Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/20356/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа №910/20356/21За заявою Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч", м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі

За позовом Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича, м. Київ

про стягнення 395 331,00 грн

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника): Олійник Ю.Р. (адвокат за ордером серія КС№897451 від 22.12.2021);

від відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Бі енд Ейч" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича (відповідач) суми коштів в розмірі 331 375,00 грн, суми 3% річних в розмірі 17 489,95 грн та суми інфляційних витрат в розмірі 46 466,05 грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору на створення дизайн-проекту №240717 від 23.10.2017 року в частині вчасного виконання дизайн-проекту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20356/21 позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на користь Приватного акціонерного товариства "Бі Енд Ейч" суму основного боргу в сумі 331 375,00 грн, суму 3% річних в сумі 17 489,95 грн, суму інфляційних втрат в сумі 46 466,05 грн та суму витрат по сплаті судового збору в сумі 5 929,97 грн.

24.10.2022 року на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/20356/21, у поданій заяві заявник просить суд стягнути з відповідача 89 320,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката понесених заявником в процесі розгляду справи.

28.10.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо розміру судових витрат, заявлених позивачем.

01.11.2022 засобами поштового зв`язку від Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/20356/21, яка є аналогічно поданій заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/20356/21 призначено на 08.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначене на 08.11.2022 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 15.11.2022.

08.11.2022 до суду від позивача надійшли пояснення щодо заперечень відповідача проти розміру судових витрат позивача.

14.11.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

15.11.2022 позивачем було подано клопотання про приєднання документів.

В судове засідання 15.11.2022 відповідач не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте від нього надійшло клопотання про відкладення судового засідання та відповідно до положень ст. 244 ГПК України його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання судом було відмовлено в його задоволенні та оголошено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч", заслухавши пояснення представника позивача (заявника) та врахувавши заперечення відповідача, суд ухвалив наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (акт приймання - передачі наданих послуг № 3 та детальний опис виконаних робіт) та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас для включення всієї суми гонорару судом має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з поданої Приватним акціонерним товариством "Бі енд Ейч" заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу,

02.07.2012 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Олександр Перемежко та Партнери» (виконавець, адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання юридичних послуг №02-07/2012-5 (договір).

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає виконавцю надавати правову допомогу (юридичні послуги), а виконавець погоджується надавати замовнику таку допомогу згідно з умовами цього договору, а замовник погоджується сплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цих договором.

П 1.2 договору визначено, що послуги, зазначені в п. 1.1, надаються за конкретними запитами уповноважених осіб замовника (тобто керівника виконавчого органу замовника, фінансового директора, головного бухгалтера, керівника юридичного відділу, менеджерів та інших співробітників замовника, щодо яких виконавець може розумно очікувати, що їм делеговані відповідні повноваження направляти запити від імені замовника). Запити можуть направлятися як в письмовій, так і в усній формі. Послуги можуть надаватися як в усній, так і в письмовій формі відповідно до домовленості між сторонами в кожному конкретному випадку. Конкретний обсяг послуг погоджується сторонами в кожному конкретному випадку.

30.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Бі енд Ейч" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Олександр Перемежко та Партнери» (юридична фірма) було укладено додаткову угоду №7814 до договору про надання правової допомоги №02-07/2012-5 (додаткова угода), відповідно до умов якої клієнт доручає, а юридична фірма приймає на себе зобов`язання надати наступну правову допомогу:

1.1 аналіз наданих клієнтом документів щодо неналежного виконання фізичною особою-підприємцем Махно О.М. зобов`язань за договором №240717 від 23.10.2017 на створення дизайн-проекту, внаслідок чого відбулося порушення прав та законних інтересів клієнта;

1.2 підготовка та подання в інтересах клієнта до господарського суду першої інстанції позовної заяви про стягнення із Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича грошових коштів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором №240717 від 23.10.2017 на створення дизайн-проекту, внаслідок чого відбулося порушення прав та законних інтересів клієнта, а також підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції;

1.3 представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у господарській справі про стягнення із Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича грошових коштів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором №240717 від 23.10.2017 на створення дизайн-проекту, внаслідок чого відбулося порушення прав та законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 2 додаткової угоди, вартість послуг, визначених в п. 1 цієї додаткового угоди, складає 89 320, 00 грн без ПДВ, що еквівалентно 2 200, 00 дол. США. Клієнт оплачує послуги юридичної фірми упродовж п`яти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

По виконанню договору в частині умов погоджених додатковою угодою від сторонами складено акт №7814 про надання юридичних послуг від 18.10.2022, згідно з п. 3 якого, засвідчено факт належного виконання робіт та надання послуг, а також відсутність взаємних претензій за виконаними по договору роботами та наданими послугами.

До заяви також надано погодинний звіт №7814 від 18.0102022 по наданих послугах в частині витраченого часу виконавця.

Також заява містить копію рахунку-фактури №7814 від 18.10.2022 на оплату, що виставлений позивачу за надані юридичні послуги, відповідно до умов договору про надання правової допомоги №02-07/2012-5 від 02.07.2012, а також копію платіжного доручення №6716 від 21.010.2022, що підтверджує проведення оплати послуг з надання правової допомоги позивачем у сумі 89 320, 00 грн. на рахунок адвокатського об`єднання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідачем подано письмові заперечення щодо розміру судових витрат, заявлених позивачем, в яких зазначено, що заявлена до стягнення сума витрат на надання правничої допомоги є суттєво і безпідставно завищеною, неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; ціною позову.

Також відповідач у запереченнях звертає увагу суду на те, що у тексті позовної заяви станом на 08.12.2021 зазначено: «у зв`язку з розглядом цієї позовної заяви позивачем плануються витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 59 782, 80 грн (що еквівалентно 2 200, 00 дол. США)». Тоді як у доданій до клопотання про розподіл судових витрат, додатковій угоді, яка укладена 30.11.2021, сторони узгодили розмір оплати вартості послуг адвокатського об`єднання у розмірі 89 320, 00 грн, що також відповідає еквіваленту 2 200, 00 дол. США.

Окрім того, відповідач зауважує, що станом на 30.11.2021 позивач та адвокатське об`єднання не могли завчасно врахувати всі години, які будуть витрачені адвокатами на ведення судової справи, обсяг вчинених дій та складених документів, а тому домовитись щодо ціни правової допомоги в розмірі 89 320, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані договір про надання правової допомоги №02-07/2012-5 від 02.07.2012, додаткова угода №7814 від 30.11.2021 до нього, акт про надання правової допомоги №7814 від 18.10.2022 та платіжне доручення №6716 від 21.10.2022 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в визначеному ними розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та подану заяву, судом було встановлено, що станом на 30.11.2021, курс долара США, встановлений Національним банком України, складав 27, 17 грн за долар США.

Проте, в п. 2 додаткової угоди від 30.11.2021 вказана вартість послуг складає 89 320, 00 грн без ПДВ (еквівалент 2 200, 00 дол. США), що свідчить про невідповідність погодженої позивачем та адвокатським об`єднанням суми витрат на отримання професійної правничої допомоги, реальному валютному курсу, встановленому Національним банком України на день укладення додаткової угоди, що фактично штучно завищує понесені позивачем судові витрати.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та враховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з огляду на заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч", з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись приписами ст. ст. 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Бі енд Ейч" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Бі Енд Ейч" (ідентифікаційний код 20006513, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

3. Видати наказ після набрання додатковим рішення законної сили.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 18.11.2022

Суддя С. МОРОЗОВ