Постанова

від 18.01.2023 по справі 570/6112/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 року

м. Рівне

Справа № 570/6112/21

Провадження № 22-ц/4815/170/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Ковальчук Н.М.,

Хилевича С.В.

секретар - Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» та ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року у складі судді Остапчук Л.В., повний текст рішення складено 10 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Позов обґрунтовано тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05 грудня 2020 року близько 11 години 45 хвилин, під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Рівненській в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, зі сторони автодороги Київ - Чоп у напрямку м. Здолбунів, неподалік перехрестя вул. Рівненська - вул. Давня, після зупинки транспортного засобу перед залізничним переїздом, відновив свій рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину справа наліво по ходу руху транспортного засобу, у результаті чого остання від отриманих травм померла на місці пригоди. На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до договорів (полісів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 127494944 від 14 лютого 2020 року та № 121993963 від 14 лютого 2020 року, і страховою компанією було виплачено страхове відшкодування моральної шкоди потерпілим (позивачці, її батьку та ще двом дітям загиблої ОСОБА_2 ) в сумі 60000 гривень.

Позивач оцінює спричинену саме їй моральну шкоду завдану в результаті загибелі матері в розмірі 300 000 гривень. Просила стягнути різницю між виплаченим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди в сумі 285000 гривень з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки та понесені нею витрати на правову допомогу.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що визначена позивачкою сума моральної шкоди є завищеною. На думку суду, з урахуванням усіх встановлених обставин справи у їх сукупності, в тому числі і того, що сама потерпіла порушила Правила дорожнього руху, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням наслідків цього ДТП, а в діях відповідача порушення таких Правил встановлено не було, глибину душевних страждань позивачки, яка втратила близьку людину, пережила стрес та великі переживання, той факт, що і страховою компанією і водієм ОСОБА_3 добровільно відшкодовано потерпілим 70000 гривень, а також враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що призвело до смерті ОСОБА_2 має становити 25000 гривень. Суд першої інстанції зазначив, що такий розмір є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Крім того, суд врахував, що незважаючи на втрату близької людини, спосіб життя позивачки у зв`язку зі смертю матері суттєво не змінився, вона продовжувала жити звичайним життям - ходила на роботу, їздила на відпочинок, відвідувала розважальні заклади, спілкувалася з родичами та знайомими. Посилання позивачки на те, що на її руках залишились батько, сестра-інвалід і брат, який зловживає спиртними напоями, суд до уваги не взяв, оскільки родичі позивачки отримують пенсію та вони не перебували на утриманні матері. Сума моральної шкоди має бути адекватною і не служити способом збагачення, разом з цим, доводи позивачки в позові і її пояснення в суді свідчать про те, що вона хоче за рахунок стягнення великої суми моральної шкоди забезпечити належне матеріальне утримання її батька, сестри і брата.

З апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції звернулися ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна»зазначає, що позивач не надала до суду належних та допустимих доказів того, що вона є членом сім`ї померлої ОСОБА_2 в розумінні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, а сам факт наявності родинних стосунків не є підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, зважаючи на те, що позивач отримала відшкодування від страхової компанії та водія, вона не надала будь-яки доказів того, що вказаних коштів недостатньо для відшкодування завданої їй моральної шкоди, тобто у суду не було підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 .. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове рішення суду яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що можлива наявність вини ОСОБА_2 у ДТП не звільняє власника джерела підвищеної небезпеки від обов`язку відшкодування шкоди. Не погоджується з висновком суду про те, що у діях відповідача - водія ОСОБА_3 не було встановлено порушення Правил дорожнього руху. Також не погоджується і з висновком суду про те, що спосіб її життя у зв`язку зі смертю матері суттєво не змінився, оскільки долучені відповідачем до відзиву фотографії з соціальних мереж не можуть бути свідченням того, що вона не зазнала моральних страждань у зв`язку зі смертю матері. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ухваливши нове рішення суду яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник ОСОБА_1 - адвокат Зойкін А.В. вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна»зазначає, що апеляційна скарга не відповідає дійсним обставинам справи та є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення суду в частині відмовлених позовних вимог залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заперечує проти апеляційної скарги відповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечує проти апеляційної скарги позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 грудня 2020 року близько 11 години 45 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Рівненській в смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області, зі сторони автодороги Київ - Чоп у напрямку м.Здолбунів, неподалік перехрестя вул.Рівненська - вул.Давня, після зупинки транспортного засобу перед залізничним переїздом, відновив свій рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину справа наліво по ходу руху транспортного засобу, у результаті чого остання від отриманих травм померла на місці пригоди.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000350 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області Тумака І.В. від 30 жовтня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000350 від 05 грудня 2020 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що станом на дату настання ДТП ОСОБА_3 , працював на посаді водія у ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», а ДТП зокрема відбулось під час виконання водієм своїх трудових (службових) обов`язків.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіпу марки "Nursan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-127494944 від 03.02.2020 року та поліс № ЕР-121993963 від 03.02.2020 року). Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260000 гривень та за шкоду, заподіяну майну - 130000 гривень.

Як вбачається із листів ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», і цього не заперечила позивачка ОСОБА_1 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування моральної шкоди на загальну суму 60000 гривень, а також витрати на поховання в сумі 16480 гривень. Крім того, як стверджувала позивачка, вона отримала грошове відшкодування від водія ОСОБА_3 в сумі 10 000 гривень.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до положень статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Як слідує з листа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування моральної шкоди на загальну суму 60000 гривень (5000 гривень х 12 мін. зар/плат ) / 4 = 15000 гривень на одного потерпілого, при цьому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовились від своєї частки відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 (а.с. 43,44).

Таким чином страхова компанія виконала свій обов`язок щодо виплати моральної шкоди на користь осіб, що мали таке відшкодування. Доводи апеляційної скарги відповідача, що позивач не довела, що вона є членом сім`ї загиблої та має право на відшкодування моральної шкоди є юридично безпідставним.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційних скарг такі висновки суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення длярозгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, яка втратила матір, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання; і відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті позивачки неможливо.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно взято до уваги часткове відшкодування на її користь моральної шкоди страховою компанію та водієм транспортного засобу в сумі 70 000 гривень, те, що спосіб життя позивачки у зв`язку зі смертю матері суттєво не змінився, вона продовжувала жити звичайним життям - ходила на роботу, їздила на відпочинок, відвідувала розважальні заклади, спілкувалася з родичами та знайомими. Судом також взято до уваги і той факт, що сама потерпіла порушила Правила дорожнього руху, що призвело до таких важких наслідків.

Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі по 25 000 гривень не є явно завищеним чи надмірним, є розумним, справедливим та співмірним.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх достатньо мотивованими та обґрунтованими.

Наведені у апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні усправі докази надані сторонами, дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2023 року.

Головуючий І. В. Вейтас

Судді Н. М. Ковальчук

С. В. Хилевич