Постанова

від 31.01.2023 по справі 369/2190/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року місто Київ.

Справа №369/2190/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/36/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Вєтчінової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року (ухвалене у складі судді Дубас Т. В., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Київської області, третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишневої міської ради Київської області, третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку на праві приватної власності на нерухоме майно, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначена будівля побудована та введена в експлуатацію в липні 2007 року з дотриманням вимог чинного законодавства та має юридичну адресу в реєстрі будинків АДРЕСА_1 . Будівля збудована відповідно до рішень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до п.2.п.п. 2.1.1. Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 100 га кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, договір №2-1183 від 21.04. 2004 року посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М., державна реєстрація речових прав на землю та нерухоме майно від 21.04.2005 року за №0405322900030. Земельна ділянка кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 використовувалась відповідно до договору найму (оренди) за №2-1183 від 21.04. 2004 року, який було укладено між Вишневою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 . Орендар весь строк, 15 років сумлінно виконував обв`язки, сплачував орендну плату та податок на землю , сплата проводилась відповідно до договору з урахуванням коефіцієнтів та індексу інфляції, що постійно перевіряється належним органом, Податковою інспекцією, нарахування проводилось вчасно, відповідно до законодавства.

Враховуючи наведене орендар виконував умови договору найму (оренди) земельної ділянки та 15 років використовував земельну ділянку відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що він є правонаступником орендаря. 24 січня 2020 року він, як власник будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:013:0002. звернувся до Вишневої міської ради з клопотанням заміни сторони в договорі.

17.02.2020 року позивачем ОСОБА_1 отримано лист за №3/02-436 від відповідача в якому зазначено, що даний проект рішення не був підтриманий більшістю депутатів міської ради, також у відповіді зазначили, що дане питання повторно буде винесено на розгляд найближчої сесії Вишневої міської ради.

17.04. 2020 року він отримав лист від Вишневої міської ради за №3/02-931 в якому зазначено, що даний проект рішення не був підтриманий більшістю депутатів міської ради.

В подальшому, впродовж 2020 та 2021 років позивач відвідував сесії, та відповідно рішення з приводу даного питання прийнято не було.

01.09. 2020 року він звернувся до Вишневої міської ради з заявою про підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, договір №2-1183.

15.09. 2020 року від відповідача надійшла відповідь за №3/02-1598. В листі звернуто увагу на абзац 4, станом на сьогодні термін дії договору найму (оренди) закінчився.

30.12. 2020 року позивачем отримано лист, в якому повідомлено про те, що громадянину ОСОБА_1 необхідно подати до Вишневої міської ради заяву про надання земельної ділянки, за кадастровим номером 3222410600:01:013:0002 в користування у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на вказаній земельній ділянці.

01.03. 2021 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3222410600:01:013:0002 за рахунок земель житлової та громадської забудови державної власності.

23.04. 2021 позивач отримав від відповідача лист за №3/02-1316, з копією рішення Вишневої міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність на території м. Вишневе та с. Крюківщина.

Проте, оскільки з вказаного рішення незрозуміла причина відмови в наданні дозволу він повторно звернувся до відповідача з клопотанням про роз`яснення.

17.09. 2021 року листом за №3/07 -Р-713.2 відповідач надіслала повідомлення в якому викладено те, що позначене на доданих до клопотання бажане місце розташування земельної ділянки відноситься до земель промислового призначення, які не можуть використовуватись за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

08.10. 2021 року позивачем було надіслано запит до Державного земельного кадастру. У витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002 зазначено, що категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

08.04. 2021 року на сесії Вишневої міської ради було прийнято рішення за №1-01/V8-45, в резолютивній частині даного рішення зазначено, що «відмовити громадянину ОСОБА_1 у внесенні змін до Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 001 га ( кадастровий номер3222410600:01:013:0002) за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Вишневою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. від 21.04. 2004 року за реєстровим номером №2-1183, державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно від 21.04. 2005 року за №040532900030.

15.10. 2021 року він звернувся до Бучанської РДА з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, так як право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував.

26.11. 2021 року на електронну пошту позивача надійшов лист за №Р282/01.4-07 від Бучанської РДА у Київській області, в якому зазначено, що з метою опрацювання Вашого запиту направлено листи у Вишневу міську раду та Відділ №3 Головного управління Держгеокадастру у Бучанському районі.

06.12. 2021 року позивачем отримано лист за тим же номером Р282/01.4-07 від Бучанської РДА Київської області, в якому зазначено, що на момент розгляду запиту земельна ділянка перебуває у власності Вишневої міської ради та в оренді ОСОБА_2 .

26.12. 2021 року позивачем надано запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002.

Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд визнати за громадянином України ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до закону.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 07 грудня 2022 року подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, згідно з яким визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку кадастровий номер 3222410600:01:013:002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В скарзі вказує на те, що рішення винесено при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що позивач заявляє своє право набувальної давності відповідно до п. 1 та п. 22 ст. 344 ЦК України з 21.04.2004 року.

Зазначає, що висновок суду про перебування спірної земельної ділянки у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради та обізнаність про це позивача, не відповідає дійсності, адже згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 11.10.2021 року, Публічної кадастрової карти України та Інформаційної довідки 292680414 від 26.12.2021 року, які знаходяться в додатках до позовної заяви, форма власності оспорюваної земельної ділянки - державна, а в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про неї відсутні.

А тому, на думку позивача, він є єдиним володільцем та користувачем зазначеного майна.

Вказує, що на відміну від висновку суду, позивач неодноразово звертався до Вишневої міської ради, Київської обласної Державної адміністрації та Бучанської районної державної адміністрації, що підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

Також позивач звертає увагу, що він намагався оформити право на користування земельною ділянкою за договором найму (оренди) земельної ділянки, однак йому відмовили в заміні сторони договору найму (оренди) земельної ділянки, навмисно затягуючи час та приховуючи відсутність прав власності відповідача на оскаржувану земельну ділянку.

Зазначає, що, оскільки він є власником будинку та проживає на оскаржуваний земельній ділянці, а відповідно до Державного земельного кадастру про земельну ділянку ця земельна ділянка власника немає, позивач вважає оскаржувану земельну ділянку своєю власності.

Вказує, що доказом добросовісного, відкритого та безперервного користування є дозвіл на будівництво, користування земельною ділянкою більше п`ятнадцяти років, вчасна оплата податку на землю та орендної плати відповідно до договору найму (оренди).

10 січня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Вишневої міської ради Бучанського району Київської області в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Вказує на те що, апеляційна скарга необґрунтована, безпідставна та така, що суперечить чинному законодавству України.

Вказує, що позивач є власником будівлі на підставі договору дарування від 19.09.2016 року та належним чином користується земельною ділянкою 6 років, а не 15 років, як передбачено ст.. 119 ЗК України. Таким чином, Вишнева міська рада вважає передчасним твердження позивача про використання ним особисто зазначеної земельної ділянки протягом 15 років.

Зазначає, що аргументи, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, в достатній мірі не обґрунтовують заявлені позовні вимоги.

Вказує, що законодавством не передбачено безоплатну передачу громадянам земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі із земель державної або комунальної власності, а відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку саме таке цільове призначення оскаржуваної земельної ділянки.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача Ярмош М. С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 119 Земельного Кодексу України передбачає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником нежитловоїбудівлі: магазин-склад будівельних матеріалів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначена будівля побудована та введена в експлуатацію в липні 2007 року з дотриманням вимог чинного законодавства та має юридичну адресу в реєстрі будинків АДРЕСА_1 .

Будівля збудована відповідно до рішень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до п.2.п.п. 2.1.1. Договору найму (оренди) земельної ділянки площею 0, 100 га кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, договір №2-1183 від 21.04. 2004 року посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М., державна реєстрація речових прав на землю та нерухоме майно від 21.04. 2005 року за №0405322900030.

Як зазначає позивач, поруч з будівлею знаходиться земельна ділянка розміром 0,320 га, якою він добросовісно, відкрито та безперервно користується з 1998 року, побудував на ній фундамент під будинок.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала та перебуває у власності Вишневої міської Ради Київської області, що добре відомо позивачу, якане відмовлялася від свого права власності і заперечує проти визнання права власності за позивачем в порядку ст. 344 ЦК України.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном, а також про те, що він не став його власником. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, а так само про те, що він володіє чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном як своїм власним.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном як власним звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Згідно договору найму, наявного в матеріалах справи Вишневою міською радою Київської області передано в найм (оренду) оскаржувану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Крім того в матеріалах справи, а саме в додатках до позовної заяви наявні відповіді Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 25.11.2021 року та 06.12.2022 року, де зазначено, що оскаржувану земельну ділянку зареєстровано за Вишневою міською радою (а.с. 50-51).

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши принцип справедливості рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, позивач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки він увесь час знав про те, що власником земельної ділянки була Вишнева міська рада, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Крім того, позивач вказує, що будівля на спірній земельній ділянці збудована та введена в експлуатацію в 2007 році, а земельна ділянка , на яку він просить визнати право власності, перебувала в користуванні його матері з 2004 року на підставі договору оренди, а не в його користуванні .

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд безпідставно встановив, що власником земельної ділянки є Київська міська рада, колегія суддів не приймає, оскільки в рішенні суду, наявному в матеріалах справи зазначено, про те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності Вишневої ради Київської області.

Посилання позивача на те, що йому з різних підстав відмовлено органами державної влади у відведенні йому земельної ділянки , не свідчить про те, що він має право набути таку земельну ділянку за набувальною давністю.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на докази, які б доводили наявність всіх необхідних умов для набуття позивачем права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що позивач не довів умов для набуття права власності за набувальною давністю, районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Суд вірно встановив, що позивач є особою, яка володіє спірною земельною ділянкою за волею власника і завжди знав, хто є власником, а тому за таких обставин він не може набути право власності на землю саме за набувальною давністю.

Інші доводи апеляційної скарги є фактичним повторенням змісту позовних вимог і не спростовують висновку суду про недоведеність позивачем наявності всіх необхідних умов для визнання за ним права власності за набувальною давністю.

Колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2023 року.

Судді: О.В. Желепа

В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик