Рішення

від 30.09.2022 по справі 570/6112/21

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/6112/21

Номер провадження 2/570/471/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_2

представника позивачки, адвоката Зойкіна А.В.

представника відповідача, адвоката Тимошенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне за правилами загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в :

У зв`язку з тим, що позивачка є дочкою ОСОБА_3 , яка загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05 грудня 2020 року близько 11 години 45 хвилин, під час якої водій ОСОБА_4 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Рівненській в смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області, зі сторони автодороги Київ - Чоп у напрямку м.Здолбунів, неподалік перехрестя вул.Рівненська - вул.Давня, після зупинки транспортного засобу перед залізничним переїздом, відновив свій рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину справа наліво по ходу руху транспортного засобу, у результаті чого остання від отриманих травм померла на місці пригоди, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", була застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до договорів (полісів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 127494944 від 14 лютого 2020 року та № 121993963 від 14 лютого 2020 року, і страховою компанією було виплачене страхове відшкодування моральної шкоди потерпілим в сумі 60000 грн., позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", як власника джерела підвищеної небезпеки, моральної шкоди в сумі 285000,00 грн., та понесених нею витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала, і пояснила, що в результаті ДТП загинула її матір ОСОБА_3 , яка утримувала сім`ю, оскільки батько хворіє, сестра після інсульту стала інвалідом, а брат - зловживає алкоголем, тому всі втрати по похованню та подальшому утриманню сім`ї лягли на її плечі, адже вона єдина, хто може надавати допомогу сім`ї. Після ДТП відповідач не виплатив для неї відшкодування, лише водій ОСОБА_5 відшкодував 10000 грн. і страхова компанія сплатила 65000 грн. страхового відшкодування на всіх чотирьох потерпілих, однак моральну шкоду, завдану їй в результаті загибелі матері вона оцінює в 300000 грн., а тому просить стягнути різницю між виплаченим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди в сумі 285000 грн. з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки.

Представник позивачки ОСОБА_2 , адвокат Зойкін А.В., в суді позов і пояснення позивачки підтримав і зазначив, що з вини водія ОСОБА_4 сталася ДТП і хоча кримінальне провадження відносно нього на даний час закрите, проте наявний висновок експерта, в якому вказано, що смерть матері позивачки наслала в результаті ДТП і водій мав можливість загальмувати, однак не зробив цього. Зважаючи на вимоги ст.1166 та ст.1187 ЦПК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини потерпілого. В результаті смерті матері позивачка зазнала моральних страждань, які вона оцінює в 300000 грн. ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 15000 грн., а тому жодних претензій до страхової компанії немає, однак залишається невідшкодованою сума в 285000 грн., яку позивачка просить стягнути із відповідача ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах. З цих підстав вважає позов обґрунтованим і просить його задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", адвокат Тимошенко О.В., в суді позов не визнала з мотивів, зазначених у поданому відзиві на позовну заяву, додатково суду пояснила, що в постанові про закриття кримінального провадження вказано, що сама потерпіла порушила Правила дорожнього руху і переходила проїжджу частину у невстановленому місці, а тому при визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню необхідно враховувати і ступінь її вини, як це передбачає ст.1193 ЦК України. Крім того, зазначила, що суд може зменшити суму моральної шкоди, якщо така не підтверджена належними доказами, а позивачкою ОСОБА_2 до позовної заяви не додано жодного належного доказу на обґрунтування розміру завданої моральної шкоди в 300000 грн. Крім того, страховою компанією відшкодовано витрати на поховання в сумі 16480,00 грн. та виплачено страхове відшкодування в сумі 60000 грн. на всіх потерпілих, з яких позивачка отримала 15000 грн., а також сам водій ОСОБА_4 відшкодував 10000 грн., тому коштів на відшкодування моральних страждань позивачки було достатньо. Позивачка не довела, що в результаті смерті матері в неї порушився звичний спосіб життя, про що свідчать фотокартки із її сторінки в соціальних мережах, з яких вбачається, що вона незадовго після смерті матері поїхала на відпочинок у Єгипет, відвідувала з друзями кафе, тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в тому розмірі, який вона просить. З приводу стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20000 грн. зазначила, що вказані витрати є не співмірними зі складністю справи, а тому просила зменшити суму витрат на правову допомогу і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив, що 05 грудня 2020 року близько 11 години 45 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Рівненській в смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області, зі сторони автодороги Київ - Чоп у напрямку м.Здолбунів, неподалік перехрестя вул.Рівненська - вул.Давня, після зупинки транспортного засобу перед залізничним переїздом, відновив свій рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину справа наліво по ходу руху транспортного засобу, у результаті чого остання від отриманих травм померла на місці пригоди.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000350 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області Тумака І.В. від 30 жовтня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000350 від 05 грудня 2020 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що станом на дату настання ДТП ОСОБА_4 , працював на посаді водія у ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", а ДТП зокрема відбулось під час виконання водієм своїх трудових (службових) обов`язків.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіпу марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-127494944 від 03.02.2020 року та поліс № ЕР-121993963 від 03.02.2020 року). Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260000 грн. та за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн.

Як вбачається із листів ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", і цього не заперечила позивачка ОСОБА_2 , ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" здійснила виплату страхового відшкодування моральної шкоди на загальну суму 60000 грн. (по 15000 грн. на кожного з потерпілих), а також витрати на поховання в сумі 16480,00 грн. Крім того, як стверджувала позивачка, вона отримала грошове відшкодування від водія ОСОБА_4 в сумі 10000 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналіз норм ст.ст.1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) або на підставі завдання особи, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе-відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець або замовник.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Така ж позиція і Великої палати Верховного Суд, що викладена у Постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, в якій Велика палата дійшла до правового висновку, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, при розгляді даної справи, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує всі обставини справи в їх сукупності, однак не погоджується із заявленим позивачкою розміром моральної шкоди в сумі 300000 грн., з яких вона просить стягнути 285000 грн. з відповідача, оскільки такий розмір моральної шкоди суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.ст.23, 1168 ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка, враховуючи засади співмірності, виваженості, справедливості та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995 року № 4.

На думку суду, з урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, в тому числі і того, що сама потерпіла порушила Правила дорожнього руху, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням наслідків цього ДТП, а в діях відповідача порушення таких Правил встановлено не було, глибину душевних страждань позивачки, яка втратила близьку людину, пережила стрес та великі переживання, той факт, що і страховою компанією і водієм ОСОБА_4 добровільно відшкодовано потерпілим 70000 гривень, а питання про відшкодування матеріальної шкоди в даному позові не ставиться, а також враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що призвело до смерті ОСОБА_3 має становити 25000,00 гривень і цей розмір є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в наявності є порушення прав позивачки ОСОБА_2 , за захистом яких спрямоване її звернення до суду, позов є обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.

На думку суду, визначена позивачкою сума моральної шкоди є завищеною. Дійсно, ситуація була складною, позивачка пережила шок, так як раптово втратила близьку людину, несла додаткові витрати на поховання, але ця сума була їй відшкодована. Однак, спосіб життя позивачки у зв`язку зі смертю матері суттєво не змінився, вона продовжувала жити звичайним життям - ходила на роботу, їздила на відпочинок, відвідувала розважальні заклади, спілкувалася з родичами та знайомими. Посилання позивачки на те, що на її руках залишились батько, сестра-інвалід і брат, який зловживає спиртними напоями, суд не може взяти до уваги. Родичі позивачки отримують пенсію, вони не перебували на утриманні матері, принаймні суду такі докази надані не були. Навіть за таких обставин, це не може бути підставою для стягнення зазначеної в позові суми моральної шкоди. Сума моральної шкоди має бути адекватною і не служити способом збагачення. А доводи позивачки в позові і її пояснення в суді свідчать про те, що вона хоче за рахунок стягнення великої суми моральної шкоди забезпечити належне матеріальне утримання її батька, сестри і брата. При визначенні суми моральної шкоди враховується також те, що сам водій ОСОБА_4 відшкодував позивачці 10000 гривень, страхова компанія відшкодувала витрати на поховання і 60000 грн. моральної шкоди (порівну на всіх членів сім`ї). Приймається до уваги і той факт, що сама потерпіла порушила Правила дорожнього руху, що призвело до таких важких наслідків.

В зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" судовий збір, від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення".

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивачки надано: ордер серії ВС № 1114960 від 16 грудня 2021 року, ордер серії ВК № 1046974 від 01 липня 2022 року, договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж"417/Д085470 від 27.08.2021 року, актом прийому-передачі наданих правничих послуг від 29.09.2022 року, детальним описом робіт на загальну суму 10000,00 грн. Будь-яких доказів того, що вказана сума була оплачена позивачкою, суду надано не було.

Представник відповідача ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна", адвокат Тимошенко О.В, у судовому засіданні, а також у поданому до суду запереченні щодо розміру судових витрат, пов`язаних із оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги вказувала на те, що вимога про стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат на правову допомогу у справі є неспівмірною складності справи, а тому просила зменшити розмір таких витрат до 1000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, пропорційності розміру задоволених вимог, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 гривень і приходить до висновку, що вказана сума є співмірною тому обсягу правової допомоги, яка була надана позивачці адвокатом.

Враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст.3, 76, 78, 81, 82, 137, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.23, 979, 988, 990, 1166, 1167, 1168, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" на користь ОСОБА_2 :

- моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

- витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" на рахунок UA728999980313151206000017295 (Отримувач коштів ГУК у Рівненській області/Рівненський район. Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП). Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 38012494. Код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу - судовий збір (Рівненський районний суд Рівненської області) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 06 лютого 1997 року Здолбунівським РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна", що знаходиться за адресою: вул.Пирогівський шлях, № 26, м.Київ, код ЄДРПОУ 34387514.

Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2022 року.

Суддя Остапчук Л.В.