Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/23926/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/23926/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Київській області,

третя особа Головне управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.11.2019 №ТД/ФС-665,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 19.11.2019 №ТД/ФС-665.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/23926/19.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що останній дійсно є фізичною особою-підприємцем, однак за посиланням останнього, він ніколи не здійснював господарську діяльність в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження фойє зі станції метро «Хрещатик». Також в позивача ніколи не працювала та громадянка ОСОБА_2 .

Вказано, що Головне управління держпраці у Київській області прийняло рішення на підставі акту, який складався без участі позивача, та за результатами господарської діяльності іншого суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що Головне управління Держпраці у Київській області діяло на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України. Також зазначено, що працівник не може бути допущений до робота без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені у відзиві, не відповідають дійсності.

Головним управлінням ДПС у м. Києві подані пояснення, в яких зазначено, що за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 напралено до Головного управління Держпраці у Київській області листом від 01.11.2019 №5263/9/26-15-42-06-26 для відповідного реагування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2019 №1286, направлень на перевірку від 07.10.2019 №209/26-15-42-06, №210/26-15-42-06, службових посвідчень в період з 21.10.2019 по 30.10.2019 було проведено фактичну перевірку кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - за адресою: м. Київ, в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на вул. Хрещатик ) де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 30.10.2019 №0036/26/15/42/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, із змінами та доповненнями.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2019 № 5263/9/26-15-42-06-26 Головним управлінням ДПС у м. Києві копії матеріалів фактичної перевірки направлено до Головного управління Держпраці у Київській області для відповідного реагування.

Головним управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.11.2019 №ТД/ФС-665, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190, 00 грн.за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. В постанові зазначено, що 21.10.2019 працівниками ГУ ДПС у м. Києві в ході здійснення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , який здійснює господарську діяльність в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження: фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на вул. Хрещатик), м. Київ , зафіксовано виконання функціональних обов`язків продавця ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) без укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно із пунктом 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України).

Згідно із абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

У пункті 1 та 2 Порядку № 509 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову від 19.11.2019 №ТД/ФС-665 про накладення штрафів уповноваженими особами на підставі актів Головного управління ДПС у м. Києві про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 30.10.2019 №0036/26/15/42/ НОМЕР_1 в якому зазначено, що під час перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.6 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Виходячи зі змісту Порядку №509 він передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Частиною восьмою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 Кодексу законів про працю України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 та від 29 вересня 2022 року у справі №460/3829/20.

Зважаючи на те, що в процесі перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , встановлено порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, що зафіксовано в акті фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві, які є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Посилання позивача, що він не здійснював господарську діяльністю в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження фойє зі станції метро «Хрещатик» судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи є лист Департаменту промисловості та розвитку підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.07.2019 №Т-9765, в якому зазначено, що на об`єкті з продажу кондитерських виробів, який розташований в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» вихід на вул. Хрещатик , торгівельну діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.