Постанова

від 01.06.2023 по справі 910/18533/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/18533/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.06.2023:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним:Лойфер А.О.

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним:Драпак Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 18.10.2022 (повний текст складено та підписано 31.10.2022)

та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва

від 15.11.2022 (повний текст складено та підписано 18.11.2022)

у справі № 910/18533/21 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

про стягнення 534 138, 65 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

про стягнення 1 247 621, 43 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО УКРАЇНА"

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГО УКРАЇНА" (надалі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" (надалі-відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 534 138, 65 грн, з яких: 491 784, 57 грн основного боргу, 5 658, 89 грн 3% річних, 6 393, 19 грн інфляційних втрат та 30 302, 00 грн пені.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 549,610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 231, 265 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №М-22/02/21 від 23.02.2021, в частині повної та своєчасної оплати вартості товару та наданих послуг з монтажу.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» проти первісного позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" заперечувало проти первісного позову та, зокрема, зазначало, що позивачем неналежно виконано умови договору, а тому строк оплати не настав.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ"

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" звернулось з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" про стягнення 1 247 621, 43 грн неустойки.

Зустрічна позовна заява, з посиланням на ст. 526, 530, 610, 612, 629, 663, 671, 712 Цивільного кодексу України, ст.175, 193, 216, 217, 230, 270, 268 Господарського кодексу України, мотивована неналежним виконанням постачальником своїх обов`язків за договором поставки №М-22/02/21 від 23.02.2021, в частині повної і своєчасної поставки товару та виконання робіт.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" проти зустрічного позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" заперечувало проти зустрічного позову, вказуючи на відсутність обумовлених договором та законом підстав для нарахування неустойки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" 491 784 (чотириста дев`яносто одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн 57 коп. основного боргу, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 87 коп. 3% річних, 1 091 (одну тисячу дев`яносто одну) грн 36 коп. інфляційних втрат, 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 67 коп. пені та 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн 25 коп. судового збору. У іншій частині первісного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову мотивовано тим, що:

- позивачем за первісним позовом виконано умови договору, поставлено 04.06.2021 (враховуючи дату останньої видаткової і податкової накладних) відповідачу за первісним позовом обладнання та виконані роботи по його монтажу на загальну суму 987 501, 35 грн.;

- враховуючи погоджені сторонами строки оплати та вартість поставленого обладнання та наданих робіт (987 501,35 грн ), а також здійснені відповідачем за первісним позовом платежі в загальному розмірі 495 716,78 грн, вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості в розмірі 491 784,57 грн - є обґрунтованими;

- в зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, покупець (відповідач за первісним позовом), виходячи з положень ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, допустив порушення встановленого договором зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором та законом, а саме, за здійсненим перерахунком, стягнуто 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 87 коп. 3% річних, 1 091 (одну тисячу дев`яносто одну) грн 36 коп. інфляційних втрат, 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 67 коп. пені.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" 216 978 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 02 коп. неустойки. У іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" 54 655 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на їх обґрунтованість та доведеність. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення, узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням та додатковим рішенням, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ"" (25.11.2022 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладення у цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою,в якій просив:

- рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити задоволенні первісного позову в повному обсязі;

- додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" щодо розподілу судових витрат - відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що позивачем за первісним позовом взагалі не надано суду першої інстанції належних і допустимих доказів того, що ним було своєчасно та в повному обсязі виконано поставку обладнання згідно договору поставки, укладеного з відповідачем, як і доказів належного виконання монтажних робіт з регулювання, навішування і кріплення поставленого обладнання. Також, скаржник посилався на необхідність врахування умов п. 5.3, 5.8, 5.10.1., 5.10.2 договору поставки, зокрема щодо необхідності наявності документів , які підтверджують факт поставки відповідного обладнання в цілому.

Крім того, скаржник зазначав, що по факту виконаних монтажних робіт зі збору стелажів, покупцем було виявлено ряд невідповідностей їх результату (змонтованих стелажів) саме вимогам технічного завдання,і виникли також сумніви щодо відповідності поставленого обладнання тим характеристикам, які вказані в технічному завданні, а також сумніви щодо якості та кількості поставленого обладнання, яке було фактично використано при зборі стелажів, і відповідно, сторонами мав бути складений відповідний протокол згідно з п. 5.16 договору, чого здійснено не було.

Також, скаржник наголошував на тому, що:

- судом першої інстанції було безпідставно враховано як докази поставки товару, податкові накладні, адже матеріали справи не містять доказів їх реєстрації податковим органом в установленому законом порядку, а також не містять відомостей про формування податкового кредиту;

- судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідач за первісним позовом (покупець) не мав фактичної змоги скласти акти невідповідності щодо кількості поставленого обладнання, а так само і щодо його якості, оскільки позивачем за первісним позовом впродовж 4 місяців не надавалися відповідні видаткові накладні на поставку товару та акт виконаних монтажних робіт, які є єдиною підставою для реалізації відповідачем за первісним позовом свого права щодо висування відповідних претензій в силу вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю № П-6 та № П-7;

- висновок суду першої інстанції про те, що поставка та приймання обладнання здійснювалося в присутності уповноваженого представника відповідача за зустрічним позовом - є помилковими та не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що, визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу в сумі 54 655,38 грн. не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності та співмірності відповідно до ціни первісного позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Також, заявлений обсяг робіт (наданих послуг) не має відношення саме до судового розгляду справи, а тому витрати на їх виконання не можуть вважатися судовими витратами, а інша частина робіт (наданих послуг) в своїй більшості не мають вказівки на затрати часу адвоката, необхідного для їх виконання, що позбавляє можливості встановити відповідність затраченого часу критерію співмірності з обсягом виконаної роботи з урахуванням принципів розумності та достатності. Також, скаржник наголошував, що відсутня достатня доказова база реальності та необхідності наданих послуг, а визначений розмір витрат згідно додаткового рішення є таким, що підлягає зменшенню.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення

09.01.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині та додаткове рішення - без змін як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна", заперечуючи проти доводів апеляційної скарги на основне рішення, посилався на те, що:

- первинними документами є видаткова накладна № 62 від 19.05.2021, видаткова накладна № 65 від 20.05.2021, видаткова накладна № 66 від 25.05.2021, видаткова накладна № 67 від 04.06.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), які надавались разом із обладнанням та надсилались поштою, докази чого наявні у справі;

- ТОВ «Валмі Інвест» не надавало заперечень щодо якості та кількості обладнання до зустрічної претензії №18/10 від 18.10.2021 року, а відтак покупцем пропущено строк, визначений в абз. 2 п. 5.10.4 Договору поставки;

- в абз. 3 п. 5.10.4 Договору поставки передбачено складання акту невідповідності - письмового документу, що містить перелік виявлених Покупцем невідповідностей обладнання, недоліків кількості та/або якості; акт невідповідності покупцем не складався;

- наявні у справі докази у своїй сукупності разом із подальшою поведінкою сторін договору відповідають стандарту доказування «вірогідність доказів» та доводять наявність підстав для стягнення з ТОВ «Валмі Інвест» на користь ТОВ «Маго Україна» заборгованості за Договором поставки від 23.02.2021;

- рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 року у справі № 910/18533/21 в частині первісного позову ухвалено з урахуванням всіх обставин справи та на підставі належним чином досліджених доказів, є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги не наводять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна", заперечуючи проти доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, посилався на те, що:

- ТОВ «МАГО Україна» дотрималось визначеного порядку заявлення до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- ТОВ «МАГО Україна» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат були долучені: копія Договору № 22/03/2021 від 22.03.2021 року, копія Додатку № 3 від 02.09.2021 року, копія платіжного доручення № Ц95 від 28.10.2021 року, копія платіжного доручення № 1498 від 29.10.2021 року, копія Акту № Л-00001050, копія Акту № Л- 00001051, копія Акту від 21.10.2022 року, що свідчить про дотримання вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України;

- обов`язку доводити, що на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, ТОВ «МАГО Україна» вже фактично понесло витрати на професійну правничу допомогу адвоката, чинним процесуальним законодавством не встановлено;

- судові витрати, які були заявлені до відшкодування, пов`язані із підготовкою і розглядом справи, і судом першої інстанції враховано відповідне клопотання ТОВ «Валмі Інвест» та зменшено розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь ТОВ «МАГО Україна»;

- додаткове рішення мстить достатнє обгрунтування стягнутої суми судових витрат, враховує принцип співмірності та доводи обох сторін, забезпечує фактичну реалізацію права на відшкодування судових витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення та додаткове рішення передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2022 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/18533/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18533/21.

12.12.2022 матеріали справи № 910/18553/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/18533/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/18533/21за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 09.02.2023, зупинено дію рішення .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.02.2023.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 927/463/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ", в якому він просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2023 справу № 927/463/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ", в якому він просив апеляційні скаргі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 910/18533/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2023 справу № 927/463/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ", в якому він просив апеляційні скаргі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 розгляд справи відкладено до 01.06.2023.

У зв`язку з перебуванням з 22.05.2023 по 02.06.2023 у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2023, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 справу № 910/18533/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Призначено до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18533/21 в раніше призначеному судовому засіданні 01.06.2023 об 11 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 літера А в залі судових засідань №16.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 01.06.2023 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО УКРАЇНА" (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) та скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні 01.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 по справі № 910/18533/21 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна", прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" про стягнення 534 138, 65 грн., в повному обсязі; додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" - відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО УКРАЇНА" в судовому засіданні 01.06.2023 просив залишити оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на відповідність ухвалених рішення та додаткового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.02.2021 між позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом (постачальник) та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом (покупець) було укладено договір поставки №М-22/02/21 (надалі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити згідно технічному завданню покупця, доставити покупцю партіями обладнання та/або касові бокси (надалі за текстом - обладнання), визначене у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, а також провести розвантаження та монтаж (регулювання, навішування і кріплення цінників), а покупець зобов`язується прийняти обладнання, роботи з його монтажу та сплатити постачальнику відповідну вартість.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування, кількість характеристики, вартість обладнання (в тому числі) за одиницю), місце поставки (передачі) обладнання, що поставляється, та порядок розрахунків визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору та укладаються сторонами згідно з формою, визначеною у додатку №1 до цього договору.

Згідно із п.п.3.3., 3.5. договору, загальна вартість обладнання та монтажу (ціна договору) складається із сукупності вартостей всіх партій обладнання, поставлених постачальником покупцю за весь строк дії договору. Покупець здійснює оплату в порядку згідно умовами, визначеними у відповідній специфікації.

П.5.3. договору визначено що датою поставки обладнання (партії обладнання) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію обладнання.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що приймання обладнання за кількістю і якістю відбувається у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. "Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією №П-7 від 25.04.66 р. "Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" у місці поставки обладнання, зазначеного в специфікації, або за іншою адресою погодженою сторонами.

Відповідно до п.5.9. договору, постачальник зобов`язується повідомити відповідальну особу покупця, вказану у відповідній специфікації про дату відвантаження обладнання: телефоном, надіславши йому відповідне повідомлення засобами електронного або телефонного зв`язку на номер +38 044 498 46 01, але в будь-якому випадку із дублюванням шляхом поштового повідомлення, в наступні терміни:

- за 5 (п`ять) робочих днів до передбаченої дати поставки обладнання з метою підготовки до приймання обладнання;

- та за 1 (один) робочий день до фактичного прибуття обладнання в місце поставки обладнання, визначене у специфікації.

Згідно із п.п.5.9.1., 5.9.2. договору, покупець зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання повідомлення про фактичний день прибуття обладнання забезпечити його приймання в порядку, передбаченому п.5.10. даного договору. Зі спливом терміну, передбаченого пунктом 5.9.1. договору виникає обов`язок покупця на вимогу постачальника розпочати прийом обладнання відповідно до умов п.5.10. даного договору.

Згідно з п.п.5.13., 5.14. договору, постачальник зобов`язується виконати роботи по монтажу обладнання (регулювання, навішування і кріплення цінників) в строки та за адресами об`єктів покупця", узгоджені сторонами у відповідній специфікації. Належне виконання постачальником робіт по монтажу обладнання оформляється (підтверджується) шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Робота приймається по факту встановлення стелажного обладнання у торговому залі, під завантаження товару.

Пунктом 5.15. договору визначено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (діючої в період за який нараховується пеня) за кожний день прострочення (п.7.2. договору).

Відповідно до п.7.6.2. договору, постачальник за порушення строку поставки обладнання за вимогою покупця зобов`язаний сплатити останньому неустойку в розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день такого прострочення.

Договір набирає чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися не виконаними (п.п.10.4., 10.5. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 23.02.2021 між позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом (постачальник) та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом (покупець) було підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору) відповідно до умов п.1.1. якої сторони досягли домовленостей про те, що постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) та провести роботи з монтажу обладнання, а покупець прийняти таке обладнання та роботи по його монтажу вартістю стелажів 763 553, 10 грн без ПДВ, сума ПДВ 152 710,62 грн; монтаж, вигрузка та розстановка стелажів з ПДВ 70 000, 00 грн; всього разом з ПДВ, монтажем, доставкою 986 263, 72 грн.

Термін поставки та монтажу обладнання - до 20.04.2021 за умови готовності об`єкта до встановлення обладнання.

Обладнання поставляється шляхом доставки за адресою покупця: м.Київ, проспект Перемоги, 67 (DDP згідно правил Інкотермс 2010 р.).

Відповідальна особа покупця - Жовтоног Валерій Михайлович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 .

Згідно із п.1.4. специфікації, покупець зобов`язується оплатити обладнання, що поставляється відповідно до цієї специфікації, за ціною, вказаної в п.1.1. специфікації (при підписанні специфікації сторони визначають конкретні умови платежів) наступним чином:

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації та отримання рахунку-фактури;

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після поставки та підписання видаткових накладних і актів наданих послуг по монтажу обладнання.

Відповідно до п.1.5. специфікації, у разі порушення постачальником строків поставки, передбачених цією специфікацією постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день такого прострочення, якщо не мали місце обставини форс-мажор, або дії третіх осіб, та/або державних органів.

Відповідно до п. 1.6 специфікації, в разі поставки обладнання покупцю, яке не відповідає умовам цього договору та/або чинного законодавства та/або прийнятого замовлення покупця щодо номенклатури, якості, наявності товаросупровідних або інших необхідних документів постачальник зобов`язаний протягом 7 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги покупця надати правильні документи (п.1.6. специфікації).

Згідно із п.1.7. специфікації, у разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній виплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день такого прострочення, якщо не мали місце обставини форс-мажор, або дії третіх осіб, та/або державних органів.

На виконання умов договору покупцем було здійснено оплату загалом на суму 495 716,78 грн.:

- 10.03.2021 за платіжним дорученням №365 у розмірі 493 131,86 грн.;

- 28.04.2021 за платіжним дорученням №30 у розмірі 2 584,92 грн.

Як зазначав позивач за первісним позовом, після поставки обладнання та здійснення монтажу загальною вартістю 987 501,35 грн, покупець відмовився підписувати видаткові накладні та акт надання послуг, а також повністю не оплатив їх вартість, в зв`язку з чим 04.08.2021 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом лист про оформлення фактичного прийнятого товару і робіт та здійснення його оплати разом з видатковими накладними №62 від 19.05.2021 на суму 2 584, 92 грн, №65 від 20.05.2020 на суму 830 796,06 грн, №66 від 25.05.2021 на суму 65 742,54 грн, №67 від 04.06.2021 на суму 18 377, 83 грн і акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №52 від 20.05.2021 на суму 70 000, 00 грн, у двох примірниках. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №0408032267563, накладною та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 04.08.2021 (т.1. а.с. 71-73).

29.09.2021 позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом претензію щодо сплати заборгованості в сумі 493 131, 86 грн, у відповідь на яку останнім було надано зустрічну претензію за вих.№18/10 від 18.10.2021 у якій зазначено, що постачальником прострочено зобов`язання з поставки обладнання на 45 днів, а також змонтоване обладнання містить недоліки та не відповідає технічному завданню.

Предметом первісного позову є вимоги постачальника (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) до покупця (відповідача за первісним/позивача за зустрічним) про стягнення 491 784, 57 грн основного боргу за поставлений товар, 5 658, 89 грн 3% річних, 6 393, 19 грн інфляційних втрат та 30 302, 00 грн пені.

Предметом зустрічного позову є вимоги покупця (позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом) до постачальника (відповідача за зустрічним/позивача за первісним позовом) про стягнення 1 247 138, 65 грн неустойки нарахованої, в зв`язку з неналежним виконання умов договору, в частині своєчасної та належної поставки обладнання і виконання робіт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За змістом статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки обладнання та підряду, і вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на визначені позивачами підстави позовів (за первісними та зустрічними вимогами), суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, спірними обставинами в цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору цій справі, є обставини щодо поставки товару (обладнання) та виконання монтажних робіт. Як убачається позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилається на виконання умов договору щодо поставки та монтажу обладнання. Натомість, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечував факт належного виконання умов договору та зазначає про недоліки змонтованого обладнання (стелажів).

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні та акт наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вони не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, з огляду на що ці видаткові накладні і акт не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Так, здійснення господарських операцій щодо передачі товару і надання послуг відповідачу за первісним позовом на суму 987 501,35 грн підтверджено позивачем за первісним позовом (постачальником) фактом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 7 від 10.03.2021, №17 від 28.04.2021, №11 від 20.05.2021, №12 від 20.05.2021, №13 від 25.05.2021, №15 від 04.06.2021 (т.1., а. с.49 - 63). Доводи апеляційної скарги в цій частині стосовно неналежності вказаних доказів - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються в сукупності наявними матеріалами справи.

Згідно із абзацами 1, 2, 5, 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

За приписами частин 3, 8 статті 19 Господарського кодексу України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Відповідні висновки наведено в постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що відсутні підстави для відступу від висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, матеріалів справи постачальником було залучено до перевезення обладнання ФОМ Петрук М.М. відповідно до якого останньою було надано позивачу за первісним позовом 28.04.2021 транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актом №1-00000166 від 28.04.2021, а також залучено до монтажу торгового обладнання за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67, СМ м Мегамаркет, ФОП Слободян І.М. на підставі договору №МА-14.0121 від 14.01.2021, що підтверджується підписаними актом надання послуг №Сл-І0000011 від 25.05.2021 (т.1., а.с. 43.-48).

Заперечуючи щодо первісного позову відповідач за первісним позовом зазначає, що обладнання не відповідає технічному завданню, а також постачальником неналежно виконаного його монтаж. Проте, вказані доводи обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

У специфікації (додаток №1 до договору) сторонами погоджено найменування та кількість обладнання загальною вартістю 916 263,72 грн, в додатку №2 технічне завдання.

У пункті 5.6. договору сторони погодили, що приймання обладнання за кількістю і якістю відбувається у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. "Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією №П-7 від 25.04.66 р. "Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" у місці поставки обладнання, зазначеного в специфікації, або за іншою адресою погодженою сторонами.

Згідно із п.5.10. договору, прийом обладнання покупцем здійснюється в два етапи в місці поставки, визначеному у специфікації:

- п.5.10.1. При першому етапі прийому обладнання покупець здійснює приймання обладнання перевіряючи кількість вантажних місць та упаковок на підставі копії пакувального листа, оригіналів накладних та супроводжувальних документів, а саме:

- товарно-транспортних накладних;

- рахунків-фактур;

- видаткових-накладних;

- пакувальний лист.

- п.5.10.2. Таке приймання здійснюється в присутності представника постачальника та підтверджується підписами сторін на видатковій накладній.

- п.5.10.3. Покупець зобов`язаний прийняти обладнання за кількістю, якщо постачальником дотримано всіх умов поставки та обладнання не має видимих дефектів. Таке приймання не позбавляє покупця права в подальшому вдатися до перевірки кількості та якості поставленого обладнання.

У відповідності до п.5.10.4. договору, при другому етапі приймання обладнання покупцем, приймання здійснюється за якістю та кількістю із дотриманням наступних умов:

- на другому етапі покупець приймає обладнання перевіряючи його кількість та наявність зовнішніх дефектів. Приймання за якістю та кількістю проводиться безпосередньо покупцем за присутності представника постачальника, в строк не пізніше двох наступних робочих днів після поставки обладнання в місце поставки, визначене у специфікації. Підтвердженням приймання окремої партії обладнання є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Якщо видаткова накладна не підписана уповноваженим представником покупця, та не надано мотивованих заперечень щодо якості та кількості обладнання в продовж 5 (п`яти) робочих днів з дня поставки обладнання, обладнання вважається прийнятим, а у покупця виникає право на виконання обов`язків щодо розрахунку;

- у випадку виявлення покупцем обладнання неналежної якості, покупець вносить відповідний запис на своєму екземплярі накладної на обладнання, та складає разом з представником постачальника акт невідповідності та передає його постачальнику (уповноваженій особі від постачальника). Актом невідповідності є письмовий документ, що містить перелік виявлених покупцем невідповідностей обладнання, недоліків кількості та/або якості;

- обладнання неналежної якості вважається таким, що не було прийнято покупцем, про що зазначається у акті невідповідності та від якого покупець має право відмовитись;

- постачальник зобов`язаний замінити обладнання неналежної якості протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати надсилання (надання) акту невідповідності, за умови, що з покупцем письмово не було погоджено інший строк;

- у випадку, якщо постачальник поставить обладнання в кількості, що перевищує ту, яка зазначена в специфікації, покупець має право, на власний розсуд, прийняти надлишок обладнання чи відмовитись від його приймання. Отриманий надлишок повинен бути сплачений на підставі відповідних документів, що є необхідними для приймання обладнання згідно з цим договором. При цьому постачальник зобов`язаний надати пакет документів на обладнання із відповідними коригуваннями;

- у випадку, якщо постачальник поставить обладнання у кількості меншій, ніж узгоджено сторонами у окремій специфікації, покупець має право прийняти поставлену кількість обладнання, зробивши відповідний запис у накладній/акті, та оплатити таке обладнання або відмовитись від такого приймання;

- сторони домовились, що присутність представника постачальника під час складання покупцем акту невідповідності є обов`язковою, якщо сторони не погодяться між собою про інше покупець зобов`язаний скласти акт невідповідності та передати його негайно представнику постачальника, який був присутній під час його складання;

- на підставі складеного акту невідповідності, постачальник протягом 5 (п`яти ) робочих днів зобов`язаний надати коригувальні документи;

-у всіх випадках невідповідності обладнання за кількістю та/або якістю, постачальник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надання акту невідповідності надати, або надіслати покупцю всі необхідні документи (відвантажувальну накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну з розрахунком коригування), з усіма виправленнями, що враховують виявлену невідповідність;

- у випадку, якщо передане покупцю обладнання не відповідає комплектації або передається з порушеннями умов комплектації, покупець має право, на власний розсуд, вимагати доукомплектування такого обладнання, його заміни, або відмовитись від приймання обладнання. Заявка на доукомплектування чи заміну обладнання повинна бути виконана постачальником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання такої заявки постачальником за умови, що з покупцем письмово не було погоджено інший строк.

У пункті 5.15. договору сторонами узгоджено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Пунктом 1 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція) передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Відповідно до п. 9 Інструкції приймання продукції проводиться в такі строки: а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органа транспорту або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження; б) продукції, що надійшла в справній тарі: за вагою брутто і кількістю місць - у терміни, зазначені в підп. "а" цього пункту; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а для швидкопсувної продукції не пізніше 24 годин з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника і з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках.

Приймання вважається здійснено одночасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни (п. 10 Інструкції).

Положеннями пункту 11 Інструкції передбачено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов`язане: а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалася б схоронність і запобігалась би можливість утворення нестач і розкрадання продукції; б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали справжню Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції; в) забезпечити точне визначення кількості отриманої продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, в`язок, кип, пачок тощо); г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 Інструкції приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов`язаний перевірити кількість продукції, яка надійшла у всіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов`язковими для сторін правилами чи договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки. В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

У силу приписів п. 16 Інструкції якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт з підписами осіб, які виконували прийомку продукції. У разі, коли при прийманні продукції виявлено невідповідність ваги брутто, окремих місць вагою, вказаною в транспортних або супровідних документах або на трафареті, одержувач не повинен здійснювати розтину тари та упаковки. Якщо при правильності ваги брутто недостача продукції встановлюється при перевірці ваги нетто або кількості товарних одиниць в окремих місцях, то одержувач зобов`язаний призупинити приймання решти місць, зберегти і пред`явити представнику, викликаному для участі в подальшому прийманні (пп. 17 і 18 цієї Інструкції), тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що знаходилася всередині цих місць.

Пунктом 17 Інструкції встановлено, що одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акта представника відправника, за умови що він з того ж міста, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, представника виробника з того ж міста. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде їм спрямований представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника (виробника).

Представник відправника (виробника) з того ж міста зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж в 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.

Представник відправника (виробника) повинен мати посвідчення на право участі в прийманні продукції у одержувача.

Відправник (виробник) може уповноважити на участь у прийманні продукції підприємство, що у місці отримання продукції. В цьому випадку посвідчення представникові видається підприємством, що виділив його. У посвідченні повинно бути посилання на документ, яким відправник уповноважив дане підприємство брати участь у приймання продукції.

Вимогами пункту 17 Інструкції визначено, що повідомлення про виклик представника відправника (виробника) має бути відправлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо швидкопсувної продукції - негайно після виявлення недостачі, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами або договором. В повідомленні повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримано; б) кількість відсутньої продукції і характер нестачі (кількість окремих місць, недостача в цілій тарі, недостача в пошкодженій тарі тощо); в) стан пломб; г) вартість продукції, якої бракує; д) час, на який призначене приймання продукції за кількістю.

Відповідно до п. 18 Інструкції, при неявці представника відправника (виробника) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виробника) не є обов`язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Керівники або заступники керівників підприємств та організацій за проханням підприємств-одержувачів виділяють їм представників для участі в прийманні продукції за кількістю (п. 19 Інструкції).

Згідно з п. 25 Інструкції, якщо при прийманні продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 або 18 цієї Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описи, в пакувальних ярликах та ін.), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли недостача виявлена.

Якщо при прийманні продукції одночасно будуть виявлені не тільки недостача, але й надлишки її проти транспортних і супровідних документів відправника (виробника), то в акті повинні бути вказані точні дані про ці надлишки.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в прийманні продукції за якістю. Особа, незгодна з вмістом акта, зобов`язана підписати акт з відміткою про незгоду і викласти свою думку.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, що не відповідають дійсності.

Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше ніж на наступний день після складання акта (п. 26 Інструкції).

Згідно з п. 28. Інструкції, акти приймання продукції за кількістю реєструються і зберігаються в порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 зі змінами та доповненнями, передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки:

а) при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем;

б) при постачанні в межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 год. після надходження продукції на склад одержувача.

Приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Згідно з п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах постачання, інших обов`язкових правилах або договорі.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) має бути надіслане (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, що швидко псується, негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п.18 Інструкції №П-7).

Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, представник виготовлювача (відправника), що знаходиться в межах одного міста, зобов`язаний з`явитися за викликом одержувача не пізніше ніж на наступний день, а по швидко псується, - не пізніше 4 год. після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки.

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника).

Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

Представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності надійшла до одержувача продукції.

Виробник (відправник) може уповноважити на участь у прийманні отримувачем продукції підприємство, що знаходиться в місці отримання продукції. В цьому випадку посвідчення представникові видається підприємством, що виділив його. У посвідченні повинна бути зроблено посилання на документ, яким виробник (відправник) уповноважив дане підприємство брати участь у прийманні продукції.

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться, зокрема за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації).

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відбір зразків (проб) виробляється в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які беруть участь у відборі (п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Пунктом 27 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 визначено, що про відбір зразків (проб) складається акт, що підписується усіма особами, що приймали в цьому участь.

Відповідно до п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи умови Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7), а також умови пунктів 5.10.4., 5.15., 5.16. договору відповідач за первісним позовом (покупець) у разі невідповідності обладнання умовам специфікації мав скласти відповідний акт невідповідності та передати його постачальнику, а в разі невідповідності монтажних робіт надати обґрунтовані заперечення. Проте, вказаних документів останнім не було надано, а в поясненнях від 09.06.2022 (т.1. а.с.323-326) на виконання ухвали суду представником відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом зазначено, що вказані документи не складалися.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується також з правомірними висновками суду першої інстанції про відхилення посилань представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про те, що в покупця не було можливості перевірити поставлене обладнання по кількості та якості в момент його відвантаження та виконання монтажних робіт, оскільки і відвантаження, і монтаж здійснювалося без уповноваженого представника покупця, так як умовами договору такий обов`язок безпосередньо покладений саме на покупця, а також поставка обладнання та його монтаж здійснювався в супермаркеті, що належить покупцю, а тому саме тільки представники останнього могли допустити постачальника (позивача за первісним позовом) до приміщення магазину для відвантаження обладнання та виконання монтажних робіт.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив твердження представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, що покупцем у зустрічній претензії за вих.№18/10 від 18.10.2021 було висунуто вимогу до постачальника надати повний детальний опис всіх змонтованих стелажів в розрізі комплектації кожного з них, а також надати акт приймання-передачі виконаних робіт і узгодити дату приймання-передачі виконаних монтажних робіт, оскільки вказана претензія була направлена лише 22.10.2021, тобто після спливу більше ніж чотирьох місяців після фактичної поставки товару та виконання монтажних робіт. Поважності причин не складання покупцем актів у відповідності до умов пунктів 5.10.4., 5.15., 5.1.6. договору останнім - не надано, а також, матеріали справи підтверджується, що після отримання обладнання в травні-червні 2021 року покупець (відповідач за первісним позовом), більш чотирьох місяців не висловлював жодних претензій та не звертався до позивача за первісним позовом щодо якості та кількості товару і робіт за договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено: Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів того, що поставлене обладнання не відповідає технічному завданню, а також того, що постачальником неналежно виконаного його монтаж матеріали справи не містять та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом, таких доказів суд надано не було, клопотання про проведення експертизи останнім також не заявлялось.

Враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом виконано умови договору, поставлено 04.06.2021 (враховуючи дату останньої видаткової і податкової накладних) відповідачу за первісним позовом обладнання та виконані роботи по його монтажу на загальну суму 987 501, 35 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з якими суд апеляційної інстанції погоджується.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.1.4. специфікації, покупець зобов`язується оплатити обладнання, що поставляється відповідно до цієї специфікації, за ціною, вказаної в п.1.1. специфікації (при підписанні специфікації сторони визначають конкретні умови платежів) наступним чином:

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації та отримання рахунку-фактури;

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після поставки та підписання видаткових накладних і актів наданих послуг по монтажу обладнання.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.10.4. договору, якщо видаткова накладна не підписана уповноваженим представником покупця, та не надано мотивованих заперечень щодо якості та кількості обладнання в продовж 5 (п`яти) робочих днів з дня поставки обладнання, обладнання вважається прийнятим, а у покупця виникає право на виконання обов`язків щодо розрахунку.

У пункті 5.15. договору сторонами погоджено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем за первісним позовом (постачальником) 04.08.2021 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом лист про оформлення фактичного прийнятого товару і робіт та здійснення його оплати разом з видатковими накладними №62 від 19.05.2021 на суму 2 584, 92 грн, №65 від 20.05.2020 на суму 830 796,06 грн, №66 від 25.05.2021 на суму 65 742,54 грн, №67 від 04.06.2021 на суму 18 377, 83 грн і акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №52 від 20.05.2021 на суму 70 000, 00 грн, в двох примірниках. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №0408032267563, накладною та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 04.08.2021 (т.1. а.с. 71-73), однак відповідно до відомостей сайту АТ "Укрпошта" 19.08.2021 лист з вказаними документами був повернутий поштовим відділенням відправнику "за закінченням терміну зберігання".

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що факт неотримання відповідачем за первісним позовом поштової кореспонденції, якою позивач за первісним позовом надсилав йому документи у відповідності до умов договору та для вчинення відповідних дій (подання заперечень) за належною адресою, залежав саме від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20.

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку позивача за первісним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Також, матеріалами справи підтверджується, що в зустрічній претензії за вих.№18/10 від 18.10.2021 на претензію від 29.09.2021 відповідач за первісним позовом вказує, що ним отримані видаткові накладні лише 29.09.2021, разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріалами справи підтверджується, що претензія постачальника від 29.09.2021 щодо сплати боргу була здана до поштового відділення лише 29.09.2021, а тому, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що вказана претензія не могла бути отримана покупцем в той же день - 29.09.2021, а також відповідно до опису вкладення в цінний лист №0505024227531 з нею не направлялись жодні видаткові накладні (т.1, а.с.74-76), вказані обставини в сукупності свідчать про те, що відповідачем за первісним позовом (покупцем) вказані документи отримувались від постачальника раніше.

З огляду на наведене, враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що дата поштового відділення про повернення поштового відправлення (19.08.2021) - є датою вручення покупцю (відповідачу за первісним позовом) видаткових накладних та акту наданих послуг, а тому приймаючи до уваги положення пунктів 5.10.4. та 5.15. договору, оскільки умовами договору встановлено відповідний алгоритм дій покупця після отримання видаткових накладних і акту, а також після отримання обладнання та робіт з його монтажу, в разі наявності заперечень, які останнім виконані не були, а тому строк оплати є таким, що настав 07.09.2021 (19.08.2021+ 5 робочих днів (п.5.10.4., 5.15. договору) + 5 банківських днів (п.1.4. специфікації)), що в сукупності узгоджується як з умовами договору, так і приписами ст. 530 Цивільного кодексу України. Доводи апеляційної скарги в цій частині - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються в сукупності наявними матеріалами справи.

Отже, враховуючи погоджені сторонами строки оплати та вартість поставленого обладнання та наданих робіт (987 501,35 грн ), а також здійснені відповідачем за первісним позовом платежі в загальному розмірі 495 716,78 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості в розмірі 491 784,57 грн - є законними, обґрунтованими та доведеними належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з якими суд апеляційної інстанції погоджується, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 5 658, 89 грн 3% річних і 30 302, 00 грн пені за період з 12.06.2021 по 29.10.2021, а також 6 393, 19 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2021 року.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (діючої в період за який нараховується пеня) за кожний день прострочення.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями в Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, покупець (відповідач за первісним позовом), виходячи з положень ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, допустив порушення встановленого договором зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором та законом.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені в сумі 30 302, 00 грн за період з 12.06.2021 по 29.10.2021, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині про те, що такий розрахунок є невірним, оскільки строк оплати за договором настав 07.09.2021, а тому внаслідок здійсненого перерахунку пені за період з 08.09.2021 по 29.10.2021, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом складає 11 883,67 грн, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, з відмовою у решті заявлених позовних вимог у цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних за загальний період з 12.06.2020 по 19.03.2021, погоджується також з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного розрахунку, оскільки як установлено вище, строк оплати за договором настав 07.09.2021, а тому здійснивши відповідний перерахунок 3% річних за період з 08.09.2021 по 29.10.2021 , сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом складає 2 101, 87 грн, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, з відмовою у решті заявлених позовних вимог у цій частині.

Також перевіривши здійснений позивачем за первісним розрахунок інфляційних втрат 6 393, 19 грн інфляційних втрат за період червня по вересень 2021 року, суд апеляційної інстанції погоджується також з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного розрахунку, оскільки як установлено вище, строк оплати за договором настав 07.09.2021, а тому за результатами здійсненого перерахунку за період вересня 2021 року, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 1 091, 36 грн інфляційних втрат, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, з відмовою у решті заявлених позовних вимог у цій частині.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням постачальником свого зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки обладнання та виконання робіт, відповідачем за первісним позовом було заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом 1 247 621, 43 грн неустойки розрахованої за період з 20.04.2021 по 29.12.2021, і судом першої інстанції в цій частині присуджено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 216 978, 02 грн неустойки, з відмовою у решті вимог у цій частині. У наведеній частині щодо результатів розгляду зустрічного позову - рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується, і відповідно, суд апеляційної інстанції не здійснює вихід за меж апеляційної скарги згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" 491 784 (чотириста дев`яносто одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн 57 коп. основного боргу, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 87 коп. 3% річних, 1 091 (одну тисячу дев`яносто одну) грн 36 коп. інфляційних втрат, 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 67 коп. пені та 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн 25 коп. судового збору, з відмовою у решті вимог за первісним позовом, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГО Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ" 216 978 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 02 коп. неустойки, з відмовою у решті вимог за зустрічним позовом, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи в межах вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Також, розглянувши доводи скаржника в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 18.10.2022 у справі №910/18533/21, з огляду на заявлення в позові представником позивача клопотання щодо подачі доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Заява про стягнення витрат направлена до суду представником позивача за первісним відповідача за зустрічним позовом засобами поштового зв`язку 24.10.2022, тобто в межах строку встановленого законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ,адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом до матеріалів справи надано наступні докази:

- копію договору №22/03/2021 про надання правової допомоги від 22.03.2021, укладеного з Адвокатським об`єднанням "СмартЛекс", з додатком №3 від 02.09.2021 у якому сторони погодили розмір гонорару, за надання правової допомоги в розмірі 20% від отриманих (стягнутих) на користь клієнта коштів, а також відшкодування фактично понесених витрат.

- ордер серії АЕ №1102203 на ім`я адвоката Лойфер А.О.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2964 на ім`я адвоката Лойфер А.О.

- акт приймання-передачі наданих послуг до договору від 21.10.2022, з детальним переліком наданих послуг з надання правової допомоги на загальну суму 101 372,29 грн та фактичних витрат за оплату послуг за здійснення письмового перекладу в сумі 4 191,36 грн, а всього 105 563,65 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом у цілому наведені вимоги процесуального закону виконано, проте не здійснено фактичне розмежування витрат на пов`язані з розглядом первісного та зустрічних позовів, у зв`язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано застосував принцип пропорційної та прийняв до уваги витрати у визначеному розмірі в співвідношенні до задоволених вимог первісного та зустрічного позовів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, загальний розмір (у грошовому вимірі) заявлених вимог первісного та зустрічного позовів складає 1 781 760,08 грн., і загалом, судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення на користь позивача за первісним/відповідача позивача за зустрічним позовом 1 537 504,88 грн, що складає 86,291353 % загального розміру заявлених обома сторонами вимог.

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом заявлено та документально підтверджено до розподілу судом витрати на правничу допомогу в розмірі 105 563,65 грн, які відповідно до приписів частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, пропорційно до стягнення підлягають витрати за надану позивачу за первісним/відповідачу за зустрічним позовом у загальному розмірі 91 092,30 грн.

У свою чергу, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, зазначивши про їх завищеність та неспівмірність з критеріями наведеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, і вказані обгрунтуванян також наведені і в апеляційній скарзі на додаткове рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що подані позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу - не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд першої інстанції обгрунтовано надав оцінку доводам відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про неспівмірність заявлених позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правової допомоги в даній справі, прийшов до обґрунтованого висновку, з якми погоджується і суд апеляційної інстанції, що витрати на правову допомогу в сумі 105 563,65 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 105 563,65 грн на правову допомогу - не є обґрунтованим, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, доводи представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про неналежність доказів, якими представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом обґрунтовує розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються як безпідставні.

Щодо посилань представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом відносно реальності вартості послуг, оскільки відсутні докази про реальний рух коштів - суд апеляційної інстанції враховує, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції на 40% з присудженням до стягнення 54 655, 38 грн. судових витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 54 655, 38 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні Господарського суду міста Києва від 26.06.2022 у справі № 910/16933/21 щодо часткового задоволення первісного позову та додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/16933/21, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування наведених оскаржуваного рішення та оскаржуваного додаткового рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги на основне рішення в частині незгоди з задоволеними вимогами за первісним позовом та додаткового рішення.

Також, оскільки дія рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21 була зупинена, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21- залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/18553/21 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21 залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ІНВЕСТ".

5. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 у справі № 910/18533/21.

6. Матеріали справи № 910/18533/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 21.06.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко