Ухвала

від 18.11.2022 по справі 465/7085/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7085/21

2/465/1433/22

У Х В А Л А

18.11.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

встановив:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа № 465/7085/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою.

27.10.2022 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Н.А. про відвід судді Гладишевої Х.В. від розгляду справи № 465/7085/21, в обґрунтування якої вказує про те, що із дати прийняття позовної заяви до розгляду 01.07.2022, суддею всупереч імперативній нормі ч. 1 ст. 153 ЦПК України не розглянуто заяву про забезпечення позову, подану 04.11.2021.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.11.2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Н.А. про відвідсудді ГладишевоїХ.В. у цивільній справі №465/7085/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - визнано необґрунтованою. Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Н.А. про відвідсудді ГладишевоїХ.В. подану в межах розгляду цивільної справи №465/7085/21 передано до канцелярії суду для визначення судді для вирішення заяви про відвід, відповідно до вимог ч. 1 ст.33, ч. 3 ст.40 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022 заяву про відвід передано в провадження судді Марків Ю.С..

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 09.11.2022 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Н.А. про відвід головуючій судді Гладишевій Х.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою відмовлено. Постановляючи дану ухвалу суд прийшов до переконання, що заявлені підстави для відводу зводилися до незгоди з процесуальними діями судді Гладишевої Х.В., що не може бути підставою для відводу судді.

У судовезасідання 18.11.2022року учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу, об`єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою ЄСПЛ.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України») Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та (іі) об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

На неупередженість судді як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у п.3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

Отже, незважаючи на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви представника позивача про відвід, з метою уникнення подальших сумнів з боку сторін під час розгляду даної справи, задля забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, уникнення обставин, які викликають у сторони побоювання у неупередженості чи об`єктивності судді, а також для забезпечення в очах стороннього спостерігача впевненості у відсутності відповідного упередження чи впливу на суд, заява просамовідвід суддіФранківського районногосуду м.ЛьвоваГладишевої Х.В.подана вмежах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою -підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.36,39,40,260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. про самовідвід подану вмежах розгляду цивільноїсправи №465/7085/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Матеріали справи №465/7085/21 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя ГладишеваХ.В.