Рішення

від 21.11.2022 по справі 924/584/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2022 р. Справа № 924/584/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Мироненко Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю „Поділля Медфарм", м. Хмельницький

до Товариства з обмежено відповідальністю „Центральна фармацевтична компанія", м. Київ

про - стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю „Центральна фармацевтична компанія" за невиконання п. 6.3 договору суборенди від 06.11.2017 року 1000 грн. штрафу та 203000 грн. неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна фармацевтична компанія" відповідно до п. 6.3 і п. 7.8 договору суборенди від 06.11.2017 року повернути належним чином приміщення, усунути недоліки та встановити демонтоване обладнання (міжкімнатні двері - 4 шт., рукомийник, унітаз, кований козирок над входом)

Представники сторін:

позивача: Побережний А.І. - керівник згідно витягу з ЄДР (до нарадчої кімнати)

відповідача: Гасевич В.В. - керівник згідно витягу з ЄДР

Рішення ухвалюється 21.11.2022, оскільки 14.11.2022 постановлялася ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.09.2022р. відкрито провадження у справі №924/584/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 27.09.2022.

27.09.2022 судом постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 13.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 13.10.2022 підготовче засідання відкладено на 11:00 год. 27.10.2022. Дана ухвала занесена до протоколу судового засідання.

27.10.2022 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 14.11.2022.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору суборенди приміщення від 06.11.2017. Вказує, що відповідно до п. 8.1 договору суборенди та ст. 785 ЦК України суборендар зобов`язаний повернути орендоване приміщення в останній день терміну дії договору за актом прийому-передачі, тобто 01.09.2020. Зазначає, що ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" (суборендарем) не передано позивачу приміщення відповідно до договору, про що свідчить відсутність акту прийому-передачі, ухвала Шепетівського міськрайонного суду, де встановлено цей факт, акт від 18.11.2021 демонтажу вхідного замка та встановлені факти пошкодження приміщення. Враховуючи зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві від 16.09.2022 проти позову заперечує. Звертає увагу, що позивач звертався до суду з вимогами про стягнення штрафу на підставі п. 6.3 договору суборенди від 06.11.2017, неустойки (пені) на підставі ст. 785 ЦК України та вимогою про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання.

Наголошує, що Господарським судом Хмельницької області у справах №924/748/20, №924/370/21 та №924/1178/20 встановлено той факт, що приміщення, яке було предметом договору суборенди від 06.11.2017 було повернуто ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" на користь ТОВ „Поділля Медфарм" шляхом надіслання підписаного зі сторони ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" акту приймання-передачі приміщення із супровідним листом.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив від 30.09.2022 зазначає, що демонтоване обладнання є невід`ємною частиною технічно справного приміщення, як вказано в акті і не може бути демонтовано без пошкодження самого приміщення.

Що стосується похідної договору суборенди від договору оренди ТОВ "Поділля Медфарм" та КП "Ринок", то позивач вказує, що в матеріалах справи є підтвердження дії договору оренди та акти виконаних робіт за 2020-2021 роки.

Позивач звертає увагу, що передати приміщення власнику КП "Ринок" можна тільки після того, як ТОВ Центральна фармацевтична компанія" передасть це приміщення для ТОВ "Поділля Медфарм". Єдиним фактом, що може це підтвердити, може бути тільки акт передачі приміщення підписаний сторонами, який відсутній. Вважає, що акт прийому-передачі, який направив відповідач, за його словами, датований травнем 2020 року має ознаки нікчемності, тому що за рішенням Північно-Західного апеляційного господарського суду договір суборенди від 06.11.2017 закінчився 01.09.2020 і акт прийому - передачі має бути датований саме цією датою.

Стверджує, що питання щодо виконання договірних зобов`язань по договору від 6.11.2017 року, щодо передачі приміщення ТОВ Центральна фармацевтична компанія" для ТОВ „Поділля Медфарм" не розглядалось попередніми судами, а приміщення має бути передано відповідно до п.7.8 та п 8.1 і ст.785 ЦК України за актом прийому-передачі з виконаним ремонтом, придатним для подальшого використання, але цього не зроблено.

У додаткових поясненнях від 17.11.2022 позивач посилаючись на постанову Верхового Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 зазначає, що неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних відносин, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення майна і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, після припинення договору оренди.

Звертає увагу, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/370/21 констатовано, що ТОВ "Поділля Медфарм" вимагало сплати неустойки згідно ст.785 ч.2 ЦК України, але цього не було в позовних вимогах, тому судом відмовлено, так як це було зміна предмету і підстав позову.

Вказує, що відповідно до п. 1.1. договору суборендар зобов`язується та гарантує утримувати орендоване приміщення у належному стані, а згідно з п. 3.2. договору прийняте приміщення є технічно справне, відповідає санітарному законодавству, протипожежним нормам та законодавству про охорону праці, що також підтверджено в акті прийому-передачі.

Вважає, що дискусія щодо стану у якому було приміщення - не має будь-якого сенсу, так як відповідач зобов`язаний привести приміщення у відповідність з вимогами законодавства.

Наголошує, що відповідно до п. 8.1. договору приміщення повинно бути передано у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом. Також п. 7.18 договору визначено, що по закінченню терміну договору або його достроковому припиненні суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту суборендарем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного договору.

Позивач вважає непереконливими твердження відповідача, що дані питання вирішувалися в інших судах і пошук юридичних підстав не виконувати зобов`язань за договором - є непереконливим, оскільки відповідно до п. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судами у інші справі, по певному факту, не є обов`язковою для господарського суду. На думку позивача, в судовому засіданні підтверджені усі факти порушення ТОВ „ЦФК" договірних зобов`язань та чинного законодавства, яким нанесено значну матеріальну шкоду підприємству позивача.

Відповідачем подано заяву (вх. №05-08/2246/22 від 24.10.2022) про зловживання процесуальними правами. Звертає увагу, що:

- межах справи № 924/1178/20 було розглянуто позовну вимогу ТОВ „Поділля Медфарм" до ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" про стягнення 1000,00 грн штрафу на підставі п. 6.3. договору суборенди від 06.11.17 р. б/н, укладеного між ТОВ „Поділля Медфарм" та ТОВ „Центральна фармацевтична компанія";

- в межах справи № 924/370/21 розглянуто позовну вимогу ТОВ „Поділля Медфарм" до ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" про стягнення пені на підставі положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за невчасне повернення приміщення за договором суборенди від 06.11.17 р. б/н, укладеного між ТОВ „Поділля Медфарм" та ТОВ „Центральна фармацевтична компанія";

- в межах справи № 924/1075/21 ТОВ „Поділля Медфарм" подавало позов до ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" про зобов`язання повернути приміщення за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95 в стані, якому воно було одержане, з врахуванням нормального зносу, або у стані який був обумовлений в договорі суборенди від 06.11.17 р. б/н, укладеного між ТОВ „Поділля Медфарм" та ТОВ „Центральна фармацевтична компанія".

Таким чином, відповідач вказує, що позивачем було подано до Господарського суду Хмельницької області три позовні заяви на підставі договору суборенди від 06.11.17 р. б/н укладеного між ТОВ „Поділля Медфарм" та ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" предметом яких були вимоги тотожні до позовних вимог у даній справі №924/584/22.

Вважає, що підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, подане ТОВ „Поділля Медфарм" до Господарського суду Хмельницької області одночасно з позовною заявою у даній справі № 924/584/22, містить завідомо неправдиву інформацію.

На думку відповідача, у діях директора ТОВ "Поділля Медфарм" ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 Кримінального кодексу України, а саме: подання завідомо недостовірних доказів.

Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 43, п. 2 ч. 1 ст. 135, ст. 246 ГПК України, відповідач просить:

- надати правову оцінку поданню до Господарського суду Хмельницької області підтвердження ТОВ „Поділля Медфарм" про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, з точки зору набрання законної сили рішеннями у справах № 924/1178/20, № 924/1075/21, № 924/370/21;

- постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з директора ТОВ „Поділля Медфарм" Побережного Анатолія Івановича штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами;

- постановити окрему ухвалу відносно Директора ТОВ „Поділля Медфарм" Побережного Анатолія Івановича в порядку ч. 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, відшкодувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані.

Відповідно до п. 2.1. договору об`єктом суборенди за даним договором є: приміщення загальною площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька область, вул. Героїв Небесної Сотні, 23. Дане приміщення надається в суборенду на підставі договору оренди №б/н.

Згідно п. 2.2. договору об`єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення в ньому аптеки.

Відповідно до п. 3.1. договору зазначене в розділі 2 даного договору приміщення повинно бути передане суборендодавцем та прийняте суборендарем після підписання даного договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 3.2. договору визначено, що прийняте таким чином в суборендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці.

У п. 4.1. договору передбачено строк дії договору з 06.11.2017 по 01.09.2020.

Відповідно до п. 4.2. договору за згодою сторін, період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості.

Відповідно до п. 5.1. договору суборендодавець нараховує суборендарю орендну плату у розмірі 7000,00 грн. за один календарний місяць.

Відшкодування комунальних послуг здійснює суборендар (п. 5.2 договору).

Згідно п. п. 5.3.- 5.6. договору орендна плата сплачується суборендарем раз на місяць, згідно договору суборенди після підписання акту про надання нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною даного договору. Строк оплати: на протязі 5 банківських днів з початку наступного місяця. Орендна плата сплачується кожного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок суборендодавця. Суборендар наприкінці місяця отримує акт виконаних робіт.

Згідно з п. 6.1 договору суборендодавець має право здійснювати перевірку порядку використання суборендарем приміщення, інженерного та іншого обладнання.

Суборендодавець по закінчені строку дії (достроковому припиненні, розірвані) даного договору не відшкодовує суборендарю вартість капітального та поточного ремонтів, якщо такі виконувалися.

Відповідно до п. 6.3 договору приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок.

Суборендар зобов`язується: використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.1 даного договору; утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан; за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення; за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення (п. 7.1 договору).

До додаткових обов`язків суборендаря пунктом 7.5 договору віднесено, зокрема такий: капітальні та поточні ремонти, реконструкція, перепланування до своїх потреб приміщення, фасаду суборендар повинен виконувати лише з попереднього письмового дозволу суборендаря і відповідних дозвільних організацій, органів (архітектурних, пожежного нагляду, тощо). До початку вказаних робіт суборендар надає суборендодавцеві на затвердження їх опис та ескізи, тобто внутрішній та зовнішній вигляд приміщення, фасаду та інше.

Як передбачено п. 7.6. договору, суборендар зобов`язаний погодити відкриття і розташування аптеки з органами пожежного нагляду, санепідемстанції, іншими органами, що дають дозвіл на його відкриття і роботу.

Суборендар несе повну, в тому числі цивільну відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим суборендарем так і іншими юридичними та фізичними особами (п. 7.8 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що суборендар не має права без письмової згоди суборендодавця: передавати приміщення в суборенду, як в цілому так і частково, а також передавати свої права та обов`язки по цьому договору іншим фізичним та юридичним особам; укладати угоди з третіми особами про використання даного приміщення.

Умовами п. 7.18 договору визначено, що по закінченню терміну договору або його достроковому припиненні суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту суборендарем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного договору.

У п. 8.1. договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні, припиненні, суборендар зобов`язаний повернути приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі нежилого приміщення з суборенди в останній день терміну суборенди, дострокового його припинення, розірвання.

Приміщення повинно бути передано суборендодавцеві у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом, при цьому враховується амортизаційний знос (п. 8.2 договору).

У п. 9.1 договору сторони погодили, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми та Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" в розмірі 1% від суми заборгованості в день.

Відповідно до п. 9.2. договору суборендодавець має право дострокового розірвання даного договору, якщо суборендар: користується приміщенням не у відповідності з даним договором, або призначенням приміщення; навмисне або по необережності погіршує стан приміщення; не вніс орендної плати або інших платежів на протязі одного місяця з дня закінчення терміну платежу.

Згідно п. 9.3. договору невиконання будь-якої із умов даного договору суборендарем дає право суборендодавцю вимагати дострокового припинення договору суборенди або його дострокового розірвання і є підставою для дострокового припинення, розірвання договору. В разі порушення вимог чинного законодавства суборендарем суборендодавець має право вимагати усунення порушення і вимагати дострокового розірвання даного договору, ці обставини теж є підставою для дострокового розірвання договору.

В разі несвоєчасного звільнення приміщення суборендар зобов`язаний оплатити оренду і послуги на умовах даного договору до фактичної дати звільнення і підписання акту (п. 9.4 договору).

Відповідно до п. 9.5 договору при нарахуванні пені і штрафу - п. 9.1 даного договору - суборендодавець з наступних платежів суборендаря зараховує суми в погашення цих санкцій.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

В матеріалах справи наявні претензії ТОВ „Поділля Медфарм" (№11 від 14.05.2020 та №12 від 02.06.2020р.), в яких позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором суборенди від 06.11.2017 за квітень-травень 2020, за квітень-червень 2020 відповідно.

01.09.2020 між комерційно-виробничим підприємством "Ринок" (орендодавець) та ТОВ "Поділля Медфарм" (орендар) укладено договір оренди об`єктів нерухомості, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23 (п. 1.1 договору оренди).

Згідно з п. 1.3 договору оренди об`єкт оренди використовується орендарем для комерційної діяльності.

Об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 3 днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору (п. 2.2 договору оренди).

Згідно з п. 4.1. договір діє з 02.09.2020 до 01.09.2023 включно.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних робіт: №7 від 02.02.2021, №7 від 01.04.2021. №7 від 11.05.2021, складені про те, що відповідно до договору б/н від 01.09.2020 виконавцем - КВП „Ринок" виконані, а замовником - ТОВ "Поділля Медфарм" прийняті послуги по наданню в оренду приміщення за лютий, квітень, травень 2021 року відповідно.

У листі від 04.06.2021 за вих. №15 ТОВ „Поділля Медфарм" просило ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" призначити дату та час для здійснення передачі приміщення за актом прийому-передачі відповідно до договору від 06.11.2017, термін якого закінчився.

ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" у відповіді на претензії, серед яких зокрема, претензія від 27.01.2021 №4 щодо сплати орендної плати, штрафу та передання матеріальних цінностей зазначає, що використання орендованого приміщення є неможливим за призначенням у зв`язку з відсутністю доступу покупців до приміщення внаслідок зупинки роботи ринку в цілому, на території якого знаходиться відповідне приміщення. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, стверджує, що ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" звільняється від плати за весь час, протягом якого приміщення не могло бути використане ним через обставини, за які воно не відповідає. Звертає увагу, що у 2017 році відповідно до умов договору від 06.11.2017 силами та коштами ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" було придбано та встановлено в орендованому приміщенні (за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23) сантехнічне обладнання та міжкімнатні двері на суму приблизно 40000,00 грн. Відповідачем запропоновано позивачу визначитися зі статусом матеріальних цінностей, після чого з точки зору відокремленості ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" матиме можливість отримати задоволення чи відмову у задоволенні відповідних претензій.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021) було відмовлено у позові ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" до ТОВ "Поділля Медфарм" про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р. б/н, укладеного між ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та ТОВ "Поділля Медфарм" з 01.04.2020.

Під час прийняття рішення у справі №924/748/20 суд, виходячи зі змісту пункту 4.2. договору, зазначив, що матеріали справи не місять доказів щодо домовленостей сторін на продовження дії договору. Додаткова угода позивачем та відповідачем про продовження договору не укладалася, а умови договору не місять застережень стосовно автоматичної пролонгації оскаржуваного договору. Судом встановлено, що строк дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 закінчився 01.09.2020.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду під час дії договору суборенди (16.06.2020), однак на час розгляду судом справи та ухвалення рішення строк дії спірного договору закінчився, тобто він є не чинним. Оскільки розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У судовому рішенні у справі №924/748/20 також встановлено наступне:

„Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) 06.11.2017р. підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., відповідно до п. 1 якого згідно умов пункту 2.1. договору суборенди № б/н від 06.11.2017р. суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23 для розміщення в ньому аптеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" звернулось із листом від 18.05.2020р. до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", у якому повідомляло про направлення суборендодавцю два примірника акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017р., від 01.04.2020р., підписані зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", у зв`язку з неможливістю використання приміщення.

Відповідно до п. 1 акта приймання-передачі (повернення) від 01.04.2020р. нежитлового приміщення з суборенди по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., підписаного представником товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", згідно з умовами пункту 8 договору суборенди від 06.11.2017р. суборендар передає (повертає), а суборендодавець приймає нежитлове приміщення площею 50,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, в якому до 01.04.2020р. розміщувалася аптека.

Факт надіслання листа від 18.05.2020р. та примірників акта приймання-передачі від 01.04.2020р. підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.05.2020р. та поштовою накладною № 3040501857770 від 19.05.2020р.

ТОВ "Поділля Медфарм" зверталося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" 117565,68 грн., з яких: 56000,00 грн. боргу по сплаті орендної плати, 1000,00 грн. штрафу за пошкоджене майно, 56000,00 грн. штрафу відповідно до п. 9.1 договору, 4565,68 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1178/20 (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" на користь ТОВ "Поділля Медфарм" 35000,00 грн. заборгованості (за період з 01.04.2020 по 01.09.2020), 35000,00 грн. штрафу, 687,77 грн. пені (за період з 01.04.2020 по 01.09.2020), 1060,32 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

У рішенні встановлено, що з акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2020 слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 01.11.2017 та об`єктом суборенди за договором від 06.11.2017, прийнято комерційно-виробничим підприємством "Ринок" Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від позивача (орендар).

Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 22.07.2021 у справі №924/1178/20 дійшов висновку, що повернення позивачем орендованого приміщення орендодавцеві за договором від 01.11.2017 свідчить про відсутність у позивача можливості розпорядження приміщенням станом на дату підписання акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2020 та припинення фактичного користування приміщенням відповідачем.

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу суд дійшов висновку про не доведення позивачем належними доказами факту пошкодження приміщення, що є необхідною умовою для стягнення штрафу на підставі п. 6.3 договору. Надані у підтвердження як підстави стягнення штрафу в результаті пошкоджень приміщення фотознімки суд оцінив критично, з огляду на те, що з останніх, зокрема, неможливо достеменно встановити пошкодження приміщення відповідачем, про які зазначає у позові позивач, оскільки відповідні зображення не фіксують і не підтверджують будь-якого іншого стану приміщення до передання його відповідачу в суборенду; не підтверджують часу пошкодження тощо.

Також ТОВ "Поділля Медфарм" зверталося з позовом до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" про визнання договору суборенди від 06.11.2017 продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом); стягнення 63000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 63000,00 грн. штрафу, 1000,00 грн. штрафу, 3428,27 грн. пені, 2408,00 грн. інфляційних втрат.

За результатами розгляду вказаних позовних вимог рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021 у справі №924/370/21 (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021) у позові ТОВ "Поділля Медфарм" відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи, судом встановлено, що за актом приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017р. було передано приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23. Однак, у акті не зазначено той стан приміщення, у якому він передавався відповідачу за договором суборенди. Як не зазначено у акті й передача обладнання, про яке зазначає позивач в позові (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом).

Судом зроблено висновок, що позивач в силу положень ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України не довів, що ті пошкодження, про які зазначає позивач, не існували на момент передачі приміщення, що приміщення знаходиться в технічно несправному стані, а також те, що саме відповідач пошкодив приміщення. Фотознімки доводів позивача не підтверджують. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору суборенди, а також про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання є необґрунтованими, не доведеними належними доказами.

Також суд дійшов висновку, що після припинення основного договору оренди, який був укладений між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок", припиняються права позивача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду відповідачу, а також інші права вимоги, пов`язані з договором оренди. Подальше укладання нового договору оренди між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" являється обставиною виникнення правовідносин між двома суб`єктами господарювання, однак не має ніякого впливу на відносини між позивачем та відповідачем за договором суборенди від 06.11.2017р. та не зумовлює виникнення між позивачем та відповідачем нових правовідносин за вказаним договором суборенди.

Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2021 задоволено скаргу ТОВ "Поділля Медфарм". Зобов`язано уповноважену особу Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" від 16.12.2020 року, протягом 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, та розпочати досудове розслідування.

18.11.2021 на території Шепетівського ринку, за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, в присутності представників власника приміщення - КВП „Ринок", представника орендаря ТОВ „Поділля Медфарм", представника Шепетівської поліції було проведено демонтаж замка та огляд приміщення, в якому розміщувалася аптека відповідно до договору суборенди між ТОВ "Поділля Медфарм" та ТОВ "Центральна фармацевтична аптека" б/н від 06.11.2017, про що складено акт від 18.11.2021. Згідно даного акту вказані дії проводяться з ціллю передачі приміщення власнику КВП „Ринок", так як суборендар не передав належним чином приміщення по закінченню договору суборенди.

При огляді приміщення виявлено: козирок над входом демонтовано; міжкімнатні двері відсутні; демонтовано унітаз, умивальник; наявні незначні пошкодження стін, електропроводки, світильників.

В акті зазначено, що в присутності представників приміщення передається власнику.

КВП „Ринок" у листі від 07.07.2022 адресованому ТОВ "Поділля Медфарм" (на заяву від 10.06.2022) зазначав, що у зв`язку із закінченням договору оренди (згідно якого 01.11.2017 передано в користування частину не житлового приміщення по вул. Героїв Небесної Сотні, 23м. Шепетівка) в 2020 році, КВП „Ринок" направлено проект договору, але підписаний договір і акт прийому-передачі нежитлового приміщення не повернуто орендодавцю. Лише в листопаді 2021 в присутності комісії проведено демонтаж замка і оглянуто приміщення з ціллю його передачі власнику - КВП „Ринок", про що складено акт від 18.11.2021. Вказує, що акт прийому-передачі нежитлового приміщення, який укладається відповідно до Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації ТОВ "Поділля Медфарм" відмовилося підписати. Звертає увагу, що КВП „Ринок" неодноразово просив здійснити оплату за оренду нежитлового приміщення і повернути підписані рахунки, акти прийому-передачі приміщення, але по теперішній час не повернуто підписані рахунки та акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2020.

Також в матеріалах справи наявні фотокопії приміщення та розрахунок неустойки.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2017 між ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та ТОВ "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, відшкодовувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не передано орендоване приміщення в останній день терміну дії договору суборенди від 06.11.2017 за актом прийому-передачі, тобто 01.09.2020. Зазначає, що приміщення, яке було передано власнику згідно за актом від 18.11.2021 не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства. Враховуючи зазначене, просить стягнути з відповідача 1000 грн. штрафу, 203000 грн. неустойки та зобов`язати ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" повернути належним чином приміщення, усунути недоліки та встановити демонтоване обладнання (міжкімнатні двері - 4 шт., рукомийник, унітаз, кований козирок над входом).

Правовідносини між ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та ТОВ "Поділля Медфарм", які виникли у зв`язку укладенням між ними договору суборенди від 06.11.2017 були предметом розгляду у судових справах №924/748/20, 924/370/21, №924/1178/20, які розглядалися Господарським судом Хмельницької області, рішення у яких набрали законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.10.2019р. у справі №924/848/18).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути належним чином приміщення, усунути недоліки та встановити демонтоване обладнання (міжкімнатні двері - 4 шт., рукомийник, унітаз, кований козирок над входом), стягнення 1000 грн. штрафу на підставі п. 6.3. договору суборенди від 06.11.2017.

Вказані вимоги заявлені позивачем з посиланням на п. 6.3 і п. 7.8 договору суборенди від 06.11.2017.

За умовами п. 6.3 договору приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок.

Пунктом 7.8. договору передбачено, що суборендар несе повну, в тому числі цивільну відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим суборендарем так і іншими юридичними та фізичними особами.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/784/20 встановлено, що строк дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 закінчився 01.09.2020, у зв`язку з чим було відмовлено у позові ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" до ТОВ "Поділля Медфарм" про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н, з 01.04.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 8.1. договору суборенди визначено порядок передачі спірного майна з суборенди та значено, що після закінчення терміну дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні, припиненні, суборендар зобов`язаний повернути приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі нежилого приміщення з суборенди в останній день терміну суборенди, дострокового його припинення, розірвання. Приміщення повинно бути передано суборендодавцеві у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом, при цьому враховується амортизаційний знос (п. 8.2 договору).

Згідно ч.1 ст. 526 та ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства та умов договору суборенди вбачається, що у разі припинення договору суборендар наділений обов`язком повернути орендоване майно, а суборендодавець зобов`язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна. Наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом) та у разі виявлення пошкодження майна, такі недоліки відображаються у вказаному акті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не передано орендоване приміщення в останній день терміну дії договору суборенди від 06.11.2017 за актом прийому-передачі, тобто 01.09.2020. Зазначає, що приміщення, яке було передано власнику за актом від 18.11.2021 не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2021 представниками власника приміщення - КВП „Ринок", орендаря - ТОВ „Поділля Медфарм" та представником Шепетівської поліції на території Шепетівського ринку, за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23 складено акт про проведення демонтажу замка та огляд приміщення, в якому розміщувалася аптека відповідно до договору суборенди між ТОВ "Поділля Медфарм" та ТОВ "Центральна фармацевтична аптека" б/н від 06.11.2017. Як слідує з акту при огляді приміщення виявлено: козирок над входом демонтовано; міжкімнатні двері відсутні; демонтовано унітаз, умивальник; наявні незначні пошкодження стін, електропроводки, світильників.

В акті зазначено, що вказані дії проводяться з ціллю передачі приміщення власнику КВП „Ринок", так як суборендар не передав належним чином приміщення по закінченню договору суборенди.

У поданому позивачем акті від 18.11.2021 зазначено про укладення договору суборенди б/н від 06.11.2017 з ТОВ "Центральна фармацевтична аптека", однак відповідачем у справі та суборендарем згідно договору б/н від 06.11.2017 є ТОВ "Центральна фармацевтична компанія".

Зі змісту вказаного акту вбачається, що ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" не було присутнє під час складання акту від 18.11.2021. Також в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про наміри проведення демонтажу замка та огляд приміщення, в якому розміщувалася аптека відповідно до договору суборенди, укладеного між ТОВ "Поділля Медфарм" та ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 06.11.2017.

При цьому, судом враховується встановлена рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/784/20 обставина надсилання відповідачем (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія") позивачу (ТОВ "Поділля Медфарм") двох примірників акту від 01.04.2020 приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017, підписаних зі сторони відповідача (згідно листа від 18.05.2020 у зв`язку з неможливістю використання приміщення).

Таким чином, відповідачем вчинялися дії щодо повернення майна з суборенди, у зв`язку з чим позивач мав можливість підписати акти про повернення приміщення за договором суборенди від 06.11.2017 із зазначенням фактичної дати повернення та зауваженнями щодо стану приміщення.

При цьому, ні положення чинного законодавства, ні умови укладеного між сторонами договору не наділяють суборендодавця правом на відмову від прийняття майна з суборенди, зокрема, з підстав повернення такого майна в неналежному та несправному стані.

Встановлення факту погіршення стану майна (його пошкодження), не звільняє суборендодавця від обов`язку прийняти таке майно після закінчення договору оренди, натомість наділяє його правом стягнути збитки з суборендаря за пошкодження майна.

Також в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021р. у справі №924/1178/20 встановлено, що "з наданого позивачем у матеріали справи акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020р. слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 1 листопада 2017р. та об`єктом суборенди за договором від 6 листопада 2017р., прийнято комерційно-виробничим підприємством "Ринок" Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від позивача (орендар). Таким чином, з наведеного слідує, що позивач повернув орендоване приміщення орендодавцеві за договором від 1 листопада 2017р., що свідчить про відсутність у позивача можливості розпорядження приміщенням станом на дату підписання вищезазначеного акта та припинення фактичного користування приміщенням відповідачем".

Отже, факт повернення позивачем орендованого приміщення орендодавцеві (КВП "Ринок") згідно акту прийому-передачі від 02.09.2020, а також припинення фактичного користування приміщенням відповідачем (з 02.09.2020) встановлено судовим рішенням у справі №924/1178/20 та в силу частини 4 статті 75 ГПК України не потребують повторного доведення.

Таким чином, на момент складання акту від 18.11.2022, який наданий позивачем на підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог приміщення, яке було об`єктом оренди за договором від 01.11.2017 та об`єктом суборенди за договором від 06.11.2017, прийнято комерційно-виробничим підприємством "Ринок" Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від позивача (орендар). При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про повернення позивачем орендованого майна в неналежному стані.

У контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. по справі №910/20370/17.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Враховуючи, що акт від 18.11.2021, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, складений більше як через рік після повернення позивачем орендованого приміщення орендодавцеві (КВП "Ринок") згідно акту прийому-передачі від 02.09.2020 (за договором оренди від 01.11.2017) та після припинення фактичного користування приміщенням відповідачем (за договором суборенди від 06.11.2017), вказаний акт не може бути доказом пошкодження відповідачем орендованого приміщення за договором суборенди від 06.11.2017.

Крім того, у позові позивач зазначає, що в результаті огляду 18.11.2021 виявлено, зокрема, відсутність міжкімнатних дверей - 4 шт., в той час, як в акті від 18.11.2021 не зазначена кількість дверей. Більш того, після закінчення договору суборенди від 06.11.2017 та фактичного припинення користування приміщенням відповідачем, позивач звертався з позовом до суду, в якому, просив зобов`язати відповідача усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання, в тому числі, міжкімнатні двері - 3 шт.

Як вбачається з матеріалів справи акт від 18.11.2021 складений під час дії нового договору оренди від 01.09.2020, укладеного позивачем з КВП "Ринок".

При цьому, факт укладання нового договору оренди між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" (від 01.09.2020) являється обставиною виникнення правовідносин між двома суб`єктами господарювання, однак не має ніякого впливу на відносини між позивачем та відповідачем за договором суборенди від 06.11.2017р. та не зумовлює виникнення між позивачем та відповідачем нових правовідносин за вказаним договором суборенди.

У п. 2.1 договору суборенди від 06.11.2017 передбачено, що об`єкт суборенди надано в суборенду на підставі договору оренди. Як було встановлено в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1178/20 договір оренди між комерційно-виробничим підприємством "Ринок" (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений 01.11.2017.

З аналізу приписів статей 761, 774 ЦК України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Відтак договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2018р. у справі №910/17082/17.

Таким чином, після припинення основного договору оренди від 01.11.2017, який був укладений між позивачем та Комерційно-виробничим підприємством "Ринок", припиняються права позивача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду відповідачу, а також інші права вимоги, пов`язані з договором оренди. Зазначений висновок узгоджується з позицією, викладеною Господарським судом Хмельницької області у рішенні від 06.08.2021 у справі №924/370/21, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021.

Також у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021 у справі №924/370/21 судом встановлено, що за актом приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017р. було передано приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23. Однак, у акті не зазначено той стан приміщення, у якому він передавався відповідачу за договором суборенди. Як не зазначено у акті й передача обладнання, про яке зазначає позивач в позові (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом).

Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 12.10.2021 у справі №924/370/21 вказав, що скаржником (ТОВ "Поділля Медфарм") не зазначено ідентифікуючих ознак відповідного майна, яке передавалося відповідачу (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія") за договором суборенди.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з позицією суду першої інстанції про те, що позивач в силу положень ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України не довів, що ті пошкодження, про які зазначає позивач, не існували на момент передачі приміщення, що приміщення знаходиться в технічно несправному стані, а також те, що саме відповідач пошкодив приміщення. Водночас додані до матеріалів справи відповідні фотознімки доводів позивача не підтверджують.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1178/20 (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021) під час розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу суд дійшов висновку про не доведення позивачем належними доказами факту пошкодження приміщення, що є необхідною умовою для стягнення штрафу на підставі п. 6.3 договору. Надані у підтвердження як підстави стягнення штрафу в результаті пошкоджень приміщення фотознімки суд оцінив критично, з огляду на те, що з останніх, зокрема, неможливо достеменно встановити пошкодження приміщення відповідачем, про які зазначає у позові позивач, оскільки відповідні зображення не фіксують і не підтверджують будь-якого іншого стану приміщення до передання його відповідачу в суборенду; не підтверджують часу пошкодження тощо.

З огляду на викладені обставини, встановлені в судових рішеннях у справах №924/748/20, 924/370/21, №924/1178/20 та враховуючи, що наданий позивачем акт від 18.11.2021 не підтверджує здійснення саме відповідачем пошкодження орендованого приміщення за договором суборенди від 06.11.2017, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача відповідно до п. 6.3 і п. 7.8 договору суборенди від 06.11.2017 повернути належним чином приміщення, усунути недоліки та встановити демонтоване обладнання, а також стягнення 1000 грн. штрафу на підставі п. 6.3. договору суборенди від 06.11.2017 задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України.

Статтею ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

Відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто суду потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. по справі №910/11131/19.

Як було зазначено вище, строк дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 закінчився 01.09.2020.

При цьому, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/784/20 встановлена обставина надсилання відповідачем (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія") позивачу (ТОВ "Поділля Медфарм") двох примірників акту від 01.04.2020 приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017, підписаних зі сторони відповідача у зв`язку з неможливістю використання приміщення (згідно листа від 18.05.2020).

Проте, акти про повернення приміщення за договором суборенди від 06.11.2017 не були підписані позивачем та не прийнято у відповідача майно з суборенди. Тому вина (умисел або необережність) відповідача у неповерненні приміщення за актом приймання-передачі відсутня.

Також рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1178/20 встановлено факт повернення позивачем орендованого приміщення (яке було предметом суборенди від 06.11.2017) орендодавцеві (КВП "Ринок") згідно акту прийому-передачі від 02.09.2020 та припинення фактичного користування приміщенням відповідачем.

Таким чином, відповідачем вчинялися дії щодо повернення майна з суборенди (до закінчення строку дії договору від 06.11.2017), а після закінчення договору суборенди відповідач припинив фактичне користування приміщенням у зв`язку з поверненням позивачем приміщення орендареві (КВП "Ринок").

Враховуючи зазначене, судом не встановлено обставин, за яких відповідач (суборендар) мав можливість передати майно, що було предметом суборенди, але умисно цього обов`язку не виконав, що унеможливлює застосування неустойки, як форми майнової відповідальності за не виконання обов`язку щодо повернення орендованого приміщення.

Тому вимога про стягнення 203000 грн. неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України за період з 02.09.2020 по 18.11.2021 задоволенню не підлягає.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у позові в повному обсязі.

Щодо строку позовної давності.

У заяві від 21.09.2021р. відповідач просить застосувати річний строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу та неустойки, що починає свій перебіг з 02.09.2020 та завершує 02.09.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №372/1036/15-ц викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в позові у зв`язку з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

З приводу заяви відповідача (вх. №05-08/2246/22 від 24.10.2022) про зловживання процесуальними правами, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).

Відповідач вважає, що підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, подане ТОВ „Поділля Медфарм" до Господарського суду Хмельницької області одночасно з позовною заявою у даній справі №924/584/22, містить завідомо неправдиву інформацію, оскільки позивачем було подано до Господарського суду Хмельницької області три позовні заяви на підставі договору суборенди від 06.11.2017 б/н, предметом яких були вимоги тотожні до позовних вимог у даній справі №924/584/22, (у справі №924/1178/20 - вимога про стягнення 1000,00 грн. штрафу на підставі п. 6.3. договору суборенди від 06.11.17 р. б/н; у справі №924/370/21 - вимога про стягнення пені на підставі положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за невчасне повернення приміщення за договором суборенди від 06.11.17 р. б/н; у справі №924/1075/21 ТОВ „Поділля Медфарм" подавало позов до ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" про зобов`язання повернути приміщення за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95 в стані, якому воно було одержане, з врахуванням нормального зносу, або у стані який був обумовлений в договорі суборенди від 06.11.17 р. б/н, укладеного між ТОВ „Поділля Медфарм" та ТОВ „Центральна фармацевтична компанія".

Враховуючи положення статті 43 ГПК України, обставини даної справи та докази, на подані на підтвердження підстав позову, зокрема, нові докази, які не були предметом дослідження у справах №924/1178/20, №924/370/21, №924/1075/21, тактику та стратегію судового захисту інтересів учасниками справи, на думку суду, зазначення позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав не є діями, які дають підстави для висновку, що учасник не добросовісно користується процесуальними правами. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №924/502/19.

Крім того, судом враховується те, що позов у справі 924/1075/21 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При цьому, ч. 4 ст. 226 ГПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Також як вбачається із судового рішення у справі №924/370/21, позивач не заявляв вимог про стягнення неустойки та не посилався в обґрунтування позову на ст. 785 ЦК України. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 08.06.2021р. у справі №924/370/21 відмовив у прийнятті до розгляду та повернув ТОВ "Поділля Медфарм" заяву про "зміну позовних вимог" від 01.06.2021р. з додатками.

З огляду на вище викладене, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зловживання відповідачем процесуальними правами, тому відсутні підстави для постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з директора ТОВ „Поділля Медфарм" Побережного Анатолія Івановича штрафу та постановлення окремої ухвали відносно директора ТОВ „Поділля Медфарм" ОСОБА_1 в порядку ч. 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 43, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.11.2022р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - ТОВ „Поділля Медфарм" (30405, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95); ел. пошта: tovpodilliamedfarm@gmail.com ; poberezhnyiai@gmail.com ; 3 - ТОВ „Центральна фармацевтична компанія" - vova@apteka.net.ua