Ухвала

від 28.02.2024 по справі 369/2190/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 лютого 2024 року

місто Київ

Справа № 369/2190/22

Провадження № 14-19зц24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Погрібного С. О.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

ознайомилась із заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа - Бучанська районна державна адміністрація Бучанського району Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом доВишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа - Бучанська районна державна адміністрація Київської області, у якому просив визнати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:013:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Рішенням від 07 листопада 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою від 31 січня 2023 року Київський апеляційний суд відмовив

у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області залишив без змін.

ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Постановою від 01 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у задоволенні клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовив, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року - без змін.

ОСОБА_1 21 лютого 2024 року із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року, в якій, не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, просить прийняти його заяву до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у прийнятті заяви про перегляд судових рішень потрібно відмовити та повернути її заявникові з урахуванням таких міркувань.

Згідно із частиною другою статті 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 36, пунктами 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 згаданого Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд, що передбачено статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України).

Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.

Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України. Зокрема,

у частині першій статті 391 ЦПК України закріплено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд

у складі Касаційного цивільного суду.

Відповідно до змісту статей 393, 394 ЦПК України повноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду. Відкриття касаційного провадження передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, у тому числі сплати судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.

Порядок передання справи до Великої Палати Верховного Суду передбачений в частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України, ці приписи викладено

у параграфі 3 глави 2 розділу V «Касаційний розгляд» ЦПК України. Згідно із цими правилами саме після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.

За змістом поданої заяви про перегляд судових рішень, поданої до Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 не погоджується як із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, так і з постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року, якою його касаційну скаргу залишено без задоволення, та просить її переглянути.

Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду (окрім перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до приписів глави 3 розділу V ЦПК України), тому що зазначені рішення є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають, а також не передбачає самостійного вирішення питання про передачу Великій Палаті Верховного Суду на розгляд цивільної справи за межами повноважень, передбачених ЦПК України.

Отже, через неіснування юридичних підстав для розгляду цієї заяви ОСОБА_1 . Великою Палатою Верховного Суду у її прийнятті потрібно відмовити та повернути заявнику. Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки він уже реалізував право на оскарження судового рішення у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, параграф 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо немає «пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»

(Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства»

(Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).

Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, параграф 53).

Звернення до Великої Палати Верховного Суду із проханням про здійснення ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів трьох інстанцій, коли не існує для цього визначена процесуальним законом підстава. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

У прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа - Бучанська районна державна адміністрація Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - відмовити та повернути її заявнику разом із доданими до заяви матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. О. Погрібний

Судді: О. О. Банасько В. В. Король

О. Л. Булейко С. І. Кравченко

Ю. Л. Власов О. В. Кривенда

І. А. Воробйова М. В. Мазур

М. І. Гриців К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

Н. В. Шевцова