Ухвала

від 10.11.2022 по справі 1-740/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

№1-740/11, 1-в/522/49/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасуванняарешту майна,

за участю сторони кримінального провадження:

захисника

засудженої ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4 , суд

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло письмове клопотання захисника засудженої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в порядку ст.174 КПК України. Свої доводи захисник ОСОБА_4 мотивував тим, що 31.08.2009 року постановою слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 №41/4-2286 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме на: 241/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження 9014002 від 01.09.2009 року. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, та було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненої від відбування покарання із іспитовим строком на 2 роки.

Також захисник ОСОБА_4 у зазначеному клопотанні посилався на те, що при постановлені вище указаного вироку суду судом не призначалось додаткове покарання у вигляді конфіскації майна підсудної ОСОБА_3 , та на теперішній час зазначена засуджена повністю відбула покарання, та відповідно до ст.89 КК України вважається раніше не судимою, але постанова слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_3 не скасована, арешт на майно накладений, та указана засуджена позбавлена закріпленого Конституцією права на розпорядження належним їй нерухомим майном.

У судовому засіданні захисник засудженої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання із підстав зазначених ним письмово, та усно, та надав до суду квитанції про часткове відшкодування шкоди указаною засудженою.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасника судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч.5 ст.128 КПК Укпаїни цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

31.08.2009 року постановою слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 №41/4-2286 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме на 241/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження 9014002 від 01.09.2009 року.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2012 року ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, та їй було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ст.ст.75,76 КК України указану засуджену було звільнено від відбування покарання із іспитовим строком на 2 роки.

Крім того, вище указаним вироком суду було задоволено цивільний позов АКБ «Укрсиббанку» про стягнення із ОСОБА_3 на користь АКБ «Укрсиббанк» у рахунок відшкодування збитків грошових коштів у розмірі 1385712 грн. 56 коп. Також зазначений вироком суду було задоволено цивільний позов ПАТ «ОТП Банку», та стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» грошові кошти в рахунок відшкодування збитків у розмірі 304205, 65 грн., та судові витрати за проведення експертиз у розмірі 3193 грн. 02 коп.

Як встановлено у судовому засіданні на підтвердження оплати вище указаних цивільних позовів та судових витрат захисник ОСОБА_4 надав до суду банківські квитанції про часткову оплату на суму 340349 грн. 47 коп.

Суд вважає, що так як вирок Приморського районногосуду м.Одеси від01.02.2012року не виконаний в частині сплати АКБ «Укрсиббанку» грошових збитків у розмірі 1045363 грн. 09 коп., та в частині сплати ПАТ «ОТП Банку» грошових збитків у розмірі 304205 грн., 65 коп., у подальшому застосуванні такого арешту не відпала потреба.Крім того, суд вважає, що такий арешт був накладений обґрунтовано.

Захисник ОСОБА_4 не обґрунтував, та не довів факту відшкодування зазначеною засудженою указаної вище суми збитків, а також відсутність потреби у застосуванні подальшого обмеження власника у розпорядженні належним йому майном.

Враховуючи, що арешт на майно засудженої ОСОБА_3 накладався із метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, обґрунтованість такого забезпечення, а також те, що на момент звернення до суду із зазначеним клопотанням збитки, спричиненні зазначеною засудженою не відшкодовано, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для скасування арешту 241/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що у задоволенні клопотання захиснику ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного згідно до постанови слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 №41/4-2286 від 31.08.2009 року, а саме: 241/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 необхідно відмовити. Керуючись ст.ст.27, 170, 174, 368, 374, 376, 392, 395, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Захиснику ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного згідно до постанови слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 №41/4-2286 від 31.08.2009 року, а саме: 241/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 - відмовити.

Копію постанови вручити учасникам судового провадження.

Постанова можебути оскарженав апеляційномупорядкупротягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1

10.11.2022