Рішення
від 08.11.2022 по справі 916/1186/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1186/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Марченко Д.В. самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1186/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001. код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 287 617,53 грн,,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Фізична особа-підприємець Бурим Леонід Віталійович звернувся до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», в якому, з урахування заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 12076/22 від 04.07.2022), просить суд стягнути з відповідача 265 081,00 грн заборгованості за товар, отриманий на виконання договорів на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021, загальну суму інфляційних нарахувань в розмірі 20312,27 грн та 3% річних в розмірі 2224,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань за договорами на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 у визначені договорами строки, що має наслідком виникнення заборгованості за поставлений позивачем товар, стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 21/189-Оз від 29.10.2021, видаткових накладних № Т-30 від 09.12.2021, № Т-31 від 30.11.2021, № Т-32 від 13.12.2021, на підставі заявки покупця позивачем на користь відповідача було поставлено товар в повному обсязі на загальну суму 84097,00 грн без ПДВ.

Також, за ствердженням позивача, на виконання умов договору № 21/201-Оз від 19.11.2021, видаткових накладних № Т-33 від 09.12.2021, № Т-34 від 13.12.2021, № Т-37 від 20.12.2021, на підставі заявки покупця позивачем на користь відповідача було поставлено товар в повному обсязі на загальну суму 34104,00 грн без ПДВ.

Окрім того, на виконання умов договору № 21/188-Оз від 29.10.2021, видаткових накладних № Т-28 від 29.11.2021, № Т-29 від 30.11.2021, на підставі заявки покупця позивачем на користь відповідача було поставлено товар в повному обсязі на загальну суму 146880,00 грн без ПДВ.

Однак, як зазначає позивач, станом на 10.06.2022 за товар відповідач не здійснив оплату, чим порушив умови договорів.

Крім того, позивач, посилаючись на умови п. 9.2. 9.4. договорів, звертає увагу, що відповідачем не було повідомлено постачальника згідно зазначених пунктів договорів, а тому на них не розповсюджується обставини непереборної сили (форс-мажор).

За ствердженням позивача, з метою досудового врегулювання господарсько-правових відносин між сторонами, позивач направив відповідачу претензії № 15, № 16 та № 17 від 12.05.2022, в яких вказав на порушення відповідачем умов договору, з проханням протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість на вказаний рахунок.

Проте, як зауважує позивач, станом на 10.06.2022 відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість, загальна сума якої за трьома договорами складає 265081,00 грн, не сплатив, на телефонні дзвінки, повідомлення не відповідає.

Відповідачем подано до суду відзив на відзив (вх. № 16364/22 від 16.08.2022), в якому, заперечуючи проти позовних вимог, останній підтвердив, що між ФОП Бурим Л.В. та ДП «МТП «Чорноморськ» було укладено договори № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021.

Між тим, відповідач зауважив, що згідно умов договору, поставка товару підтверджується документами, передбаченими цим договором, а також обов`язок для покупця оплати товару виникає на підставі таких документів, обов`язок оформлення яких умовами договору покладено на постачальника.

Водночас, відповідач наголошує, що умовами договору передбачено здійснення оплати на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку та умовами договору на постачальника покладається обов`язок надання покупцю належним чином оформлених рахунків, проте, позивачем не надаються докази надання постачальником покупцю рахунків, за таких обставин, у відповідача, на його думку, відсутні підстави для оплати вказаних видаткових накладних, так як за умовами договорів у ДП «МТП «Чорноморськ» виникає обов`язок оплати товару лише на підставі належним чином оформлених рахунків, які мають бути передані постачальником покупцю при передачі товару.

Окрім того, за твердженням відповідача, товарно-транспортні накладні, які надав позивач, не відповідають заявкам та видатковим накладним, оскільки у товарно-транспортних накладних від 09.12.2021 № Т-30/1 та від 30.11.2021 № Т-31/1 загалом зазначено лише 74 одиниці товару, тоді як у заявці № 845/04.1-07 від 17.11.2021 та відповідних видаткових накладних загалом перелічено 93 одиниці товару. Щодо решти одиниць товару в матерілах справи відсутні та позивачем не надано транспортних документів стосовно поставки цих товарів, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, неможливо встановити дійсність поставки цих товарів та відсутні підстави для оплати товарів, на які відсутні товарно-супровідні документи, згідно умов договору.

Подібне обґрунтування відповідач зазначив щодо заявки № 868/04.1-07 від 22.11.2021 та відповідною товарно-транспортною накладною № Т-33/1 від 09.12.2021, а також щодо заявки № 844/04.1-07 від 17.11.2021 та відповідною товарно-транспортною накладною № Т-29/1 від 30.11.2021.

Додатково, відповідач звертає увагу, що у наданих позивачем видаткових накладних відсутнє посилання на довіреність особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала надані позивачем видаткові накладні, внаслідок чого відсутнє підтвердження повноважень такої особи на здійснення зазначеної господарської операції.

Таким чином, на думку відповідача, неможливо встановити обсяг повноважень особи, яка приймала товар, та законність її участі у господарській операції, а до моменту підтвердження цієї обставини, товар вважається непоставленим.

Враховуючи перелічені недоліки первинних документів, які надаються позивачем, та недотримання постачальником умов договору щодо поставки товару та оформлення документів, які є підставою для оплати, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт поставки товару, внаслідок чого у ДП «МТП «Чорноморськ» не виникає обов`язку оплати такого товару.

Крім того, відповідач не погоджується з наведеним в позовній заяві розрахунком нарахування 3% річних та інфляційних втрат від суми основного боргу за договорами, оскільки, на його переконання, сума заборгованості, що стягується позивачем не підлягає задоволенню.

У запереченнях на відзив (вх. № 17998/22 від 31.08.2022) ФОП Бурим Л.В.категорично не погоджується з твердженнями відповідача та вважає, що останній умисно затягує процес судового розгляду та тим самим ухиляється від виконання взятих на себе господарських зобов`язань.

Так, позивач зазначає, що на підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 265081,00 грн. При цьому, видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі «отримав» та зазначено посаду, прізвище та ініціали особи провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко В.Т., що отримав товар.

Додатково позивач наголошує, що не можуть братися до уваги твердження відповідача, що видаткові накладні не містять посилання на довіреність особи, яка підписувала видаткові накладні, оскільки наявні належним чином оформлені довіреності № 86 від 25.11.2021, № 95 від 08.12.2021 та № 89 від 30.11.2021, видані на ім`я Пляшко В.Т., де зазначено перелік цінностей, які уповноважений прийняти даний спеціаліст.

Отже, позивач наголошує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинним документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин, виконання позивачем зобов`язань з поставки товару і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, на переконання позивача, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Щодо тверджень відповідача про ненадання постачальником покупцю рахунків на здійснення оплати, позивач зазначає, що виставлення рахунків за змістом положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, а за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Крім того, за ствердженням позивача, у вищевказаних видаткових накладних містяться відомості про рахунок за відповідним номером видаткової накладної, у зв`язку з чим позивач робить висновок, що відповідач був обізнаний про наявність таких рахунків.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 позовна заява вх.№ 1233/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2022 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича (вх. № 1233/22 від 14.06.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.06.2022 ФОП Бурим Леонідом Віталійовичем надано до суду супровідний лист (вх. № 11481/22), до якого додано оригінал квитанції та оригінал накладної про відправлення позовної заяви відповідачу.

04.07.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№12076/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 20.06.2022.

11.07.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1233/22 від 14.06.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу №916/1186/22 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

01.08.2022 до суду від ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надійшло клопотання (вх. № 14898/22), відповідно до якого відповідач просить суд продовжити йому строк для подання відзиву на позовну заяву та розгляд справи № 916/1186/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання щодо продовження процесуальних строків на подання відзиву на позов відповідач зазначив, що враховуючи введення на території України воєнного стану, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було вимушене видати наказ від 28.02.2022 № 43 «Про заходи в період дії воєнного стану» та оголосити простій вдома працівникам підприємств на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою.

Щодо необхідності розгляду справи № 916/1186/22 за правилами загального позовного провадження відповідач звернув увагу на складність, обсяг та характер доказів у справі та можливу необхідність проведення експертизи, оскільки, відтиск печаток на доказах, поданих позивачем, відрізняються між собою на різних доказах, зокрема на копіїї договору та на первинних бухгалтерських документах.

При цьому, відповідач вказав, що невідомо про походження та правомірність використання печатки, якою скріплені первинні документи, оскільки на відтиску вказаної печатки не міститься коду ЄДРПОУ або інших відомостей, за якими можна встановити відношення печатки до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів надсилання/отримання рахунків відповідачу та відсутність довіреностей на отримання на отримання ТМЦ, а відтак у відповідача виникають сумніви щодо повноважень особи, вказаної у первинних документах, на отримання поставленого товару.

03.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області постановлено розгляд справи №916/1186/22 здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на "01" вересня 2022 року об 11:20 год. Цією ж ухвалою суду продовжено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» строк на подання відзиву на позовну заяву до 18.08.2022 включно.

16.08.2022 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 16364/22), який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

31.08.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 17988/22), де останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням представника Марченка Д.В. у відпустці.

31.08.2022 ФОП Бурим Л.В. на електронну адресу суду надіслав заперечення на відзив (вх. № 17998/22), які були долучені судом разом із доданими до них документами до матеріалів справи. В подальшому, вказані заперечення надійшли до суду поштовим зв`язком.

01.09.2022 року ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/1186/22 на "20" вересня 2022 року о 14:40 год.

20.09.2022 позивачем на електронну адресу суду надіслано клопотання (вх. № 20099/22), яке містить КЕП, про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

20.09.2022 у підготовчому засіданні у справі № 916/1186/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 06.10.2022 о 12:20 год., про що позивач повідомлений відповідною ухвалою суду від 21.09.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

27.09.2022 позивачем на електронну адресу суду надіслано клопотання (вх. № 20941/22), яке містить КЕП, про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

06.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1186/22 до судового розгляду по суті. Судовий розгляд по суті призначено на "20" жовтня 2022 року о 12:40 год., а також призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1186/22 по суті на 08 листопада 2022 року об 11:00 год.

20.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/1186/22 по суті на 08.11.2022 об 11:00 год

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Позивач ФОП Бурим Л.В. про час та місце розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а також копії відправлених судом електронних листів на його електронну адресу, повідомлену ним, проте, ані позивач особисто, ані його представник в судове засідання не з`явились, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, як вбачається з письмових заяв по суті, наданих суду, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у судових дебатах проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час, дату та місце судових засідань, наявність в матеріалах справи його правової позиції, суд дійшов висновку про його належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності ФОП Бурима Л.В.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилались під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

08.11.2022 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення..

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

29 жовтня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) укладений договір на закупівлю товару за №21/188-Оз (далі - договір №21/188-Оз).

Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору №21/188-Оз постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44410000-7 «Вироби для ванної кімнати та кухні», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Вироби для ванної кімнати та кухні». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору №21/188-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 208208,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/188-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/188-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

За умовами п/п 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/188-Оз від 29.10.2021).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/188-Оз від 29.10.2021 сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 208208,00грн.

17.11.2021 відповідачем було оформлено заявку на поставку товару №844/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/188-Оз від 29.10.2021 здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов договору № 21/188-Оз від 29.10.2021 постачальник згідно видаткових накладних №Т-28 від 29.11.2021 на суму 52680,00 грн та №Т-29 від 30.11.2021 на суму 94200,00 грн, здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 146880,00 грн.

Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін. Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату від 24.11.2021 № Т-28 на загальну суму 146880,00 грн.

29 жовтня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) укладений договір на закупівлю товару за №21/189-Оз (далі - договір №21/189-Оз).

Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору №21/189-Оз постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44160000-9 «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Труби та супутні вироби». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору №21/189-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 108882,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/189-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/189-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

За умовами п/п 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/189-Оз від 29.10.2021).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/189-Оз від 29.10.2021 сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 108882,00грн.

17.11.2021 відповідачем було оформлено заявку на поставку товару №845/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/189-Оз від 29.10.2021 здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 84097,00 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: від 09.12.2021 №Т-30 на суму 31553,00 грн; від 30.11.2021 №Т-31 на суму 26682,00 грн; від 13.12.2021 №Т-32 на суму 25862,00 грн. Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін. Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок № Т-30 від 29.11.2021 на загальну суму 84097,00 грн.

Також, 19 листопада 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) укладений договір на закупівлю товару за №21/201-Оз (далі - договір №21/201-Оз), відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-42130000-9 «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Арматура трубопровідна (крани, вентилі тощо)». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору №21/201-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 70888,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/201-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/201-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

За умовами п/п 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/201-Оз від 19.1110.2021).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/201-Оз від 19.11.2021 сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 70888,00 грн.

22.11.2021 відповідачем було оформлено заявку на поставку товару №868/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/201-Оз від 19.11.2021 здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 34104,00 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: від 09.12.2021 №Т-33 на суму 24058,00 грн; від 13.12.2021 №Т-34 на суму 5656,00 грн; від 20.12.2021 №Т-37 на суму 4390,00 грн. Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін. Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок № Т-31 від 08.12.2021 на загальну суму 34104,00 грн.

На підтвердження направлення товару на адресу відповідача позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні: № Т-29/1 від 30.11.2021; Т-30/1 від 09.12.2021; Т-31/1 від 30.11.2021; Т-33/1 від 09.12.2021.

На підтвердження повноважень Пляшко В.Т. на отримання від ФОП Бурима Л.В. цінностей до матеріалів додано довіреності, а саме: за рахунком № Т-28 від 24.11.2021 за договором № 21/188-Оз від 29.10.2021 додано довіреність № 85 від 25.11.2021, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача; за рахунком № Т-30 від 29.11.2021 за договором № 21/189-Оз від 29.10.2021 додано довіреність № 97 від 13.12.2021, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача; за рахунком № Т-32 від 08.12.2021 за договором № 21/201-Оз від 19.11.2021 додано довіреність № 95 від 08.12.2021, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача.

12.05.2022 позивач звернувся до відповідача із претензіями №№ 15, 16 та 17, в яких вимагав погасити заборгованість за договорами у загальній сумі 265081,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної претензії.

Відповідач вищевказані претензії не задовольнив, кошти за отриманий товар позивачу не сплатив, що виступило підставою для звернення позивачем до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Водночас, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу в розмірі 265081,00 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 20312,27 грн інфляційних втрат та 2224,26 грн 3% річних. Розрахунок спірних сум, який наведений у позовній заяві, позивачем здійснено по кожній накладній окремо.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 Цивільний кодекс України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 229 Цивільного кодексу України).

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України зазначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладені договори, які за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ФОП Буримом Леонідом Віталійовичем та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» носять договірний характер, укладені між ними договори на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 предметом судових розглядів не виступали та недійсними судом не визнавались.

Сторони факт укладання договорів на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 не заперечують та у представлених суду заявах визнають.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договори № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 як належні підстави у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 265081,00 грн.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов`язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У вказаних вище первинних документах міститься посилання на довіреності, постачальником визначено позивача та його реквізити, одержувач відповідач, вказано код товару, його найменування, кількість, ціна без ПДВ, місце складання, підпис Бурима Л.В. з боку постачальника, з боку одержувача міститься підпис у графі «отримав(ла)» та зазначено прізвище та ініціали особи, що отримала товар.

За результатами аналізу видаткових накладних, доданих до матеріалів справи, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договорыв, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Твердження відповідача стосовно того, що у ДП «МТП «Чорноморськ» не виникає обов`язку оплати товару за договорами на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 через недоліки первинних документів, які надано позивачем та недотримання постачальником умов договору щодо поставки товару та того, що позивачем не доведено факт поставки товару, переліченого у видаткових накладних, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Так, при розгляді цієї справи суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 та від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, яка зводиться до того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Крім цього, у постанові від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21 Верховний Суд зазначив, що непідписання перевізником товарно-транспортної накладної, за умови реальної поставки товару, визнання цього факту покупцем (ч.1 ст. 75 ГПК України) і відсутність будь-яких претензій щодо якості товару не може бути підставою для відмови від оплати поставленої частини товару.

Як було встановлено судом, позивач в обґрунтування заявлених вимог до відповідача та на підтвердження обставини здійснення поставки товару на спірну суму посилався, зокрема, на видаткові накладні, які були досліджені судом.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Вказаний в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За умовами п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення довіреностей.

Відповідно до частини 4 статті 58-1 Господарського кодексу України виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Отже, саме суб`єкт господарювання несе відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних тощо.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на вказаних довіреностях та видаткових накладних, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку уповноваження на отримання товару).

Із встановлених судами обставин вбачається, що підписання довіреностей керівником підприємства Антімоновим І.Ю. підтверджується наявністю на спірних довіреностях відтисків печаток відповідача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Дійшовши висновку про наявність на спірних довіреностях та видаткових накладних печатки підприємства та враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка підприємства використовувалась проти волі відповідача.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

Суд враховує також те, що відповідно до умов п.2.2. спірних договорів, прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6; Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1966 №П-7.

Згідно п.13 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-7, приймання продукції здійснюється уповноваженими особами керівником підприємства-отримувача або його заступником компетентними особами.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що на час видачі спірних довіреностей Антімонов І.Ю. не був уповноваженою на це установчими документами особою.

Таким чином, заперечення відповідача в частині відсутності у видаткових накладних посилання на довіреності одержувача товару та їх підписання неналежним чином вповноваженою особою, як на підставу визнання видаткових накладних неналежними первинними документами не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин, виконання позивачем зобов`язань з поставки товару.

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Щодо тверджень відповідача про ненадання постачальником покупцю рахунків на здійснення оплати, суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Так, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Таким чином, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, то ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриману електроенергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20, від 03.02.2021 у справі № 910/6939/19.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що строк виконання його зобов`язання щодо оплати не настав, так як позивач не надав йому рахунки-фактури, є необґрунтованими. Крім того, у вищевказаних довіреностях на отримання матеріальних цінностей містяться посилання на рахунок за відповідним номером видаткової накладної, що дає підстави зробити висновок, що відповідач був обізнаний про наявність таких рахунків.

Окрім того, позивач, передавши товар перевізнику, фактично виконав обов`язок з поставки товару. При цьому відповідач не надав жодних доказів того, що за зазначеними позивачем товарно-транспортними накладними відповідач отримав будь-який інший товар за іншими договорами.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов договору щодо надання документів, обов`язок оформлення яких покладено на позивача, у зв`язку з чим у відповідача не виникає обв`язку оплати товару судом оцінюються критично, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач (покупець) звертався до позивача (продавця) з листом у якому він зазначав про невиконання таких умов договору або встановлював розумний строк для передання таких документів в зв`язку з їх ненаданням.

Навпаки, як встановлено судом вище, видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 265081,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом зазначається наступне.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Відповідно до ст.5 Конвенції при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Дана позиція суду аналогічна висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах у справах №820/3917/17 від 24.01.2019, №813/4630/16 від 02.04.2020.

При цьому, відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17, від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, від 08.10.2018 у справі №927/490/18, прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Господарський суд враховує, що згідно видаткових накладних товар був поставлений відповідачу та відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару в узгоджений між сторонами строк 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, водночас, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день .

Відтак, судом перевірено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковими накладними та встановлено помилковість визначених позивачем дат протермінування.

Отже, правильними періодами для нарахування 3% річних є: за видатковою накладною від 28.11.2021 № Т-28 (строк оплати до 24.02.2022 включно) - з 25.02.2022 по 10.06.2022; за видатковими накладними від 30.11.2021 № Т-29, № Т-31 (строк оплати до 25.02.2022 включно) з 26.02.2022 по 10.06.2022; за видатковими накладними від 09.12.2021 № Т-30, № Т-33 (строк оплати до 08.03.2022 включно) з 09.03.2022 по 10.06.2022; за видатковими накладними від 13.12.2021 № Т-32, № Т-34 (строк оплати до 10.03.2022 включно) з 11.03.2022 по 10.06.2022; за видатковою накладною від 20.12.2021 (строк оплати до 17.03.2022 включно) з 18.03.2022 по 10.06.2022.

Враховуючи зазначене, господарським судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за встановлені судом періоди, відповідно до якого розмір 3% річних складає 2200,85 грн, який підлягає задоволенню судом, а розмір інфляційних втрат складає 27717,89 грн.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 2200,85 грн, та оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних збитків є меншою, ніж розрахована судом, та з огляду на ч. 2 ст. 237 ГПК України, то відповідно стягненню підлягає сума інфляційних збитків, яка заявлена позивачем в розмірі 20312,27 грн.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що надані постачальником - позивачем докази на підтвердження поставки товару за узгодженими сторонами умовами договорів на закупівлю товару, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування таких обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення, оскільки не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001. код ЄДРПОУ 01125672) на користь Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості в розмірі 265 081 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімдесят одна) грн 00 коп, інфляційні втрати в розмірі 20 312 (двадцять тисяч триста дванадцять) грн 27 коп, 3% річних в розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн 85 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 313 (чотири тисячі триста тринадцять) грн 91 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський

Дата ухвалення рішення08.11.2022
Оприлюднено23.11.2022
Номер документу107428105
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/1186/22

Постанова від 15.03.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 14.03.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 28.02.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Постанова від 22.02.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 16.01.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 23.12.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Рішення від 08.11.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 20.10.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 06.10.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 20.09.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні