Постанова

від 22.02.2023 по справі 916/1186/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1186/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ не з`явились;

від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року, м. Одеса, суддя Цісельський О.В., повний текст складено та підписано 18.11.2022 року

у справі №916/1186/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ

до відповідача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ

про стягнення 287 617 грн. 53 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2022 року Фізична особа-підприємець Бурим Леонід Віталійович, Волинська область, смт. Турійськ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ, у якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 265 081 грн заборгованості за поставлений товар, інфляційні втрати в розмірі 20312 грн. 27 коп. та 3% річних в розмірі 2224 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладених між сторонами договорів на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021 року, № 21/189-Оз від 29.10.2021 року та № 21/201-Оз від 19.11.2021 року неналежним чином виконуються господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати, внаслідок чого Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ нараховано основну суму заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 (суддя Цісельський О.В.) позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. на користь Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, смт. Турійськ, Волинська обл. суму основної заборгованості в розмірі 265 081 грн., інфляційні втрати в розмірі 20 312 грн. 27 коп, 3% річних в розмірі 2 200 грн. 85 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ взятих на себе господарських зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором у розмірі 265081 грн.

Крім того, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позивачем також правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку із невиконанням відповідачем господарських зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Проте, у зв`язку із тим, що позивачем помилково визначено періоди прострочки, судом першої інстанції здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних та встановлено, що розмір 3% річних складає 2200 грн. 85 коп., а інфляційних втрат - 27 717 грн. 89 коп. Водночас, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме заявлений позивачем розмір інфляційних втрат у сумі 20312 грн. 27 коп. потребує стягнення з відповідача на користь позивача і також слід стягнути 3% у перерахованому судом розмірі з відмовою в іншій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі № 916/1186/22 скасувати у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ про стягнення 287 617 грн. відмовити повністю; зупинити дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі № 916/1186/22; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, оскаржуючи рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі № 916/1186/22 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги твердження відповідача стосовно того, що у Державного підприємства «МТП «Чорноморськ» не виникає обов`язку оплати товару за договорами на закупівлю товару 21/189-Оз від 29.10.2021 року; 21/201-Оз від 19.11.2021 року; 21/188- Оз від 29.10.2021 року через недотримання постачальником умов договору щодо поставки товару та того, що позивачем не доведено факт поставки товару, переліченого у видаткових накладних.

Так, на переконання скаржника, згідно умов договору, поставка товару підтверджується документами, передбаченими цим договором, а обов`язок для покупця оплати товару також виникає на підставі таких документів, обов`язок оформлення яких умовами договору покладено на постачальника. При цьому, умовами договору передбачено здійснення оплати на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку та беручи до уваги, що умовами договору на постачальника покладається обов`язок надання покупцю належним чином оформлених рахунків, а в матеріалах справи відсутні та позивачем не надаються докази надання постачальником покупцю рахунків, тому, на думку скаржника, у відповідача відсутні підстави для оплати видаткових накладних, на які посилається позивач.

Як вважає скаржник, саме надання належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальником є підставою для здійснення оплати товару.

Разом з тим, скаржник зазначає, що у нього не виникло обов`язку щодо оплати за поставлений товар також і з тієї причини, що позивачем у первинних документах допущено недоліки, а саме те, що товарно-транспортні накладні не відповідали заявкам та видатковим накладним, на які посилався позивач, звертаючись до господарського суду з позовом.

Проте, на переконання апелянта, всупереч вказаному та встановленим обставинам, які мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують виконання позивачем зобов`язань з поставки товару, незважаючи на те, що найменування та кількість товару у цих видаткових накладних не відповідає заявкам та товарно-транспортним документам.

Також, за доводами скаржника, викладеними ним в апеляційній скарзі, звертається увага колегії суддів на порядок видачі довіреностей на прийом продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22, справу призначено до судового розгляду.

10.02.2023 року через підсистему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшов відзив (вх. №2050/22/Д2), у якому позивач просив суд апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, позивач у відзиві зазначив, що відповідачем під час виконання договорів поставки жодної претензій до позивача не було висловлено стосовно несвоєчасного, не в повному обсязі або неналежної якості поставленого товару згідно оформлених відповідачем заявок на поставку товару і видаткових накладних про прийняття товару, з огляду на що можна вважати, що товар реально був поставлений, а відсутність у товарно-транспортних накладних деяких позицій товару за умови підписання видаткових накладних на весь обсяг товару не свідчить про недоведеність факту поставки товару, як це заявляє відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Також, позивач, посилаючись на наявні у матеріалах справи письмові докази щодо поставки товару, у відзиві наголосив, що посилання відповідача на те, що строк виконання його зобов`язання щодо оплати не настав, так як позивач не надав йому рахунки-фактури, є необґрунтованими, як і не відповідає встановленим обставинам справи твердження скаржника про те, що у видаткових накладних мається підпис неуповноваженої особи покупця, оскільки вказане не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, 10.02.2023 року через підсистему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ надійшли заперечення проти приєднання до матеріалів справи доказів, у яких позивач просив суд апеляційної інстанції не приймати нові докази: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за 27.07.2021 рік і витяг зі Статуту державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (11 сторінка Статуту), та повернути їх відповідачеві. Заперечення судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Аргументуючи вказані вище заперечення, позивач, посилаючись на вимоги ст.269 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що відповідач, всупереч зазначеної правової норми, не надав до суду доказів неможливості подання до суду першої інстанції виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за 27.07.2021 рік і витягу зі Статуту державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (11 сторінка Статуту), хоча зазначені документи належать відповідачеві і постійно перебувають у його розпорядження, з огляду на що у відповідача були відсутні жодні об`єктивні причини неможливості подати ці докази до суду першої інстанції.

Представники сторін по справі, яка переглядається в апеляційному порядку, в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на електронну адресу таких осіб, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ ФПК ГРОСС проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів з матеріалів господарської справи, до апеляційної скарги скаржником було додано виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за 27.07.2021 рік, витяг зі Статуту державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (11 сторінка Статуту), Накази Міністерства інфраструктури України №449, 58 К, 44ОС.

Проте, будь якого клопотання про долучення вказаних документів в якості додаткових письмових доказів під час подання апеляційної скарги від відповідача не надходило, як не зазначено будь-яких пояснень щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції під час розгляду справи судом.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не бере до уваги та повертає скаржнику долучені ним до апеляційної скарги копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за 27.07.2021 рік, витягу зі Статуту державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (11 сторінка Статуту), Накази Міністерства інфраструктури України №449, 58 К, 44ОС, оскільки суд апеляційної інстанції, в силу вимог процесуального закону, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та заявив відповідне клопотання з цього приводу.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

29.10.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) було укладено договір на закупівлю товару за №21/188-Оз, за умовами пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору №21/188-Оз постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44410000-7 «Вироби для ванної кімнати та кухні», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Вироби для ванної кімнати та кухні». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

За вимогами п. 2.2. вказаного договору, приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7.

Покупець має право пред`явити претензію постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється постачальнику, по кількості у день прийому-передачі товару, по якості у будь-який момент впродовж гарантійного терміну. При виникненні претензій по якості товару, або інші обставини, що перешкоджають нормальному функціонуванню товару за призначенням, далі дефекти, що трапилися з вини постачальника, останній за свій рахунок повинен здійснити додаткову поставку або заміну неякісного товару протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії від покупця (п. 2.3. договору).

У разі неодноразової (більше трьох) поставки дефектного (неякісного) товару, покупець може розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника (п. 2.4. договору).

За умовами п. 3.1. договору №21/188-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 208208,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/188-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

За умовами п. 4.2. договору, покупець має право затримати розрахунки за дефектний товар, якщо такі дефекти виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та / або поставки нового товару, та / або виправлення помилок в документах.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/188-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

Відповідно до пп. 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

Передача приймання товару відбувається за адресою, вказаною у заявці. При передачі- прийманні товару, уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором (п. 5.3.7 договору).

За умовами п. 5.3.8. зокрема, визначено, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, та / або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар покупцем не підписується, при цьому складається акт про невідповідність за участю представника постачальника, який супроводжує поставлений товар.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відвантаження (доставка) товару може здійснюватися вантажовідправником, що не є постачальником (п. 5.5. договору).

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

За умовами по. 7.2.7, 7.2.8 договору, покупець, серед інших прав, має право пред`явити постачальнику претензію за кількістю та якістю товару, відмовитися від прийняття партії товару в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у п. 2.1., 5.4. цього договору.

В свою чергу, у відповідності до п. 7.4.1. постачальник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену партію товару.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 року включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/188-Оз від 29.10.2021 року).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів, без застережень та зауважень.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/188-Оз від 29.10.2021 року сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 208208 грн.

17.11.2021 року відповідачем було оформлено заявку на поставку товару №844/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/188-Оз від 29.10.2021 року здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов договору № 21/188-Оз від 29.10.2021 постачальник згідно видаткових накладних №Т-28 від 29.11.2021 на суму 52680,00 грн та №Т-29 від 30.11.2021 на суму 94200,00 грн, здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 146880,00 грн.

У вказаних видаткових накладних наявні відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін. Остання підписана з боку уповноважених осіб сторін та скріплена печатками без застережень та зауважень. При цьому, з боку покупця уповноваженою особою зазначено Пляшко В. Т.

Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату від 24.11.2021 року № Т-28 на загальну суму 146880,00 грн.

12.05.2022 року позивачем було складено претензію №16 на ім`я відповідача, у якій зазначено, що станом на 13.05.2022 року покупцем не здійснено оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 29.11.2021 року №Т-28 та від 30.11.2021 року №Т-29 на суму 146880 грн, у зв`язку із чим, постачальник пропонує сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів.

Також, як встановлено судами у даній справі, 29.10.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) укладений договір на закупівлю товару за №21/189-Оз, за умовами пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору №21/189-Оз постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44160000-9 «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Труби та супутні вироби». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

За вимогами п. 2.2. вказаного договору, приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7.

Покупець має право пред`явити претензію постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється постачальнику, по кількості у день прийому-передачі товару, по якості у будь-який момент впродовж гарантійного терміну. При виникненні претензій по якості товару, або інші обставини, що перешкоджають нормальному функціонуванню товару за призначенням, далі дефекти, що трапилися з вини постачальника, останній за свій рахунок повинен здійснити додаткову поставку або заміну неякісного товару протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії від покупця (п. 2.3. договору).

У разі неодноразової (більше трьох) поставки дефектного (неякісного) товару, покупець може розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору №21/189-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 108882 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/189-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

За умовами п. 4.2. договору, покупець має право затримати розрахунки за дефектний товар, якщо такі дефекти виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та / або поставки нового товару, та / або виправлення помилок в документах.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/189-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

За умовами п/п 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

Передача приймання товару відбувається за адресою, вказаною у заявці. При передачі- прийманні товару, уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором (п. 5.3.7 договору).

За умовами п. 5.3.8. зокрема, визначено, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, та / або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар покупцем не підписується, при цьому складається акт про невідповідність за участю представника постачальника, який супроводжує поставлений товар.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відвантаження (доставка) товару може здійснюватися вантажовідправником, що не є постачальником (п. 5.5. договору).

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

За умовами по. 7.2.7, 7.2.8 договору, покупець, серед інших прав, має право пред`явити постачальнику претензію за кількістю та якістю товару, відмовитися від прийняття партії товару в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у п. 2.1., 5.4. цього договору.

В свою чергу, у відповідності до п. 7.4.1. постачальник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену партію товару.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/189-Оз від 29.10.2021).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток юридичних осіб без зауважень та заперечень.

За Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/189-Оз від 29.10.2021 року сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 108882 грн.

17.11.2021 року відповідачем було сформовано заявку на поставку товару №845/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/189-Оз від 29.10.2021 року здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 84097,00 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: від 09.12.2021 року №Т-30 на суму 31553 грн.; від 30.11.2021 року №Т-31 на суму 26682 грн.; від 13.12.2021 року №Т-32 на суму 25862 грн. Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін, без застережень та зауважень. При цьому, з боку покупця уповноваженою особою зазначено Пляшко В. Т.

Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок № Т-30 від 29.11.2021 року на загальну суму 84097 грн.

12.05.2022 року позивачем було складено претензію №15 на ім`я відповідача, у якій зазначено, що станом на 13.05.2022 року покупцем не здійснено оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 09.12.2021 року №Т-30, від 30.11.2021 року №Т-31 та від 13.12.2021 року №Т-32 на суму 84097 грн, у зв`язку із чим, постачальник пропонує сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Також, 19.11.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Буримом Леонідом Віталійовичем (постачальник) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) укладений договір на закупівлю товару за №21/201-Оз, відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-42130000-9 «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: «Арматура трубопровідна (крани, вентилі тощо)». Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною.

За вимогами п. 2.2. вказаного договору, приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7.

Покупець має право пред`явити претензію постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється постачальнику, по кількості у день прийому-передачі товару, по якості у будь-який момент впродовж гарантійного терміну. При виникненні претензій по якості товару, або інші обставини, що перешкоджають нормальному функціонуванню товару за призначенням, далі дефекти, що трапилися з вини постачальника, останній за свій рахунок повинен здійснити додаткову поставку або заміну неякісного товару протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії від покупця (п. 2.3. договору).

У разі неодноразової (більше трьох) поставки дефектного (неякісного) товару, покупець може розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору №21/201-Оз встановлено, що ціна цього договору становить 70888 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору №21/201-Оз покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору №21/201-Оз поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця на поставку товару. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки, поставляє покупцю товар відповідно до заявки. Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1 (якщо інше місце поставки товару не зазначене в заявці), на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року.

За умовами п/п 5.3.2. п.5.3. договору заявка повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару.

За умовами п. 5.3.8. зокрема, визначено, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, та / або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар покупцем не підписується, при цьому складається акт про невідповідність за участю представника постачальника, який супроводжує поставлений товар.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість товару відповідно п.2.1. цього договору.

Відвантаження (доставка) товару може здійснюватися вантажовідправником, що не є постачальником (п. 5.5. договору).

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Підпунктами 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.

За умовами по. 7.2.7, 7.2.8 договору, покупець, серед інших прав, має право пред`явити постачальнику претензію за кількістю та якістю товару, відмовитися від прийняття партії товару в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у п. 2.1., 5.4. цього договору.

В свою чергу, у відповідності до п. 7.4.1. постачальник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену партію товару.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 року включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору № 21/201-Оз від 19.1110.2021 року).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток господарюючих суб`єктів без застережень та зауважень.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/201-Оз від 19.11.2021 року сторонами визначено кількість та загальну вартість товару на суму 70888 грн.

22.11.2021 року відповідачем було оформлено заявку на поставку товару №868/04.1-07, в якій останній просив позивача на виконання умов договору № 21/201-Оз від 19.11.2021 року здійснити поставку переліченого у заявці товару. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення Пляшко Владислава Таріеловича.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 34104 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: від 09.12.2021 року №Т-33 на суму 24058 грн; від 13.12.2021 року №Т-34 на суму 5656 грн.; від 20.12.2021 року №Т-37 на суму 4390 грн.

Вказані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін. без застережень та зауважень. При цьому, з боку покупця уповноваженою особою зазначено Пляшко В. Т.

Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок № Т-31 від 08.12.2021 року на загальну суму 34104 грн.

12.05.2022 року позивачем було складено претензію №17 на ім`я відповідача, у якій зазначено, що станом на 13.05.2022 року покупцем не здійснено оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 09.12.2021 року №Т-33, від 13.12.2021 року №Т-34 та від 20.12.2021 року №Т-37 на суму 34104 грн, у зв`язку із чим, постачальник пропонує сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Також, на підтвердження направлення товару на адресу відповідача позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні: № Т-29/1 від 30.11.2021 року; Т-30/1 від 09.12.2021 року; Т-31/1 від 30.11.2021 року; Т-33/1 від 09.12.2021 року, які підписані уповноваженими особами вантажовідправника, вантажоодержувача (Пляшко В. Т.), водія без заперечень, зауважень.

Крім того, у матеріалах справи наявні описи вкладення поштового відправлення від 12.05.2022 року, поштові накладні від 12.05.2022 року та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензії щодо сплати боргу, які отримані відповідачем 23.05.2022 року.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за неналежне виконання ним господарських зобов`язань в частині оплати за поставлені товари становить 265081 грн, 20312 грн. 27 коп. - інфляційних втрат та 2224 грн. 26 коп. - 3% річних.

На підтвердження повноважень Пляшко В.Т. на отримання від Фізичної особи- підприємця Бурима Л.В. матеріальних цінностей до матеріалів справи додано довіреності, а саме: за рахунком № Т-28 від 24.11.2021 року за договором № 21/188-Оз від 29.10.2021 року додано довіреність № 85 від 25.11.2021 року, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача; за рахунком № Т-30 від 29.11.2021 року за договором № 21/189-Оз від 29.10.2021 року додано довіреність № 97 від 13.12.2021 року, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача; за рахунком № Т-32 від 08.12.2021 року за договором № 21/201-Оз від 19.11.2021 року додано довіреність № 95 від 08.12.2021 року, підписану керівником підприємства Антімоновим І.Ю. та скріплену печаткою відповідача.

Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин у сфері постачання товару, зокрема, доказів оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даному випадку є наявність або відсутність підстав для стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на користь Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ 265 081 грн. заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат в розмірі 20312 грн. 27 коп. та 3% річних в розмірі 2224 грн. 26 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 29.10.2021 року по 19.11.2021 року між позивачем та відповідачем існували правовідносини у галузі поставки товарів.

Так, між Фізичною особою-підприємцем Бурим Леонідом Віталійовичем, Волинська область, смт. Турійськ та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ було укладено договори на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021 року, № 21/189-Оз від 29.10.2021 року та № 21/201-Оз від 19.11.2021 року, на виконання яких позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 265081 грн.

Судова колегія зазначає, що укладені між сторонами договори є однотипними за своїми умовами, та суттєво відрізняються лише в частині таких істотних умов, як предмет та ціна договору.

Судовою колегією встановлено, що за умовами п. 3.1. спірних договорів, визначено ціну без ПДВ, яка за одиницю товару визначена у Специфікаціях.

Також, п. 4.1 договорів на закупівлю товарів сторони погодили, що покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для неплатників ПДВ).

Так, з матеріалів справи судами встановлено, та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем того, що постачальником за спірними договорами про закупівлю виконано свої господарські зобов`язання, а саме, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 265081 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні №Т-28 від 29.11.2021 року на суму 52680,00 грн. №Т-29 від 30.11.2021 року на суму 94200,00 грн., №Т-30 на суму 31553 грн. від 09.12.2021 року; №Т-31 на суму 26682 грн. від 30.11.2021 року; №Т-32 на суму 25862 грн. від 13.12.2021 року; №Т-33 на суму 24058 грн. від 09.12.2021 року; №Т-34 на суму 5656 грн. від 13.12.2021 року; №Т-37 на суму 4390 грн. від 20.12.2021 року, які підписано уповноваженою особою як з боку позивача, так і з боку відповідача без застережень та зауважень.

Також, щодо виконання господарських зобов`язань в частині поставки товару позивачем, свідчать і товарно-транспортні накладні: № Т-29/1 від 30.11.2021 року; Т-30/1 від 09.12.2021 року; Т-31/1 від 30.11.2021 року; Т-33/1 від 09.12.2021 року, які підписані уповноваженими особами вантажовідправника, вантажоодержувача (Пляшко В. Т.), водія без заперечень та зауважень.

При цьому, умовами спірних договорів закупівлі визначено, що у відповідності до їх п. 7.4.1., постачальник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену партію товару.

Так, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Отже, у даному випадку, зважаючи на те, що Господарський процесуальний кодекс України зобов`язує господарський суд з`ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, та на наведені вище норми і умови договорів поставки, колегія суддів зазначає про відсутність підстав у даному спорі вважати, що постачальником не виконано умов договору у визначені ним строки щодо зобов`язання поставки товару партіями у період його дії за попереднім замовленням покупця, а останнім виконано зобов`язання щодо його оплати, у зв`язку із чим відповідачем, всупереч умовам зазначених вище договорів, порушено прийняті на себе господарські зобов`язання за укладеними між ним та позивачем правочинами, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 265081 грн.

Крім того, ураховуючи наведені вище обставини, колегія суддів також погоджується з позицією Господарського суду Одеської області щодо стягнення з відповідача на користь постачальника суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат з огляду на вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, оскільки вказаною статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно визначено про те, що боржником у даній справі прострочено виконання його господарського договірного зобов`язання, внаслідок чого у останнього виник обов`язок щодо відшкодування позивачу 3% річних та інфляційних втрат у перерахованому місцевим господарським судом розмірі, як таких, що входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас за доводами апеляційної скарги, апелянт, наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги твердження відповідача стосовно того, що у Державного підприємства «МТП «Чорноморськ» не виникає обов`язку оплати товару за договорами на закупівлю товару 21/189-Оз від 29.10.2021 року; 21/201-Оз від 19.11.2021 року; 21/188- Оз від 29.10.2021 року через недотримання постачальником умов договору щодо поставки товару та того, що позивачем не доведено факт поставки товару, переліченого у видаткових накладних.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином було підтверджено поставку товарів відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печатками як постачальника, так і покупця без заперечень та зауважень, на підставі яких останнім виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату.

Більш того, 12.05.2022 року позивачем було складено претензії №15, 16, 17 на ім`я відповідача, у яких зазначено, що станом на 13.05.2022 року покупцем не здійснено оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим, постачальник пропонує сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензій.

На підтвердження надсилання на адресу відповідача вказаних претензій у матеріалах справи наявні описи вкладення поштового відправлення від 12.05.2022 року, поштові накладні від 12.05.2022 року та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензії щодо сплати боргу, та всі видаткові накладні, які отримані відповідачем 23.05.2022 року.

Відповіді покупця на зазначені претензії матеріали справи не містять.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, наявні у матеріалах справи саме видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин, виконання позивачем зобов`язань з поставки товару, що не спростовано апелянтом.

Тобто, для встановлення факту отримання товарів (послуг) судом в першу чергу повинно бути встановлено наявність підтвердження поставки товару видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Водночас, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, тобто має інформаційний характер, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.09.2021 року у справі № 910/3129/20, від 03.02.2021 року у справі № 910/6939/19.

Поряд із зазначеним, судова колегія наголошує, що з урахуванням визначення принципу свободи договору, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань, з огляду на що твердження скаржника про те, що тільки надання належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальником є підставою для здійснення оплати товару у даному випадку не приймається до уваги колегією суддів, як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Разом з тим, скаржник також наголосив, що, що у нього не виникло обов`язку щодо оплати за поставлений товар також і з тієї причини, що позивачем у первинних документах допущено недоліки, а саме те, що товарно-транспортні накладні не відповідали заявкам та видатковим накладним, на які посилався позивач, звертаючись до господарського суду з позовом.

З такими доводами колегія суддів також не погоджується, оскільки умовами договорів сторони передбачили, зокрема п. 5.3.7, що передача приймання товару відбувається за адресою, вказаною у заявці. При передачі- прийманні товару, уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором.

При цьому, за умовами п. 5.3.8. договорів зокрема, визначено, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, та / або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар покупцем не підписується, при цьому складається акт про невідповідність за участю представника постачальника, який супроводжує поставлений товар.

В свою чергу, за умовами по. 7.2.7, 7.2.8 договору, покупець, серед інших прав, має право пред`явити постачальнику претензію за кількістю та якістю товару, відмовитися від прийняття партії товару в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у п. 2.1., 5.4. цього договору.

Тобто, сторони погодили у правочинах питання щодо невідповідності якості/кількості товару, що мав поставлятися.

Таким чином, зважаючи на те, що покупцем товар прийнято без заперечень та зауважень, видаткові та товарно-транспортні накладні підписано з боку уповноваженої особи покупця, жодного акту чи претензії в установлений договорами строк покупцем постачальнику не направлялося, відповідач, фактично своїми конклюдентними діями підтвердив належну якість та кількість товару, що було поставлено постачальником, з огляду на що доводи скаржника в цій частині як такі, що є підставою для скасування законного по суті рішення суду першої інстанції не приймаються колегією суддів до уваги.

Крім зазначеного, скаржник, за доводами апеляційної скарги звертає увагу колегії суддів на порядок видачі довіреностей на прийом продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю та зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що Антімонов І.Ю. не був уповноваженою особою на видачу довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, зважаючи на обов`язок сторін доведення власної правової позиції беззаперечними, належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не доведено того факту, що на час посвідчення спірних довіреностей Антімонов І.Ю. не був уповноваженою особою на видачу таких довіреностей.

З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, надавши оцінку наявним у справі письмовим доказам, вважає, що висновок Господарського суду Одеської області про часткове задоволення вимог Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, Волинська область, смт. Турійськ до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ, є правомірним, а доводи скаржника, визначені ним в апеляційній скарзі, як підстави для скасування судового рішення фактично зводяться лише до його незгоди з висновками суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з належним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції вірного рішення.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, мотиви та доводи, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, тому апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська область, м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 року у справі №916/1186/22 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.02.2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош