Ухвала

від 14.11.2022 по справі 160/14844/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 листопада 2022 р. Справа №160/14844/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м. Дніпрі в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про забезпечення позову по справі № 160/14844/22 за позовною заявою Підгороднеської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія Колона №1» про визнання протиправним та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Підгороднеської міської Дніпровського району Дніпропетровської області до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія Колона №1», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 14.09.2022 року (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером UA- 2021-12-28-010998-с) щодо моніторингу публічної закупівлі послуг про вивезення твердих побутових відходів на території с. Спаське, с. Хуторо-Губиниха та с. Дмитрівка Дніпровського району Дніпропетровської області.

Позовна заява обґрунтована протиправністю висновку відповідача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/14844/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року по справі №160/14844/22 позовну заяву Підгороднеської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/14844/22 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), з 10 листопада 2022 року.

11 листопада 2022 року зареєстроване клопотання представника відповідача - Східного офісу Держаудитслужби про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом припинення платежів за договором від 01.02.2022 №5-Н, позаяк саме такий захід забезпечення позову унеможливить дострокове виконання договору, що гарантуватиме в подальшому, у разі відмови у задоволенні позову, можливість виконання позивачем зобов`язальної частини висновку від 14.09.2022 року.

В обґрунтування означеного клопотання представник відповідача зазначив, що порушення, виявлені під час моніторингу процедури закупівлі UА-2021-12-28-010998-с, зафіксовані у висновку від 14.09.2022. У зобов`язальній частині означеного висновку Держаудитслужба, з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись ст. ст. 2, 5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, зобов`язала позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору, зокрема, шляхом укладання відповідної додаткової угоди з дотриманням положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів. У разі дострокового виконання сторонами договору за час розгляду справи у суді, у подальшому унеможливить позивача виконати висновок про результати моніторингу закупівлі від 14.09.2022, якщо судом буде ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову перешкоджають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.

Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та клопотання про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подане клопотання представником відповідача та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих саме позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006, в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши обставини, викладені представником відповідача у клопотанні про забезпечення позову у справі, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зобов`язання позивача припинити платежі за договором від 01.02.2022 №5-Н, не пов`язане з предметом позову у цій справі. Окрім того, спосіб вжиття заходів забезпечення позову, обраний відповідачем, не відповідає приписам ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про забезпечення позову по справі №160/14844/22- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко