Рішення

від 10.11.2022 по справі 293/2488/21

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/2488/21

Провадження № 2/293/243/2022

10 листопада 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коневалика А.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вознюка О.М.

представника відповідача ТОВ «Компанія Алекс» - адвоката Хоменка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , поданої адвокатом Коневаликом Андрієм Васильовичем до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ.

09.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 та ТОВ «Компанія Алекс», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила відшкодувати шкоду заподіяну смертю потерпілого.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 год. 45 хв. на 132 км+850 м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с.Небіж Новоборівської ОТГ Житомирської області відбувся наїзд автомобілем марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався зі сторони м.Коростень в напрямку м.Житомира на велосипедиста ОСОБА_7 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок наїзду ОСОБА_7 впав на зустрічну смугу руху, де в подальшому здійснив його переїзд автомобіль марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

За фактом ДТП відділенням поліції №4 Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, 23.09.2021 внесено відомості до ЄРДР №12021060460000146 за ч.2 ст. 286 КК України.

Внаслідок смерті ОСОБА_7 в результаті ДТП, дітям загиблого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в інтересах яких діє мати ОСОБА_1 , завдано моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок загибелі батька її дітей, діти не змирились із тим, що вони втратили найдорожчу людину, оскільки загиблий перебував у досить тісних родинних зв`язках з ними, досить багато часу проводив разом із дітьми, здійснював за ними догляд, був їх опорою в житті, підтримував у важкі моменти. У дітей суттєво погіршився стан їх здоров`я, загиблий часто сниться дітям, через що останні втратили нормальний, спокійний сон, часто плачуть через втрату батька. Трагічна смерть одного з батьків для дітей у юному віці є вкрай неприйнятною для них та вносить непоправні зміни в подальше їх життя, адже вони не можуть розраховувати на його допомогу та підтримку, не можуть спільно провести час, як це було раніше. Загибель батька несе непоправну втрату та глибокі страждання, які будуть переслідувати їх усе подальше життя.

За наведених підстав, позивач просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія Алекс» на свою користь, як законного представника неповнолітніх дітей, 600000 грн. моральної шкоди завданої смертю батька неповнолітнім дітям внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30000,00 грн. судових витрат на професійну правову допомогу.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №293/2488/21 передана на розгляд судді Збаражського О.М.

16.12.2021 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

05.01.2022 на виконання ухвали суду від 16.12.2021 представником позивача подано заяву з додатками.

10.01.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі №293/2488/21, справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні з викликом сторін, підготовче засідання призначено на 08.02.2022.

07.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 08.02.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 02.03.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 02.03.2022 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти розгляд справи на 24.03.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 24.03.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 26.04.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 26.04.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 19.05.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 19.05.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 07.07.2022.

07.07.2022 справа не розглядалась через перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 20.07.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 23.08.2022.

Ухвалою суду від 23.08.2022 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в новій редакції від 16.05.2022, до участі в справі залучено в якості співвідповідача ТОВ «Компанія Алекс», розгляд справи відкладено на 19.09.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України від 19.09.2022 суд постановив відкласти розгляд справи на 17.10.2022.

17.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ТОВ «Компанія Алекс».

Ухвалою суду від 17.10.2022 підготовче провадження закрито, судовий розгляд справи по суті призначено на 10.11.2022.

10.11.2022 в судовому засіданні представник позивача Коневалик А.В. підтримав позов з підстав, викладених в позовній заяві в редакції від 16.05.2022.

Представник відповідача ТОВ «Компанія Алекс» Хоменко І.О. заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вознюк О.М. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у ній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні 10.11.2022, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19год. 45хв. на 132км + 850м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с.Небіж Новоборівської ОТГ Житомирської області відбулася дорожньо-транспортна пригода у результаті наїзду транспортного засобу автомобіля марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 на велосипедиста ОСОБА_7 , який від удару впав на зустрічну смугу руху, де в подальшому здійснив його переїзд автомобіль марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2407 від 23.09.2021 виданого Обласним бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я Житомирської обласної ради та свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 , смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на 132км. + 850 м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Поліський, причина смерті - розтрощення голови (а.с. 13,14).

23.09.2021 відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060460000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с.9).

Постановою слідчого СВ відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 30.11.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060460000146 від 23.09.2021, закрито в зв`язку із відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. За наслідками проведених у кримінальному провадженні судових експертиз та на підставі зібраних доказів встановлено, що з технічної точки зору, в умовах місця пригоди в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП є наявність на проїзній частині в темну пору доби нічим не позначеної, малопомітної перешкоди (велосипедиста ОСОБА_7 ), видимість якої настає на відстані, недостатній для уникнення наїзду водієм транспортного засобу марки «ГАЗ, 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та водієм транспортного засобу марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 (а.с.57-66).

Встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у ТДВ «СК «Кредо» (а.с.22), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП застрахована у ТДВ «СК « Гардіан» (а.с.23).

12.10.2021 ОСОБА_1 через свого представника звернулась до страховиків ТДВ «СК «Кредо» та ТДВ «СК «Гардіан» з повідомленнями про ДТП та з заявами про виплату її дітям відшкодування спричиненого смертю їх батька ОСОБА_7 у виді моральної шкоди в розмірі 54000грн. (а.с.26,27). На час розгляду справи рішення про виплату страхового відшкодування страховиками не прийнято.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.16,17,18).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04.12.2017 у справі № 293/1088/17 (провадження № 2/293/672/2017) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано, після розірвання шлюбу малолітні діти залишені проживати з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.39).

29.11.2018 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 та змінила своє прізвище на шлюбне « ОСОБА_1 » (а.с.41).

Судом встановлено, що згідно судового наказу Черняхівського районного суду Житомирської області від 07.05.2018 ухвалено стягувати з ОСОБА_7 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку починаючи з 23.02.2018 та до повноліття старшої дитини (а.с.186,187).

07.02.2022 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, у якому виклав заперечення проти позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач зокрема зазначив, що володільцем транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 , за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода ІНФОРМАЦІЯ_1, є юридична особа ТОВ «Компанія Алекс». Цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу в момент ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до поліса №АР611904 ТДВ «Гардіан». ІНФОРМАЦІЯ_1 він керував транспортним засобом на підставі маршрутного листа, виданого відповідно до цивільно-правового договору №20/09/21 від 20.09.2021, укладеного між ним та ТОВ «Компанія Алекс», тобто виконував обов`язки водія. За вказаних підстав, посилаючись на норми статтей 1187, 1188 ЦК України вважав, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Крім того, зазначив, що його вини у завданні шкоди позивачу не має, оскільки смерть ОСОБА_7 настала внаслідок його переїзду іншим транспортним засобом, яким керував водій ОСОБА_8

17.10.2022 представник відповідача ТОВ «Компанія Алекс» подав до суду відзив на позов, в якому повністю заперечував проти вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позов зазначив, що кримінальне провадження за фактом ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про яку внесені до ЄРДР за №12021060460000146, закрито за відсутністю у діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме з тих підстав, що завдані ОСОБА_7 тілесні ушкодження внаслідок наїзду транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 не є небезпечними для життя та не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 . Крім того, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду або виконати маневр безпечного об`їзду велосипедиста ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки руху. Також додав, що зібрані під час досудового розслідування докази у кримінальному провадженні свідчать про те, що саме дії велосипедиста ОСОБА_7 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з вчиненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Вважав, що підстави для притягнення ТОВ «Компанія Алекс», як власника транспортного засобу та роботодавця ОСОБА_2 , до цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану смертю ОСОБА_7 відсутні, оскільки діяння водія ОСОБА_2 не визнані неправомірними та між ними та шкодою відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Щодо відшкодування моральної шкоди завданої позивачу смертю ОСОБА_7 представник відповідача зазначив, що в грудні 2017 року ОСОБА_7 розлучився з матір`ю своїх дітей, та не проживав із дітьми, як зазначає позивач, оскільки останні після розірвання шлюбу залишились проживати разом із їх матір`ю, тобто ОСОБА_1 . Також вважав, що ОСОБА_7 не утримував своїх дітей, про що свідчить рішення суду, відповідно до якого з ОСОБА_7 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання трьох малолітніх дітей. Таким чином, вважав що позивач вирішила неправомірно збагатитись за рахунок даної ситуації.

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, зокрема у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині) батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень частини другої статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

За положеннями статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Предметом позову у справі, яка розглядається, є відшкодування моральної шкоди, завданої дітям смертю батька, що була спричинена внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки.

Матеріалами справи встановлено, смерть велосипедиста ОСОБА_7 наступила на місці дорожньо-транспортної пригоди внаслідок переїзду його автомобілем під керуванням водія ОСОБА_8 , який в даній дорожній обстановці не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Отримані ОСОБА_7 тілесні ушкодження є смертельними як несумісні з життям і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_7 . Завдані ОСОБА_7 тілесні ушкодження внаслідок наїзду на нього транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414» відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості з ознаками тривалого розладу здоров`я, не є небезпечними для життя та не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 .

За наслідками проведеного досудового розслідування в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060460000146 23.09.2021, встановлено, що в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а тому провадження закрито.

Позивач вважає, що відповідачі ОСОБА_12 та ТОВ «Компанія Алекс» зобов`язані солідарно відповідати за моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_7 , з чим суд не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України в постанові від 10.01.2019 у цивільній справі №274/4882/17-ц висловив правову позицію, що відповідно до положень ч.2 ст. 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Тому позивач, за приписами ч. 1 ст. 543 ЦК України, має право вимагати виконання солідарного обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців джерел підвищеної небезпеки разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

За правилами ч.2 ст. 1187 ЦК України, передбачено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Компанія Алекс» та виконував обов`язки водія відповідно до укладеного цивільно-правового договору за №20/09/21 від 20.09.2021.

Відповідно до норм ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яка мала місце за участі, зокрема, водія ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов`язків у ТОВ «Компанія Алекс».

Отже, саме юридична особа ТОВ «Компанія Алекс», з якою ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, у зв`язку з чим керував на момент ДТП транспортним засобом марки «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 , зобов`язана нести солідарну відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Приймаючи до уваги встановлені під час розгляду спору фактичні обставини справи та оцінивши досліджені у справі докази, суд не вбачає підстав для покладення цивільної відповідальності на водія транспортного засобу ОСОБА_2 за шкоду, завдану смертю ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.

Згідно ч.ч. 2-3 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Тобто, право обирати коло осіб, до яких може бути пред`явлено позов, належить лише позивачу і суд, в цьому випадку, має право прийняти рішення про залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача належним виключно за клопотанням позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У зв`язку із викладеним, позовні вимоги до неналежного відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що дорожньо-транспортна пригода вчинена внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , разом з тим позивач не залучила до участі в справі в якості співвідповідача іншого солідарного боржника - водія ОСОБА_8 , що є правом позивача в силу положень ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 по справі №450/4163/18.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

У постанові від 24.11.2021 у справі №342/709/20 Верховний Суд наголошує, що «як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації».

Відповідачем не було доведено факту існування непереборної сили, внаслідок якої настала ДТП та загибель ОСОБА_7 , а також не надано доказів, які могли б свідчити про наявність умислу в його діях, а, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Компанія Алекс» моральної шкоди та розміру завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та ОСОБА_7 є батьками трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оцінила заподіяну дітям моральну шкоду в розмірі 654000 грн, яка, на думку позивача, з урахуванням суми страхового відшкодування в розмірі 54000 грн, підлягає стягненню з відповідачів в розмірі 600000 грн.

На дату подачі позову страхові компанії не прийняли рішення про виплату позивачу страхового відшкодування.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Діти позивача у розумінні ч. 2 ст.1168 ЦК України є потерпілими і мають право на відшкодування моральної шкоди.

Факт спричинення моральної шкоди малолітнім дітям смертю батька суд вважає доведеним, оскільки смерть батька однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може, внесла непоправні зміни в подальше їхнє життя, адже вони не можуть розраховувати на його допомогу та підтримку.

Однак, виходячи з обставин даної справи, суд також враховує відсутність доказів про характер та тривалість стосунків ОСОБА_7 із його дітьми, щодо погіршення здоров`я дітей через смерть батька, а також те, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04.12.2017 у справі № 293/1088/17 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано через фактичне припинення сімейних відносин, проживання в різних населених пунктах, те, що після розірвання шлюбу малолітні діти залишені проживати з матір`ю ОСОБА_1 , яка в подальшому звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_7 на свою користь аліментів на утримання малолітніх дітей, та 29.11.2018 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 , що переконливо свідчить про відсутність саме тісних родинних зв`язків між батьком та дітьми.

Враховуючи наведене, а також виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених дітьми моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини, буде стягнення з відповідача ТОВ «Компанія Алекс» моральної шкоди у розмірі 100000 гривень.

VI . РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1000 гривень, оскільки позивач у силу п. 2 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати при зверненні до суду з вказаними позовними вимогами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Судом встановлено, що 10.11.2022 представником відповідача ТОВ «Компанія Алекс» в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України заявлено клопотання зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами через їх неспівмірність.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20, від 12 квітня 2022 року у справі №536/432/20, додатковій постанові від 19 травня 2022 року у справі №824/152/21.

З матеріалів справи вбачається, що позивач понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 30000грн., що підтверджується витягом з договору про надання професійної правничої допомоги від 05.11.2021 та детальним описом виконаних робіт від 29.11.2021.

Враховуючи складність справи, час витрачений адвокатом на представництво інтересів позивача в суді, обсяг наданих робіт, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Коневалик А.В., та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Компанія Алекс» на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» на користь ОСОБА_1 , як законного представника дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди, завданої неповнолітнім дітям смертю батька.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_4

Відповідачі:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_5

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс»

адреса реєстрації:

АДРЕСА_3 ,

код ЄДРПОУ 32885907

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ