Постанова

від 22.11.2022 по справі 299/1777/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/1777/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Бисаги Т.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2022 року (повний текст складено 11.07.2022 року, суддя Леньо В.В.) у справі №299/1777/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства зобмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі працювали в ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» та були звільнені, однак на день звільнення і до часу звернення до суду ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини» не провело з ними повного розрахунку з нарахованої заробітної плати.

Просили стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати, що складає:

-заборгованість перед ОСОБА_1 - 21410,43 грн.

-заборгованість перед ОСОБА_2 - 19276,84 грн.

-заборгованість перед ОСОБА_3 24483,53 грн.

Також просили стягнути середній заробіток за час весь затримки розрахунку при звільненні та вирішити питання судових витрат, в тому числі на правничу допомогу.

Рішенням Виноградівського районного суду від 08 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»»:

- на користь ОСОБА_1 належні їй при звільненні грошові коштів у сумі 16580,43 гривень та 83050,14 гривень середній заробіток за час затримки;

- на користь ОСОБА_2 належні їй при звільненні грошові кошті у сумі 19276,84 гривень та 64344,15 гривень середній заробіток за час затримки;

- на користь ОСОБА_3 належних йому при звільненні грошові кошти у сумі 19653,53 гривень та 65011,3 гривень середній заробіток за час затримки.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по992,40 грн. сплаченого судового збору та по 1000 грн. за надання правової допомоги.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» на користь держави судові витрати в сумі 992,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць: ОСОБА_1 - у розмірі 6000 грн., ОСОБА_3 - у розмірі 5375 грн., ОСОБА_2 - у розмірі 5299 грн.

Вважаючи, що таке судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» оскаржило його в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано принцип співмірності розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з розміром заборгованості, оскільки розмір заборгованості за час затримки розрахунку в декілька разів перевищує розмір невиплаченої заробітної плати.

Зазначає, як аргумент, що запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на платоспроможність ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»».

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачів у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити, переглянути розмір стягнутих з відповідача судових зборів.

Апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнутих з відповідача судових зборів, не роблячи висновків: щодо неоскарженої частини рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати ( ОСОБА_1 16580,43 грн, ОСОБА_2 19276,84 гривень, ОСОБА_3 19653,53); стосовно допущеного негайно виконання рішення та щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_2 , користуючись своїм правом передбаченим статтею 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що правильне і законне рішення суду не може бути скасоване ґрунтуючись лише на міркуваннях відповідача, оскільки апеляційна скарга не містить жодних доказів, які б вказували на погіршення фінансового стану суб`єкта, крім того з моменту звільнення позивачів до моменту оголошення воєнного стану пройшло більше 6 місяців протягом яких міг бути здійснений розрахунок звільнених працівників.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заявлений позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачами при звільненні, позивачем не пропущено строків звернення до суду, оскільки з такими вимогами працівник має право звернутися до суду без обмеження будь яким строком, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку по день ухвалення рішення.

Проте у повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» на посаді оператора комп`ютерної верстки та була звільнена з роботи 17.06.2021 у зв`язку із скороченням посади через закриття структурного підрозділу друкарні, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (наказ ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» №16 від 17.06.2021) (а.с.6-7).

ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» на посаді інженера-технолога та була звільнена з роботи днем 01.07.2021, у зв`язку із розірванням договору (наказ ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» №17 від 01.07.2021) (а.с.10-12).

ОСОБА_3 працював в ТОВ «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» на посаді друкаря-офсетника та був звільнений з роботи у зв`язку із скороченням посади через закриття структурного підрозділу друкарні, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (наказ ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» №18 від 02.07.2021) (а.с.15-16).

З довідки № 3 від 01.02.2022, виданої ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» вбачається, що ОСОБА_1 за березень-червень було нараховано до виплати заробітної плати 24240,43 грн., оплачено 2830,00 грн.; станом на 01.02.2022 не оплачено 21 410,43 грн.(а.с.8).

З довідки № 2 від 01.02.2022, виданої ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини» вбачається, що ОСОБА_2 за березень-липень було нараховано до виплати заробітної плати 22106,84 грн., оплачено 2830,00 грн.; станом на 01.02.2022 не оплачено 19 276,84 грн.(а.с. 13).

З довідки № 4 від 01.02.2022, виданої ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини» вбачається, що ОСОБА_3 за березень-липень було нараховано до виплати заробітної плати 27313,23 грн., оплачено 2830,00 грн.; станом на 01.02.2022 не оплачено 24 483,53 грн.(а.с.17).

Згідно відомості № 33 від 10.03.2022, позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 станом на момент розгляду справи судом, частково здійснена виплата заборгованості по заробітній платі в розмірі по 4830,00 гривень кожному (а.с.35).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягали частковому задоволенню, оскільки підприємством частково були здійснені виплати заборгованості по заробітній платі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (пукти 29-34, 40) дійшла висновку, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку призвільненні відповіднодо статті117КЗпП України,необхідно враховувати(п.п.91.1-91.4постанови):-розмір простроченоїзаборгованості роботодавцящодо виплатипрацівнику призвільненні всіхналежних сум,передбачених надень звільненнятрудовим законодавством,колективним договором,угодою читрудовим договором;-період затримки(прострочення)виплати такоїзаборгованості,а такожте,з чимбула пов`язанатривалість такогоперіоду змоменту порушенняправа працівникаі домоменту йогозвернення звимогою простягнення відповіднихсум;-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; -інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилався на висновки, викладені у вказаній постанові Великої палати Верховного Суду, проте не вказував на зазначені висновки підпунктів п.п.91.1-91.4. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у вказаній справі № 761/9584/15-ц, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, позивач звергнувся до суду зі спливом більш ніж шести років після звільнення з роботи

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були звільнені 17 червня 2021 року, 01 липня 2021 року та 02 липня 2021 року, відповідно, звернулись з позовом до суду 29.03.2022.

З довідки № 11 від 20.04.2022, виданої ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , складає 6000,00 грн., ОСОБА_3 5375,00 грн., ОСОБА_2 5299,00 грн.(а.с.50).

Отже, зважаючи на час звернення позивачів до суду з даним позовом, виходячи із сум заборгованості, яка існувала у відповідача перед позивачами на час звільнення та на час звернення до суду ними протягом кількох місяців не отримувалась заробітна плата, нарахована ще з березня 2021 року, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В той же час, визначаючи період, за який слід стягнути таке відшкодування, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не звернув увагу, що представником позивачів 24 квітня 2022 року до суду було подано заяву, у якій він просив задовольнити позов частково з врахуванням виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 4830 грн., а в розрізі позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі погоджуються на виплату такого у період до 24 лютого 2022 року (а.с.51).

Таким чином, судом першої інстанції невірно визначено період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не враховано межі вказаних позовних вимог, котрі з урахуванням принципу диспозитивності заявлені за період до 24 лютого 2022 року.

День звільнення працівника є останнім робочим днем.

Загальна кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_1 (з 18.06.2021 по 23.02.2022) становить 161 день; позивача ОСОБА_2 (з 02.07.2021 по 23.02.2022) 154 дні; позивача ОСОБА_3 (з 03.07.2021 по 23.02.2022) 153 дні.

Також судом першої інстанції було невірно визначено розмір середньоденної заробітної плати позивачів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно зпунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як зазначалось вище, з довідки № 11 від 20.04.2022, виданої ТОВ «РРВК «Новини Виноградівщини»» вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , складає 6000,00 грн., ОСОБА_3 5375,00 грн., ОСОБА_2 5299,00 грн.(а.с.50).

ОСОБА_1 було звільнено 17 червня 2021 року. Середньомісячне число робочих днів за останні два календарні місяці перед її звільненням становить 20 днів (22 р.д. у квітні та 18 р.д. у травні). Тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 300 грн (6000 : 20).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були звільнені у липні 2021 року. Середньомісячне число робочих днів за останні два календарні місяці перед їх звільнення становить 19 днів (18 р.д. у травні та 20 р.д. у червні). Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 278,90 грн (5299 : 19), ОСОБА_3 282,90 грн. (5375 : 19).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за час затримки розрахунку при звільненні 48300 грн. (161 х 300); на користь ОСОБА_2 42950,60 грн (154 х 278,90); на користь ОСОБА_3 43283,70 грн. (153 х 282,90).

Посилання апелянта на воєнний стан та існування форс-мажорних обставин колегія до уваги не бере, оскільки позивачі були звільнені та їм не були виплачені належні при звільненні суми ще у червні та липні 2021 року, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені позивачі просили стягнути за період до 24.02.2022.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід змінити в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У суді першої інстанції за пред`явлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сплатили кожен по 992,40 грн. (мінімальну ставку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Оскільки відповідні вимоги позивачів (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) задоволено у повному обсязі (у межах позовних вимог з моменту звільнення до 24 лютого 2022 року), тому слід погодитися із висновком місцевого суду про стягнення з відповідача на користь кожного позивача по 992,40 грн. у відшкодування судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, посилання скаржника на те, що місцевим судом не застосовано пропорційність при розподілі судових витрат є безпідставними.

Доводи скаржника про помилковість стягнення з відповідача 992,40 грн. судового збору на користь держави є необґрунтованими, оскільки місцевий суд стягнув таку мінімальну ставку судового збору фактично за розгляд лише однієї вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати. Розмір стягнутої суми судового збору на користь держави є меншим, ніж той, що підлягав пропорційному стягненню з відповідача за вимоги трьох позивачів (про стягнення невиплаченої заробітної плати), за пред`явлення якої позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Однак з урахуванням принципу диспозитивності, оскарження рішення суду саме відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що стягнута сума судового збору на користь держави збільшеною бути не може.

Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначеного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому слід зазначити, що апеляційний суд не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати ( ОСОБА_1 16580,43 грн, ОСОБА_2 19276,84 гривень, ОСОБА_3 19653,53); стосовно допущеного негайно виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць та щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 376, ст. ст. 381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2022 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачів при звільненні змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини»» за час затримки розрахунку при звільненні:

-на користь ОСОБА_1 48300 гривень;

-на користь ОСОБА_2 42950,60 гривень;

-на користь ОСОБА_3 43283,70 гривень.

Рішення Виноградівського районного суду від 08 липня 2022 року в частині розподілу судового збору залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.

Суддя - доповідач

Судді: