Рішення

від 27.10.2022 по справі 144/188/20

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/188/20

Провадження № 2/144/60/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2022 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

секретаря судового засідання - Пігулі А.А.,

за участю представника позивача СВК «Залузький», адвоката - Гавриша Л.І.,

представника відповідача ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Залузький» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Голова СВК «Залузький» Олянчук В.Л. звернуся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплик-Агро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання недійсним договору оренди землі, в якому вказав, що СВК «Залузький» користується земельною ділянкою площею 2,4127 га, кадастровий номер - 052378390002000024, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди землі від 22 лютого 2012 року, укладеного з власником земельної ділянки, ОСОБА_1 , терміном 10 років, та зареєстрованого 03.04.2012 у відділі Держкомзему у Теплицькому районні за № 052370004005509, в травні 2017 року СВК «Залузький» отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що 10.09.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, який було зареєстровано 06.10.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабовим М.І. згідно з рішенням №25087112, вважає, що договір оренди землі, який укладено 10.09.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» є недійсним, оскільки на час його укладання право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване на підставі договору оренди землі від 22 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК «Залузький», який не розірвано.

20 жовтня 2020 року директор ТОВ «Теплик-Агро» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, просить суд в задоволенні позову СВК «Залузький» про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015 недійсним - відмовити. У відзиві вказав, що позивач стверджує, що на момент звернення до суду 10.02.2020, між ним та ОСОБА_1 діє договір оренди землі від 22.02.2012, який не розірвано, не визнаний недійсним, тому просить суд захистити його право, про те як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 227824956 від 12.10.2020 між позивачем та ОСОБА_1 10.04.2018 дію договору оренди землі, укладеного 22.02.2012 було припинено, та укладено новий договір оренди земельної ділянки від 10.04.2018, тобто на даний момент дія договору укладеного між СВК «Залузький» та ОСОБА_1 припинена.

07 липня 2021 від голови СВК Залузький» Олянчука В.Л., надійшла відповідь на відзив відповідно до якого позивач вказує, що договір оренди землі від 22 лютого 2012 року, укладений між СВК «Залузький» та ОСОБА_1 не припинив своєї дії, а продовжує діяти.

В судовому засіданні представник позивач СВК «Залузький», адвокат - Гавриш Л.І., підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовільнити, вказав, що на момент укладення договору оренди землі між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 10.09.2015, діяв договір оренди землі укладений між СВК «Залузьким» та ОСОБА_1 , тому договір оренди землі від 10.09.2015 є недійсним.

Представник відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурський Б.В., в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі та просив відмовити в задоволені позову відповідно до відзиву на позовну заяву та вказав, що на момент укладення договору між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , договір між СВК «Залузький» та ОСОБА_1 закінчився, тому він є припинений, та подав до суду заяву про застосування наслідків пропущення строків на звернення до суду із вимогою про визнання недійсним договору.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги СВК «Залузький» визнає в повному обсязі і не заперечує у задоволенні позову.

Від третьої особи відділу у Теплицькому районні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, рішення просять прийняти на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення чи відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстав для застосування строків позовної давності, про що заявлено представником відповідача, враховуючи обгрунтування позовних вимог, суд не вбачає.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 806127 від 26 вересня 2005 року на праві власності належить земельна ділянка площею 2,4127 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Віннцької області, кадастровий номер 052378390002000024 (а.с.12).

22 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та СВК «Залузький»" укладено договір оренди землі, за яким орендодавець передав в оренду відповідачу належну йому земельну ділянку строком на 10 років (копія договору а.с. 9-10).

На підставі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відділлом Держкомзему у Теплицькому районні прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 052370004005509 від 03 квітня 2012 року, згідно з яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за СВК «Залузький».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, встановлено, що 10.09.2015 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4127 га, кадастровий номер - 052378390002000024, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро», строком на 10 років, вказаний договір зареєстрований 03.10.2015.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно статті 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 93 ЗК України - право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України - передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України - передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За частиною другою статті 792 ЦК України - відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Судом всановлено, що договір, укладений між ОСОБА_1 та СВК «Залузький» 22.02.2012 строком на 10 років, що зареєстрований 03.04.2012 у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, є припинений, оскільки строк на який він був укладений закінчився.

З цього приводу суд бере до уваги правовий висновок Верховного суду, висловлений у постанові ВП ВС від 01.04.2020 року № 610/1030/18(14-436цс19). Так, суд може захистити право первинного орендаря визнавши недійсним договір, укладений з наступним орендарем тоді, коли на підставі відповідного судового рішення первинний орендар зможе зареєструвати право оренди, проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки якщо на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили він матиме чинне право оренди (не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові слід відмовити, тому понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Залузький» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07.11.2022.

Суддя