Рішення

від 22.11.2022 по справі 145/1709/21

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/1709/21

2/145/556/2022

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"22" листопада 2022 р. смт. Тиврів Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В. ,

при секретарі Крикливій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Каленяка Е.А. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Пирогівське», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Тиврівської селищної ради Вінницької області Кіосак Ігоря Олександровича про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,-

встановив:

02.11.2021 ПСП "Україна" звернулося досуду зпозовом до ПСП «Пирогівське», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Тиврівської селищної ради Вінницької області Кіосак Ігоря Олександровича про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26.07.2022 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0063 б/н від 06 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП "Пирогівське" код ЄДРПОУ 20081503.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 42319534 від 04 червня 2021 внесеного державним реєстратором Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області Кіосак Ігорем Олександровичем щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:01:002:0063 за ПСП "Пирогівське", код ЄДРПОУ 200815.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Пирогівське», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Тиврівської селищної ради Вінницької області Кіосак Ігоря Олександровича сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4540 грн. 00 коп. в рівних частках, а саме по 1513 грн. 34 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06 жовтня 2022 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката Литвинюка Михайла Івановича, який діє в інтересах Приватного сільськогосподарського підприємства «Пирогівське» та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2022 року змінено в частині задоволених позовних вимог про скасування запису державної реєстрації речового права, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію іншого речового права за номером 42319534 від 04 червня 2021 внесеного державним реєстратором Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області Кіосак Ігорем Олександровичем щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:01:002:0063 за ПСП "Пирогівське", код ЄДРПОУ 20081503».

В іншій частині рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Пирогівське», ОСОБА_1 та Державного реєстратора Тиврівської селищної ради Вінницької області Кіосак Ігоря Олександровича на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» витрати на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.

До початку розгяду справи апеляційним судом 03.08.2022 представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6850 грн. та надав суду докази витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, представник позивача подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, заявлені вимоги підтримує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгялду справи повідомлені в установленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи, про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України).

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2021 року укладеного між адвокатським бюро "Едуарда Каленяка" та ПСП "Україна" встановлено, що предметом договору є надання правничої допомоги клієнтові в обсязі та на умовах, передбачених договором (а.с. 110).

Із акту №2 виконаних робіт від 21.10.2021 судом встановлено, що сторони погодили вартість послуг виконавця за надання правової допомоги по підготовці позовної заяви в розмірі 1500 грн. (а.с. 112), які ПСП "Україна" сплатило виконавцю, що стверджується платіжним доручення № 289 від 21.10.2021 (а.с. 113); актом № 2 виконаних робіт від 15.02.2022 сторони погодили вартість юридичних послуг в розмірі 850 грн. (а.с. 114), які ПСП "Україна" сплатило виконавцю, що стверджується платіжним дорученням № 378 від 14.02.2022 (а.с. 115); актом № 1 виконаних робіт від 16.05.2022 сторони погодили вартість юридичних послуг в розмірі 2000 грн. (а.с. 116), які ПСП "Україна" сплатило виконавцю, що стверджується платіжним дорученням № 405 від 12.05.2022 (а.с. 117), актом № 4 виконаних робіт від 01.06.2022 сторони погодили вартість юридичних послуг в розмірі 1000 грн. (а.с. 118), які ПСП "Україна" сплатило виконавцю, що стверджується платіжним дорученням № 416 від 30.05.2022 (а.с. 119), актом № 6 виконаних робіт від 29.06.2022 сторони погодили вартість юридичних послуг в розмірі 1500 грн. (а.с. 120), які ПСП "Україна" сплатило виконавцю, що стверджується платіжним дорученням № 428 від 24.06.2022 (а.с. 121).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Одразу слід зазначати, що вид та характер правничої допомоги, що відображений в договорі про надання правової допомоги №128 від 12 липня 2022 року, дає підстави суду стверджувати, що правнича допомога у такому виді стосується та пов`язана з цією справою, була необхідною для здійснення провадження у ній, тобто є обґрунтованою.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 727/4597/19) зробив висновок, що відкриття власного рахунку адвокатом не є обов`язком, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Суд у цьому додатковому рішенні зазначав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначеного, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

З огляду на зазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв, відсутності клопотання інших сторін про зменшення судових витрат, суд вважає стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача судові витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 263-265, 270, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі №145/1709/21 та стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Пирогівське», ОСОБА_1 та Державного реєстратора Тиврівської селищної ради Вінницької області Кіосак Ігоря Олександровича на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6850 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп, а саме по 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 34 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Вальчук В. В.