Рішення

від 01.11.2022 по справі 922/1026/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022м. ХарківСправа № 922/1026/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Кас-Трейд" (36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка. буд.З, кімн. 417) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" (62114, Харківська обл., с. Дмитрївка. вул. Дідоренка, 33) про стягнення 2310001,38 грн. за участю представників:

позивача - Сліпченко Ю.А., ордер серії ВІ № 1103312 від 09.09.2022,

відповідача - Тимченко М.В., сомопредставництво; Власенко В.І., ордер серії АХ № 1014062 від 04.09.2021,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Компанія Кас-Трейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати у розмірі 2310001,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2022 у справі № 922/1026/22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.08.2022 об 11:00.

15.08.2022 в системі документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №8338), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 у справі № 922/1026/22 відкладено підготовче засідання на 06.09.2022 об 11:00.

06.09.2022 в системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву Приватного підприємства «Компанія Кас-Трейд» (вх. №9244) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 у справі № 922/1026/22 підготовче засідання відкладено на 20.09.2022 о 10:30.

20.09.2022 в системі документообігу суду від позивача зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №10219) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/1026/22 підготовче засідання відкладено на 04.10.2022 о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1026/22 до судового розгляду по суті на 18.10.2022 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі № 922/1026/22 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.11.2022 до 10:30.

27.10.2022 в системі документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи (вх. №12713), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2022 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати у розмірі 2310001,38 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2022 проти задоволення позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.11.2022 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 23.02.2022 між Приватним підприємством "Компанія Кас-Трейд" (покупець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Кисівське" (постачальник) було укладено Договір поставки № 230201 К (далі - Договір), відповідно до мов якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця кукурудзу (товар), а покупець зобов`язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором .

Відповідно до п. 2.1. Договору визначено, що загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, складає 300 (триста) тон +/-10%.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна за 1 (одну) тонну товару в фізичній вазі відповідно до умов договору визначається складає: 6754,39 грн. без ПДВ та ПДВ 14% - 945,61 грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони передбачили, що оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунку-фактури виписаного постачальником.

Згідно з п. 4.5. Договору оплата за товар здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару покупцю у повному обсязі даної партії. Покупець мас право достроково сплатити постачальнику вартість товару.

Із обставин справи убачається, що постачальником на оплату було виставлено покупцю рахунок-фактуру № 4/02 від 23.02.2022 на суму 2310001,38 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що 23.02.2022 покупцем була здійснена постачальнику попередня оплата на суму 2310001,38 грн., про що свідчить наявне у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 149 від 23 лютого 2022 р. на суму 2310001,38 грн.

Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями в узгоджені сторонами терміни на умовах DAP (Інкотермс 2020), адреса Харківська обл., Богодухівський район, село Кисівка склад продавця. Товар передається виключно в присутності представника покупця. Товар поставляється партіями. Постачальник зобов`язаний особисто виконати умови щодо передачі товару покупцю (крім випадків, якщо інше не заявлено в письмовій формі Покупцем).

Відповідно до п. 3.4. Договору постачальник зобов`язаний повідомити покупця про готовність товару до передачі у власність (розпорядження) останнього в обумовленому місці в термін не пізніше, ніж за три дні до моменту поставки, що визначена цим договором (або специфікаціями).

Згідно з п. 3.5. Договору остаточний термін поставки товару визначається 28 лютого 2022 року. Термін поставки може бути змінений за угодою сторін.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що у порушення пункту 3.4. Договору постачальник не повідомив покупця про готовність товару до передачі у власність (розпорядження) останнього в обумовленому місці в термін не пізніше, ніж за три дні до моменту поставки, тобто до 28.02.2022 року.

Тобто, позивачем вказано, що всупереч вимог ч.3 статті 664 ЦК України позивач (як покупець) не був поінформований відповідачем (постачальником) у строк, встановлений договором, що товар готовий до переданий покупцеві у належному місці.

При цьому, пунктом 3.10 Договору закріплено, що покупець мас право відмовитись від простроченого до поставки товару.

Відповідач надіслав позивачу лист № 24 від 03.06.2022, в якому просив у найкоротший термін виконати зобов`язання відповідно до умов договору поставки № 230201 К від 23.02.2022 та прийняти товар на умовах визначених раніше.

У відповідь, позивачем було надіслано лист відповідачу від 03.06.2022 за вих. № 14 та вимогу про повернення попередньої оплати у зв`язку з простроченням поставки товару.

У подальшому, відповідач надав позивачу лист від 21.06.2022 на вищезазначену відповідь та вимогу про повернення попередньої оплати, в якому фактично відмовився повертати попередню оплату по договору поставки № 230201 К від 23.02.2022 року.

Позивачем у позові наголошено про те, що відмова відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 2310001,38 гри є незаконною, суперечить умовам Договору та чинному законодавству України.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначає про те, що після початку військової агресії Російської Федерації проти України відповідач на клопотання позивача погодилось про зміну термінів поставки на невеликі терміни. Починаючи з березня 2022 року директором та бухгалтером відповідача неодноразово вживались заходи та велися перемовини з представниками позивача на предмет виконання своїх зобов`язань по вивезенню товару зі складу продавця, за адресою визначеною у договорі, а саме: Харківська область, Богодухівський район, с. Кисівка, вул. Слави, 29. Однак, всупереч зобов`язанням покладених на позивача договором поставки станом на 04.09.2022 умови договору не виконано, а товар залишається на складі відповідача. Відповідач планує свою діяльність, у тому числі одержання прибутку (доходу), на певний період своєї господарської діяльності, враховуючи укладені договори на одержання продукції (товарів), матеріалів, сировини тощо та договори на реалізацію готової продукції (товарів), надання послуг тощо. Отже, відповідачем у відзиві зазначено про те, що останній упродовж з 24.02.2022 по теперішній час зберігає придбаний позивачем товар, хоча планів на таке тривале зберігання підприємство не мало, про що неодноразово письмово повідомляло позивача, а твердження позивача щодо порушення відповідачем умовп.3.4. Договору (щодо не повідомлення про готовність товару) є неправдивим, оскільки директор та бухгалтер відповідача повідомили представників позивача усно, ще 23.02.2022 про готовність товару до передачі, і вже після цього отримало кошти від відповідача. Письмової форми повідомлення умовами Договору не передбачено.

Також, відповідачем зазначено, що сторони до 24.02.2022 мали сформовані ділові відносини та сталу практику роботи, яка не передбачала письмового повідомлення покупця, тому повідомлення про готовність відбувались усно, і вже після цього здійснювалась перерахування коштів, про що відповідачем разом з відзивом надано копії інших договорів поставки, укладені між сторонами. При цьому, відповідачем зауважено, що не дивлячись на початок війни відповідач був готовий передати товар 24.02.2022 і лише на прохання та вмовляння керівництва позивача було погоджено та відтерміновано дату відвантаження товару, а на неодноразові письмові та усні звернення до позивача щодо необхідності виконати зобов`язання та забрати товар, останні відповідали відмовами та жодних листів претензій, тощо до відповідача позивач не направляв. Таким чином, відповідачем наголошено про те, що останній свої зобов`язання за спірним договором виконало та продовжує виконувати належним чином, а позивач в свою чергу розуміючи, що з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну ціна на кукурудзу значно знизилась, не бажає виконувати власні зобов`язання за надуманими приводами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно із ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання даного спору, а саме направлено відповідачу лист вимогу про повернення перерахованої попередньої оплати.

Проте, доказів повернення (сплати) грошових коштів (попередньої оплати) у розмірі 2310001,38 грн. позивачу станом на момент розгляду справи відповідачем не надано.

Заперечення відповідача, викладені у своєму відзиві суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 906/1176/17, в якій зазначено, що частина перша статті 664 ЦК України у сукупності з умовами поставки ЕХW Інкотермс 2010 передбачають обов`язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та обов`язок покупця прийняти даний товар.

Проте відповідачем не надано суду жодних доказів, того що товар готовий до відвантаження позивачу, у належному місці, а також того, що позивач повідомлений про це. Також не надано будь-яких доказів виконання зобов`язання з поставки товару за спірним Договором поставки, зокрема видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Окрім того, позовні вимоги щодо повернення (стягнення) з відповідача коштів перерахованої попередньої оплати в розмірі 2310001,38 грн, обґрунтовані невиконанням відповідачем поставки товару в обумовлений строк, при цьому суд звертає увагу на фактичне визнання відповідачем позовних вимог, а саме, у відзиві на позов відповідач підтверджує, що товар за спірним Договором до цього часу не постачався, і те, що позивач звертався до відповідача з листом вимогою про повернення попередньої оплати.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що саме позивач не вчиняв дій щодо самовивозу товару є необґрунтованими, оскільки жодного доказу існування товару як станом на термін поставки товару за договором, так і на час розгляду даної справи (до дня винесення рішення судом) матеріали справи не містять.

При цьому, пунктом 3.10 Договору закріплено, що покупець має право відмовитись від простроченого до поставки товару.

Крім того, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та не передання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Таким чином, направивши відповідачу лист вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 2310001,38 грн, позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов`язання з поставки.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 331/5054/15-ц (провадження № 14-164цс19) зазначено, що згідно з частиною першою статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 ЦК України). У зв`язку з невиконанням відповідачем договору позивач відмовився від цього договору, що створило для продавця безумовний обов`язок з повернення отриманих грошових коштів за першою вимогою покупця. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 552/90/17 (провадження № 61-361100св 18).

Щодо обраного позивачем способу захисту права, суд зазначає про те, що однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк.

Так, частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару, у зв`язку з неотримання ним звернення від покупця щодо місця відвантаження товару - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України. При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено правової природи заявленої до стягнення суми, а відмовляючи у позові з посиланням лише на приписи ст. ст. 612, 613, 664, 689 ЦК України, судами попередні інстанцій не застосовано частину 2 статті 693 ЦК України в контексті реалізації позивачем свого права щодо стягнення коштів передоплати, на яку не було поставлено товар у визначений договором строк.

Таким чином, Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосовано частину 2 статті 693 ЦК України, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідають нормам матеріального права.

Тобто, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Верховний Суд України зробив висновок по застосуванню частини другої статті 693 ЦК України, згідно якого покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати без попередньої відмови від договору купівлі-продажу.

За приписом статті 86 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім, переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Також, позивач зазначає, що ним були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, що відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, зазначеного у позовній заяві.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- договору про надання правової допомоги б/н від "21" червня 2022 р.,

- звіту про роботу адвоката над завданням клієнта станом на 28.06.2022 р.,

- акту приймання-передачі правової допомоги від 28 червня 2022 року за договором про надання правової допомоги від 21 червня 2022 року.,

- платіжного доручення №447 від 01 липня 2022 року на суму 15000,00 грн. з призначенням платежу " надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 21 червня 2022 року".

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачеві у справі №922/1026/22.

За висновками суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами. Клопотань від відповідача щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

При цьому, лише незгода відповідача у відзиві з розміром витрат на правову допомогу не є підставою для їх зменшення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача в сумі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" (62114, Харківська обл., с. Дмитрївка. вул. Дідоренка, 33, код ЄДРПОУ 35328884) на користь Приватного підприємства "Компанія Кас-Трейд" (36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка. буд.З, кімн. 417, код ЄДРПОУ 36274526) - суму попередньої оплати у розмірі 2310001,38 грн.; 34605,02 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" листопада 2022 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв