Рішення

від 07.11.2022 по справі 369/2190/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2190/22

Провадження № 2/369/3645/22

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретарів судових засідань Житар А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ярош С.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Київської області, третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишневої міської ради Київської області, третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку на праві приватної власності на нерухоме майно, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначена будівля побудована та введена в експлуатацію в липні 2007 року з дотриманням вимог чинного законодавства та має юридичну адресу в реєстрі будинків АДРЕСА_1 . Будівля збудована відповідно до рішень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до п.2.п.п. 2.1.1. Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 100 га кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, договір №2-1183 від 21.04. 2004 року посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М., державна реєстрація речових прав на землю та нерухоме майно від 21.04. 2005 року за №0405322900030. Земельна ділянка кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 використовувалась відповідно до договору найму (оренди) за №2-1183 від 21.04. 2004 року, який було укладено між Вишневою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 . Орендар весь строк, 15 років сумлінно виконував обв`язки, сплачував орендну плату та податок на землю включно, сплата проводилась відповідно до договору з урахуванням коефіцієнтів та індексу інфляції, що постійно перевіряється належним органом, Податковою інспекцією, нарахування проводилось вчасно, відповідно до законодавства.

Враховуючи наведене орендар виконував умови договору найму (оренди) земельної ділянки та 15 років використовував земельну ділянку відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що він є правонаступником орендаря. 24 січня 2020 року він, як власник будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:013:0002.

Він звернувся до Вишневої міської ради з клопотанням заміни сторони в договорі.

17.02. 2020 року позивачем ОСОБА_1 отримано лист за №3/02-436 від відповідача в якому зазначено, що даний проект рішення не був підтриманий більшістю депутатів міської ради, також у відповіді зазначили, що дане питання повторно буде винесено на розгляд найближчої сесії Вишневої міської ради.

17.04. 2020 року він отримав лист від Вишневої міської ради за №3/02-931 в якому зазначено, що даний проект рішення не був підтриманий більшістю депутатів міської ради.

В подальшому, впродовж 2020 та 2021 років позивач відвідував сесії, та відповідно рішення з приводу даного питання прийнято не було.

01.09. 2020 року він звернувся до Вишневої міської ради з заявою про підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, договір №2-1183.

15.09. 2020 року від відповідача надійшла відповідь за №3/02-1598. В листі звернуто увагу на абзац 4, станом на сьогодні термін дії договору найму (оренди) закінчився.

30.12. 2020 року позивачем отримано лист, в якому повідомлено про те, що громадянину ОСОБА_1 необхідно подати до Вишневої міської ради заяву про надання земельної ділянки, за кадастровим номером 3222410600:01:013:0002 в користування у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на вказаній земельній ділянці.

01.03. 2021 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3222410600:01:013:0002 за рахунок земель житлової та громадської забудови державної власності.

23.04. 2021 позивач отримав від відповідача лист за №3/02-1316, з копією рішення Вишневої міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність на території м. Вишневе та с. Крюківщина.

Проте, оскільки з вказаного рішення незрозуміла причина відмови в наданні дозволу він повторно звернувся до відповідача з клопотанням про роз`яснення.

17.09. 2021 року листом за №3/07 -Р-713.2 відповідач надіслала повідомлення в якому викладено те, що позначене на доданих до клопотання бажане місце розташування земельної ділянки відноситься до земель промислового призначення, які не можуть використовуватись за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

08.10. 2021 року позивачем було надіслано запит до Державного земельного кадастру. У витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 зазначено, що категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

08.04. 2021 року на сесії Вишневої міської ради було прийнято рішення за №1-01/V8-45, в резолютивній частині даного рішення зазначено, що «відмовити громадянину ОСОБА_1 у внесенні змін до Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 001 га ( кадастровий номер3222410600:01:013:0002) за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Вишневою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. від 21.04. 2004 року за реєстровим номером №2-1183, державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно від 21.04. 2005 року за №040532900030.

15.10. 2021 року він звернувся до Бучанської РДА з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, так як право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував.

26.11. 2021 року на електронну пошту позивача громадянина надійшов лист за №Р282/01.4-07 від Бучанської РДА у Київській області, в якому зазначено, що з метою опрацювання Вашого запиту направлено листи у Вишневу міську раду та Відділ №3 Головного управління Держгеокадастру у Бучанському районі.

06.12. 2021 року позивачем отримано лист за тим же номером Р282/01.4-07 від Бучанської РДА Київської області, в якому зазначено, що на момент розгляду запиту земельна ділянка перебуває у власності Вишневої міської ради та в оренді ОСОБА_3 .

26.12. 2021 року позивачем надано запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002.

Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд визнати за громадянином України ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до закону.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.07. 2022 року до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника справи.

02.08. 2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій він просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

22.08. 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому вони просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки згідно норм чинного законодавства не передбачено безоплатну передачу громадянам земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі із земель державної або комунальної власності. Крім того Вишнева міська рада вважає, що позивачем не доведено про використання ним особисто зазначеної земельної ділянки протягом останніх 15 років.

26.09. 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якому позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є власником згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю: магазин-склад будівельних матеріалів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначена будівля побудована та введена в експлуатацію в липні 2007 року з дотриманням вимог чинного законодавства та має юридичну адресу в реєстрі будинків АДРЕСА_1 .

Будівля збудована відповідно до рішень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до п.2.п.п. 2.1.1. Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 100 га кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, договір №2-1183 від 21.04. 2004 року посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М., державна реєстрація речових прав на землю та нерухоме майно від 21.04. 2005 року за №0405322900030.

Як зазначає позивач, поруч з будівлею знаходиться земельна ділянка розміром 0,320 га, якою він добросовісно, відкрито та безперервно користується з 1998 року, побудував на ній фундамент під будинок.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 119 Земельного Кодексу України передбачає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке немає власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добровільно набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала та перебуває у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, що добре відомо позивачу, Київська міська рада як власник майна не відмовлялася від свого права власності і заперечує проти визнання права власності за позивачем в порядку ст. 344 ЦК України.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт добросовісного володіння позивачем земельною ділянкою, оскільки позивач знав про неправомірність заволодіння чужим майном, яке перебувало у власності Вишнево міської ради Київської області, а тому, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Сам по собі факт користування вказаною земельною ділянкою не є підставою для набуття права власності в порядку набувальної давності.

Крім того, законом передбачений певний порядок для отримання у власність земельної ділянки, в тому числі і за набувальною давністю - шляхом звернення до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування (стаття 119 ЗК України), при цьому відповідно до ч. 2 даної статті передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом (ст.ст. 116, 118 ЗК України), позивач же жодного доказу на підтвердження факту звернення з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу суду не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 119 ЗК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Київської області, третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - залишити без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Т.В. Дубас