Рішення

від 07.11.2022 по справі 158/1606/22

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1606/22

Провадження № 2/0158/499/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Поліщук С.В.

при секретарі Квач Н.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шевчука В.В.,

представників відповідачів Король Л.В., Голубової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

08.08.2022р. до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом звернувся адвокат Шевчук В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 10.08.2006р. ОСОБА_1 була прийнята на постійній основі на посаду помічника вихователя у Ківерцівські ясла-сад №2, згідно наказу №9 від 10.08.2022р. Згідно рішення Ківерцівської міської ради №16/5 від 21.12.2021р. вищевказану установу перейменовано на Заклад дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці (далі ЗДО №2 м. Ківерці).

Зазначає, що в період з 01.06.2022р. по 24.06.2022р. включно, позивачка по справі ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці. В подальшому, з 27.06.2022р. вказана установа не працювала по причині простою, про що було винесено відповідний наказ.

30.06.2022р. приблизно о 16 год. 26 хв. у загальний групу в вайбері, учасниками якої є усі працівники даного закладу, керівником ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність виходу працівників на роботу з 01.07.2022р. у зв`язку з припиненням простою. Будь яких інших офіційних повідомлень позивач ОСОБА_1 не отримувала.

На момент отримання вищевказаного повідомлення 30.06.2022р., позивач по справі ОСОБА_1 перебувала у своєї сестри, яка проживає в м. Вараш Рівненської області і у зв`язку із значною віддаленістю даного населеного пункту до м. Ківерці Волинської області, вчасно прибути на роботу позивач по справі ОСОБА_1 не змогла, через відсутність транспортного сполучення, про що поставила до відому керівника закладу та висловила намір подати заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, яку передала через свою дочку 01.07.2022р.

04.07.2022р. керівник ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_2 , в телефонному режимі повідомила ОСОБА_1 про звільнення її з роботи та необхідність отримати трудову книжку, яку остання отримала 04.07.2022р. та ознайомилась з наказом про звільнення, однак його копію їй не надали.

Вважає, наказ про звільнення ОСОБА_1 незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Просить скасувати наказ директора ЗДО №2 м. Ківерці №28-к від 04.07.2022р. про звільнення ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника вихователя ЗДО №2 м. Ківерці, стягнути із ЗДО №2 м. Ківерці в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.08.2022р. у даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

01.09.2022р. до Ківерцівського районного суду Волинської області представником відповідача директором Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці Король С.В. подано відзив на позовну заяву, у якому цивільний позов ОСОБА_1 вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні воєнного стану, на виконання розпоряджень засновника та уповноваженого органу, наказом від 07 березня 2022 року №14-од Про оголошення простою у Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці (далі ЗДО №2 м.Ківерці) було оголошено простій. Із даним наказом було ознайомлено усіх працівників закладу, про що свідчать їх підписи. Наказом від 01 липня 2022 року №18-од Про завершення простою та проведення ремонтних робіт у ЗДО №2 м. Ківерці було завершено простій не з вини працівників для проведення ремонтних робіт із залученням усіх працівників закладу. 30 червня 2022 року у загальному чаті у групі «Вайбер» працівників ЗДО №2 м.Ківерці, у якому також перебуває і помічник вихователя ОСОБА_1 , директором закладу було повідомлено про необхідність виходу на роботу 01 липня 2022 року на 08 годину 00 хвилин. 01 липня 2022 року на робочому місці з`явилися усі працівники закладу, окрім помічника вихователя ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_1 . Факт відсутності на робочому місці позивачки по справі стверджується Актом №1 від 01.07.2022 року, складеним комісією у складі директора ОСОБА_2 , завгоспа ОСОБА_3 та ст. медичної сестри ОСОБА_4 . Про причини відсутності на робочому місці 01.07.2022р. ОСОБА_1 керівника закладу не попереджала, також не надіслала відповідне повідомлення у загальний чат працівників ЗДО №2 м. Ківерці у мережі Viber. Того ж дня, на прикінці робочого часу, директором ЗДО №2 м. Ківерці в телефонному режимі ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність подання письмових пояснень про відсутність на роботі 01.07.2022р. 04 липня 2022 року помічник вихователя ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_1 також не вийшла на роботу про що було складено Акт №2 від 04.07.2022 року Про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , складеного комісією у складі директора Король Л.В., завгоспа ОСОБА_3 та діловода ОСОБА_5 . Того ж дня, об 11 год. неповнолітня дочка ОСОБА_1 принесла пояснювальну записку написану ОСОБА_1 про причину її відсутності на робочому місці 01 липня 2022р., а саме за сімейними обставинами, одночасно подала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 01.07.2022р. по 31.07.2022 року. Оскільки позивач по справі ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом двох робочих днів, а саме 01 та 04 липня 2022 року, роботодавцем було прийнято наказ від 04 липня 2022 року №38-к Про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Того ж дня ОСОБА_1 директором ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_2 в телефонному режимі було повідомлено про звільнення з роботи та необхідність отримання трудової книжки. Крім того, 06.07.2022р. позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення було надіслано копію наказу №38-к від 04.07.2022р. про її звільнення з роботи та повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, так як позивач відмовилась прийти до закладу для ознайомлення з даним наказом та отримати трудову книжку. З даним наказом позивач ознайомилась лише 20.07.2022р.

При прийнятті даного наказу про звільнення ОСОБА_1 директором також було враховано попередню роботу працівника ОСОБА_1 , її невихід на чергування згідно затвердженого графіка під час простою. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, тому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному об`ємі.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.09.2022р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевчука В.В. до участі у даній цивільній справі залучено в якості співвідповідача гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області.

29 вересня 2022р. від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевчука В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вважає, що підстави, на які у відзиві покликається представник відповідача, які б слугували для відмови в задоволенні позову є необґрунтованими, таким, що не заслуговують на увагу. Крім того вказує, що жодних пояснень з приводу прогулу ОСОБА_1 , як дисциплінарного проступку, директор Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці ОСОБА_2 у неї не відбирала. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному об`ємі.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.10.2022р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

07 жовтня 2022р. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив по даній цивільній справі у якому директор Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці ОСОБА_6 вважає дії закладу дошкільної освіти правомірними, як наслідок просить в задоволенні позову відмовити в повному об`ємі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шевчук В.В. позовні вимоги підтримали в повному об`ємі з підстав викладених у позовній заяві. Представник позивача по справі адвокат Шевчук В.В. пояснив суду, що позивач по справі ОСОБА_1 не була належним чином попереджена про закінчення вимушеного простою, а також про вихід на роботу 01.07.2022р. Також зазначає, що ОСОБА_1 не мала можливості вийти на роботу на своє робоче місце 01.07.2022р. у зв`язку із значною віддаленістю місця її перебування від місця роботи та погане транспортне сполучення. Крім того, ОСОБА_1 була переконана, що директором ЗДО №2 міста Ківерці у відповідності до поданої нею письмової заяви, їй надана відпустка без збереження заробітної плати. Також зазначив, що директором ЗДО №2 міста Ківерці не з`ясовано поважність причин невиходу ОСОБА_1 на роботу 01.07.2022р. та 04.07.2022р., не відібрано письмові пояснення останньої з даного приводу, що передбачено чинним трудовим законодавством. Позивач ОСОБА_1 , будь -які пояснення з приводу заявленого позову суду не надала. Просили задовольнити позовні вимоги в повному об`ємі, скасувати наказ директора ЗДО №2 м. Ківерці №28-к від 04.07.2022р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновити її на роботі на посаді помічника вихователя ЗДО №2 м. Ківерці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.

Представник відповідача - Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці Король Л.В. в судовому засіданні показала суду, що з 2020р. в мобільному додатку «вайбер» було створено загальний чат (групу) в якому учасниками є усі працівники ЗДО №2 міста Ківерці, в тому числі й позивач по справі ОСОБА_1 у зв`язку із запровадження на території України карантину пов`язаного із запобігання коронавірусної хвороби з метою належного сповіщення працівників даного закладу про ті чи інші питання пов`язані із організацією роботи ЗДО №2 м. Ківерці. За допомогою вищевказаного загального чату у групі «вайбер» 30.06.2022р. нею було повідомлено працівників закладу про вихід на роботу 01.07.2022р. у зв`язку із виходом з простою. Додатково зауважила, що на початку червня 2022р. усім працівникам закладу дошкільної освіти, на підставі їх особистих письмових заяв, було надано відпустки без збереження заробітної плати, строком на 24 календарних дні. 30.06.2022р. у чаті вона повідомила всіх працівників про вихід з простою та необхідність виходу на роботу 01.07.2022р. для проведення ремонтних робіт та підготовки закладу для прийому дітей. 01 липня 2022р. нею було ознайомлено працівників закладу із наказом про вихід з простою. Про необхідність виходу на роботу 01.07.2022р. ОСОБА_1 було достовірно відомо. Оскільки позивач ОСОБА_1 01.07.2022р. не вийшла на роботу та не повідомила про причини її відсутності на робочому місці, цього ж числа вона особисто в телефонному режимі намагалась з`ясувати причину відсутності ОСОБА_1 на роботі та повідомила про необхідність надання письмових пояснень з даного приводу. Позивач не повідомила про поважність причини її відсутності на роботі. Про відсутність ОСОБА_1 на роботі 01.07.2022р. було складено Акт №1 від 01.07.2022р. Жодних заяв чи письмових пояснень від ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти в цей день не надходило. 04.07.2022р. позивач ОСОБА_1 повторно не вийшла на роботу. Близько 11 год. її неповнолітня дочка принесла до ЗДО №2 м. Ківерці письмову заяву ОСОБА_1 про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, датовану 01.07.2022р. та письмові пояснення щодо причини невиходу на роботу 01.07.2022р. Жодних письмових пояснень з приводу прогулу (відсутності на робочому місці) 04.07.2022р. від ОСОБА_1 не надходило, як наслідок було складено Акт №2 про відсутність працівника на робочому місці, а в подальшому видано Наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, про що цього ж числа в телефонному режимі було повідомлено позивачу по справі ОСОБА_1 та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. Так як ОСОБА_1 в дошкільний заклад для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки не прийшла, 06.07.2022р. копія даного наказу та повідомлення про отримання трудової книжки роботодавцем їй було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення. До ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_1 з`явилась 20 липня 2022р. та ознайомилась з наказом про звільнення. Твердження сторони позивача про відсутність автосполучення з м. Вараш Рівненської області та м. Ківерці (м. Луцьк) Волинської області, не заслуговують на увагу та спростовуються наданими доказами. Жодних пояснень чи доказів поважності причин невиходу на роботу 01.07. та 04.07.2022р. ОСОБА_1 не надала. Вважає, що порушень закону при звільнені з роботи ОСОБА_1 відповідачем допущено не було, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному об`ємі.

В судовому засіданні представник відповідача гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Голубова Н.О. показала суду, що директор Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці ОСОБА_2 , видаючи наказ про звільнення помічника вихователя вищевказаного дошкільного закладу ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України діяла в межах чинного трудового законодавства, жодних порушень в діях директора ОСОБА_2 не встановлено, як наслідок позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судовому засіданні показали суду, що з позивачем по справі ОСОБА_1 вони разом працювали в Закладі дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці. З початку червня 2022р. працівники вищевказаного дошкільного закладу перебували у відпустці без збереження заробітної плати. 30.06.2022р. за допомогою загального чату у групі в месенджері «вайбер» працівників директором ОСОБА_2 було повідомлено про закінчення простою та вихід 01.07.2022р. на роботу. ОСОБА_1 достовірно знала про необхідність виходу на роботу 01 липня 2022р., однак остання на робоче місце до закладу дошкільної освіти ні 01.07.2022р. ні 04.07.2022р. не з`явилась. Директор закладу дошкільної освіти ОСОБА_2 телефонувала до ОСОБА_1 01.07.2022р., а також 04.07.2022р. для з`ясування причин її невиходу на роботу. Також свідок ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово вказувала, що не повинна нікому пояснювати причини її відсутності на робочому місці. 04.07.2022р. неповнолітня дочка ОСОБА_1 ОСОБА_7 , принесла письмове пояснення ОСОБА_1 про невихід на роботу 01.07.2022р. та заяву, датовану 01.07.2022р. про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01.07. по 31.07.2022р. Крім того, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала суду, що Заклад дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці з 07.03.2022р. у зв`язку із збройною агресією російської федерації та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні воєнного стану, перебував на простої. До ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_1 з`явилась лише 20 липня 2022р. та ознайомилась з наказом про звільнення.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що 30.06.2022р. о 17 год. їй зателефонувала ОСОБА_1 з метою з`ясування про необхідність виходу на роботу 01.07.2022р. Зазначила, що саме 04.07.2022р., заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати до закладу дошкільної освіти принесла неповнолітня ОСОБА_1 . Крім того зазначила, що 01 та 04 липня 2022р. директор ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_6 з`ясовувала у працівників даного закладу на нараді про причину відсутності на робочому місці ОСОБА_1 .

Позивач по справі ОСОБА_1 на запитання представника відповідача пояснила, що 30 червня 2022р. вона написала повідомлення в групі «вайбер» про намір взяти відпустку без збереження заробітної плати з 01.07. по 31.07.2022р., заяву про що передасть її донька. Не заперечила факту того, що 01.07.2022р. та 04.07.2022р. до неї телефонувала директор ЗДО №2 міста Ківерці ОСОБА_2 з метою з`ясування обставин відсутності її на роботі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників, свідків, дослідивши надані письмові докази, суд приходить наступного висновку.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що згідно наказу №9 від 10.08.2006р. ОСОБА_1 прийнято на посаду помічника вихователя Ківерцівського ясла-садок №2, який в подальшому згідно рішення Ківерцівської міської ради №16/5 від 21.12.2021р. перейменовано на Заклад дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, даний факт стверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1997р. (а.с. 7-12).

З копії наказу №14-од від 07.03.2022р. у Закладі дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці на період воєнного стану із 07 березня 2022р. до припинення чи скасування воєнного стану, оголошено простій не з вини працівників. З даним наказом під підпис ознайомлена зокрема й позивач по справі ОСОБА_1 (а.с. 41, 42).

Наказом №18-од від 01.07.2022р. завершено простій та проведення ремонтних робіт в Закладі дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, згідно якого стати до роботи з 01.07.2022р. (а.с. 44).

В судовому засіданні встановлено, що з 2020р. в мобільному додатку «вайбер» було створено загальний чат (групу) в якій учасниками є усі працівники ЗДО №2 міста Ківерці у зв`язку із запровадження на території України карантину пов`язаного із запобігання коронавірусної хвороби з метою належного сповіщення працівників даного закладу про ті чи інші організаційні питання роботи даного дошкільного закладу.

Так, згідно фототаблиць з мобільного додатку «вайбер», група «ДНЗ-2» вбачається, що 30 червня 2022р. директором даного закладу ОСОБА_2 у дану групу надіслано повідомлення про припинення простою та вихід працівників на роботу 01.07.2022р. (а.с. 72).

Із вищевказаним наказом 01 липня 2022р. були ознайомлені під підпис усі працівники дошкільного закладу крім позивача по справі ОСОБА_1 , яка 01.07.2022р. не вийшла на роботі, хоча достовірно знала про необхідність приступити до роботи саме з цього числа та не повідомила директора про причини невиходу на роботу (а.с. 45).

В матеріалах даної цивільної справи наявна копія письмової заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022р., про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 01.07.2022р. по 31.07.2022р., яка зареєстрована в ЗДО №2 міста Ківерці за вих. №13/01-21 лише 04.07.2022р., саме цього числа дану заяву принесла в дошкільний заклад неповнолітня дочка ОСОБА_1 , близько 11 год., що також вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Даний факт не заперечили в судовому засіданні ні позивач по справі ОСОБА_1 ні її представник адвокат Шевчук В.В. (а.с. 48, 50).

Позивач по справі ОСОБА_1 не з`ясувала у роботодавця про результат розгляду вищевказаної заяви та наявність наказу про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, що було б належною правовою підставою в разі задоволення заяви, невиходу її на роботу 01 та 04 липня 2022 року.

Актом №1 від 01 липня 2022р. складеним комісією в складі директора ЗДО №2 м. Ківерці Король Л.В., медичною сестрою вищевказаного дошкільного закладу ОСОБА_4 та завгоспом ОСОБА_3 було зафіксовано факт відсутності на робочому місці протягом робочого дня 01 липня 2022р. з 08 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. помічника вихователя позивача по справі ОСОБА_1 (а.с. 46).

З письмового пояснення позивача по справі ОСОБА_1 від 01.07.2022р., яке отримано відповідачем 04.07.2022р. вбачається, що вона не з`явилась на роботі 01.07.2022р. за сімейними обставинами (а.с. 49).

04 липня 2022р. позивач по справі ОСОБА_1 повторно не з`явилась на роботі, письмових пояснень з даного приводу не надала, про що комісією в складі директора ЗДО №2 м. Ківерці Король Л.В., завгоспа ОСОБА_3 та діловода вищевказаного закладу ОСОБА_5 було складено Акт №2 про відсутність на робочому місці протягом робочого дня 04 липня 2022р. з 08 год. 00 хв по 17 год. 00 хв. помічника вихователя ОСОБА_1 (а.с. 47).

Посилання представника позивача адвоката Шевчука В.В. в судовому засіданні на той факт, що позивачка по справі ОСОБА_1 не з`явилась на робочому місці у ЗДО №2 м. Ківерці 01 липня та 04 липня 2022р. у зв`язку з тим, що перебувала у своєї сестри в м. Вараш Рівненської області, що знаходить на значній відстані від м. Ківерці Волинської області та незадовільне автобусне сполучення між вищевказаними населеними пунктами, спростовується наявними у справі доказами, дослідженими судом (а.с. 109).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про вихід на роботу у зв`язку із закінченням простою 01.07.2022р. з повідомлень директора ОСОБА_2 у групі «ДНЗ-2» у мобільному додатку «вайбер», стверджується довідкою працівників даного закладу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з якої вбачається, що саме ОСОБА_1 телефонувала до колеги по роботі ОСОБА_8 о 17 год. 30.06.2022р. щодо виходу на роботу 01.07.2022р., про що ОСОБА_8 повідомила на виробничій нараді 01.07.2022р., що й підтвердила остання, будучи допитаною як свідок в судовому засіданні (а.с. 53).

Наказом №38-к від 04.07.2022р. позивачку по справі ОСОБА_1 звільнено з посади помічника вихователя на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 04 липня 2022р. (за прогул без поважних причин), про що цього ж дня їй було повідомлено директором ОСОБА_2 в телефонному режимі та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. 06.07.2022р. копія вищевказаного наказу з повідомленням про отримання трудової книжки було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трекінг 4520103885920) та отриманий останньою особисто 12.07.2022р. В подальшому 20.07.2022р. ОСОБА_1 особисто ознайомилась із вказаним наказом в ЗДО №2 м. Ківерці, що стверджується письмовою розпискою (а.с. 51, 52).

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність показань свідків, які підтверджуються і доповнюються іншими зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до cт. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022 року (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року) на території України введено воєнний стан.

15.03.2022 року прийнято Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ не скасовує і не змінює норми КЗпП щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин(наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, в даному випадку ведення воєнних дій.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником, наприклад, шляхом надання відповідної довідки.

Зазвичай про факт відсутності працівника на роботі роботодавцю повідомляє один із працівників або безпосередній керівник шляхом подання доповідної записки. Законодавство не встановлює вимог до форми доповідної записки, тому вона подається у довільній, простій письмовій формі. У доповідній записці має бути вказано про те, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й на підприємстві.

Після виявлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі роботодавець повинен вжити заходів для з`ясування причин такої відсутності.

Суд зазначає, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. В той же час, під час розгляду справи, судом встановлено, що дії позивача носили суб`єктивний та залежний від його волі характер.

В судовому засіданні встановлено, що директор Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці ОСОБА_2 вчинила усі передбачені чинним трудовим законодавством дії з метою встановлення об`єктивних обставин відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці як 01.07. так і 04.07.2022р., даний факт стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами в даній цивільній справі в їх сукупності.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У відповідності до роз`яснень викладених у п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових відносин» від 06 листопада 1992 року №9, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин ( наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціалізованого учбового закладу).

У відповідності до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної організації, членом якої є працівник.

Однак, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України №2352 IX (із змінами) у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Як вбачається з наявних у справі доказів досліджених судом, позивач по справі ОСОБА_1 є членом профспілки, однак не входить до складу виборного органу профспілкового комітету ЗДО №2 м. Ківерці (а.с. 54).

Згідно до положень ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Так, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається з пояснень в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 , при прийнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 №38-к від 04.07.2022р. також враховувалися всі обставини невиходу ОСОБА_1 на роботу протягом двох робочих днів (01 та 04 липня 2022р.), відношення ОСОБА_1 до виконання розпоряджень керівника пов`язаних з виконанням нею трудових обов`язків, а саме невихід на чергування без поважних причин під час простою згідно затвердженого графіку, що стверджується наявними у справі доказами дослідженими судом (а.с. 43).

Судом встановлено та вбачається з письмового пояснення позивача по справі ОСОБА_1 , яке було передано відповідачу неповнолітньою дочкою позивача 04.07.2022р., ОСОБА_1 не вийшла на роботу 01.07.2022р. у зв`язку із сімейними обставинами. При цьому, в ході розгляду даної справи, стороною позивача не було надано жодних доказів поважності неявки ОСОБА_1 на робочому місці та в цілому у дошкільному закладі 01.07. і 04.07.2022р.

Суд також не бере до уваги пояснення представника позивача адвоката Шевчука В.В. щодо порушення вимог трудового законодавства щодо порушення відповідачем ЗДО №2 м. Ківерці при прийнятті наказу про завершення простою та проведення ремонтних робіт в закладі №18-од від 01.07.2022р. з посиланням на те, що в коло посадових обов`язків помічника вихователя ОСОБА_1 не входить залучення її до проведення даного виду робіт, оскільки даний наказ позивачем не оскаржується. Також слід зазначити, що обсяг робіт, який мав бути виконаний помічником вихователя ОСОБА_1 та іншими працівниками ЗДО №2 м. Ківерці при виході на роботу, не суперечить розділу 2 посадової інструкції помічника вихователя затвердженої завідувачем даного дошкільного закладу 01.08.2019р. з якою, під підпис 07.08.2019р. була ознайомлена ОСОБА_1 , а також план заходів (додаток №2 до вищевказаного наказу) (а.с. 88-89, 92).

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні ст.76 81 ЦПК України, обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при звільненні позивача ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем дотримано вимог ст. ст. 147, 148, 149 КЗпП України, та не порушено вимоги ст. 43 КЗпП України.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що доводи представника позивача щодо неправомірності звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідачем не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю. Факт належного виконання своїх посадових обов`язків директором ЗДО №2 м. Ківерці ОСОБА_2 ствердила в судовому засіданні представник відповідача гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області Голубова Н.О.

Суд зазначає, що не підлягає до задоволення і позовна вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі та у відповідності до ст. 235 КЗпП України та п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами), стягнення середньомісячного заробітку можливе лише коли звільнення буде визнано незаконним, а таких обставин судом не встановлено.

У відповідності до ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 30, п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 57, 139, 147-149 КЗпП України, керуючись суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному об`ємі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 21.12.1998 року Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_3 ;

представник позивача адвокат Шевчук Віктор Васильович, діє на підставі договору про надання правової допомоги №24/07/22-1 від 24.07.2022р., ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1041802 від 25.07.2022р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №418;

відповідач заклад дошкільної освіти (ясла садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, юридична адреса м. Ківерці, вул. Незалежності, буд. №8, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 20139958;

представник відповідача Король Леся Василівна, діє на підставі контракту з директором закладу дошкільної освіти від 01.12.2021р.,

відповідач гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, юридична адреса м. Ківерці, вул. Киричука, 1, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 43375352;

представник відповідача Голубова Наталія Олегівна, діє на підставі довіреності №545/01-18/2-22 від 29.09.2022р.

Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2022 року.

Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук