Постанова

від 21.11.2022 по справі 910/59/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/59/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022

у справі № 910/59/22 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Виконувача обов`язків керівника Вінницької обласної прокуратури, м. Вінниця,

в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня №1", м. Вінниця,

Вінницької міської ради, м. Вінниця,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб", м. Київ

про стягнення 55 804,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2022 року Виконувач обов`язків керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" (далі - КНП "Вінницька міська клінічна лікарня №1", позивач 1) та Вінницької міської ради (далі - Міська рада, позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" про стягнення 55 804,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до вартості закуповуваного відповідно до Договору від 09.04.2020 №1/69-к медичного обладнання податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 55 804,14 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" від 20.03.2020 № 224 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), що за твердженням прокурора є підставою для стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/59/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Біонікс Лаб" на користь КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" безпідставно збережені кошти у розмірі 55 804,14 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Біонікс Лаб" на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 55 804,14 грн безпідставно збережених коштів, сплачених позивачем 1 як ПДВ, підлягають задоволенню, оскільки набори реагентів для виявлення короновірусу 2019 nСоV методом ПЛР, що є предметом Договору купівлі-продажу від 09.04.2020 № 1/69-К, вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього Договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Біонікс Лаб" 06.07.2022 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/59/22 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові, стягнувши з Вінницької обласної прокуратури на користь скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, при ухваленні оскаржуваного рішення суд не з`ясував усіх обставин справи, які мають значення для її правильного та об`єктивного вирішення.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що:

- постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 затверджено Перелік товарів (медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень), зокрема, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ, з примітками відносно порядку його застосування, адже по суті такий Перелік містить лише загальні найменування таких виробів, обладнання та товарів;

- відповідно до примітки 1 до Переліку товарів (в редакції на дату укладення Договору) основною підставою для звільнення від оподаткування ПДВ товарів є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента) міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в Переліку, однак поставлений КНП "Вінницька міська клінічна лікарня №1" товар не відповідає назві товару, зазначеному в Переліку;

- відповідно до примітки 3 до Переліку товарів (у редакції, чинній на дату відвантаження товару, 16.04.2020) визначено, що операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування ПДВ лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи знака відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів які імплантують), або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів. Відсутність же у матеріалах справи декларації про відповідність технічним регламентам та повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на поставлений відповідачем позивачу 1 товар свідчить, на думку скаржника, про відсутність підстав для звільнення операцій з поставки даного товару від оподаткування ПДВ;

- договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема і статті 1212 цього Кодексу;

- задоволення позовних вимог призвело до зміни такої істотної умови Договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України;

- сторони шляхом підписання Договору від 09.04.2020 №1/69-К погодили умови щодо ціни договору, в тому числі в частині розміру ПДВ, і змін в цій частині до Договору не вносили.

Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржуване рішення від 09.06.2022 було отримано ним 30.06.2022, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022 справу № 910/59/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 витребувано матеріали справи № 910/59/22 з Господарського суду міста Києва; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/59/22 до надходження матеріалів справи.

25.07.2022 матеріали справи № 910/59/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 поновлено ТОВ "Біонікс Лаб" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/59/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Біонікс Лаб" на вказане рішення суду першої інстанції у даній справі, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

Відповідачем заявлено клопотання про прийняття до розгляду додаткових доказів, долучених до апеляційної скарги, зокрема: копії оригіналу сертифікату аналізів та якості за серійним номером 9935 від 25.03.2020 з перекладом на українську мову; копію Сертифікату аналізу від 09.03.2020 з перекладом на українську мову; копію листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6267-001.2/005.0/17-21 від 02.08.2021; копія листа Міністерства охорони здоров`я України №24-04/22899/2-21 від 03.08.2021.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтував тим, що вказані документи не були своєчасно подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, надавши на підтвердження цих обставин відповідні докази.

Натомість відповідач стверджує, що ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у даній справі від 14.02.2022 ним отримано лише 02.06.2022, що підтверджується доповідною запискою секретаря від 23.06.2022 про вилучення 02.06.2022 з абонентської скриньки ТОВ "Біонікс Лаб" низки листів вхідної кореспонденції, серед яких був лист №0105492054514 від Господарського суду міста Києва, та наказом від 28.02.2022 №3-АГ "Про організацію робочого процесу", згідно з яким на період дії воєнного стану в державі працівників ТОВ "Біонікс Лаб" було переведено на дистанційний режим роботи.

Враховуючи отримання відповідачем 02.06.2022 ухвали про відкриття провадження у даній справі, в межах встановленого ухвалою п`ятнадцятиденного строку, 14.06.2022, ним подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву з мотивами повного відхилення позовних вимог прокурора та доданням до відзиву відповідних доказів. Дані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи відзивом відповідача з додатками, який надійшов до суду першої інстанції 20.06.2022, після ухвалення оскаржуваного рішення.

Водночас, як убачається із змісту рішення судом першої інстанції встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 18.04.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492054514.

Для з`ясування зазначених розбіжностей у даті отримання рекомендованого поштового відправлення суду першої інстанції відповідач звернувся до АТ "Укрпошта" з відповідним запитом (лист за вих. № 162 від 23.06.2022, копія якого додана до апеляційного скарги).

У відповідь на звернення відповідача АТ "Укрпошта" листом від 29.06.2022 за №1853-Т-2022062810536-В повідомлено, що у зв`язку із російською агресією проти України та введенням воєнного стану на території всієї країни, також на підставі внутрішніх нормативних документів Укрпошти, рекомендовані відправлення в межах України (крім листів з позначкою "Судова повістка") та міжнародні рекомендовані листи та картки вкладати до абонентських скриньок адресатів, за умови їх справності, із зазначенням в аркуші ф.8: "вкладено в абон. скриньку" та дати.

Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0105492054514 в розділі, що заповнюється в об`єкті поштового зв`язку за місцем призначення, міститься відмітка: "вкл до п/с, 18.04, підпис".

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем доведено об`єктивні причини неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, тому подані ним з апеляційною скаргою додаткові докази приймаються до розгляду та долучаються до матеріалів даної справи.

Позиція інших учасників справи.

09.08.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Біонікс Лаб" відхилити як необґрунтовану.

За твердженням прокурора, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, не відповідають матеріалам справи та суперечать чинному законодавству. Суд першої інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки включення до вартості закуповуваних наборів реагентів для виявлення коронавірусу 2019 nCov методом ПЛР згідно Договору про закупівлю від 09.04.2020 №1/69-К суми ПДВ в розмірі 55 804,14 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

Позивачами до суду апеляційної інстанції не надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 09.04.2020 між ТОВ "Біонікс Лаб" (постачальник) та КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" (покупець) укладено Договір № 1/69-К (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю лабораторні реагенти (Набір реагентів для виявлення коронавірусу 2019 nCoV методом ПЛР. Предмет закупівлі: Код Основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 33690000-3 "Лікарські засоби різні" (лабораторні реактиви та приладдя)) у кількості, асортименті і ціною, згідно із специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього Договору, а покупець зобов`язується приймати товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього Договору.

Згідно наявного у справі Звіту про виконання договору про закупівлю від 19.05.2020 вказаний Договір про закупівлю товару №1/69-К укладений без використання електронної системи закупівель (оголошення UA-2020-04-09-002957-а), ціна договору про закупівлю 334 824 грн (в тому числі ПДВ 55 804,14 грн); джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

Датою поставки (момент фактичного отримання) товару є дата приймання товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній від постачальника, або у накладній Нової Пошти (пункт 4.3 Договору).

За умовами пункту 7.1 Договору оплата проводиться на підставі виставленого рахунку-фактури авансовим платежем у розмірі суми Договору (згідно закону 530-ІХ від 17.03.2020 року).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 20 червня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (пункт 8.1 Д).

Відповідно до підписаної Специфікації № 1 до Договору №1/69-К від 09.04.2020 сторонами погоджено поставку товару, а саме: Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain Specific) Realtime PCR 100 реакцій в кількості 5 шт та Набір для виділення тотальної РНК Aurum міні в кількості 10 наборів, загальна сума 334 824,84 грн, у тому числі 55 804,14 грн ПДВ.

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 71 від 13.04.2020 КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" було оплачено виставлений відповідачем рахунок на оплату по замовленню №322 від 10.04.2020 на суму 334 824,84 грн, в тому числі ПДВ-55 804,14 грн.

На виконання умов Договору №1/69-К відповідачем поставлено, а позивачем 1 прийнято товар на загальну суму 334 824,84 грн, в тому числі ПДВ 55 804,14 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № 227 від 16.04.2020.

За результатами опрацювання сайту "PROZORRO" та спірного Договору Вінницькою обласною прокуратурою встановлено, що зазначений Договір укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до Переліку товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020, не підлягала оподаткуванню у відповідності до вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Проте, всупереч зазначеним вимогам податкового законодавства до ціни Договору було включено ПДВ у розмірі 55 804,14 грн, що свідчить про існування достатніх правових підстав для повернення покупцю на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі сплаченого йому ПДВ.

КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" на адресу відповідача направлено листи від 26.05.2020 № 592/01-06, від 07.12.2021 № 01-6/1572 з проханням повернути надлишково сплачену суму ПДВ у розмірі 55 804,14 грн, враховуючи те, що на території України діяв режим звільнення від оподаткування ПДВ товарів (лікарські засоби, медичні вироби та/або медичного обладнання), який поширювався на предмет Договору від 09.04.2020 № 1/69-к. Проте, відповідачем було відмовлено в повернені сплаченої позивачем суми ПДВ.

Посилаючись на те, що КНП "Вінницька міська клінічна лікарня №1", як сторона Договору, та Міська рада, на яку покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, не вжили достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин щодо наявності/відсутності підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем позивачу 1 товарів за Договором №1/69-К від 09.04.2020, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

Законом України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - Перелік).

Зазначений Перелік (у редакції, чинній на момент укладення Договору та проведення оплати, тобто події з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з постачання товарів) містив найменування товарів згрупованих у трьох розділах: лікарські засоби для надання медичної допомоги хворим з COVID-19, дезінфекційні засоби і антисептики та медичне обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19.

Саме до останньої групи товарів затвердженого Переліку (медичне обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19) віднесено набір реагентів для виявлення коронавірусу 2019 nCoV методом ПЛР.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відповідно примітки 2 до Переліку (у редакції, чинній на момент укладення Договору та проведення оплати, тобто першої події, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з постачання товарів) для цілей цього Переліку медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному, зокрема, в Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047).

За визначенням, викладеним в підпункті 9 пункту 2 вказаного Технічного регламенту, медичний виріб для діагностики in vitro - медичний виріб, зокрема реагент, калібратор, контрольний матеріал, набір, інструмент, апаратура, обладнання або система, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою і що призначені виробником для застосування in vitro для дослідження зразків, зокрема зразків крові і тканин, отриманих з організму людини виключно (або з основною метою) для одержання інформації: стосовно фізіологічного або патологічного стану; стосовно вродженої аномалії; для визначення безпеки і сумісності з потенціальними реципієнтами; для моніторингу терапевтичних заходів.

Отже, товар, який є предметом спірного Договору, відповідає визначенню наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №754, що підтверджує правомірність висновку суду першої інстанції про віднесення поставленого відповідачем позивачу 1 товару за Договором до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що поставка наборів реагентів для виявлення короновірусу 2019 пСоV методом ПЛР, які є предметом Договору від 09.04.2020 №1/69-К, як операція з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнена від оподаткування ПДВ на підставі пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення примітки 3 до затвердженого Переліку, відповідно до якої операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування ПДВ лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи знака відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, апеляційний господарський суд відхиляє у зв`язку з неможливістю застосування цих положень до спірних правовідносин, які виникли до дати набрання чинності (15.04.2020) постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271, згідно з якою до Переліку включено примітку 3.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи декларації про відповідність технічним регламентам та повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на поставлений відповідачем позивачу 1 товар, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та не може свідчити про відсутність підстав для звільнення операцій з поставки даного товару від оподаткування ПДВ.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За визначенням, викладеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

В силу положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

З наведеного слідує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 910/12764/20.

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Таким чином, відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи встановлені обставини щодо звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем позивачу 1 товару за Договором від 09.04.2020 №1/69-К, неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 55 804,14 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання обґрунтованими у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України вимог прокурора про стягнення з відповідача 55 804,14 грн безпідставно збережених коштів, сплачених позивачем як ПДВ, від сплати якого позивач був звільнений на підставі прямої вказівки закону.

При цьому, оскільки ПДВ не є умовою про ціну, сплата суми без цього податку не є односторонньою зміною умов Договору щодо ціни, а також не потребує обов`язкового внесення відповідних змін до Договору відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України.

Наведеним спростовуються викладені в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна (коштів), переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, у такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, а також доводи про те, що позовні вимоги прокурора суперечать приписам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, оскільки направлені на зміну такої істотної умови Договору, як ціна, після його виконання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

За вказаних обставин, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/59/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Біонікс Лаб" - залишенню без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 126, 129, 231, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/59/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/59/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/59/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир