Ухвала

від 21.11.2022 по справі 756/10686/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.11.2022 Справа № 756/10686/22

Єдиний унікальний номер 756/10686/22

Провадження № 2-з/756/217/22

УХВАЛА

21 листопада 2022 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Діденко Є.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 суму боргу згідно з розписками від 19.04.2019 року в розмірі 13027,73 доларів США та 10 000,00 доларів США.

Позов обґрунтований тим, що 17.04.2022 року відповідач взяв в борг у позивача грошові кошти в сумі 12 000,00 та 10 000,00 доларів США про що складені розписки, та зобов`язався повернути борг до 31.12.2019 року. Але відповідач борг не повернув.

Також, разом з позовом представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить: накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 3222487000:04:001:5018; земельну ділянку кадастровий номер 3222487000:04:001:0086 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка; земельну ділянку кадастровий номер 3222487000:04:001:5023 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач кошти не повернув, незважаючи на неодноразові звернення до нього, і не має наміру їх повертати. У зв`язку з цим існує загроза відчуження відповідачем наявного у нього нерухомого майна з метою ухилення від виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Таке обґрунтоване припущення може будуватись на доказах, аргументах, поведінці відповідача чи третіх осіб у співставленні з обставинами конкретної справи та предметом спору.

Проте, позивачем не надано жодних доказів та не наведено переконливих аргументів, які би свідчили про дійсну ймовірність того, що відповідач приховує або має намір приховувати своє майно з метою ухилення від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Так, суд звертає увагу, що з моменту визначеного строку повернення боргу за розпискою на суму 12000,00 доларів США минуло майже три роки, але позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача за поверненням боргу.

За розпискою на суму 10000,00 доларів США строк повернення коштів не визначений, і лише 09.11.2022 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення та встановив для цього строк 30 днів з дня одержання вимоги. Відомості про одержання вимоги у справі відсутні.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не доведено, що зазначені ним об`єкти нерухомого майна дійсно належать на праві власності саме відповідачу. Так, згідно з наданими відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником вказаних об`єктів нерухомого майна вказаний ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Водночас, у наданих суду розписках вказано, що позику отримав ОСОБА_2 , зазначено серію і номер паспорта та різні дати його видачі, РНОКПП не вказаний.

Таким чином, співставлення цих відомостей, дозволяє дійти висновку, що співпадає лише прізвище ім`я і по батькові особи, але відсутні будь-які інші дані, які би дозволяли дійти висновку, що власник вказаних об`єктів та відповідач у справі - одна й та сама особа.

Також, суд звертає увагу, що у позові заявлені вимоги про стягнення боргу за розписками від 19.04.2019 року, хоча суду надані розписки від 17.04.2019 року, натомість, розписки від 19.04.2019 року - відсутні.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені підстави для забезпечення позову, належність відповідачу заявлених об`єктів нерухомого майна та необхідність такого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 247, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена і підписана 21 листопада 2022 року.

Суддя Є.В. Діденко