Рішення

від 14.11.2022 по справі 363/1316/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.11.2022 Справа № 363/1316/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Швець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Вишгородської міської ради Київської області до ОСОБА_4 , третя особа Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради», про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщення та виселення,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселити його із вказаного житлового приміщення.

Свої вимоги мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 , входить до складу службового житлового фонду та закріплена за Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради», яка надана ОСОБА_4 та членам його сім`ї, як директору вказаного підприємства згідно з умовами контракту та рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року «Про дозвіл на тимчасове проживання» для забезпечення виконання посадових обов`язків.

01 червня 2015 року Вишгородською міською радою контракт з відповідачем розірвано за власним бажанням останнього, отже з того часу ОСОБА_4 не має права користування вказаною службовою квартирою та підлягає виселенню з неї разом з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити приналежність спірної квартири позивачу, яка має бути підтверджена правовстановлюючими документами та відомостями про їх державну реєстрацію у встановленому порядку. Доданий до позовної заяви витяг із рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року містить відомості про можливих власників спірної квартири (ГУ МВС України у Київській області, ЗАТ «Київсоцбуд», територіальна громада в особі Вишгородської міської ради, КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради»), однак жодного доказу на підтвердження речових прав вказаних юридичних осіб на спірне майно, в т.ч. і доказів на підтвердження факту його передачі у комунальну власність, не надано. Відсутність вказаних доказів в матеріалах справи не дозволяє зробити висновок про те, хто саме є власником спірної квартири і має право на пред`явлення віндикаційного позову та може бути належним позивачем в цій справі.

Крім того зазначив, що ордер на вселення до спірної квартири, як службової, йому не надавався, договір найму жилого приміщення у встановленому законом порядку не укладався, він не був зареєстрований в спірній квартирі та не надавав письмового зобов`язання про її звільнення. До того ж ані в трудових контрактах, що укладались за участю сторін протягом 2008 - 2015 років, ані в рішенні виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року, яким відповідачу надано право тимчасового проживання в спірній квартирі, не зафіксований статус цієї квартири як службової.

З огляду на вказані обставини, відповідач до спірної квартири, як до службової, в порядку, передбаченому нормами Глави 3 ЖК України та Розділом 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, не вселявся, відтак, для його виселення не можуть застосовуватись норми, передбачені ст. 124 ЖК України та п. 34 вказаного Положення.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якому йдеться про те, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року «Про затвердження та надання службового житла» двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка передана виконавчому комітету Вишгородської міської ради ЗДТ «Київсоцбуд» у будинку по АДРЕСА_3 введена до складу службового житла і закріплена як службова за Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури і спорту». Право власності територіальної громади міста в особі Вишгородської міської ради на спірну квартиру підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 травня 2018 року.

Крім того зазначив, що ордер на вселення до спірної квартири, як службової відповідачу не надавався та договір найму жилого приміщення не укладався, оскільки підставою для його вселення у спірне житлове приміщення стало рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року.

Представник відповідача подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 травня 2018 року право власності на спірну квартиру за позивачем зареєстровано 24 травня 2018 року, тобто, на момент пред`явлення позову у позивача не існувало речових прав на це майно.

В суді представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили про їх задоволення та виселення відповідача з займаного приміщення квартири без надання іншого житлового приміщення.

Представники відповідача в суді проти задоволення позову заперечили. Зазначили, що Вишгородська міська рада на момент звернення до суду із вказаним позовом не має права власності на спірну квартиру. Тільки під час розгляду справи в суді в 2018 році позивач здійснив реєстрацію права власності на спірну квартиру та подав до суду Витяг з відповідного державного реєстру. Також матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що квартира віднесена до службових житла чи житла для тимчасового проживання. Так, 22 травня 2008 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради всупереч своєму ж рішенню №109 від 22 квітня 2008 року «Про затвердження та надання службового житла» та за відсутності рішення територіальної громади (Вишгородської міської ради) про прийняття майна - квартир (включаючи спірну квартиру) у власність, прийняла рішення №119 від 22 травня 2008 року про надання відповідачу дозволу на тимчасове проживання у спірній квартирі. Відтак позивач одночасно відносить спірну квартиру і до «службового житла» і до «тимчасового житла», які мають різні правові режими використання та підстави для віднесення житла до тієї чи іншої форми.

Крім того зазначили, що навіть якщо припустити, що спірна квартира є службовою, відповідач, який є пенсіонером за віком з 02 квітня 2014 року, на підставі ст. 125 ЖК України відноситься до категорії осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Спірна квартира з 2008 року належить ОСОБА_4 , який добросовісно нею володіє і користується, утримує та вже понад 13 років виконує всі провомочності власника щодо неї. Квартира передавалась йому без ордеру, договорів найму чи інших документів та потребувала капітального ремонту, який ОСОБА_4 провів за власний рахунок, вклавши у ремонт суму, що еквівалентна понад 35 000 доларів США.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2008 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_4 укладено Контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС), згідно п. 1.1 якого, директор КП УФКС зобов`язується безпосередньо через адміністрацію підприємства здійснювати поточне керівництво КП УФКС, забезпечувати його високопродуктивну діяльність, ефективне використання й схоронність закришеного за КП УФКС майна, а орган управління зобов`язується створити належні умови для матеріального забезпечення й організації праці директора КП УФКС.

На підставі цього контракту виникають трудові відносини між директором КП УФКС і органом управління (п. 1.2 Контракту).

Відповідно до п. 3.1 Контракту за виконання обов`язків, передбачених даним контрактом директору нараховується заробітна плата, виходячи із встановлених директору посадового окладу, надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи та премії.

Як передбачено п. 3.2 Контракту директору виплачується серед іншого грошова допомога у розмірі не більше як 5 (п`ять) посадових окладів у разі виходу на пенсію (у т.ч. по інвалідності).

Цей контракт набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє 3 роки (п. 6.1 Контракту).

Згідно п. 6.2 Контракту орган управління для забезпечення виконання посадових обов`язків зобов`язується надати Директору КП УФКС (та його сім`ї) житло для проживання, у вигляді двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 .

18 квітня 2008 року директор КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_4 звернувся до Вишгородської міської ради з проханням вирішити питання виділення службового житла у вигляді двокімнатної квартири для підприємства.

22 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №107 розподілено квартири у будинку по АДРЕСА_3 , які передані виконавчому комітету Вишгородської міської ради Закритим Акціонерним Товариством КиївСоцБуд, відповідно до умов Генеральної угоди №22 від 24.03.2006 року, акту приймання - передачі житлової площі від 03.04.2008 року, одну двокімнатну з яких закріплено за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року, розглянувши клопотання ГУ МВС України в Київській області та додані до нього документи, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №107 від 22.04.2008 року, керуючись ст.ст. 118, 119, 121, 122 Житлового кодексу України, п. 25 Постанови Ради Міністрів України №37 від 04.02.1988 року, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено ввести двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка передана виконавчому комітету Вишгородської міської ради ЗАТ «Київсоцбуд» у будинку по АДРЕСА_3 до складу службового житлового фонду та закріпити цю квартиру службовою за Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

24 квітня 2008 року рішенням Вишгородської міської ради №17/7 прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода 180-квартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та ТП, АТС, ШП в цілому, загальною площею 11 708,4 кв. м., житловою площею 5 107.4 кв. м. разом із зовнішніми мережами на АДРЕСА_3 .

19 травня 2008 року до Вишгородської міської ради звернувся начальник відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради з клопотанням про надання директору КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» дозволу на тимчасове проживання у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

22 травня 2008 року виконавчим комітетом Вишгородської міської ради, розглянувши клопотання начальника відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22.04.2008 року, Контракт з директором комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» від 17.04.2008 року, керуючись ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення №119, яким директору комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_4 до виконання умов Контракту надано дозвіл на тимчасове проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_4 дбайливо ставитися до житлової площі, щодо якої йому надано дозвіл на тимчасове проживання, використовувати житлове приміщення, відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями та у 10-ти денний термін з моменту прийняття цього рішення, укласти з підприємствами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги (енерго-, газо-, водопостачання, водовідведення, КПЖ і КГ Вишгородської міської ради) угоди про надання вказаних послуг.

30 вересня 2014 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_4 повторно укладено Контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС) на новий строк, який згідно п. 6.2 Контракту діє до 01 квітня 2015 року.

Згідно п. 3.5 Контракту керівникові підприємства виплачується грошова допомога у розмірі п`ять посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Орган управління для забезпечення виконання посадових обов`язків залишає в тимчасовому користуванні Директору КП УФКС (та його сім`ї) для проживання квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету №119 від 22 травня 2008 року (п. 6.3 Контракту).

31 березня 2015 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_4 повторно укладено Контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС) на новий строк, який згідно п. 6.2 Контракту діє до 01 червня 2015 року.

30 березня 2015 року ОСОБА_4 подав до Вишгородської міської ради заяву, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 01 червня 2015 року та здійснити виплату згідно п. 3.5 Контракту.

Розпорядженням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №42 від 01 квітня 2015 року, розглянувши заяву директора КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_4 , керуючись ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено звільнити ОСОБА_4 з посади директора Комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» з 01 червня 2015 року, за власним бажанням; компенсувати ОСОБА_4 невикористаний залишок щорічної відпустки 67 календарних днів (за періоди роботи з 17.04.13 р. по 17.04.14 р.; з 17.04.2014 р. по 17.04.2015 р.; 17.04.15 р. по 01.06.2015 р.) у зв`язку зі звільненням та виплатити грошову допомогу у розмірі п`яти посадових окладів, у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до п. 3.5. Контракту.

30 червня 2015 року листом №2-31/666 та повторно 06 грудня 2016 року листом №2-31/1881 Вишгородська міська рада повідомила відповідача про необхідність звільнення житлового приміщення, наданого йому для тимчасового проживання, а саме квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із припиненням з 01 червня 2015 року трудових відносин між сторонами.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради №2357 від 13 жовтня 2017 року місце проживання ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо про реєстрацію права власності №125800345 від 31 травня 2018 року вбачається, що 24 травня 2018 року за територіальною громадою м. Вишгорода в особі Вишгородської міської ради зареєстровано право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до чч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Частиною першою статті 118 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

За правилом ст. 121 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства УРСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин,).

У відповідності до статті 123 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється, зокрема, цим Кодексом та іншими актами законодавства. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, робітники та службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 125 ЖК України та п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено в тому числі пенсіонери по старості. Тобто особи, які згідно чинного законодавства України, є пенсіонерами за віком.

Разом з тим Главою 4-1 ЖК України врегульовано порядок користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.

Так, вимогами ст. 131-1 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.

Згідно ст. 132-2 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім`ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку. Формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.

Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання службових жилих приміщень визначений також Розділом ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, згідно якого перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і України.

Для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім`ї і прописку. Члени сім`ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

Службове жиле приміщення має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім`ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

Перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов`язана роз`яснити працівникові особливості договору найму зазначеного приміщення.

Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов`язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу (за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане службове жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.

Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Пунктом 34 вказаного Положення передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а відповідно до частини четвертої цієї статті суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Це право охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У §§ 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_4 заселився до спірної квартири на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року. Одер для вселення в надане службове жиле приміщення відповідачу не надавався, договір найму зазначеного приміщення між сторонами не укладався, письмове зобов`язання про звільнення займаного жилого приміщення ОСОБА_4 не давав.

Крім того в справі відсутнє також передбачене вимогами ст. 121 ЖК України рішення адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, на підставі якого відповідачу мало надаватися службове жиле приміщення.

Також суд звертає увагу на те, що всупереч вимог п. 10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан.

Відтак, судом встановлено, що порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 , в статус службового та порядок надання такого житлового приміщення відповідачу в якості службового, позивачем не дотримано.

З рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року неможливо встановити, що вказане житлове приміщення передано відповідачу саме як службове, в якому йдеться про надання ОСОБА_4 дозволу на тимчасове проживання в спірній квартирі, що суперечить рішенню виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року про введення цієї квартири до службового житлового фонду та її закріплення за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

Відтак, належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до фонду службового житла в справі відсутні, коли передбачений чинними та той час вимогами Закону порядок надання службового житлового приміщення в повній мірі не дотримано.

Відтак позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла чи житла для тимчасового проживання не доведено.

У тойже час,беручи доуваги щопідставою позовує незвільненнявідповідачем самеслужбового житла,суд вважаєнеобхідним зазначити,що навітьі вцьому випадкувідповідач всилу вимогстатті 125 ЖК України та п. 35 вказаного Положення, не може бути виселений без надання іншого житлового приміщення, оскільки він звільнений і припинив трудові відносини за контрактом у зв`язку із виходом на пенсію за віком (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане 02 квітня 2014 року) та отримав грошову допомогу пов`язану із цим (п. 3.5 контракту).

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: Вишгородська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 04054866, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 27 березня 1996 року Славутицьким МВ ГУ МВС Українии в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради», код ЄДРПОУ 35784087, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 12.

Суддя