Постанова

від 07.11.2022 по справі 670/148/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 670/148/21

Провадження № 22-ц/4820/1641/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Магера О.В.

за участю представника позивачів ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №670/148/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року (суддя Волкова О.В., повне судове рішення складено 08 серпня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Лілія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1,8 га кадастровий номер 6820655100:06:002:0131 за адресою: Хмельницька область, Віньковецька селищна рада; на земельну ділянку площею 2,44 га кадастровий номер 6820655100:09:002:0187 за адресою: Хмельницька область, Віньковецька селищна рада; на земельну ділянку площею 6,66 га кадастровий номер 3522880901:02:000:0160 за адресою: Кіровоградська область, Виноградівська сільська рада. В грудні 2020 року позивачі звернулись із заявами до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Однак, нотаріус повідомила їм про наявність заведеної спадкової справи за заявою ОСОБА_6 , спадкоємця майна ОСОБА_2 на підставі заповіту. Як вказують позивачі, про відповідачку їхній батько в розмові ніколи не згадував, а зі слів односельчан спадкодавця між останнім і ОСОБА_6 зав`язались дружні відносини з 2016 року, проте, вони разом не проживали і спільного господарства не вели.

З приводу достовірності та дійсності заповіту, начебто складеного ОСОБА_2 17.10.2017, позивачі мають сумніви, оскільки у період вересня - жовтня 2017 року у спадкодавця були проблеми зі здоров`ям, що могли вплинути на його психологічний стан під час складання заповіту. Адже, під час лікування, стан їхнього батька був важкий, у нього було порушення свідомості, провали в пам`яті, був дезорієнтований у місці свого перебування, не впізнавав рідних. Таким чином сукупність цих фактів дає позивачам підстави вважати, що під час складання заповіту ОСОБА_2 міг не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а ОСОБА_6 , знаючи про його проблеми з здоров`ям, могла скористатись цим станом та якимось чином вплинути на дії спадкодавця, що і призвели до складання заповіту.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним заповіт, складений 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 .

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2021 року по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року поновлено підготовче провадження по справі.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2021 року ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2021 року та справу №670/148/21 направлено до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради для виконання.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року поновлено підготовче провадження по справі.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2022 року ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2021 року та справу №670/148/21 направлено до Хмельницької філії ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я» для виконання.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2022 року поновлено підготовче провадження по справі.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що відповідно до висновку експертизи спадкодавець ОСОБА_2 перебував у лікарні в важкому стані, марив та був дезорієнтований і в судовому засіданні приватний нотаріус при наданні пояснень не змогла пригадати, в якому стані був ОСОБА_2 на час посвідчення нею заповіту і повідомила, що ОСОБА_6 попередньо зверталася за консультацією щодо посвідчення заповіту в лікарні, де на той час перебував ОСОБА_2 . Крім того, нотаріус повідомила, що після її відмови посвідчувати заповіт в лікарні, через декілька днів ОСОБА_6 приїхала з ОСОБА_2 до контори для складання оспорюваного заповіту. Апелянт вважає, що ОСОБА_6 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2 , зуміла отримати заповіт на свою користь. Проте, відповідачка не перебувала з померлим в будь-яких офіційних відносинах, разом не проживали та спільного господарства не вели. В 2017 році, коли ОСОБА_2 потрапив до лікарні його лікуванням опікувався син ОСОБА_2 та колишня дружина і після його смерті згідно матеріалів справи похованням спадкодавця займалася саме колишня дружина.

На думку апелянта, ОСОБА_6 , переслідуючи мету збагатитися, скориставшись розладами психіки покійного, отримала на свою користь оспорюваний заповіт.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позивачами не надано і судом не здобуто доказів на підтвердження абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, адже висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної в межах цієї справи, містить відомості про психічний стан спадкодавця ОСОБА_2 на час складання ним заповіту, який підтверджує, що останній не міг розуміти значення своїх дій та керуватися ними.

А тому, ОСОБА_2 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Представник позивачів ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_6 та приватний нотаріус Кухарська Л.А. до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили; від приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи без її участі. Протокольною ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2020 року (т.1 а.с.27)

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є синами, а ОСОБА_4 - дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 17, 21-22, 23, 26).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому рухоме та нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 1,8033 га кадастровий номер 6820655100:06:002:0131 за адресою: Хмельницька область, Віньковецька селищна рада; земельну ділянку площею 2,4488 га кадастровий номер 6820655100:09:002:0187 за адресою: Хмельницька область, Віньковецька селищна рада та земельну ділянку площею 6,66 га кадастровий номер 3522880901:02:000:0160 за адресою: Кіровоградська область, Виноградівська сільська рада (т.1 а.с. 70-71).

Згідно із заповітом, посвідченим 17 жовтня 2017 року ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 1436, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_6 (т.1 а.с. 116).

ОСОБА_6 згідно заяви № 533 від 01 грудня 2020 року, поданої приватному нотаріусу Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарській Л.А., прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 (т.1 а.с. 113).

Відповідно до заяви № 565 від 16 грудня 2020 року та заяв № 17, № 18, № 19 від 25 січня 2021 року, поданих приватному нотаріусу Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарській Л.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 125, 128, 134, 138).

Згідно історії хвороби ОСОБА_2 , останній 30.09.2017 був госпіталізований до КНП «Хмельницька обласна лікарня» із діагнозом травматичний субдуральний крововилив і йому було проведено обстеження лікарями: травматологом, неврологом, наркологом. І згідно виписного епікризу ОСОБА_2 перебував на лікуванні в КНП «Хмельницька обласна лікарня» з 30.09.2017 по 12.10.2017, де 30.09.2017 йому було проведено операцію по видаленню травматичної субдуральної гематоми, КПТ черепа видалення підгострої субдоральної гематоми над правою гемісферою, ендотрахеальна анестезія. Рекомендовано продовження відновлювальної терапії під наглядом невролога за місцем проживання (т.1 а.с. 38-69).

Як вбачається із висновку судово-психіатричного експерта № 62 від 22 березня 2022 року, ОСОБА_2 на час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 на ім`я ОСОБА_6 страждав психічним розладом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, ускладнені органічним ураженням ЦНС внаслідок ЗЧМТ, субдурального крововиливу, конвульсивного синдрому. ОСОБА_2 не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій, не повною мірою міг надавати належну оцінку своїм діям, не в повній мірі міг керувати своїми діями та не міг прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 на ім`я ОСОБА_6 (т.1 а.с. 206-209).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності абсолютної неспроможності спадкодавця ОСОБА_2 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, а також, що при укладенні оспорюваного заповіту ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними та у нього було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного правочину.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначені у статті 225 ЦК України. Частинами першої, другої цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи.

У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц; від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц; від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15 зазначалося, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

З огляду на вищенаведені норми матеріального та процесуального права, вірно встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, а також історію хвороби ОСОБА_2 та інші письмові докази, що надані учасниками справи, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, прийшов до правильного висновку про недоведеність абсолютної неспроможності спадкодавця ОСОБА_2 на час складання заповіту 17.10.2017 розуміти значення своїх дій і усвідомлювати їх, а отже відсутні правові підстави, передбачені статтею 225 ЦК України для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 станом на дату складення заповіту 17.10.2017 продовжував хворіти та проходити реабілітацію після перенесеної операції та проявів синдрому алкогольної залежності, а також те, що за 13 днів до часу посвідчення заповіту ОСОБА_2 перебував у важкому стані в лікарні, марив та був дезорієнтований є неспроможними. Оскільки, сам по собі факт наявності у заповідача захворювань та проходження ним лікування і реабілітації не є достатнім доказом неспроможності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , розуміти значення своїх дій та/або керувати ними при складанні заповіту 17.10.2020.

Посилання апелянта на те, що помилковими є висновки суду першої інстанції про ненадання позивачами доказів на підтвердження абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, адже згідно висновку судово-психіатричної експертизи психічний стан ОСОБА_2 на час складання ним заповіту був таким, що він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 62 від 22 березня 2022 року, ОСОБА_2 на час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 на ім`я ОСОБА_6 страждав психічним розладом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, ускладнені органічним ураженням ЦНС внаслідок ЗЧМТ, субдурального крововиливу, конвульсивного синдрому. ОСОБА_2 не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій, не повною мірою міг надавати належну оцінку своїм діям, не в повній мірі міг керувати своїми діями та не міг прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 на ім`я ОСОБА_6 .

Таким чином, висновок судової експертизи беззаперечно не підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 на час підписання заповіту від 17 жовтня 2017 року був абсолютно неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_6 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2 , зуміла отримати заповіт на свою користь є голослівними. А посилання апелянта на те, що відповідачка не перебувала з заповідачем в офіційних відносинах, разом не проживали та спільного господарства не вели не є підставою для визнання заповіту недійсним, адже відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Зазначені вище доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою позивача з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Порушень процесуального закону, що були б підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконноїсилиз дняїїприйняття,однакможебути оскарженавкасаційномупорядку доВерховногоСудупротягом тридцятиднівздня складенняповногосудовогорішення.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай