Постанова

від 06.10.2022 по справі 910/2958/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р. Справа№ 910/2958/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі Кулачок О.А.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.10.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.11.2020 (повний текст рішення складено 25.11.2020)

у справі №910/2958/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКЛІМ УКРАЇНА"

про визнання договору недійсним та стягнення 303 838,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКЛІМ УКРАЇНА" (далі - відповідач) про визнання договору недійсним та стягнення 303 838,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами спору договору поставки від 11.10.2019 № U1110/19 суперечить приписам статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки вчинений сторонами за відсутності рішення загальних зборів учасників позивача про вчинення такого правочину, що враховуючи положення статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКЛІМ УКРАЇНА" 28 650 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду міста Києва ґрунтується на тому, що:

- при укладенні та підписанні оспорюваного правочину керівник позивача мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки згода на укладення оспорюваного правочину та його виконання зі сторони позивача не обмежена ні судовим рішенням, ні законом, ні іншими способами та не обмежене загальними зборами учасників як відповідача, так і позивача, в розумінні пунктів 1.1 та 1.2 оспорюваного правочину;

- схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/2958/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що:

- суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду України в постановах від 20.02.2018 у справі №906/100/17 та від 12.06.2018 у справі №927/976/17 яка закріплює, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента;

- до апеляційної скарги додано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про дослідження таких доказів судом апеляційної інстанції, до якого додано лист вих. № 372 від 16.03.2021. В обґрунтування зазначеного клопотання останній зазначає, що позивач вважає, що інформація, що міститься у зазначеному листі, є важливою для повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, та не могла бути досліджена раніше, з огляду на те, що цей лист було отримано лише після винесення рішення суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/2958/20 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/2958/20 залишено без змін

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 910/2958/20 скасувано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на тому, що:

- позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

- господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному вебсайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

- у спірних правовідносинах, досліджуючи питання щодо недійсності спірного договору, а також застосування приписів статей 92, 241 ЦК України, апеляційний господарський суд оцінював докази щодо можливого схвалення правочину, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/20790/17, від 21.12.2021 у справі № 910/10699/21 та не з`ясував і не зазначив, ким саме вчинені дії, які свідчать про схвалення правочину позивачем.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 у справі № 910/2958/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі:головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у зв`язку з перебуванням суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. у відпустках у справі № 910/2958/20 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 у справі № 910/2958/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Ткаченко Б.О., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/2958/20. Засідання суду призначено на 06.10.2022

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному у справі № 910/2958/20 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 у справі № 910/2958/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І, Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/2958/20. Засідання суду призначено на 06.10.2022

В судове засідання 06.10.2022 з`явились представники позивача та відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, судовою колегією встановлено.

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки від 11.10.2019 № U1110/19 (далі - Договір/оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 відповідач зобов`язується поставити та передати у власність позивача обладнання, а позивач зобов`язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах Договору.

Так позивачем, здійснено сплату на користь відповідача суми попередньої оплати за Договором в розмірі 303 838,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019 № 215, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Пунктом 11.1 статуту позивача (затвердженого загальними зборами учасників позивача, оформлених протоколом від 09.11.2018 № 2) визначено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Позивач стверджує, що оспорюваний правочин має бути визнаний судом недійсним, оскільки вчинений від імені позивача за відсутності рішення загальних зборів учасників останнього, що є порушенням пункту 11.1 статуту.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором в розмірі 303 838,00 грн.

Згідно приписів ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 названого Кодексу.

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що сторони гарантують, що на момент укладення Договору, жодним чином, ні законом, ні іншим нормативно-правовим актом, ні судовим рішенням, ні іншими способами жодна зі сторін не обмежена в праві укладати та виконувати мови Договору або подібні угоди.

Положеннями пункту 1.2 Договору передбачено, що сторони підтверджують, що укладення та виконання Договору не суперечить нормам законодавства України та укладення Договору не обмежене загальними зборами учасників постачальника (відповідача) та замовника (позивача).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні та підписанні оспорюваного правочину керівник позивача мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки згода на укладення оспорюваного правочину та його виконання зі сторони позивача не обмежена ні судовим рішенням, ні законом, ні іншими способами та не обмежене загальними зборами учасників як відповідача, так і позивача, в розумінні пунктів 1.1 та 1.2 оспорюваного правочину.

До того ж, cхвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Щодо посилань скаржника на п. 11.6 Статуту, колегія суддів зазначає, що зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 01.10.2019 у справі №910/8287/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 18.02.2021 у справі №924/658/20, в ухвалі від 11.06.2020 у справі 915/1602/19 тощо.

Факт часткової оплати за оскаржуваним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №215 від 15.10.2019, з призначенням платежу: передплата за товар зг. Договору № U1110/19 від 11.10.2019 та рах. №92 від 11.10.2019 у сумі 253198,33 грн., ПДВ - 20% 50 639,67 грн., є належним та допустимим доказом схвалення оскаржуваного правочину, платником зазначено Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" (позивача), становити ким саме з робітників підприємства робилась оплата неможливо.

Водночас колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи довіреність від 15.10.2019 підписана директором Зеленко С.М., якою уповноважено Станішевського Олександра Ігоровича на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКЛІМ УКРАЇНА" цінностей згідно рахунку на оплату №92 від 15.10.2019.

Також, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи Заявку №1 до Договору № U1110/19 від 11.10.2019 підписана директором Зеленко С.М., в якій зазначається "На виконання договору поставки № U1110/19 від 11.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКЛІМ УКРАЇНА", та у зв`язку із здійсненою Замовником оплатою за Договором, замовник просить поставити Обладнання згідно даного замовлення та вищевказаної оплати, а саме: Кондиціонер СН-S09FVX WI-FI в кількості 17 штук".

Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що своїми діями позивач схвалив оскаржуваний правочин, а тому таке схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Крім того, колегія суддів вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наявну в матеріалах справи претензію вих. № 2810/3 від 28.10.2019 підписану директором Зеленко С.М., з якої вбачається, що позивачем підтверджено факт укладання Договору, проте, останнім зазначено, що: "у зв`язку із мінуванням виробничої потреби Замовник (позивач) не вбачає необхідним замовляти та надавати заявку на відвантаження (поставку) до Постачальника продукцію згідно специфікації до зазначеного вище договору", що розцінюється судом апеляційної інстанції як намагання не виконувати взяті на себе зобов`язання за договором.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем своїми конклюдентними діями було схвалено оскаржуваний правочин, судова колегія дійшла висновку, що наявність даного спору свідчить, що позивач діє всупереч своїй попередній поведінці.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає справедливим, законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання договору поставки №U1110/19 від 11.10.2019 задоволенню не підлягає.

Також, суд апеляційної інстанції ввжає правомірним та обґрунтованим висновок першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором в розмірі 303 838,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним у задоволенні якої судом відмовлено.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2020 у справі № 910/16578/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення з останнього, зокрема, суми попередньої оплати за Договором в розмірі 303 838,00 грн, на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, судом відмовлено.

Приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги ТОВ ФК "Вей Фор Пей".

За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не зв`язаний доводами учасників справи і перевіряє законність і обґрунтованість їх вимог та заперечень. Наявна суперечлива поведінка відповідача.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 не підлягає скасуванню.

Судовий збір, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги та у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК ПАРУС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/2958/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/2958/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/2958/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2022

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна