Постанова

від 09.02.2023 по справі 293/2488/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/2488/21 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О.М.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомирі цивільну справу № 293/2488/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Збаражського О.М. у смт Черняхів

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду із названим позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви (т.1 а.с. 108-118) просила стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Компанія Алекс» на свою користь як законного представника неповнолітніх дітей 600 000 моральної шкоди, завданої смертю батька неповнолітнім дітям внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтовання позовних вимог зазначила, що 22.09.2021 близько 19 год. 45 хв. на 132 км+850 м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с. Небіж Новоборівської ОТГ Житомирської області відбувся наїзд автомобілем марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався зі сторони м. Коростень в напрямку м. Житомира на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок наїзду ОСОБА_6 впав на зустрічну смугу руху, де в подальшому здійснив його переїзд автомобіль марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

За даним фактом ДТП відділенням поліції №4 Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, 23.09.2021 внесено відомості до ЄРДР №12021060460000146 за ч.2 ст. 286 КК України.

Позивач вказала, що внаслідок смерті ОСОБА_6 в результаті ДТП, його неповнолітнім дітям завдано моральної шкоди, яку вона обґрунтовує тим, що внаслідок загибелі батька її дітей, діти не змирились із тим, що вони втратили найдорожчу людину, оскільки загиблий перебував у досить тісних родинних зв`язках з ними, досить багато часу проводив разом із дітьми, здійснював за ними догляд, був їх опорою в житті, підтримував у важкі моменти. Зазначила, що внаслідок втрати батька у дітей суттєво погіршився стан їх здоров`я, тато часто сниться дітям, через що останні втратили нормальний, спокійний сон, часто плачуть через втрату батька. Вказала, що трагічна смерть одного з батьків для дітей у юному віці є вкрай неприйнятною для них та вносить непоправні зміни в подальше їх життя, оскільки вони не можуть розраховувати на його допомогу, підтримку та спілкування.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Компанія Алекс» на користь ОСОБА_1 , як законного представника дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди, завданої неповнолітнім дітям смертю батька.

Стягнуто з ТОВ «Компанія Алекс» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Компанія Алекс», посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено питання причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями завдавача шкоди та завданою шкодою, обгрунтовуючи обов`язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, лише презумпцією вини. Водночас, саме дії загиблого ОСОБА_6 перебувають у причинному зв`язку з вчиненням даної ДТП , оскільки ОСОБА_5 жодним чином не міг уникнути зіткнення та його дії не носять протиправний характер. Вказує, що Товариство є неналежним відповідачем у справі.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Компанія Алекс» адвокат Хоменко С.О. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не направляли, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.09.2021 близько 19год. 45хв. на 132км + 850м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с. Небіж Новоборівської ОТГ Житомирської області відбулася дорожньо-транспортна пригода у результаті наїзду транспортного засобу автомобіля марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 на велосипедиста ОСОБА_6 , який від удару впав на зустрічну смугу руху, де в подальшому здійснив його переїзд автомобіль марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

Із лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6 №2407 від 23.09.2021 Обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я Житомирської обласної ради та свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 , смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на 132км. + 850 м. автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Поліський, причина смерті - розтрощення голови (а.с. 13,14).

23.09.2021 відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060460000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с.9).

Постановою слідчого СВ відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 30.11.2021 кримінальне провадження закрито в зв`язку із відсутністю в діях водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. За наслідками проведених у кримінальному провадженні судових експертиз та на підставі зібраних доказів встановлено, що з технічної точки зору, в умовах місця пригоди в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП є наявність на проїзній частині в темну пору доби нічим не позначеної, малопомітної перешкоди (велосипедиста ОСОБА_6 ), видимість якої настає на відстані, недостатній для уникнення наїзду водієм транспортного засобу марки «ГАЗ, 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 та водієм транспортного засобу марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 (а.с.57-66).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Citroen С4», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у ТДВ «СК «Кредо» (а.с.22).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП застрахована у ТДВ «СК « Гардіан» (а.с.23).

12.10.2021 ОСОБА_1 через свого представника звернулась до страховиків ТДВ «СК «Кредо» та ТДВ «СК «Гардіан» з повідомленнями про ДТП та з заявами про виплату її дітям відшкодування спричиненого смертю їх батька ОСОБА_6 у виді моральної шкоди в розмірі 54000грн, проте рішення про виплату страхового відшкодування страховиками не прийнято (а.с.26,27).

Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16,17,18).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04.12.2017 у справі № 293/1088/17 (провадження № 2/293/672/2017) шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано, після розірвання шлюбу малолітні діти залишені проживати з матір`ю ОСОБА_8 (а.с.39).

Судом встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Компанія Алекс» та виконував обов`язки водія відповідно до укладеного цивільно-правового договору за №20/09/21 від 20.09.2021.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яка мала місце за участі, зокрема, водія ОСОБА_5 під час виконання ним своїх службових обов`язків у ТОВ «Компанія Алекс», виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн з відповідача ТОВ «Компанія Алекс».

Також суд, приймаючи до уваги встановлені під час розгляду спору фактичні обставини справи та оцінивши досліджені у справі докази, не знайшов підстав для покладення цивільної відповідальності на водія транспортного засобу ОСОБА_5 за шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 , а тому дійшов висновку, що ОСОБА_5 є неналежним відповідачем, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП батька позивачів.

Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27, 55, 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" визначається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Тобто, у розумінні ч. 1 ст. 1172 ЦК України, якщо службовий транспортний засіб потрапить у ДТП з вини водія, внаслідок чого буде ушкоджене майно чи здоров`я інших осіб, то відповідальність за шкоду завдану водієм під час виконання ним трудових обов`язків нестиме роботодавець.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому відповідач хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує моральну шкоду згідно положень ст. 1171 ЦК України.

Судом встановлено, що причиною загибелі ОСОБА_6 в умовах місця пригоди в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП є наявність на проїзній частині в темну пору доби нічим не позначеної, малопомітної перешкоди (велосипедиста ОСОБА_6 ), видимість якої настала на відстані, недостатній для уникнення наїзду водієм ОСОБА_5 та водієм ОСОБА_7 , а тому ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності та не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку від вини заподіювачів шкоди в силу зазначених вище норм закону.

Матеріали справи не містять та судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що малолітнім дітям ОСОБА_6 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану. Факт загибелі ОСОБА_6 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Місцевий суд, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, правильно визначив розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн. Зазначений розмір моральної шкоди відображає глибину та тривалість моральних страждань позивачів та є обґрунтованим.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним відповідачем у цій справі є ТОВ «Компанія Алекс», оскільки ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яка мала місце за участі, зокрема, водія ОСОБА_5 під час виконання ним своїх службових обов`язків, що доводиться матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Компанія Алекс» є неналежним відповідачем є безпідставними.

Водночас, місцевий суд обгрунтовано зауважив, що дорожньо-транспортна пригода вчинена внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки за участі водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , разом з тим позивач не залучила до участі в справі як співвідповідача іншого водія ОСОБА_7 , що є правом позивача.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.02.2023.

Головуючий Судді