Ухвала

від 17.11.2022 по справі 640/6529/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №640/6529/20

адміністративне провадження № К/990/30004/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Платинум Холл» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Платинум Холл» звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (надалі за текстом - «Департамент») № 140 від 24 червня 2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку» за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва № КВ 061190502570 від 19 лютого 2019 року та скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку» за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва № КВ 141190910639 від 01 квітня 2019 року;

- зобов`язати Департамент забезпечити в установленому порядку включення запису щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку» за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва № КВ 061190502570 від 19 лютого 2019 року та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку» за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва № КВ 141190910639 від 01 квітня 2019 року до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із скасуванням відповідачем права на початок виконання будівельних робіт позивачу, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та скасуванням реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд першої та апеляційної інстанції фактично вказали, що при зведенні об`єкта будівництва на земельній ділянці без дотримання вимог щодо її цільового використання, такий об`єкт не є об`єктом самочинного будівництва, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України. Також суд фактично вказав, що при встановленні органом державно-будівельного контролю факту наведення недостовірних даних у поданих замовником будівництва повідомленні про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, такий орган має звертатися до суду з позовом про знесення об`єкта будівництва, а не скасовувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 6 пункту 15 Порядку №466 та абзацу 8 пункту 22 Порядку №461.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 16 липня 2019 року у справі №520/8970/18, від 23 грудня 2019 року у справі №813/2946/17, від 15 липня 2020 року у справі №826/1419/18, від 20 липня 2022 року у справі №640/18400/18, що у разі невідповідності цільового призначення земельної ділянки, на якій суб`єктом містобудування здійснюється будівництво, фактичним намірам забудови, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України, є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, оскільки він будується на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.

Суд відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18, від 18 червня 2021 року у справі № 420/3572/19.

Суди встановили, що з витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170282626 від 12 червня 2019 року вбачається, що право власності на будівлю за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва зареєстровано позивачем 10 червня 2019 року. Тобто, право власності на нерухоме майно оформлене до видачі спірного наказу, що свідчить про те, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації вичерпала свою дію фактом її виконання.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, а також постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 30 березня 2021 року у справі № 826/5513/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов`язують орган державно-будівельного контролю скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт у разі виявлення недостовірних даних, наведених у зареєстрованому повідомленні та/або декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. Зокрема, скаржник вказує на порушення позивачем допустимої поверховості об`єкта будівництва та невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, намірам забудови.

Проте Верховний Суд наголошує, що визначальною обставиною у цій справі є факт реєстрації права власності на будівлю за адресою: вул. Докучаєвська, 5-А, у Солом`янському районі м. Києва .

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах №465/1461/16-а, №826/9967/18, №815/3172/18, №826/5607/17, №826/2123/18, №420/3572/19, які застосував суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Платинум Холл» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець