Постанова

від 09.10.2023 по справі 363/1316/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4538/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023року місто Київ

справа № 363/1316/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Вишгородської міської ради на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є. у справі за позовом Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської областіз позовом до відповідача, в якому просив:

визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та виселити його із вказаного житлового приміщення.

В обгрунтування вимог посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 , входить до складу службового житлового фонду та закріплена за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради», яка була надана ОСОБА_1 та членам його сім'ї, як директору вказаного підприємства згідно з умовами контракту та рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року «Про дозвіл на тимчасове проживання» для забезпечення виконання посадових обов'язків.

Вказував, що 01 червня 2015 року Вишгородською міською радою контракт з відповідачем розірвано за власним бажанням останнього, отже з того часу ОСОБА_1 не має права користування вказаною службовою квартирою та підлягає виселенню з неї разом з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову Вишгородської міської ради відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Вишгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення змінити, а саме виключити з його мотивувальної частини наступні висновки суду:

«Крім того в справі відсутнє також передбачене вимогами ст.121 ЖК України рішення адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, на підставі якого відповідачу мало надаватися службове жиле приміщення.

Також суд звертає увагу на те, що всупереч вимог п.10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан.

Відтак, судом встановлено, що порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 , в статус службового та порядок надання такого житлового приміщення відповідачу в якості службового, позивачем не дотримано.

З рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року неможливо встановити, що вказане житлове приміщення передано відповідачу саме як службове, в якому йдеться про надання ОСОБА_1 дозволу на тимчасове проживання в спірній квартирі, що суперечить рішенню виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року про введення цієї квартири до службового житлового фонду та її закріплення за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

Відтак, належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до фонду службового житла в справі відсутні, коли передбачений чинними та той час вимогами Закону порядок надання службового житлового приміщення в повній мірі не дотримано.

Відтак позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла чи житла для тимчасового проживання не доведено».

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції дослідив обставини, що не були предметом спору та позовних вимог, та прийняв з цього приводу відповідні висновки, а саме:«Також суд звертає увагу на те, що всупереч вимог п. 10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан.».

Вказувала, що позивачем заявлялися і доводилися вимоги про виселення відповідача із наданого йому службового житла у зв`язку із припиненням трудових відносин. Предметом спору не було питання, чи відповідало надане в 2008 році службове житло встановленим санітарним вимогам чи ні під час його надання. А досліджені судом документи про ремонт квартири не належить як до предмета спору, так і до доказів, що надане житло не було благоустроєним та не відповідало санітарним і технічним вимогам. Залучені відповідачем акти виконаних ремонтних робіт можуть підтверджувати лише факт виконання ремонтних робіт, а не факт неоздобленого житла.

Зазначала, що позивач не погоджується з висновками суду, що спірна квартира не мала статусу службового житла.

Посилалася на те, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 22 квітня 2008 року № 109 «Про затвердження та надання службового житла» квартира АДРЕСА_1 віднесена до службового житлового фонду та закріплена як службова за КП«Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради». Вказане рішення є чинним і не скасованим.

Вказувала, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення є важливою для сторін спору, оскільки вона буде використана як преюдиція при розгляді судової справи №363/1076/21, де розглядається питання скасування права комунальної власності на квартиру та визнання права приватної власності на неї за ОСОБА_1 за набувальною давністю. Підставами позову, в тому числі, зазначаються обставини ремонту цієї квартири, та не з`ясований, на думку ОСОБА_1 , статус квартири як службової.

23 березня 2023 року від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач Вишгородська міська рада та третя особа: КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Частиною першою статті 118 ЖК України станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

За правилом ст.121 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства УРСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин,).

Відповідно до ст.124 ЖК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, робітники та службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 125 ЖК України та п.35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено в тому числі пенсіонери по старості. Тобто особи, які згідно чинного законодавства України, є пенсіонерами за віком.

Порядок надання службових жилих приміщень визначений також Розділом ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, згідно якого перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і України.

Для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім`ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

Службове жиле приміщення має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

Перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана роз'яснити працівникові особливості договору найму зазначеного приміщення.

Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу (за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.

При вселенні в надане службове жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.

Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Пунктом 34 вказаного Положення передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2008 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_1 укладено контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС), згідно з п.1.1 якого, директор КП УФКС зобов'язується безпосередньо через адміністрацію підприємства здійснювати поточне керівництво КП УФКС, забезпечувати його високопродуктивну діяльність, ефективне використання й схоронність закришеного за КП УФКС майна, а орган управління зобов'язується створити належні умови для матеріального забезпечення й організації праці директора КП УФКС.

На підставі цього контракту виникають трудові відносини між директором КП УФКС і органом управління (п.1.2 контракту).

Згідно з п.6.2 контракту орган управління для забезпечення виконання посадових обов'язків зобов'язується надати Директору КП УФКС (та його сім'ї) житло для проживання, у вигляді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

18 квітня 2008 року директор КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради з проханням вирішити питання виділення службового житла у вигляді двокімнатної квартири для підприємства.

22 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №107 розподілено квартири у будинку по АДРЕСА_2 , які передані виконавчому комітету Вишгородської міської ради ЗАТ «КиївСоцБуд», відповідно до умов Генеральної угоди №22 від 24 березня 2006 року, акту приймання-передачі житлової площі від 03 квітня 2008 року, одну двокімнатну з яких закріплено за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року, розглянувши клопотання ГУ МВС України в Київській області та додані до нього документи, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №107 від 22 квітня 2008 року, керуючись ст.ст.118, 119, 121, 122 ЖК України, п.25 Постанови Ради Міністрів України №37 від 04 лютого 1988 року, ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено ввести двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка передана виконавчому комітету Вишгородської міської ради ЗАТ «Київсоцбуд» у будинку по АДРЕСА_2 до складу службового житлового фонду та закріпити цю квартиру службовою за Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради».

24 квітня 2008 року рішенням Вишгородської міської ради №17/7 прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади міста Вишгорода 180-квартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та ТП, АТС, ШП в цілому, загальною площею 11708,4 кв.м, житловою площею 5107,4 кв.м разом із зовнішніми мережами на АДРЕСА_2 .

19 травня 2008 року до Вишгородської міської ради звернувся начальник відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради з клопотанням про надання директору КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» дозволу на тимчасове проживання у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

22 травня 2008 року виконавчим комітетом Вишгородської міської ради, розглянувши клопотання начальника відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №109 від 22 квітня 2008 року, контракт з директором комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» від 17 квітня 2008 року, керуючись ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення №119, яким директору комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_1 до виконання умов контракту надано дозвіл на тимчасове проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 дбайливо ставитися до житлової площі, щодо якої йому надано дозвіл на тимчасове проживання, використовувати житлове приміщення, відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями та у 10-ти денний термін з моменту прийняття цього рішення, укласти з підприємствами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги (енерго-, газо-, водопостачання, водовідведення, КПЖ і КГ Вишгородської міської ради) угоди про надання вказаних послуг.

30 вересня 2014 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_1 повторно укладено контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС) на новий строк, який згідно п.6.2 контракту діє до 01 квітня 2015 року.

У п.6.3 контракту Орган управління для забезпечення виконання посадових обов'язків залишає в тимчасовому користуванні Директору КП УФКС (та його сім'ї) для проживання квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету №119 від 22 травня 2008 року.

31 березня 2015 року між Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В.О., та ОСОБА_1 повторно укладено контракт з директором комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (КП УФКС) на новий строк, який згідно п.6.2 контракту діє до 01 червня 2015 року.

30 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до Вишгородської міської ради заяву, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 01 червня 2015 року та здійснити виплату згідно п.3.5 контракту.

Розпорядженням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №42 від 01 квітня 2015 року, розглянувши заяву директора КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» Колобова В.В., керуючись ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» звільнено ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» з 01 червня 2015 року, за власним бажанням.

30 червня 2015 року листом №2-31/666 та повторно 06 грудня 2016 року листом №2-31/1881 Вишгородська міська рада повідомила відповідача про необхідність звільнення житлового приміщення, наданого йому для тимчасового проживання, а саме квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку із припиненням з 01 червня 2015 року трудових відносин між сторонами.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради №2357 від 13 жовтня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 з 17 березня 2011 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо про реєстрацію права власності №125800345 від 31 травня 2018 року вбачається, що 24 травня 2018 року за територіальною громадою міста Вишгорода в особі Вишгородської міської ради зареєстровано право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заявляючи вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщення та виселення, позивач посилаючись на ст.125 ЖК України, вказував на те, що оскільки відповідач розірвав контракт за власникм бажанням, останній не має права на проживання у службовій квартирі АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 в статус службового позивачем не дотримано; позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла не доведено та того, що відповідач в силу вимог статті 125 ЖК України та п.35 Положення №37, не може бути виселений без надання іншого житлового приміщення, оскільки він звільнений і припинив трудові відносини за контрактом у зв'язку із виходом на пенсію за віком та отримав грошову допомогу пов'язану із цим.

В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що ним не оскаржуються мотиви і висновки суду першої інстанції щодо неможливості виселення відповідача із займаного службового житла як пенсіонера на підставі ст.125 ЖК УРСР, однак він не погоджується з мотивувальною частиною рішення про те, що спірна квартира не мала статусу службового житла. Зазначав, що позивачем заявлялися і доводилися вимоги про виселення відповідача із наданого йому службового житла у зв`язку із припиненням трудових відносин, однак предметом спору не було питання, чи відповідало надане в 2008 році службове житло встановленим санітарним вимогам чи ні під час його надання. При цьому, досліджені судом документи про ремонт квартири не належить як до предмета спору, так і до доказів, що надане житло не було благоустроєним та не відповідало санітарним і технічним вимогам.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартираАДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 22 квітня 2008 року №109 «Про затвердження та надання службового житла» передана до складу службового житлового фонду та закріплена як службова за КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради». Вказане рішення є чинним і не скасованим.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 22 травня 2008 року №119 «Про дозвіл на тимчасове проживання», що прийняте на підставі рішення від 22 квітня 2008 року №109 та контракту з ОСОБА_1 від 17 квітня 2008 року, директору Кп «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» ОСОБА_1 було надано до виконання умов контракту дозвіл на тимчасове проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі Вишгородська міська рада зазначила, що вона не приймала рішення про включення спірного житла до фонду житла для тимчасового проживання. Вказане не заперечується і відповідачем.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що він заселився до спірної квартири на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №119 від 22 травня 2008 року. Одер для вселення в надане жиле приміщення йому не надавався.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що:

що порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 в статус службового позивачем не дотримано;

що відсутні докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до фонду службового житла;

що позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла не доведено - спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи та яким суд першої інстанції дав невірну оцінку.

А відтак, вказані посилання суду підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року.

Також судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення було зазначено, що всупереч вимог п.10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 не була благоустроєна та не відповідалавстановленим санітарним і технічним вимогам та того, що відповідач витратив значні кошти на приведення її в придатний для проживання стан.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач зазначив, що доказів на підтвердження вартості проведених ремонтних робіт у спірній квартирі та що квартира не відповідала санітарним і технічним вимогам ним до суду першої інстанції не надавалося.

Таким чином, вищевказане посилання суду також підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, колегія суддів не в повній мірі погоджується з мотивувальною частиною рішення, а тому судове рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Вишгородської міської ради -задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 рокупосилання суду на те:

що всупереч вимог п.10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан;

що порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 в статус службового позивачем не дотримано;

що відсутні докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до фонду службового житла;

позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла не доведено.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2023 року.

Головуючий:

Судді: