Постанова

від 15.03.2023 по справі 916/1186/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1186/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ не з`явились;

від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року вх. № 2050/22/Д4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року, м. Одеса, суддя Цісельський О.В., повний текст складено та підписано 18.11.2022 року

у справі №916/1186/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ

до відповідача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ

про стягнення 287 617 грн. 53 коп., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Фізична особа-підприємець Бурим Леонід Віталійович, Волинська область, смт. Турійськ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ, у якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 265 081 грн заборгованості за поставлений товар, інфляційні втрати в розмірі 20312 грн. 27 коп. та 3% річних в розмірі 2224 грн. 26 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 (суддя Цісельський О.В.) позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. на користь Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, смт. Турійськ, Волинська обл. суму основної заборгованості в розмірі 265 081 грн., інфляційні втрати в розмірі 20 312 грн. 27 коп., 3% річних в розмірі 2 200 грн. 85 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі № 916/1186/22 скасувати у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ про стягнення 287 617 грн. відмовити повністю; зупинити дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі № 916/1186/22; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишено без змін.

10.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшло клопотання, в якому він просив під час розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України врахувати понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу і покласти їх на відповідача. Також до клопотання додається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з додатками.

21.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшло клопотання, в якому заявник зазначив, що 09.02.2023 року позивачем до суду подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також зазначає, що 21.02.2023 року Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ сплачено адвокату 2 000 грн. за участь у судовому засіданні з доданими до нього доказами оплати гонорару за судове засідання.

22.02.2023 року позивач подав суду заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, а також просив суд розподілити судові витрати згідно поданого детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

27.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив ухвалити у справі 916/1186/22 додаткове рішення, яким стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги адвокатом у сумі 23 500 грн.

Зокрема, вказане клопотання обґрунтоване тим, що на виконання ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачем було додано до своєї заяви 10.02.2023 року детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на суму 21 500 грн., а також додане клопотання, Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 21.02.2023 року з доказами оплати 2 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №880 від 21.02.2023 року.

Отже, заявник у клопотанні про відшкодування витрат на правничу допомогу вказав, що загальна сума судових витрат, які Фізична особа підприємець Бурим Леонід Віталійович, Волинська область, смт. Турійськ понесла і які очікує понести в зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції, та включає лише витрати на правову (правничу) допомогу, відповідає критерію реальності понесення адвокатських витрат, а також принципам розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ до апеляційного господарського суду було надано такі документи:

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Ставрост Романом Юрієвичем по справі №916/1186/22 в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції станом на 10.02.2023 року:

-Копію Договору про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №139;

-Копію Протоколу погодження розміру гонорару і умови його виплати від 03.02.2023 року №139/2;

-Копію платіжної інструкції №878 від 03.02.2023 року;

-Копію банківської виписки рахунка адвоката за 03.02.2023 року;

Клопотання від представника Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича від 21.02.2023 року (вх..№2050/22 Д.5) яке містить:

-Докази оплати гонорару за судове засідання від 21.02.2023 року;

-Копію платіжної інструкції №880 від 21.02.2023 року;

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 року призначено розгляд клопотання Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року (вх.№2050/22 Д.4) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

10.03.2023 року від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому заявник просить долучити до матеріалів справи докази сплати Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем адвокату Ставрост Роману Юрійовичу 13 500 грн., а саме: платіжну інструкцію від 09.03.2023 року №910, а також банківську виписку за 09.03.2023 року, які долучені судовою колегією до матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду прийнято заяву Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року вх. № 2050/22/Д4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 до свого провадження колегією суддів у новому складі, в зв`язку з відпусткою судді який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. в період з 07.03.2023 року по 27.03.2023 року, відповідно до наказу в.о. голови суду Разюк Г.П. від 06.03.2023 року № 36-в. На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.03.2023 року №17 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1186/22, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.

Правом на подання до апеляційного господарського суду заперечення на клопотання Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року (вх.№2050/22 Д.4) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ не скористалося.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про місце, дату та час розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення такої заяви до розгляду на їх електронні адреси. Про причини неявки в суд представник позивача суд не повідомив, будь-яких клопотань суду апеляційної інстанції не надав.

22.02.2023 року від Фізичної особи підприємця Візної Олени Миколаївни, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка надійшла заява про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без участі її представника, яку колегією суддів задоволено.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду заяви, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду заяви є скороченим і добігає кінця, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників учасників справи.

Обговоривши доводи та вимоги клопотання Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року (вх.№2050/22 Д.4) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає, що вказана заява є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ у Південно-західному апеляційному господарському суді був адвокат Ставрост Роман Юрійович, який діяв відповідно до ордера на надання правничої допомоги від 22.01.2023 року ВН №1207513 на підставі договору про надання правової допомоги від 26.12.2022 року №139.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишено без змін.

В установлений процесуальним законом строк, а саме, до оголошення судових дебатів 10.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2050/22 Д4), у якій позивач просив суд апеляційної інстанції долучити клопотання представника Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ та додані письмові докази до матеріалів справи №916/1186/22 та врахувати їх при розподілі судових витрат між сторонами під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, вказане клопотання обґрунтоване тим, що на виконання ст. 124, 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було повідомлено суд про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції, становить 21 500 грн. та 2 000 грн. за одне судове засідання.

Також, заявник, як у клопотанні про відшкодування витрат на правничу допомогу, так і в клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів сплати адвокату Ставрост Р.Ю. 2 000 грн., вказав, що загальна сума судових витрат, які Фізична особа підприємець Бурим Леонід Віталійович, Волинська область, смт. Турійськ поніс і які очікує понести в зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції, становить 23 500 грн. та включає лише витрати на правову (правничу) допомогу, відповідає критерію реальності понесення адвокатських витрат, а також принципам розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на що просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про стягнення із скаржника на користь відповідача понесених ним витрат, наданих адвокатом.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ до суду було надано такі документи:

-Копію Договору про надання правничої допомоги від 26.12.2022 року №139;

-Копію Протоколу погодження розміру гонорару і умови його виплати від 03.02.2023 року №139/2;

-Копію платіжної інструкції №878 від 03.02.2023 року;

-Копію банківської виписки рахунка адвоката за 03.02.2023 року;

-Докази оплати гонорару за судове засідання від 21.02.2023 року;

-Копію платіжної інструкції №880 від 21.02.2023 року;

Дослідивши надані письмові документи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з договору про надання правової допомоги від 26.12.2022 року №139 вбачається, що адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити таку допомогу, у порядку та строки, обумовлені сторонами, а також компенсувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з її наданням, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 5 договору, клієнт зобов`язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором. Сплатити адвокату гонорар за його роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором у випадку його дострокового розірвання за ініціативи клієнта.

Договір про надання правничої допомоги набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 2 договору).

Вказаний договір підписано сторонами без застережень та зауважень.

За умовами Протоколу погодження розміру гонорару і умови його виплати від 03.02.2023 року №139/2 сторони погодили, що його дія поширюється на правову (правничу) допомогу, надану адвокатом замовникові у ході перегляду справи №916/1186/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 судом апеляційної інстанції.

Протоколом передбачено, що розмір гонорару за ознайомлення з матеріалами справи та її аналізом, складання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів, необхідність яких виникне в процесі розгляду судом справи, становить 21 500 грн., які клієнт оплачує частинами.

Розмір гонорару за представництво клієнта у суді за 1 судове засідання складають 2 000 грн., незалежно від того відбулося судове засідання, чи ні, або інша процесуальна дія, пов`язана з розглядом справи.

Гонорар за представництво у суді сплачується не пізніше, ніж за 3 (три) дні до судового засідання.

На виконання договору про надання правничої допомоги у справі адвокатом позивача було складено протокол погодження розміру гонорару і умови його виплати №139/2 від 03.02.2023 року, здійснених по справі № 916/1186/22, а саме: відповідно за яким адвокатом було виконано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи та її аналіз, складання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів. Також, протоколом передбачена поетапна оплата послуг зі складання процесуальних документів на загальну суму 21 500 грн., а саме: 8 000 грн. в період до 05.02.2023 року; 7 000 грн. в період до 01.09.2023 року; 6 500 грн. в період до 01.01.2024 року; 2 000 грн. за участь у судовому засіданні (не пізніше ніж за 3 дня до судового засідання).

З платіжного доручення №878 від 03.02.2023 року вбачається, що клієнтом на виконання Протоколу від 03.02.2023 року №139/2 оплачено гонорар в сумі 8 000 грн.

З виписки по рахунку Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ за період з 03.02.2023 року по 03.02.2023 року вбачається, що Фізичною особою підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ на виконання умов протокол погодження розміру гонорару і умови його виплати №139/2 від 03.02.2023 року перераховано адвокату Ставрост Р.Ю. 8 000 грн. в якості гонорару.

З виписки по рахунку Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ за період з 21.02.2023 року по 21.02.2023 року вбачається, що Фізичною особою підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ на виконання умов протокол погодження розміру гонорару і умови його виплати №139/2 від 03.02.2023 року перераховано адвокату Ставрост Р.Ю. 2 000 грн. в якості гонорару за участь у судовому засіданні.

Отже, у зв`язку із розглядом апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 Фізична особа-підприємець Бурим Леонід Віталійович фактично поніс витрати на правничу допомогу адвоката під час перегляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн. та має понести у майбутньому у розмірі 13 500 грн.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотанням від 21.02.2023 року вх№2050/22 Д5 позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази сплати Фізичною особою підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ адвокату Ставрост Р.Ю. 2 000 грн. за участь у судовому засіданні, яке було призначено на 22.02.2023 року і включити цю суму до загальних витрат, понесених Фізичною особою підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем на правничу допомогу.

Водночас, 22.02.2023 року представник Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі та просив розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 без участі позивача і його представника. Незважаючи на те, що сторони обумовили можливість оплати адвокату не враховуючи, чи приймав представник участь судовому засіданні, чи ні, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави для відшкодування таких витрат відповідачем, оскільки це суперечить принципу справедливості та розумності.

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, кількість і тривалість засідання у даній справі, в якій брала участь представник позивача в суді апеляційної інстанції (1 судове засідання в режимі відеоконференції), а також те, що підготовка до судового засідання, робота в судовому засіданні у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, такий розмір у сумі 23 500 грн. є значно завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Так, у постанові від 11.01.2023 року у справі № 922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року вх. № 2050/22/Д4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22, та такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково заяву Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ від 10.02.2023 року вх. № 2050/22/Д4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», (ЄДРПОУ 01125672, Одеська область, м. Чорноморськ, вул.. Праці, буд.6) на користь Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.

Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу Фізичної особи підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 в розмірі 13 500 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Повний текст додаткової постанови складено 15 березня 2023 року.

Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош