Постанова

від 08.11.2022 по справі 910/2346/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. Справа № 910/2346/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явився

відповідача - Кислиця В.І.

розглянувши апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва

на рішення Господарського суд міста Києва від 31.08.2022 (повне рішення складено 09.09.2022)

у справі №910/2346/22 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом №33 від 14.03.2020, та скасування реєстраційної дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збори членів кооперативу відбулися з порушенням порядку їх проведення, а саме за відсутності кворуму для прийняття рішень, а відтак, рішення, оформлені протоколом №33 загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. та зареєстрованим в реєстрі за №№ 376, 377, підлягають визнанню недійсними, а вчинена 09.04.2020 на підставі вказаного рішення реєстраційна дія №10651070015004647 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 відкрито провадження у справі №910/2346/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 (повне рішення складено 09.09.2022) у справі №910/2346/22 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення невірно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального законодавства.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не перевірено наявність у позивача порушених або оспорюваних прав і законних інтересів, оскільки ОСОБА_1 не підтвердив належними доказами членство в кооперативі. При цьому, відповідач зазначає, що ним до суду було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №753/4492/22 за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва до ОСОБА_1 про визнання його таким, що не набув права членства в кооперативі, та скасування державної реєстрації. Однак, судом вказане клопотання не розглянуто.

Також, на переконання відповідача, судом першої інстанції не застосовано позовну давність до вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів, про що Гаражно-будівельним кооперативом "Позняки-3" Дарницького району м. Києва було подано відповідну заяву.

Також в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн та надав докази на підтвердження понесення таких витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/2346/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2346/22, призначено її до розгляду на 08.11.2022 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

07.11.2022 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити її без задоволення.

Разом з відзивом позивачем також подано клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апеляційну скаргу від імені Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва підписано особою, яка не мала права її підписувати.

У призначене засідання суду 08.11.2022 з`явився представник відповідача. Натомість, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, позивач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноваженого представника. Отже, неявка у судове засідання представника ОСОБА_1 чи його особисто не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті з огляду також на те, що останнім подано відзив на апеляційну скаргу, а отже висловлено свою правову позицію.

Судом поставлено на обговорення подане представником позивача клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Присутній представник відповідача заперечив стосовно клопотання та просив відмовити у його задоволенні.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до п 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Позивач вважає, що апеляційна скарга від імені позивача підписана особою, яка не має права її підписувати, з огляду на те, що адвокат Кобцева М.О. відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №01-09/22 від 01.09.2022 зобов`язалася представляти інтереси клієнта в Київському апеляційному суді, а не Північному апеляційному господарському суді.

Апеляційний суд вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

До апеляційної скарги додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АН №1078309 від 26.09.2022, яким підтверджуються повноваження адвоката Кобцевої М.О. на представництво інтересів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва у Північному апеляційному господарському суді.

Також п. 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №01-09/22 від 01.09.2022 визначає, що його предметом є надання правової допомоги у судовій справі №910/2346/22.

Отже, наявні докази у їх сукупності підтверджують наявність повноважень у адвоката Кобцевої М.О. на підписання апеляційної скарги від імені Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва.

Після розгляду вказаного клопотання апеляційний суд розпочав розгляд апеляційної скарги по суті та заслухав пояснення представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 25.09.1989 на підставі рішення Київської міської Ради народних депутатів №675 від 26.07.1989 виконавчий комітет Харківської районної ради народних депутатів міста Києва, розглянувши протокол загальних зборів автокооперативу від 18.09.1989, прийняв рішення №507 про створення автокооперативу на 1200 машиномісць по вул. Канальній в Харківському р-ні м. Києва та затвердження списку членів автокооперативу "Позняки-3".

Відповідно до п. 1 статуту відповідача, затвердженого протоколом загальних зборів членів уповноважених та членів кооперативу №18 від 06.12.2016, Гаражно-будівельний кооператив "Позняки-3" є невиробничою, некомерційною, неприбутковою кооперативною організацією, створеною на основі єдності інтересів громадян - автовласників м. Києва з метою спільної реалізації своїх потреб організованого зберігання транспортних засобів шляхом спорудження гаражних боксів.

Кооператив здійснює свою діяльність за рішенням Харківського виконавчого комітету №507 від 25.09.1989 з кількістю членів кооперативу 590.

Метою діяльності кооперативу є задоволення потреб його членів в гаражних стоянках шляхом будівництва належним чином обладнаного гаражного боксу за власні кошти членів кооперативу з подальшою експлуатацією і управлінням гаражними боксами (п. 7 статуту).

11.01.2016 Гаражно-будівельним кооперативом "Позняки-3" Дарницького району м. Києва позивачу, як члену кооперативу, була видана довідка №30 для оформлення права власності на майно, а саме гараж № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником гаражу № НОМЕР_1 у Гаражно-будівельному кооперативі "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 3 (рішення про державну реєстрацію №28932548 від 25.03.2016).

Також встановлено, що рішенням загальних зборів членів та уповноважених Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва від 09.09.2017, оформленим протоколом №24, ОСОБА_2 виключено з членів кооперативу.

В подальшому, рішенням правління Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва від 04.03.2020, оформленим протоколом №34, ОСОБА_2 поновлено в членстві в кооперативі та вирішено винести вказане рішення на затвердження загальних зборів членів кооперативу.

14.03.2020 було проведено загальні збори Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №33, зокрема, про прийняття заяви про відставку з 14.03.2020 голови правління ОСОБА_3 (п. 3 порядку денного), про обрання головою правління кооперативу ОСОБА_2 з 15.03.2020 строком на 5 років (п. 4 порядку денного), про припинення повноважень попереднього правління кооперативу та обрання нового складу правління (п. 5 порядку денного), про припинення повноважень попереднього складу ревізійної комісії кооперативу та обрання нового складу ревізійної комісії (п. 6 порядку денного), про затвердження рішення правління №34 від 04.03.2020 (п. 7 порядку денного) та про обрання уповноважених кооперативу (п. 8 порядку денного).

Як зазначено у протоколі загальних зборів №33, загальна чисельність членів кооперативу становить 590 осіб. На зборах присутні 190 членів кооперативу (190 голосів) та 15 уповноважених членів кооперативу (274 голосів). Загальна кількість членів кооперативу, які особисто прийняли участь у зборах та/або представлені на них уповноваженими, складає 464 особи.

На виконання вищевказаного рішення 09.04.2020 приватним нотаріусом Дібровою О.С. було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу-відповідача (№10651070015004647) "Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи".

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що загальні збори членів кооперативу відбулися з порушенням порядку їх проведення, а саме за відсутності кворуму для прийняття рішень, що є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень та скасування вчиненої на їх виконання реєстраційної дії. Додатково позивач також зазначив, що чинне законодавство передбачає проведення або загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених, в той час як у даному випадку було поєднано ці збори, що є неприпустимим.

Гаражно-будівельний кооператив "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, заперечуючи проти позову, зазначив, що ОСОБА_1 взагалі не є членом кооперативу, а відтак у нього відсутнє порушене корпоративне право, яке підлягало б судовому захисту. Також відповідач доводить правомочність загальних зборів членів кооперативу, які відбулися 14.03.2020.

Також під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування спеціального строку позовної давності тривалістю в один рік до вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів, передбачений п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №910/4201/20, встановив відсутність кворуму на оспорюваних загальних зборах.

Зокрема, місцевий господарський суд вказав, що оскільки для участі у зборах реєструвалися та голосували члени кооперативу, а не тільки уповноважені, такі збори не можуть вважатися зборами уповноважених, а є загальними зборами членів кооперативу.

Дослідивши наданий відповідачем перелік присутніх на зборах членів, суд встановив, що він містить лише 186 підписів. Окрім цього, деякі члени зазначені двічі, що ймовірно обумовлено наявністю у них двох гаражів. В той же час право голосу виникає з моменту прийняття особи в члени кооперативу та пов`язано безпосередньо з членством у кооперативі, а не з кількістю майна, яке належить члену. Також судом досліджено наданий відповідачем список уповноважених представників Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, які приймали участь у зборах 14.03.2020, з розшифровкою кількості їх голосів. Так, до складу уповноважених кооперативу входить 24 особи, в той час як у загальних зборах участь прийняли лише 15 з них. В контексті зазначеного, судом враховано положення Закону України "Про кооперацію", відповідно до яких кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Відповідно, за висновками суду, на зборах був відсутній кворум, а отже всі рішення, ухвалені на зборах, є нелегітимними, як такі, що ухвалені за відсутності кворуму.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується членство позивача у кооперативі, а отже і наявність його корпоративних прав, що підлягають судовому захисту.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 ГК України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього кодексу, інших законодавчих актів.

Зазначені норми кореспондуються з нормами ст. ст. 83, 85 та 86 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень ст. ст. 2, 6 та 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

З урахуванням вищевикладеного, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до п. 19 статуту відповідача прийом до членів кооперативу здійснюється правлінням кооперативу за заявою вступаючого та з наступним затвердженням загальними зборами.

Як було вказано вище, позивач стверджує, що він є членом Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва.

Відповідач, заперечуючи проти позову та наведених тверджень, вказує на те, що позивач не є членом Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, а надана ним довідка №30 від 11.01.2016 містить недостовірну інформацію та не може слугувати доказом членства ОСОБА_1 в кооперативі.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18).

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що в силу приписів ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. 19 статуту відповідача особа набуває членства в кооперативі після затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нового члена загальними зборами членів кооперативу. Частина 3 ст. 10 Закону України "Про кооперацію" покладає на кооператив обов`язок вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Разом з цим, відповідачем не надано суду повного переліку дійсних членів кооперативу станом на день проведення спірних загальних зборів.

При цьому, на вимогу суду Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією надано копії документів реєстраційної справи Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, серед яких міститься перелік членів кооперативу лише станом на 08.10.2021.

Оскільки ані Закон України "Про кооперацію", ані статут Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва не покладають на члена кооперативу обов`язку зберігати рішення загальних зборів про прийняття його до членів кооперативу, судом першої інстанції правомірно прийнято надану позивачем довідку №30 від 11.01.2016 на підтвердження обставини його членства в кооперативі.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 надав докази на підтвердження того, що він сплачував членські внески до кооперативу.

Відповідач, у свою чергу, надав до матеріалів справи наказ №65/22 від 12.04.2022 про визнання недійсною довідки №30 від 11.01.2016, а також платіжне доручення №166 від 06.06.2022 про повернення позивачу помилково зарахованих коштів в сумі 450,00 грн, які останній сплатив у якості членського внеску.

Суд першої інстанції, оцінивши наведені докази, правомірно зазначив, що вони не спростовують членства позивача у кооперативі, а навпаки свідчать про штучне створення відповідачем після подання позовної заяви доказів для доведення своєї позиції у спорі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2021 у справі №910/4201/20 сформував правовий висновок, відповідно до якого положення про загальні збори членів кооперативу і збори уповноважених містяться в ст. 15 Закону "Про кооперацію", яка має назву "Вищий орган управління кооперативу". Таким чином, збори уповноважених не є окремим органом управління, ці збори проводяться замість загальних зборів, коли через велику кількість членів чи інші обставини провести загальні збори неможливо, мають таку саму компетенцію як і загальні збори. Порядок обрання уповноважених має бути визначений статутом кооперативу.

Відмінність між цими двома органами полягає у тому, що:

- у загальних зборах з правом голосу мають право брати участь лише члени кооперативу, а у зборах уповноважених - лише уповноважені;

- різними є правила визначення кворуму: кворум загальних зборів становить половину від загальної кількості членів кооперативу, а зборів уповноважених - 2/3 від загальної кількості уповноважених.

Отже, для визначення кворуму на зборах потрібно встановити, які саме збори проводилися в кооперативі - загальні збори членів кооперативу чи збори уповноважених.

На загальних зборах Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, які проводилися 14.03.2020, брали участь та голосували як члени кооперативу, так і уповноважені. Відтак, неможливо з`ясувати, які саме збори проводилися - збори уповноважених чи загальні збори членів кооперативу.

При цьому, протокол цих зборів має назву "Протокол №33 Загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3"".

Як було зазначено вище, загальна чисельність членів кооперативу становить 590 осіб.

Дослідивши наданий відповідачем перелік присутніх на зазначених зборах членів, суд першої інстанції встановив, що він містить лише 186 підписів, в той час, як у протоколі зазначено про 190 присутніх осіб. Окрім цього, деякі члени зазначені двічі, що ймовірно обумовлено наявністю у них двох гаражів. В той же час право голосу виникає з моменту прийняття особи в члени кооперативу та пов`язано безпосередньо з членством у кооперативі, а не з кількістю майна, яке належить члену.

Також відповідачем надано список уповноважених представників Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, які приймали участь у зборах 14.03.2020, із розшифровкою кількості їх голосів. Зі змісту вказаного списку вбачається, що до складу уповноважених кооперативу входить 24 особи, в той час як у загальних зборах участь прийняли лише 15 з них.

При цьому, до списку уповноважених також включено і ОСОБА_1 , що додатково свідчить про наявність у нього членства в Гаражно-будівельному кооперативі "Позняки-3" Дарницького району м. Києва.

Наведений список, як і перелік присутніх на зборах членів, скріплено підписом ОСОБА_2 , а відтак заперечення відповідача щодо відсутності у позивача членства в кооперативі є суперечливими.

Щодо можливості зарахування голосів уповноважених осіб як голосів учасників, яких вони представляють, суд зазначає наступне.

Пунктом 68 статуту відповідача визначено, що загальні збори встановлюють норми представництва та затверджують склад уповноважених, при цьому один уповноважений не може представляти інтереси більше 25 членів кооперативу.

Вказане положення означає, що уповноважена особа вже не є представником конкретних членів кооперативу, а обрана всіма членами. Відповідно, її присутність на загальних зборах членів кооперативу не може бути зарахована як представництво певної кількості конкретних членів. Уповноважена особа на загальних зборах членів кооперативу має лише один голос.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону "Про кооперацію" кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

З цього можна зробити висновок, що член кооперативу (не уповноважений) може бути присутнім на зборах уповноважених, але його голос не може бути врахований при визначенні кворуму чи голосуванні. І навпаки, будь-який член кооперативу (як обраний, так і не обраний уповноваженим) може брати участь у загальних зборах членів кооперативу і мати при цьому один голос (тобто він реєструється і голосує як звичайний член кооперативу).

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у вже згаданій постанові від 23.06.2021 у справі №910/4201/20.

Оскільки для участі у зборах реєструвалися та голосували члени кооперативу, а не тільки уповноважені, суд дійшов висновку, що такі збори не можуть вважатися зборами уповноважених, а є загальними зборами членів кооперативу. Відповідно, на зборах був відсутній кворум, а це означає, що всі рішення, ухвалені на зборах, є нелегітимними, як такі, що ухвалені за відсутності кворуму.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Для юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст. ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію"). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.03.2020 у справі №922/756/19, 21.04.2020 у справі №927/411/19 та 05.05.2020 у справі №916/1996/19.

Апеляційний суд вважає, що ухвалення рішень неповноважними зборами (за відсутності кворуму), які є вищим органом управління кооперативу і вирішують найбільш важливі питання його діяльності, порушує корпоративні права члена кооперативу незалежно від змісту ухвалених рішень. Участь та голосування члена кооперативу у таких зборах не може "легітимізувати" допущені порушення і не позбавляє права члена кооперативу в подальшому оскаржувати в суді такі рішення.

За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання недійсним рішень загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3", оформлених протоколом №33 від 14.03.2020.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в наведеній частині є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача з приводу того, що судом першої інстанції не перевірено наявність у позивача порушених або оспорюваних прав і законних інтересів, спростовуються всиновленими вище обставинами справи та наявною судової практикою.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про скасування реєстраційної дії, проведеної на підставі рішень загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3", оформлених протоколом №33 від 14.03.2020, слід зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Частиною 1 ст. 7 вищевказаного закону визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, 06.02.2019 у справі №462/2646/17, 19.06.201 у справі №826/5806/17 та 17.06.2020 у справі №826/10249/18.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;

3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до ст. 34 цього закону.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображенні в Єдиному державному реєстрі відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в Єдиному державному реєстрі за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в Єдиному державному реєстрі, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

У постанові від 15.01.2020 у справі №910/3648/19 Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої вимога щодо скасування дії з внесення в Єдиний держаний реєстр відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб. Отже, вимога про скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку із прийняттям спірних рішень загальними зборами учасників відповідача, тому є зверненою до відповідача похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаних рішень загальних зборів.

Таким чином, враховуючи, що на підставі рішення загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва, оформленого протоколом №33 від 14.03.2020, було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.04.2020, 10651070015004647, вказана державна реєстрація змін підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстраційної дії.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ним до суду першої інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/2346/22 до вирішення справи №753/4492/22 за позовом Гаражно-будівельним кооперативом "Позняки-3" Дарницького району м. Києва до ОСОБА_1 про визнання його таким, що не набув права членства в кооперативі, та скасування державної реєстрації. Однак, вказане клопотання не розглянуто.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що вказане клопотання було розглянуто судом шляхом постановлення протокольної ухвали від 15.06.2022. У задоволенні клопотання відповідача було відмовлено, про що також зазначено і в описовій частині оскаржуваного рішення.

Додатково апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що подане відповідачем клопотання не містить жодних належних обґрунтувань на виконання приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України з приводу того, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи №910/2346/22 до ухвалення рішення у справі №753/4492/22.

До того ж, до клопотання заявником додано лише копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 12.05.2022 про відкриття провадження у справі №753/4492/22, однак не додано копії позовної заяви, що позбавило суд першої інстанції можливості дослідити підстави та предмет заявленого позову, а отже і обставини пов`язаності справ.

З урахуванням викладеного, вказаний аргумент скаржника підлягає відхиленню як такий, що не свідчить на наявність порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.

Насамкінець, відповідач у поданій скарзі зазначив, що судом першої інстанції не застосовано позовну давність до вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів, про що Гаражно-будівельним кооперативом "Позняки-3" Дарницького району м. Києва було подано відповідну заяву.

Дійсно, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування спеціального строку позовної давності тривалістю в один рік до вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів, передбачений п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Проте, вказана заява не була розглянута судом першої інстанції, що вказує на порушення ним норм процесуального права.

Разом з цим, в контексті наведеного аргументу відповідача щодо можливості застосування до вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу спеціального (скороченого) строку позовної давності в один рік, слід звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №909/298/21

Касаційний суд в наведеній постанові вказав на те, що встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також змістовне формулювання п. 8 ч. 2 стю 258 ЦК України, яке не містить тлумачення терміну "товариство", логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об`єднань.

Тому, Верховний Суд вирішив питання позовної давності, витлумачивши норму, що сформульована нечітко і допускала двозначне тлумачення, на користь необхідності застосування загальної позовної давності у правовідносинах оскарження рішень юридичних осіб, які не є товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю. За таких обставин, з огляду на те, що питання застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних (виборних) зборів Обласної організації спілки фактично врегульовано ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, правові підстави для застосування у вказаних правовідносинах норми п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України відсутні.

На переконання колегії суддів, вказана правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки стосується питання визначення виду позовної давності (загальної чи спеціальної) до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів непідприємницьких товариств, яким є Гаражно-будівельний кооператив "Позняки-3" Дарницького району м. Києва.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вбачається, що позивач брав участь в оспорюваних загальних зборах від 14.03.2020, а отже дізнався про наявність порушеного права саме того дня. При цьому, позовна заява надіслана до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 07.02.2022, тобто в межах загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Відтак, убачається, що хоча місцевим господарським судом не було розглянуто важливого аргументу відповідача щодо застосування позовної давності, наведене не мало своїм наслідком ухвалення неправильного рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з цим, оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у не розгляді заяви відповідача про застосування позовної давності в кінцевому результаті не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення за наведених підстав.

З огляду на зазначене, вказаний аргумент апеляційної скарги Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва колегією суддів відхиляється, як такий, що не впливає на законність ухвалення оскаржуваного рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суд міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/2346/22 ухвалено з додержанням норм матеріального права, а порушення приписів процесуального закону не є такими, що спричинили ухвалення неправильного рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Також як було зазначено, в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн та надав докази на підтвердження понесення таких витрат.

Разом з цим, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, а апеляційну скаргу залишено без задоволення, відсутні підстави для задоволення заявленого представником відповідача клопотання про стягнення 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Позняки-3" Дарницького району м. Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суд міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/2346/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Гаражно-будівельний кооператив "Позняки-3" Дарницького району м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.11.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов