Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/18533/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022 Справа № 910/18533/21Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

про ухвалення додаткового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

про стягнення 534 138, 65 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

про стягнення 1 247 621, 43 грн,

Представники учасників справи:

від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: не з`явився;

від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом: Драпак Д.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГО УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 534 138, 65 грн, з яких: 491 784, 57 грн основного боргу, 5 658, 89 грн 3% річних, 6 393, 19 грн інфляційних втрат 30 302, 00 грн пені.

31.12.2021 від відповідача надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» про стягнення 1 247 621, 43 грн неустойки нарахованої, в зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору поставки №М-22/02/21 від 23.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (надалі - позивач за зустрічним/відповідач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» (надалі - позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1 247 621, 43 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи № 910/18533/21 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» 491 784, 57 грн основного боргу, 2 101, 87 грн 3% річних, 1 091, 36 грн інфляційних втрат, 11 883, 67 грн пені та 4 348, 25 грн судового збору, у іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» 216 978, 02 грн неустойки, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

24.10.2022 від представника позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом надійшла заява про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення в частині пропорційного стягнення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 розгляд заяви позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом про розподіл витрат у справі №910/18533/21 призначено на 02.11.2022.

31.10.2022 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 105 563,65 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 розгляд заяви позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про ухвалення додаткового рішення в справі №910/18533/21 призначено на 15.11.2022.

У судове засідання 02.11.2022 учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у задоволенні заяви позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом про розподіл витрат з судового збору відмовлено.

У судовому засіданні 15.11.2022 представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом заперечував проти задоволення заяви позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом у засідання не з`явився.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 18.10.2022 у справі №910/18533/21, з огляду на заявлення в позові представником позивача клопотання щодо подачі доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Заява про стягнення витрат направлена до суду представником позивача за первісним відповідача за зустрічним позовом засобами поштового зв`язку 24.10.2022, враховуючи, що п`ятий день 23.10.2022 припав на вихідний день - неділю, тобто в межах строку встановленого законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом до матеріалів справи долучено:

- копію договору №22/03/2021 про надання правової допомоги від 22.03.2021, укладеного з Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», з додатком №3 від 02.09.2021 у якому сторони погодили розмір гонорару, за надання правової допомоги в розмірі 20% від отриманих (стягнутих) на користь клієнта коштів, а також відшкодування фактично понесених витрат.

- ордер серії АЕ №1102203 на ім`я адвоката Лойфер А.О.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2964 на ім`я адвоката Лойфер А.О.

- акт приймання-передачі наданих послуг до договору від 21.10.2022, з детальним переліком наданих послуг з надання правової допомоги на загальну суму 101 372,29 грн та фактичних витрат за оплату послуг за здійснення письмового перекладу в сумі 4 191,36 грн, а всього 105 563,65 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому суд зазначає, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Суд зазначає, що відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом у цілому наведені вимоги процесуального Закону виконано, проте не здійснено фактичне розмежування витрат на пов`язані з розглядом первісного та зустрічних позовів.

Відповідно, суд приймає до уваги витрати у визначеному розмірі в співвідношенні до задоволених вимог первісного та зустрічного позовів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір (у грошовому вимірі) заявлених вимог первісного та зустрічного позовів складає 1 781 760,08 грн. Загалом, судом винесено рішення про стягнення на користь позивача за первісним/відповідача позивача за зустрічним позовом 1 537 504,88 грн, що складає 86,291353 % загального розміру заявлених обома сторонами вимог.

Відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом заявлено та документально підтверджено до розподілу судом витрати на правничу допомогу в розмірі 105 563,65 грн, які відповідно до приписів частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, пропорційно до стягнення підлягають витрати за надану позивачу за первісним/відповідачу за зустрічним позовом у загальному розмірі 91 092,30 грн.

У свою чергу, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, зазначивши про їх завищеність та неспівмірність з критеріями наведеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Як уже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку доводам відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про неспівмірність заявлених позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правової допомоги в даній справі, та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 105 563,65 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 105 563,65 грн на правову допомогу не є обґрунтованим, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

При цьому, доводи представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про неналежність доказів, якими представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом обґрунтовує розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються судом як безпідставні.

Щодо посилань представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом відносно реальності вартості послуг, оскільки відсутні докази про реальний рух коштів суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відтак, з огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції на 40%.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про стягнення витрат на правову допомогу та доцільність зменшення заявленого позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом розміру судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги з розгляду даної справи до 54 655, 38 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, ідентифікаційний код 21619850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 75, офіс 309, ідентифікаційний код 37771766) 54 655 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2022.

Суддя Я.А.Карабань