Ухвала

від 15.11.2022 по справі 904/1123/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1123/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рост`Агро» (далі - ТОВ «Фірма «Рост`Агро», скаржник)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022

у справі №904/1123/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рост`Агро»

до Фермерського господарства «Худась-Т»

про стягнення 278 548, 52 грн неустойки,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фірма «Рост`Агро» 01.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 904/1123/22, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 залишити в силі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/1123/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 у справі № 904/1123/22 позов задоволено частково: стягнуто з ФГ «Худась-Т» на користь ТОВ «Фірма «Рост`Агро» 260 817, 81 грн неустойки, 3 912, 27 грн судового збору; у решті позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що: відповідач порушив умови договору в частині своєчасної оплати поставленого товару, проте, 60% від суми боргу, встановленого рішенням суду від 01.03.2021 у справі №904/579/21 - 434 696, 35 грн становлять 260 817,81 грн, а не 278 548,52 грн, як розрахував позивач; скрутний матеріальний стан підприємства не є достатніми доказами виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а є звичайним ризиком господарської діяльності. При цьому взяв до уваги, що поставка товару відбулася з відстрочкою платежів від 10 днів до більш ніж 6-ти місяців, що виключає можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 904/1123/22 апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «Рост`Агро» задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 року у справі №904/1123/22 змінено. Позовні вимоги задоволено частково та стягнути з ФГ «Худась-Т» на користь ТОВ «Фірма «Рост`Агро» 44 625 грн неустойки, 668, 52 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 003, 00 грн судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Змінюючи судове рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції виходивши з того, що Господарський суд Дніпропетровської області приймаючи рішення у справі не надав оцінку доказам, які є у справі та зробив висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи дійшов висновку, що стягнута за рішенням місцевого суду неустойка у розмірі 260 817,81 грн., яка складає майже 60% суми договору, фактично є каральною санкцією і носить надмірний характер, а тому штрафні санкції у розмірі 10% від ціни договору 44 625 грн, будуть відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності, і не порушать майнові інтереси сторін.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Фірма «Рост`Агро» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського Суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/1123/22, суд встановивши, що позивач просить стягнути з відповідача 278 548, 52 грн. неустойки за договором поставки №21-РА 2020 від 28.11.2019, дійшов висновку, що дана справа є малозначною та вбачаються підстави для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина третя статті 12 ГПК України).

Отже, враховуючи наведений вище висновок суду, дана справа є малозначною.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченого підпунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, ТОВ «Фірма «Рост`Агро» зазначає, що суд першої інстанції помилково в ухвалі від 17.05.2022 відніс дану справу до категорії малозначних. При цьому, скаржник вказує, що на день звернення з позовом до місцевого суду його вимоги були про стягнення 278 548, 52 грн неустойки, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальний прожитковий мінімум (МПМ) для працездатних осіб становив 2 481, 00 грн, тоді як відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справи відносяться до малозначних якщо розмір позовних вимог становить менше 100 МПМ (248 100, 00 грн = 2 481, 00 грн * 100 МПМ), а тому дана справ не є малозначною і постанова апеляційного суду підлягає касаційному оскарженню.

Стосовно посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Зі змісту частини п`ятої статті 12 ГПК України випливає, що малозначними справами, зокрема, є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана норма розділяє малозначні справи за різними критеріями: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто які визнаються малозначними за законом з урахуванням ціни позову; та 2) справи незначної складності, які визнаються малозначними за висновком суду та на розсуд суду з урахуванням та оцінкою конкретних обставин справи та подальшою необхідністю вибору виду провадження для розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою статті 247 ГПК України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 250 ГПК України унормовано, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних, суд враховує приписи статті 247 ГПК України.

При цьому, складність судової справи є суб`єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи.

Крім того, реалізація стороною її процесуальних прав у судовому процесі не пов`язана з порядком розгляду справи та жодним чином не звужує можливості щодо їх використання відповідно до принципів господарського судочинства, а залежить лише від суб`єктивного бажання сторони щодо реалізації таких прав.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що справа помилково віднесена судом першої інстанції до справ незначної складності, оскільки характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, та врахування судом першої інстанції вимог статті 247 ГПК України, не дають підстав вважати, що справа не могла бути віднесена до категорії малозначних справ з підстав незначної складності та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункту «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Разом з тим за змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривні.

Предметом позову у справі №908/1123/22 є стягнення 278 548, 52 грн, а, отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 1 240 500, 00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, як було зазначено вище, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. При цьому наведені в касаційній скарзі доводи з яких було її подано до Суду на підставі підпункту «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є безпідставними.

Разом з тим Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

ТОВ «Фірма «Рост`Агро» у поданій касаційній скарзі не зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для позивача та становить значний суспільний інтерес, а також позивач позбавлений можливості спростувати обставини, які нібито встановлені в суді апеляційної інстанції при розгляді іншої справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

При цьому вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі відповідач жодних обґрунтувань не наводить.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги, ураховуючи вищенаведені міркування, дає підстави для висновку, що скаржник жодним чином не обґрунтовує винятковість значення касаційної скарги, чи то значний суспільний інтерес, чи то які саме обставини, встановлені судом, відповідач позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи.

Водночас зазначені у касаційній скарзі доводи щодо необхідності перегляду постанови апеляційного суду зі справи, зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судами.

При цьому наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у даній справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Наведені доводи скаржника зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів у справі, а також встановлення інших обставин по справі, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», дану категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода із постановою апеляційного суду не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, що вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Водночас обставин, з яких би вбачалось необхідність перегляду даної справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фірма «Рост`Агро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №904/1123/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рост`Агро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №904/1123/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос