Рішення

від 09.11.2022 по справі 127/10941/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/10941/22

Провадження № 2/127/1345/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середній заробіток за весь період затримки розрахунку компенсацію за невикористану відпустку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВМКП «Вінницяміськліфт» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середній заробіток за весь період затримки розрахунку компенсацію за невикористану відпустку. Позов мотивовано тим, що у період з 14грудня 2016року по31грудня 2021року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Міським комунальним підприємством «Аварійно- диспетчерська служба». Рішенням Вінницької міської ради від 29.10.2021 року №613 було прийнято рішення припинити юридичну особу Міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» в результаті реорганізації шляхом приєднання до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт». 01.01.2022року ОСОБА_1 була зарахована до облікового складу ВМКП «Вінницяміськліфт», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . 3 01 січня 2022 року по 04 січня 2022 року Позивачка перебувала в трудових відносинах з Відповідачем. 04.01.2022року ОСОБА_1 направила на ім`я керівництва ВМКП «Вінницяміськліфт» заяву з проханням звільнити її з даного місця роботи. Того ж дня, 04.01.2022 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади відповідно до Наказу про звільнення №02-2/3-вк від 04.01.2022року заугодою сторін. Жодного розрахунку у день звільнення підприємство із ОСОБА_1 не провело. 10.02.2022року ОСОБА_1 написала заяву, що додається, на ім`я директора ВМКП «Вінницяміськліфт» із проханням надати їй довідку щодо суми заборгованості по заробітній платі, компенсації невикористаної щорічної відпустки, невикористаної соціальної відпустки на дітей станом на 04.01.2022 року. У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 10.02.2022 року на її адресу надійшло повідомлення ВМКП «Вінницяміськліфт» від 18.02.2022 року №01-9/121 із інформацією про те, що станом на 10.02.2022 року ВМКП «Вінницяміськліфт» ніяких передавальних актів, документів згідно рішення Вінницької міської ради №613 від 29.10.2021 року не отримало. З огляду на це, підприємство рекомендувало звернутися до голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 . Наразі відправлено адвокатський запит на таку інформацію, відповіді поки немає, однак така відповідь буде надана в судове засідання за її надходження. 21.04.2022року ОСОБА_1 знову звернулась до начальника ВМКП «Вінницяміськліфт» із заявою про надання їй довідки щодо суми заборгованості по заробітній платі, компенсації невикористаної щорічної відпустки, невикористаної соціальної відпустки на дітей станом на 04.01.2022 року. Однак, 26.04.2022 року від начальника ВМКП «Вінницяміськліфт», члена комісії із реорганізації, надійшла відповідь із аналогічним змістом, що і 18.02.2022 року. Жодної інформації по заборгованості отримати не вдалось. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків пре джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків останній раз заробітна плата ОСОБА_1 була виплаченаза вересень2021року.Вказане підтверджуєтьсятакож розрахунковимлистком загрудень 2021року,де вказано,що боргза підприємствомна кінецьмісяця становить55740,59грн.,вже всічні 2022р. ОСОБА_1 було виплаченозаробітну платуза вересень2021р.розмірі 13029,42грн.,відповідно звипискою ізбанківського рахункуПозивачки зпо 18.05.2022року.Тобто,повного розрахункуіз ОСОБА_1 МКП «Аварійно-диспетчерськаслужба» не проводило,а навпаки-заборгувало виплатипо заробітнійплаті всумі 42711,17грн.Крім того, станомна деньприйняття наказупро звільненняВідповідач непровів зПозивачкою розрахунківщодо виплатигрошової компенсаціїза невикористаніщорічну основнута додатковуоплачувані відпусткитривалістю 47днів запопередні роки.Тобто,починаючи ізжовтня 2021року МКП«Аварійно -диспетчерська служба»,а згодомі Відповідачне погасилисвою заборгованістьпо заробітнійплаті перед ОСОБА_1 ,розрахунок ізПозивачкою станомна 04.01.2022року проведенийне був.Варто зазначититакож,що Позивачканеодноразово зверталасьдо ВМКП«Вінницяміськліфт» ізвимогою провиплату їйзаробітної плати,на щоотримувала відповідьіз зазначеннямтого,що післяприєднання МКП«Аварійно -диспетчерська служба»до ВМКП«Вінницяміськліфт» уних немаєпередавального акту,що нібито робитьнеможливим виплатузаборгованості позаробітній платіПозивачці.Тобто,ВМКП «Вінницяміськліфт»вирішує невідповідати засвоїми зобов`язаннямиперед працівникамищодо виплатизаборгованості позаробітній платіяк правонаступникМКП «Аварійно-диспетчерськаслужба».В деньзвільнення відповідачне виплативїй заборгованістьіз заробітноїплати усумі 42711,17грн.,що свідчитьпро порушеннявідповідачем строківвиплати заробітноїплати позивачу.Вирішуючи питаннярозміру середньогозаробітку завесь часзатримки,що підлягаєстягненню звідповідача накористь позивача,необхідно виходитиз розмірусередньоденного заробіткупозивача,який розрахованийвідповідно дост.27ЗУ «Про оплатупраці »за правилами,передбаченими Порядкомобчислення середньоїзаробітної плати,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08.02.1995року №100,та дорівнює734,16гривень.Розрахунок проведенийсудом такимчином:13799,00грн.(заробітнаплата залистопад 2021року)+18504,15грн.(заробітнаплата загрудень 2021року)=32303,15-сума заробітноїплати,нарахованої позивачуза двамісяці,що передувализвільненню.Потім,32303,15грн.:44дні (кількістьфактично відпрацьованихробочих дніву листопадіта грудні2021,року)=734,16грн.-середньоденна заробітнаплата задва календарнихмісяці,що передувализвільненню. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді. Виходячи з уточненого розрахунку позивача, станом на 24 травня 2022 року, час затримки розрахунку із позивачем склав 98 робочих дні (з 04.01.2022 року по 24.05.2022 р. включно). Таким чином, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку складає: 98 робочих дні (час затримки розрахунку) х 734,16 грн. (середньоденна заробітна плата за два календарних місяці, що передували звільненню) = 71947,68 грн. Отже, враховуючи вище викладене, Позивачка вважає за необхідне стягнути з ВМКП «Вінницяміськліфт» на користь Позивача - 42 711,17 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за жовтень-грудень 2021 року та 71947,68 грн. середнього заробітку. Обчислюючи компенсацію за невикористану відпустку, варто вказати, що відповідно до нарахування відпустки №--00000155 від 06.12.2021 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 578, 73 грн. Враховуючи те, що кількість днів невикористаної Позивачкою відпустки становить 47 днів, розмір компенсації дорівнює 27200,31 грн. Просить с тягнути з ВМКП «Вінницяміськліфт» на користь ОСОБА_1 заборгованість позаробітній платі 42711,17грн.;середній заробітокза весьперіод затримкирозрахунку подень ухваленнясудового рішенняв сумі71947,68грн.; компенсаціюза невикористані47днів відпустки у розмірі 27200,31 грн.; судові витрати,а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2022року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 14.12.2016р. по 31.12.2021р. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з МКП «Аварійно-диспечерська служба».

Рішенням Вінницької міської ради від 29.10.2021 року №613 було прийнято рішення припинити юридичну особу Міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» в результаті реорганізації шляхом приєднання до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт».

01.01.2022 року ОСОБА_1 була зарахована до облікового складу ВМКП «Вінницяміськліфт», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .

3 01 січня 2022 року по 04 січня 2022 року Позивачка перебувала в трудових відносинах з Відповідачем.

04.01.2022року ОСОБА_1 направила на ім`я керівництва ВМКП «Вінницяміськліфт» заяву з проханням звільнити її з даного місця роботи.

Того ж дня, 04.01.2022 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади відповідно до Наказу про звільнення №02-2/3-вк від 04.01.2022 року за угодою сторін.

10.02.2022року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора ВМКП «Вінницяміськліфт» із проханням надати їй довідку щодо суми заборгованості по заробітній платі, компенсації невикористаної щорічної відпустки, невикористаної соціальної відпустки на дітей станом на 04.01.2022 року.

Згідно відповіді ВМКП «Вінницяміськліфт» від 18.02.2022 року №01-9/121 останні повідомили, що станом на 10.02.2022 року ВМКП «Вінницяміськліфт» ніяких передавальних актів, документів згідно рішення Вінницької міської ради №613 від 29.10.2021 року не отримало. З огляду на це, підприємство рекомендувало звернутися до голови комісії з реорганізації.

А тому, як вбачається із долучених до матеріалів позовної заяви відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 отримувала останній раз заробітну плату за вересень 2021року, тобто з жовтня 2021р по 04.01.2022р. позивач заробітну плату не отримала.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За вимогами статей 115, 116 Кодексу Законів про працю України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а при звільненні працівника всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз нормст.ст.47,116КЗпП України,Закону України«Про оплатупраці» свідчитьпро те,що всісуми (заробітнаплата,вихідна допомога,компенсація заневикористану відпустку,тощо)належні досплати працівникові,мають бутивиплачені удень йогозвільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України №6- 1395цс16 від 26.10.2016 року, №6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно дост.19ЗУ «Про відпустки»одному збатьків,які маютьдвох абобільше дітейвіком до15років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує`на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу III Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, необхідно виходити з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до ст. 27 ЗУ « Про оплату праці » за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, та дорівнює 734,16 гривень.

Розрахунок проведений судом таким чином: 13799,00 грн. (заробітна плата за листопад 2021 року) + 18504,15 грн. (заробітна плата за грудень 2021 року) = 32 303, 15 - сума заробітної плати, нарахованої позивачу за два місяці, що передували звільненню.

Потім, 32 303, 15 грн. : 44 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів листопаді та грудні 2021, року) = 734,16 грн. - середньоденна заробітна плата за два календарних місяці, що передували звільненню.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Виходячи з уточненого розрахунку позивача, станом на 24 травня 2022 року, час затримки розрахунку із позивачем склав 98 робочих дні (з 04.01.2022 року по 24.05.2022року включно).

Таким чином, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку складає: 98 робочих дні (час затримки розрахунку) х 734,16 грн. (середньоденна заробітна плата за два календарних місяці, що передували звільненню) = 71947,68 грн.

Крім того, як вбачається із банківської виписки, наданої позивачем до позовної заяви, остання отримала від ВМКП «Вінницяміськліфт» повний розрахунок заробітної плати за період з 01.01.2022по 04.01.2022рр. в розмірі 614,34грн., що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до ч.1 та 5 ст.14 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Так, Вінницька міська рада, яка є засновником (учасником) юридичної особи, що реорганізовується - Міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба», прийняла Рішення від 29.10.2021 №613 «Про реорганізацію комунальних підприємств», яким вирішила припинити юридичну особу - Міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» в результаті реорганізації шляхом приєднання до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт».

Відповідно до ч. 3 та 4 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Частинами 2 та 4 Рішення 613 створено комісію з реорганізації юридичної особи, визначено її місцезнаходження, встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог (два місяці з дня офіційного оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичних осіб міського комунального підприємства «Житлово 0експлуатаційна контора №16» та міського комунального підприємства «Аварійно диспетчерська служба» в результаті реорганізації шляхом приєднання). Встановлено наступний порядок заявлення кредиторами своїм вимог: надсилання вимог (претензій) у письмовій формі за місцезнаходженням комісій з реорганізації. Скласти передавальний акт та подати його на розгляд і затвердження міської ради.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія зприпинення юридичної особискладає передавальнийакт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який маємістити положенняпро правонаступництво щодо майна,прав таобов`язків юридичноїособи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Станом на сьогодні передавальний акт Комісією з реорганізації не складений та відповідно Вінницькою міською радою не затверджений, правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, не відбулося, державна реєстрація припинення юридичної особи МКП «АДС» не проводилася.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання та порядок розгляду претензій до такої юридичної особи, а також орган і посадові особи, які представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

На даний час, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань МКП «АДС» не припинено як юридична особа і процес реорганізації шляхом приєднання триває, передавальний акт засновником (учасником) не затверджений, права та обов`язки правонаступникам, не передані, в даному випадку йдеться не про перерозподіл прав та обов`язків реорганізованого підприємства, а про їх повну передачу правонаступнику, яка завершується відповідним актом та внесенням інформації про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Без відповідних документів до завершення процесу реорганізації боржника правових підстав для здійснення жодних виплат по борговим зобов`язанням МКП «АДС» у ВМКП «Вінницяміськліфт» немає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки МКП «АДС» не припинено як юридична особа, то і ВМКП «Вінницяміськліфт» не є правонаступником його боргів, а тому позивач має звертатися до МКП «АДС» в особі комісії з реорганізації, яка має відповідати за виплату заборгованості та бути відповідачем по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказала відповідачем ВМКП «Вінницяміськліфт», клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідача позивач не заявляла.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судовий збір компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. , 10-13, 19, 76-82, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середній заробіток за весь період затримки розрахунку компенсацію за невикористану відпустку - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 16.11.2022року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Вінницьке міське комунальне підприємство «Вінницяміськліфт», м. Вінниця, вул. А. Первозванного, 17, код ЄДРПОУ 36150849.

Суддя: