ради вiд 24.12.2020 року № 2/27, Департамент ЖКГ утримується за рахунок коштiв мiського бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів, відтак, стягувані з відповідача суми штрафу та пені пiдлягають стягненню до мiського бюджету м. Миколаєва та є його доходами i несплата зазначених коштiв завдає шкоди мiсцевому бюджету, а органом, який зобов`язаний вживати заходи, спрямованi на стягнення штрафних санкцiй є Департамент ЖКГ, який є одночасно стороною спірного договору.

-Проте, незважаючи на прострочення вiдповiдачем виконання зобов`язань, зазначеним Департаментом належним чином захист iнтересiв держави не здiйснено, що сприяє розвитку iнфляцiйних процесiв у країні, підриває довiру громадян i наносить матерiальний збиток, що не може не вiдобразитися на державних iнтересах та авторитеті держави.

-Таким чином, бездiяльнiсть вказаного органу, а саме невжиття ним заходiв по стягненню до бюджету штрафних санкцiй за тривале невиконання вiдповiдачем умов договору, свiдчить про неефективний захист iнтересiв держави та потребує, на переконання прокурора, вжиття заходiв прокурорського реагування.

-Звернення прокурора до суду з вiдповiдним позовом спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у вiдновленнi законностi, належного забезпечення рiвня фiнансування органу мiсцевого самоврядування, ефективності використання бюджетних коштiв.

-Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає, що позов прокурора, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених iнтересiв держави.

На підтвердження своєї правової позиції, Заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв до позовної заяви було додано наступні документи:

-копiя договору № 1913 вiд 17.11.2020 року з додатками;

-копiя додаткової угоди № 1 вiд 17.11.2020 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 2 вiд 28.12.2020 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 3 вiд 26.03.2021 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 4 вiд 29.03.2021 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 5 вiд 27.05.2021 року з додатками до Договору № 1913 вiд 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 6 вiд 29.06.2021 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 7 вiд 29.07.2021 року з додатками до Договору № 1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 8 вiд 13.08.2021 року з додатками до Договору №1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 9 вiд 01.09.2021 року з додатками до Договору №1913 від 17.11.2020 року;

-копiя додаткової угоди № 10 вiд 15.11.2021 року з додатками до Договору №1913 від 17.11.2020 року;

-копiя листа Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради вiд 02.11.2021 року щодо розiрвання договору;

-копiя платiжного доручення № 1945 вiд 30.08.2021 року;

-копія акту приймання виконаних робiт за серпень вiд 28.08.2021 року;

-копiя платiжного доручення № 2839 вiд 19.11.2021 року;

-копiя акту приймання виконаних робiт за жовтень вiд 29.10.2021 року;

-копiя листа Окружної прокуратури мiста Миколаєва вiд 26.07.2022 року № 51-3412вих-22;

-копiя листа Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради № 638/08.01.01.-10/07/22 вiд 16.08.2022 року;

-копiя листа Окружної прокуратури мiста Миколаєва вiд 19.08.2022 року № 51-3889вих-22;

-копiя листа Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради № 659/08.01.01.-10/07/14/22 вiд 25.08.2022 року;

-розрахунок штрафних санкцiй до договору № 1913;

-копiя Положения про департамент житлово-комунального господарства Миколаївської мiської ради, затвердженого рiшенням Миколаївської мiської ради вiд 24.12.2020 року №2/27;

-копiя повiдомлення позивача про представництво iнтересiв держави прокурором №51-4080вих-22 вiд 01.09.2022 року;

-витяги з ЄДРЮОФОП на сторони у справi.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року у справі №915/335/22 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва та додані до неї документи повернуто заявнику.

Предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва без розгляду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Так, Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Так, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, як і обґрунтував те, що, у даному випадку, саме Департамент обґрунтовано визначено прокурором позивачем у даній справі.

Так, з тексту позовної заяви вбачається, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв виступав стороною (замовником) у договорі підряду від 17.11.2020 року №1913.

Відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та Їх виконавчі органи (ч.ч. 1,3 ст. 140 Конституції України).

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року N~ 7 -рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. ст. 5,7 Конституції України).

За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють Їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах суду касаційної інстанції від 30.07.2020 року у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 року у справі №911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Такі органи, відповідно до вимог ст. 5 Закону, входять до структури органів місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі Їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

В силу ч. ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Тобто, «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей б,7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із п.п. 1.1, 1.4, 1.5 Положення про департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської від 24.12.2020 № 2/27, ознайомитися з яким можливо на офіційній сторінці в мережі, Департамент ЖКГ є виконавчим органом Миколаївської міської ради (органом місцевого самоврядування) утримується за рахунок коштів міського бюджету, і є головним розпорядником бюджетних коштів.

При цьому, Департамент ЖКГ є юридичною особою, укладає від свого імені угоди в межах чинного законодавства, може бути позивачем та відповідачем у судах. Департамент ЖКГ має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, штампи, . бланки із своїм найменуванням, розрахункові рахунки в установах банків та рахунки в органах Державної казначейської служби У країни.

За вимогами п. 2.1. вказаного Положення, основні завдання Департаменту ЖКГ полягають в реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунального господарства міста (в тому числі у сфері питної води та питного водопостачання, теплопостачання, енергоефективності та енергозбереження (в частині, що передбачена бюджетними програмами, в яких департамент ЖКГ визначено виконавцем), ціно-, тарифоутворення і розрахунків за житлово-комунальні послуги, тощо), поводження з побутовими відходами, благоустрою на території міста Миколаєва.

Як було встановлено колегією суддів, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв штрафних санкцій у сумі 437518 грн. 60 коп. за спірним договором підряду, який за ініціативою позивача було розірвано між сторонами. Тобто, у даному випадку, вимога про стягнення штрафу, який, ймовірно, у випадку прийняття судом позитивного рішення, є доходом до місцевого бюджету, порушує суспільний, публічний інтерес громади.

Таким чином, саме Департамент, у даному випадку, з огляду на вказані вище норми законодавства та Положення про департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, є органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у зазначеній сфері суспільних відносин - ефективного використання бюджетних коштів, шляхом вжиття заходів, спрямованих на надходження до місцевого бюджету коштів штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за укладеними ним же договорами.

Відтак, зважаючи на те, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не здійснив належного захисту інтересів громади щодо порушення питання в судовому порядку про стягнення штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань, прокурором правомірно визначено, що він може звертатися з відповідним позовом до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, як органу місцевого самоврядування.

Крім того, судова колегія наголошує, що викладений вище висновок відповідає гарантованому принципу доступу до правосуддя та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дане покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду.

Також, колегія суддів наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним та при застосуванні судом процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі № 904/4845/21.

Також, колегія суддів переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції зауважує, що відповідно до ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із ч.5 ст.162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Отже, проаналізувавши текст позовної заяви Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, колегія суддів дійшла висновку, що остання наведеним вище вимогам Господарського процесуального кодексу України та нормам абз.1-3 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідає за формальними критеріями.

Судова колегія зазначає, що згідно із ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Таким чином, законодавець надає суду повноваження з витребування та збирання доказів у разі, коли виникають сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому, як вже було зазначено колегією суддів раніше, згідно із вимогами ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Згідно із ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: 1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу); 3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви; 4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. У разі повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п`ятої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Тобто, ст. 174 Господарського процесуального кодексу України містить в собі як положення щодо підстав для залишення судом позовної заяви без руху, так і для повернення позовної заяви.

Отже, залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія судді, яка спрямована на усунення недоліків позовної заяви.

Переваги залишення позовної заяви без руху беззаперечні - суд у встановлений ним строк надає позивачу можливість усунути недоліки позовної заяви, у разі виправлення яких позовна заява вважатиметься поданою у день первинного подання її до суду. Таким чином дотримуються вимоги процесуальної економії, одночасно з економією часу і витрат сторін і суду, а також встановлюються додаткові гарантії здійснення права на судовий захист.

Тобто, суд першої інстанції, у разі виникнення у нього сумнівів щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів Департаменту мав право залишити позовну заяву буз руху у відповідності до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався ним, а навпаки, оскаржуваною ухвалою одразу повернув позовну заяву прокурору, дійшовши передчасного висновку про відсутність таких підстав лише з огляду на те, що, на його думку, Департамент виступає у даній справі не як орган місцевого самоврядування, а як контрагент за договором підряду.

При цьому колегія суддів зазначає, що нормою п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, а не у разі ненадання прокурором відомостей про роль та повноваження сторін, що є сторонами за спірним договором, або ж до якого бюджету мають йти стягувані позивачем штрафні санкції, за неналежне виконання господарських зобов`язань, що досліджується судом лише під час розгляду справи по суті, та у випадку дійсного встановлення обставин, які унеможливлюють представництво прокурора інтересів держави в особі визначеного ним органу, є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування вимог п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м.Миколаїв без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За вимогами п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв потребує задоволення, а оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі №915/335/22 прийнята без дотримання норм процесуального закону та потребує скасування із передачею матеріалів позовної заяви Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв, в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв до Господарського суду Миколаївської області для розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, м.Миколаїв в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі №915/335/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 року про повернення позовної заяви у справі №915/335/22 скасувати.

Матеріали справи №915/335/22 передати Господарському суду Миколаївської області для розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош