Постанова

від 21.10.2024 по справі 640/23926/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23926/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області третя особа - Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 19.11.2019 №ТД/ФС-665.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившсь із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що поданий відповідачем лист Департаменту промисловості та розвитку підприємства ВО КМР (КМДА) не є належним доказом, що позивач здійснював господарську діяльність по місцю проведеної перевірки, оскільки ним не вчинялось правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що приймаючи оскаржувану постанову Управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскльки працівник не може бути допущений до робота без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції позиція ГУ ДПС у м.Києві обґрунтоувалась тим, що факт ведення позивачем господарської діяльності в кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою м.Київ, фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1) підтверджується листом Департаменту промисловості та розвитку підприємства ВО КМР (КМДА) від 31.07.2019 №052-4132.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2019 №1286, направлень на перевірку від 07.10.2019 №209/26-15-42-06, №210/26-15-42-06, службових посвідчень в період з 21.10.2019 по 30.10.2019 було проведено фактичну перевірку кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - за адресою: м. Київ, в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1 ), назва суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 , що відображено в наказі ГУ ДПС у м.Києві від 30.09.2019 №1286 «Про проведення фактичних перевірок» та направленнях на перевірку від 07.10.2019 №209/26-15-42-06 та №210/26-15-42-06 (а.с.78-80).

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 30.10.2019 №0036/26/15/42/3108208435, яким встановлено, що господарську діяльність за місцем перевірки здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яким допущено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, із змінами та доповненнями (а.с.9-10).

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2019 № 5263/9/26-15-42-06-26 копії матеріалів фактичної перевірки направлено до Головного управління Держпраці у Київській області для відповідного реагування (а.с.48).

Розглянувши вказані матеріали, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.11.2019 №ТД/ФС-665, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190, 00 грн.за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. В постанові зазначено, що 21.10.2019 працівниками ГУ ДПС у м. Києві в ході здійснення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , який здійснює господарську діяльність в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження: фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1), м. Київ, зафіксовано виконання функціональних обов`язків продавця ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) без укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.59-60).

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що акт перевірки органів ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, та матеріали справи підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження: фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1), м. Київ.

Зі наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року (далі Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно зі статтею 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі по тексту - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Верховним Судом України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з працівником укладається, як правило, в письмовій формі. Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» за № 413 від 17.06.2015, якою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Таким чином, допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідальність у вигляді штрафу може наступати для роботодавця виключно у випадку фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, який з врахуванням положень частини першої статті 21 та частини першої статті 24 КЗпП України укладається (оформляється) в спосіб надання працівником заяви про прийняття на роботу та задоволення цієї заяви роботодавцем шляхом видання відповідного наказу. Таким чином, є суттєвим і беззаперечним, що фінансова санкція, передбачена частиною другою статті 265 КЗпП України, може бути застосована до роботодавця виключно у разі відсутності наказу про прийняття працівника на роботу. Між тим, таких фактів перевіркою виявлено не було, та в акті не наведено.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем направлялися відповідні повідомлення про прийняття на роботу щодо осіб, визначених в оскаржуваній постанові, то суд першої інстанції дійшов вірних висновків та правомірно звернув увагу позивача на те, що заходи щодо притягнення до відповідальності - накладення штрафу у сфері порушення законодавства про працю, застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято постанову постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.11.2019 №ТД/ФС-665 на підставі акту Головного управління ДПС у м. Києві про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 30.10.2019 №0036/26/15/42/3108208435, в якому зазначено, що під час перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.6 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Таким чином, Порядок №509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Частиною восьмою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 Кодексу законів про працю України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 та від 29 вересня 2022 року у справі №460/3829/20.

З метою перевірки тверджень апелянта, що він не здійснює господарську діяльність в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження фойє зі станції метро «Хрещатик», ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 та від 27.05.2024 витребувано у відповідача та третьої особи відповідні докази, на виконання яких до суду подано копію листа Департаменту промисловості та розвитку підприємства ВО КМР (КМДА) від 31.07.2019 №052-4132, в якому зазначено, що торгівельний об`єкт (кіоск) з продажу кондитерських виробів, відповідно до умов діючого договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Кисва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Київський метрополітень та ПП «Каспій», надано в орендне користувания ПП «Каспій-1» для торгівлі продовольчими "Непродовольчими товарами, що суб`єкт господарювання здійснює діяльність на території комунального підприємства «Київський метрополітен». На об`єкті торгівлі відсутня назва суб`єкта господарювання, куточок споживача, медична книжка працівника, чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2016 № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів». Торговельну діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 .

Судом було направлено запити на адреси ПП «Каспій-1» від 18 червня 2024 року №640/23926/19/3167/2024 та від 09 вересня 2024 року № 640/23926/19/4483/2024 щодо надання інформації про передачу в оренду або суборенду ФОП ОСОБА_4 частини вестибюлю станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1), загальною площею 4,59 кв.м., де розміщено кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_1», однак вказані запити повернулись неврученими з довідкою ВПЗ форми №20 із зазначенням причин невручення - за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі акту від 30.10.2019 №0036/26/15/42/3108208435, складеного за результатами проведеної ГУ ДПС у м.Києві перевірки кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1» - за адресою: м. Київ, в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1), податковим органом винесено податкове повіомлення-рішення від 11.12.2019 №00094484206, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні сканкції, передбачені п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.86).

За результатами перевірки даних з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що на підставі вказаного акту ГУ ДПС у м.Києві також було прийнято податкове повіомлення-рішення від 11.12.2019 №00094494206, яке позивачем було оскаржено в судовому порядку, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.08.2020 позовну заяву було повернуто позивачу.

Крім того, постановою Печерського районного суду м.Києва від 22.05.2020 у справі №757/61848/19-п закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

У вказаній постанові судом встановлено, що при проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за адресою: м. Київ, фойє виходу зі ст. метро «Хрещатик», встановлено, що ОСОБА_1 , порушено порядок проведення розрахунків операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій, без видачі відповідного розрахункового документа, чим порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, актом.

Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції, однак постановою Київського апеляційного суду від 13.07.2020 у справі №757/61848/19-п у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення щодо нього відмовлено.

Отже, постановою Печерського районного суду м.Києва від 22.05.2020 у справі №757/61848/19-п, яка набрала законної сили, встановлено обставину здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за адресою: м. Київ, фойє виходу зі ст. метро «Хрещатик».

В силу ч.4, 6 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту ведення позивачем господарської діяльності в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою м.Київ, фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» (вихід на АДРЕСА_1), внаслідок чого суд вірно відхилив обґрунтування позивача про не вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

Наведені посилання позивача, також, спростовуються листом Департаменту промисловості та розвитку підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31.07.2019 №032-4132, в якому зазначено, що на об`єкті з продажу кондитерських виробів, який розташований в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» вихід на АДРЕСА_1 , торгівельну діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 .

Вказаний лист містить інформацію щодо предмета доказування, отриманий з дотриманням встановленого законом порядку, на його підставі можна встановити дійсні обставини, а тому він є належним та допустимим доказом у відповідності до положень ст.72-75 КАС України.

Зважаючи на те, що в процесі перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , встановлено порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, що зафіксовано в акті фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві, які є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Посилання позивача, що він не здійснював господарську діяльністю в кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», місцезнаходження фойє зі станції метро «Хрещатик» колегією суддів не приймаються, оскільки на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністратвиного суду від 25.04.2024 року про витребування додаткових доказів Головне управління ДПС у м. Києві направило копію листа Департаменту промисловості та розвитку підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31.07.2019 №032-4132, в якому зазначено, що на об`єкті з продажу кондитерських виробів, який розташований в фойє виходу зі станції метро «Хрещатик» вихід на АДРЕСА_1 , торгівельну діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 .

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 21 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма