Постанова

від 21.11.2022 по справі 463/6544/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 463/6544/20

провадження № 61-4444св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариств з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року у складі колегії суддів:

Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп» (далі - ТОВ «Вайт Дентал Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова 16 березня 2021 року позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вайт Дентал Груп» залишено без задоволення, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції

27 січня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат

Костур Р. В. подала клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначала, що між ОСОБА_1 та

адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 593-02/10, оплата за яким визначена за ставкою 1 700,00 грн за одну годину роботи адвоката. На виконання умов договору у межах розгляду цієї справи відповідачу ОСОБА_1 надано професійну правничу допомогу на суму 17 000,00 грн, які відповідач оплатив, що підтверджується рахунками № 2387 та № 2403, а також актами про надану правову допомогу, які долучені до клопотання.

Враховуючи зазначене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила суд поновити їй строк для подання доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути зазначені витрати з ТОВ «Вайт Дентал Груп».

Стислий виклад заперечень проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Представник ТОВ «Вайт Дентал Груп» подала заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У запереченні зазначала, що клопотання не відповідає нормам процесуального законодавства, подане з порушенням строків, а зазначена сума є неспівмірною та завищеною. Просила клопотання залишити без розгляду.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня

2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено строк для подання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ «Вайт Дентал Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у Львівському апеляційному суді в розмірі

4 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд, врахувавши критерії реальності адвокатських витрат (складення відзиву на апеляційну скаргу), а також критерій розумності їхнього розміру, дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня

2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 127/21552/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц,

від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19, від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17,

від 05 лютого 2021 року у справі № 759/4786/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосудом апеляційної інстанції застосовано частини п`яту, шосту статті 137 ЦПК України та частини

п`яту-сьому статті 141 ЦПК України без урахування зазначених в касаційній скарзі висновків Верховного Суду, а також на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої

статті 137 ЦПК України у подібних правовідносинах (чи включається у обсяг витрат на правову допомогу і підлягає стягненню (відшкодуванню) такий прояв правової допомоги, як підготовка та подання клопотання про стягнення такої). Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було конкретно вказано які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково та не наведено мотивацію такого рішення; судом не включено до обсягу витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню, підготовку та подання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, що є порушенням частини четвертої

статті 137 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Вайт Дентал Груп» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому воно просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, додаткову постанову апеляційного суду залишити без змін. Розгляд касаційної скарги здійснювати за участі представника позивача.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відсутні, а тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що правову допомогу відповідачу надавала адвокат Костур Р. В. на підставі договору про надання правової допомоги

№ 593-02/10, що підтверджується розрахунками від 29 грудня 2021 року

№ 2387 та від 24 січня 2022 року № 2403 (а. с. 5-9, 188, 189, т. 2).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_3 при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення гонорару (погодинну оплату у розмірі 1 700,00 грн), оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Зменшуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (з 17 000,00 грн до 4 000,00 грн), суд апеляційної інстанції врахував зазначені вище принципи розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі. Також судом було обґрунтовано зазначено, що повноважень щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, надану у суді першої інстанції, апеляційний суд не має, оскільки нового судового рішення не ухвалював.

Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідив подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевірив доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявлених до стягнення вимог та їх співмірність, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення цієї вимоги з урахуванням вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків апеляційного суду висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, є необґрунтованими. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович