Рішення

від 21.11.2022 по справі 158/1606/22

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1606/22

Провадження № 2/0158/499/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопад 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Поліщук С.В.,

при секретарі - Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2022р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволенні позову відмовлено в повному об`ємі.

Під час постановлення рішення суду, не було вирішено питання про розподіл судових витрат у виді судового збору від сплати якого позивача звільнено при подачі позовної заяви до суду, а також витрат на правову допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представники сторін по справі подали до суду заяви про розгляд судом питання про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі у їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2022р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено в повному об`ємі, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу з відповідача в користь позивача - відсутні.

Позивача ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову до суду звільнено від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однією з позовних вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не входить до підстав звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

Законом України № 3674-VІ також визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 даного Закону, передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VІ визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.10.2019р. справа №369/10046/18 (провадження №61-9664сво19).

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року, справа № 910/4518/16 (провадження №12-301гс18).

При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір із позовної вимоги:

-про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» справляється - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з позивача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, ч. 4 ст. 268, п. 3 ч. 1 ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Доповнити резолютивну частину рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №2 міста Ківерці, гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу наступним абзацом:

«Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, додаткове рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ківерцівського районного суду

Волинської області С.В.Поліщук